Постанова

від 13.05.2021 по справі 212/6738/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4319/21 Справа № 212/6738/18 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

сторони справи :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , яка діє від імені та в інтересах відповідача за основним позовом ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2021 року та додаткове рішення від 26 січня 2021року, ухваленого суддею Ваврушак Н.М. у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 22 січня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначила, що сторони з 01 січня 2013 року стали проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання в орендованій квартирі у сторони мали спільний сімейний бюджет. Позивач, працювала в КЗО Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр Сузір`я , отримувала заробітну плату. Відповідач на той час працював заступником начальника Криворізької Північної ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та отримував заробітну плату. Із спільних коштів вони сплачували плату за оренду квартири, купували одяг, продукти харчування.

В орендованій квартирі за вищевказаною адресою сторони проживали до січня 2014 року, потім перейшли мешкати в квартиру матері відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , де позивач мешкає до цього часу.

03.05.2014 року, між сторонами укладено шлюб, зареєстрований Довгинцівським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до рішення Криворізької міської ради № 1328 від 22.08.2012 року, відповідачу надано земельну ділянку площею 840 кв.м. під будівництво житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 1211000000:04:201:0025.

Під час перебування у цивільному шлюбі та вже після реєстрації шлюбу офіційно з позивачем, відповідач став будувати житловий будинок для їхньої родини, за спільні кошти купував будівельні матеріали і винайняв робітників, які збудували фундамент під будівлю та сплачував заробітну плату найманим будівельникам.

В червні 2017 року, шлюбні відносини між сторонами припинено, житловий будинок побудований практично повністю, проте не зареєстрований відповідно до вимог законодавства.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.06.2018 року, шлюб між сторонами, розірвано.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.09.2018 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частки від його заробітку.

У зв`язку з викладеним, після уточнення позовних вимог позивач просила встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 01.01. 2013 року по 03.05.2014 року. Визнати будівельні матеріали та конструктивні елементи незавершеного будівництвом будинку, розташованого в АДРЕСА_2 /кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:04:201:0025/, куплені в період спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2013 року по 03.05. 2014 року, а саме: цеглу будівельну б/у 700 шт., цемент 50 кг 7 мішків, перемичку, плити перекриття 4,7м х 0,8м 14 шт., плити перекриття 4,3 м х 0,8 м 11 шт., плити стінові 1 мх1,2м х 0,4 м 25 шт., плити перекриття 1,2 м. х1,6 м 12 шт., цемент 25 кг 20 мішків, шлак 1 ЗИЛ, арматуру 0,1 тони, піну монтажну 750 мл. 10 флаконів, гідроізоляцію /мастика/ 25 кг 2 відра, спільним сумісним майном жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі, поділити їх та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частини вартості вищевказаних будівельних матеріалів з урахуванням вартості виконаних будівельних робіт в сумі 26200 грн., залишивши у власності ОСОБА_2 всі будівельні матеріалів та конструктивні елементи незакінченого будівництвом житлового будинку, площею 166 кв.м., розташованого в АДРЕСА_2 . Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1825,60 гривень та витрати на залучення експерта в розмірі 1000,00 грн., всього 2825,60 грн.

26.11.2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування зустрічного позову вказав, що 04.05.2014 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який 22.06.2018 року було розірвано за рішенням суду. Від шлюбу сторони мають двох доньок: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 на протязі всього подружнього життя в повному обсязі забезпечував сім`ю, дозволяючи ОСОБА_1 витрачати свої зароблені кошти виключно на особисті потреби. Спільного майна набутого за час шлюбу у подружжя немає, проте у ОСОБА_2 на початку 2015 року виникли кредитні зобов`язання перед ПАТ КБ Приватбанк , які відображені в його електронній декларації. Початкова сума зобов`язання з 01.01.2015 року становила 23500,00 гривень, на момент розірвання шлюбу 01.06.2018 року сума кредитних зобов`язань становила - 40167,08 гривень. Дані кошти витрачені виключно в інтересах сім`ї.

ПАТ КБ Приватбанк було збільшено кредитний ліміт грошових коштів за що він придбав у квітні 2018 року дитячі ліжечка на суму 7100,00 гривень.

За період з 01.12.2017 року по 29.05.2018 року, ОСОБА_2 для забезпечення родини за кредитною карткою витратив на сім`ю за 6 міс. - 23702,43грн.

Не зважаючи на звернення відповідача з позовом про розірвання шлюбу та про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей позивач продовжував перераховувати кошти на картку відповідача, купувати речі, продукти та іграшки донькам, сплачувати комунальні послуги, які нараховувались за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить матері позивача в якій зареєстрований позивач разом з відповідачем та доньками.

У зв`язку з неможливістю проживати в квартирі разом з відповідачкою та доньками через постійні скарки, позивач був змушений піти з власної квартири. Загальна сума витрат позивача на дітей за період з травня по вересень 2018 року склала 12040,86 гривень.

Крім того з моменту розірвання шлюбу між сторонами, тобто з травня 2018 року, відповідач ОСОБА_1 не сплачує комунальні послуги за адресою проживання її та дітей по АДРЕСА_1 , тому позивач змушений самостійно сплачувати комунальні послуги, що становить 23155,43грн, щоб запобігти утворенню заборгованості у квартирі, яка належить його матері.

Просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 солідарно суму боргового зобов`язання на загальну суму у розмірі - 40167,08 грн., що є спільною сумісною власністю подружжя перед ПАТ КБ Приватбанк за кредитним договором укладеним в інтересах сім`ї у розмірі 20083,54 грн. Судові витрати понесені позивачем у разі задоволення позовних вимог зустрічного позову покласти на відповідача в розмірі 704,80 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 січня 2021 року позов ОСОБА_1 , задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , без реєстрації шлюбу з 01 січня 2013 року по 03 травня 2014 року.

Визнано будівельні матеріали та конструктивні елементи незавершеного будівництвом будинку, розташованого в АДРЕСА_2 /кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:04:201:0025/, придбані в період спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2013 року по 03 травня 2014 року, а саме цеглу будівельну бувшу у викорастинні 700 шт., цемент 50 кг 7 мішків, перемичку, плити перекриття 4,7м х 0,8м 14 шт., плити перекриття 4,3 м х 0,8 м 11 шт., плити стінові 1 мх1,2м х 0,4 м 25 шт., плити перекриття 1,2 м. х1,6 м 12 шт., цемент 25 кг 20 мішків, шлак 1 ЗИЛ, арматуру 0,1 тони, піну монтажну 750 мл. 10 флаконів, гідроізоляцію /мастика/ 25 кг 2 відра, на загальну суму з урахуванням вартості виконаних будівельних робіт - 52400,00 гривень, спільним сумісним майном жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частини вартості будівельних матеріалів з урахуванням вартості виконаних будівельних робіт в сумі 26200,00 гривень.

Залишено у власності ОСОБА_2 всі будівельні матеріали та конструктивні елементи незакінченого будівництвом житлового будинку, площею 166 кв.м., розташованого в АДРЕСА_2 /кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:04:201:0025/.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1825, 60 гривень та витрати на залучення експерта в розмірі 1000,00 гривень.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, відмовлено.

Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2021 року викладено восьмий абзац рішення суду від 12.01.2021 року у наступній редакції: Скасувати заходи забезпечення позову відповідно до ухвали Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.10.2018 року (справа № 212/6738/18; 2-з/212/57/18). Зняти арешт з будівельних матеріалів та конструктивних елементів незавершеного будівництвом житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на належній ОСОБА_2 земельній ділянці.

Зняти заборону ОСОБА_2 на відчуження вищевказаних будівельних матеріалів та конструктивних елементів незакінченого будівництвом будинку та житлового будинку, у разі реєстрації права власності, за ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі представника ОСОБА_3 , яка діє від імені та в інтересах відповідача за основним позовом ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

В мотивування доводів апеляційної скарги зауважує на те, що судом першої інстанції не враховано, що будівельні матеріали зазначені в кошторисних рахунках, це ті матеріали, які відповідач планував придбати, але не придбав. Крім того, кошторисний рахунок не свідчить про оплату будівельних матеріалів. Відповідачем на земельній ділянці проводились роботи з закладення фундаменту, згідно накладних від 29.10.2012, 07.11.2012, 13.11.2012 та 30.11.2012. Замовлені роботи та матеріали були оплачені в 2012 році ще до знайомства з позивачем, а лише виконання певних частин робіт продовжено в 2013 році.

Встановлюючи факт спільного проживання однією сім`єю, судом першої інстанції не з`ясовано чи мало місце спільне проживання сторін та ведення спільного господарства тощо.

Стягуючи вартість будівельних матеріалів, судом включено вартість отриманих послуг (вартість виконаних робіт, оплата транспортування, праці),отримані послуги(виконані роботи) не є об`єктом власності у відповідності до вимог ст. 190 ЦК України, а тому не є об`єктом власності подружжя з огляду на ст.ст. 60,61 СК України.

Крім того, позивачем не надано доказів особистої участі у будь-яких витратах на будівництво.

Судом не взято до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року, якими визначено, що цивільні права та обов`язки за договором укладеним в інтересах сім`ї, виникають обох із подружжя.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, представник позивача зазначила, що судом увалено законне та обгрунтоване рішення, у зв`язку з чим просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Криворізької міської ради № 1328 від 22.08.2012 року, ОСОБА_2 передано у власність земельну ділянку площею 840 кв.м. під будівництво житлового будинку, яка розташована в АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 1211000000:04:201:0025 (а.с. 20,93).

З 01.01.2013 року сторони стали проживати однією сім`єю, вести спільний побут та мати спільний сімейний бюджет.

03.05.2014 року між сторонами укладено шлюб, який зареєстровано Довгинцівським районним у місті Кривому Розі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №149 (а.с. 15).

Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18-19).

Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради від 15.08.2018 року допомога призначена та виплачена ОСОБА_1 з 01.12.2014 року по 30.06.2015 року становила 12 040 грн.(а.с. 22)

Згідно довідки виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради УПСЗН від 13.08.2018 року допомога призначена та виплачена ОСОБА_1 з 01.01.2017 року по 31.01.2017 року, з 01.06.2017 року по 31.10.2017 року становила 10320 грн.(а.с. 23)

Відповідно до довідки про доходи КЗО Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр Сузір`я ДОР від 01.08.2018 року № 01.04/254 загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 22.06.2015 року до 31.12.2015 року становила 8 197,85 грн.(а.с. 24)

У довідці про доходи КЗО Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр Сузір`я ДОР від 01.08.2018 року № 01.04/255 загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року до 31.12.2016 року становила 10009,67 грн.(а.с. 25)

Згідно довідки про доходи КЗО Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр Сузір`я ДОР від 01.08.2018 року № 01.04/256 загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 року до 31.12.2017 року становила 62944,38 грн.(а.с. 26)

Як зазначено в довідці про доходи КЗО Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр Сузір`я ДОР від 01.08.2018 року № 01.04/257 загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 року до 03.05.2018 року становила 40 735, 07 грн.(а.с. 24)

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.06.2018 року, шлюб між сторонами, розірвано (а.с.16-17).

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.09.2018 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частки від його заробітку (а.с. 91-92)

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що зібраними у справі доказами доведений факт спільного проживання сторін однією сім`єю, як чоловіка та жінки у період з 01.01.2013 року по 03.05.2014 року без реєстрації шлюбу.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно із частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Частиною першою статті 36 СК України встановлено, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини другої статті З СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із подружжя ; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що подружжя вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Позивач обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги надала докази спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу за однією адресою, ведення спільного сімейного бюджету, видатків по утриманню житла.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно доведеності вимог позивача, щодо спільного проживання сторін однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу період з 01.01.2013 року по 03.05.2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи будівельні матеріали та конструктивні елементи незавершеного будівництва спільним сумісним майном, суд виходив з того, що сторонами, в період їх спільного проживання, як подружжя без реєстрації шлюбу, було придбано будівельні матеріали та наведена вартість будівельних робіт по незакінченому будівництву житлового будинку складає 52400 грн., які в подальшому використано для будівництва будинку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.Згідно із частиною першою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Відповідно до статті 3 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Відповідно до статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Майном відповідно до статті 179 ЦК України та частини першої статті 190 ЦК України є окремі речі, сукупність речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

У ЦК України, крім понять нерухомість , нерухоме майно , об`єкт нерухомого майна (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: об`єкт незавершеного будівництва (стаття 331), об`єкт будівництва (статті 876, 877, 879-881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У частині тертій статті 331 ЦК України встановлено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей, як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Аналогічний правовий висновок міститься й у Постанові Верховного Суду України № 6-47цс16 від 07 вересня 2016 року.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 серпня 2020 року призначено судово будівельно-технічну експертизу у для визначення вартості 1/2 частини будівельних матеріалів та конструктивних елементів недобудованого житлового будинку, розташованого на належній ОСОБА_2 земельній ділянці за кадастровим номером 1211000000:04:201:0025 в АДРЕСА_2 (а. с. 83 т. 2.)

Відповідно до повідомлення про неможливість надання висновку № 69/20 судової будівельно-технічної експертизи складеного 28.09.2020р., судовим експертом ОСОБА_8 повідомлено про неможливість проведення даної експертизи через ненадання доступу до об`єкту дослідження. (а. с. 89-90), у зв`язку з чим відповідач втратив можливість спростувати відомості щодо дійсної купівлі будівельних матеріалів і виконання робіт, як спільного майна та витрат подружжя.

Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, площею 0, 0840 га кадастровий номер1211000000:04:201:0025 проведеної Центром експертного дослідження вартість земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) визначена на підставі експертної грошової оцінки, методом попарного порівняння становить 33 600 грн. (а.с. 99-100)

Вартість витрачених коштів на будівництво будинку підтверджується кошторисним розрахунком по сплаті монтажних робіт від ПП Сервер від 25.02.2013 року за спільні кошти позивача та відповідача для монтажу плит перекриття будинку було куплено будівельних матеріалів на суму 15170 грн.

Крім того, сторонами було сплачено за транспортну доставку будівельних матеріалів 1600 грн., роботу автокрану 3200 грн., кладку цегли- 1050 грн., залиття стиків 570 грн., монтаж перемички 100 грн., монтаж плит перекриття 3750 грн., а всього за роботу сплачено 10270 грн.

Відповідно до кошторисного розрахунку по сплаті монтажних робіт від ПП Сервер від 28.08.2013 року за спільні кошти сторін за монтаж підземного переходу між будинком та гаражем було сплачено за будівельні матеріали 7630 грн., вартістю 1160 грн. За монтаж переходу між будинком і гаражем сторонами було сплачено за роботу 19330 грн.

Всього було сплачено за будівельні матеріали та оплачено за будівельні роботи по незакінченому будівництву житлового будинку в сумі 52400 грн.

Таким чином, урахувавши ті обставини, що спірний об`єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що позивач ОСОБА_1 має право на грошову компенсацію 1/2 частки будівельних матеріалів та вартості будівельних робіт по незакінченому будівництву житлового будинку, відповідно до вимог ст. 74 СК України, що складає 26200 грн.

Звертаючись з зустрічними позовними вимогами ОСОБА_2 , просив суд стягнути солідарно суму боргового зобов`язання за кредитним договором укладеного між відповідачем та ПАТ КБ Приватбанк в інтересах сім`ї у розмірі на загальну суму у розмірі - 40167,08 грн.,

Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Проте, ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів укладення кредитного договору на зазначену суму в період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Відповідно до копії виписки АТ КБ ПриватБанк , яку відповідач надав в якості підтвердження наявності спільних з колишнім подружжям боргових зобов`язань перед АТ КБ "ПриватБанк" (а.с. 135 том 1), свідчить про витрати здійснені відповідачем в червні 2018 року, що не стосується періоду проживання сторін у шлюбі.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , яка діє від імені та в інтересах відповідача за основним позовом ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2021 року та додаткове рішення від 26 січня 2021року року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст судового рішення складений 13 травня 2021 року.

Головуючий:

Судді: