Рішення

від 13.01.2021 по справі 917/1500/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2021 р.м. Одеса Справа № 917/1500/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Потребенко О.М.

розглянувши справу № 917/1500/17 в порядку загального позовного провадження

за позовом: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адрес - АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 )

до відповідача : приватного підприємства "РГК" (ЄДРПОУ 37261125, адреса - 65031, м. Одеса, вул. Хімічна, буд. 1/27)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Державного реєстратора апарату Горішньоплавнівської міської ради (ЄДРПОУ 24388291, адреса - 39800, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Миру, 24);

2) ОСОБА_2 (адреса - АДРЕСА_2 );

3) ОСОБА_3 (адреса - АДРЕСА_3 );

4) ОСОБА_4 (адреса - АДРЕСА_4 )

про визнання недійсним пунктів статуту

за участю представників:

від позивача: Рівний Є.О., ордер № АІ 1022700 від 26.03.2020 року;

від відповідача: Урін Ф.О,, ордер ПТ № 128884 від 17.08.2020 року;

від третьої особи1: не з`явився, повідомлений належним чином, надано заяву /вх. № 19465/20 від 23.07.2020 року/ про розгляд справи за відсутності третьої особи;

від третьої особи2: не з`явився, повідомлений належним чином, причини не явки невідомі;

від третьої особи3 та 4: Огриза Г.Р., ордер № ПТ 068143 від 06.07.2020 року.

ВСТАНОВИВ:

08.09.2017 року до Господарського суду Полтавської області від ОСОБА_1 надійшла позовна заява /вх. № 1764/17/ до Приватного підприємства "РГК" про визнання недійсними з моменту реєстрації пунктів 3.7, 3.11 та першого речення п. 3.4 Статуту Приватного підприємства "РГК", затвердженого загальними зборами учасників, оформленим протоколом №1 від 29.10.2010 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені пункти Статуту суперечать Закону України "Про господарські товариства" та порушують права позивача, як учасника товариства.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області (суддя Гетя Н.Г. ) від 11.09.2017 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 916/1500/17; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного реєстратора апарату Горішньоплавнівської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області (суддя Гетя Н.Г.) від 03.10.2017 року призначено справу до розгляду колегіально у складі трьох суддів; відкладено розгляд справи на 24.10.2017 року.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 03.10.2017 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гетя Н.Г. , суддя Іванко Л.А., суддя Безрук Т.М.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області (головуючий суддя Гетя Н.Г., суддя Іванко Л.А., суддя Безрук Т.Т.) від 24.10.2017 року відкладено розгляд справи на 07.11.2020 року; залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

07.11.2017 року на адресу Господарського суду Полтавської області надійшла заява ПП "РГК" /вх. № 13611/ про застосування строків позовної давності.

Також 07.11.2017 року на адресу Господарського суду Полтавської області надійшли заперечення проти позову ПП "РГК" /вх. № 13614/, в яких відповідач зазначає, що позивач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо формування статутного фонду підприємства, немає прав щодо участі в управлінні ПП "РГК" та є учасником, якого рішенням загальних зборів учасників виключено із складу учасників.

07.11.2017 року адресу Господарського суду Полтавської області надійшли додаткові письмові пояснення позивача /вх. № 13636/, в яких позивач зазначає, що оскільки спірні правовідносини не містять ознак цивільного зобов`язання, то строк позовної давності до них не застосовується.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області (головуючий суддя Гетя Н.Г., суддя Іванко Л.А., суддя Безрук Т.Т.) від 07.11.2017 року відкладено розгляд справи на 20.11.2017 року.

Протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів від 20.11.2017 року у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Безрук Т.М., склад колегії суддів змінено та визначено новий склад колегії судді: головуючий суддя Гетя Н.Г. , суддя Тимошенко О.М., суддя Іванко Л.А.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області (головуючий суддя Гетя Н.Г., суддя Тимошенко О.М., суддя Іванко Л.А.) від 20.11.2017 року відкладено розгляд справи на 28.11.2017 року.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області (головуючий суддя Гетя Н.Г., суддя Тимошенко О.М., суддя Іванко Л.А.) від 28.11.2017 року зупинено провадження у справі № 917/1500/17 до розгляду Харківським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.11.2017 року і повернення матеріалів справи № 917/1500/17 до Господарського суду Полтавської області.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 року відмовлено ПП "РГК" у прийнятті апеляційної скарги та повернуто заявнику матеріали скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 15.03.2018 року касаційну скаргу ПП "РГК" на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 року у справі № 917/1500/17 повернуто без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області (головуючий суддя Гетя Н.Г., суддя Тимошенко О.М., суддя Іванко Л.А.) від 03.05.2018 року поновлено провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.05.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області (головуючий суддя Гетя Н.Г., суддя Тимошенко О.М., суддя Іванко Л.А.) від 15.05.2018 року зупинено провадження у справі № 917/1500/17 до повернення матеріалів справи № 917/1500/17 до Господарського суду Полтавської області.

У зв`язку із звільненням судді Геті Н.Г. з посади, суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С. прийняла справу № 917/1500/17 до свого провадження на підставі розпорядження керівника апарату суду № 96 від 19.02.2019 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу від 19.02.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області (головуючий суддя Семчук О.С., суддя Тимошенко О.М., суддя Іванко Л.А.) від 21.11.2019 року поновлено провадження у справі № 917/1500/17; підготовче засідання призначено на 18.12.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області (головуючий суддя Семчук О.С., суддя Тимошенко О.М., суддя Іванко Л.А.) від 18.12.2019 року справу № 917/1500/17 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 року /суддя Морозов С.М./ прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.02.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва /суддя Морозов С.М./ від 25.02.2020 року справу № 917/1500/17 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

16.03.2020 року за вх. № 743/20 до Господарського суду Одеської області надійшли матеріалами справи № 917/1500/17 направлені за підсудністю з Господарського суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2020 року для розгляду справи визначено суддю Петренко Н.Д.

Ухвалою Господарського суду від 19.03.2020 року /суддя Петренко Н.Д./ справу №917/1500/17 прийнято до провадження; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.04.2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 № 225, запроваджено карантин з протидії поширюванню коронавіруса COVID-19 у період з 12 березня по 24 квітня 2020 року.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 року, затвердженого протоколом № 916-3/2020 у період дії вказаного карантину рекомендовано перенести судові засідання за межі призначеного строку.

Відповідно до п. 4 Розділу Х Прикінцевих положень ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Враховуючи викладене, підготовче судове засідання 22.04.2020 року відкладено господарським судом на 27.05.2020 року о 11:30 год., тобто після закінчення карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 з 11.02.2020 року по 22.05.2020 року на всій території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" дію карантину продовжено з 22.05.2020 року до 22 червня 2020 року.

Враховуючи викладене, підготовче судове засідання 27.05.2020 року відкладено господарським судом на 24.06.2020 року о 15:00 год., тобто після закінчення карантину.

Ухвалою суду від 24.06.2020 року відкладено підготовче засідання на 17.08.2020 року на 14:30 год.

23.07.2020 року до господарського суду надійшла заява (вх. № 19465/20) від в.о. начальника відділу з питань державної реєстрації Горішньоплавнівської міської ради, в якій представник Малофеєва О.О. просить суд розглянути справу № 917/1500/17 за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "РГК" за участю третіх осіб про визнання недійсними з моменту реєстрації пунктів 3.7, 3.11 та першого речення п. 3.4 Статуту Приватного підприємства "РГК", затвердженого загальними зборами учасників, оформленими протоколом №1 від 29.10.2010 року, без участі державного реєстратора відділу з питань державної області та винести рішення відповідно до чинного законодавства.

Крім того, від представника позивача на електронну пошту суду надійшло клопотання про витребування реєстраційної справи, в якому представник ОСОБА_1. просить суд витребувати з Макарівської районної державної адміністрації Київської області оригінал реєстраційної справи Приватного підприємства "РГК" (код ЄДРПОУ 37261125).

17.08.2020 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - адвоката Огризи Г.Р. /вх. № 21771/20/, в яких адвокат вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Адвокат зауважує, що позивач звернувся до суду ще у вересні 2017 року та просить визнати недійсними пункти Статуту з моменту його реєстрації, тобто фактично через 7 років після затвердження Статуту підприємства. Адвокат підкреслює, що позивач з 25.06.2018 року не являється учасником ПП "РГК".

Адвокат вказує, що на момент розгляду справи Статут ПП "РГК" відповідає вимогам закону. Крім того редакція Статуту змінена і є чинною з 25.06.2018 року. Відсутні підстави для задоволення обраного позивачем способу захисту, враховуючи те, що визнати недійсними пункти Статуту, редакція якого є нечинною, не вбачається за можливе, тобто відсутній предмет позову. Позивач не довів факту порушення його прав, в тому числі і корпоративних, враховуючи те, що він з 25.06.2018 року не являється учасником/засновником ПП "РГК", а тому у заявлених позовних вимогах відсутні також і підстави позову.

Ухвалою суду від 17.08.2020 року задоволено клопотання позивача від 17.08.2020 року про витребування реєстраційної справи; постановлено витребувати у Макарівської районної державної адміністрації Київської області оригінал або належним чином завірену копію реєстраційної справи Приватного підприємства "РГК" (код ЄДРПОУ 37261125). Надати витребуванні докази суду строком до 21.09.2020 року. Судове засідання відкладено на 30.09.2020 року.

28.09.2020 року на адресу суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів /вх. № 25521/20/, в якому позивач просить витребувати у Юридичного департаменту Одеської міської ради оригінал або належним чином завірену копію реєстраційної справи Приватного підприємства "РГК" (код ЄДРПОУ 37261125).

Ухвалою суду від 30.09.2020 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів /вх. № 25521/20 від 28.09.2020 року/ у справі № 917/1500/17; постановлено витребувати у Юридичного департаменту Одеської міської ради оригінал або належним чином завірену копію реєстраційної справи Приватного підприємства "РГК"; підготовче засідання призначено на 21.10.2020 року.

21.10.2020 року до суду надійшло клопотання /вх. № 28023/20/ представника позивача про повторне витребування у Юридичного департаменту Одеської міської ради оригіналу або належним чином завіреної копії реєстраційної справи Приватного підприємства "РГК" (код ЄДРПОУ 37261125). Представник просить провести дане судове засідання за його відсутності. Також просить доручити Солом`янському районному суду м. Києва забезпечити проведення відеоконференції у наступному судовому засіданні. У випадку відсутності технічної можливості для проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції в Солом`янському районному суду м. Києва, представник просить доручити забезпечити проведення відеоконференції в будь-якому суді м. Києва.

20.10.2020 року на виконання ухвали суду від 30.09.2020 року судом за вх. № 28009/20 отримано завірену копію реєстраційної справи Приватного підприємства "РГК" (код ЄДРПОУ 37261125).

З урахуванням виконання ухвали суду про витребування доказів від 30.09.2020 року та надходження до суду завіреної копії реєстраційної справи Приватного підприємства "РГК" (код ЄДРПОУ 37261125), суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про повторне витребування доказів /вх. № 28023/20 від 21.10.2020 року/.

Ухвалою суду від 21.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 917/1500/17 до судового розгляду по суті; судове засідання по суті призначено на 11.11.2020 року.

У судовому засіданні 11.11.2020 року представником позивача заявлено усне клопотання про відкладення судового засідання по розгляду справи по суті для ознайомлення з матеріалами реєстраційної справи.

Погодивши дату та час наступного судового засідання з присутніми представниками учасників справи, судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 25.11.2020 р. об 11:30 в межах строків, визначених ст. 195 ГПК України.

24.11.2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача /вх. № 31430/20/, в якому представник просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку із його хворобою, що підтверджується листком непрацездатності. Представник просить визнати поважними причини неявки в судове засідання та завчасно повідомити про наступну дату судового засідання.

25.11.2020 року на адресу суду надійшла заява представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 /вх. № 31553/20/ про проведення судового засідання, призначеного на 25.11.2020 року, за його відсутності. Представник просить в подальшому свою участь у судових засіданнях вважати обов`язковою. Додатково повідомлено, що не погоджується із позовними вимогами та просить залишити без задоволення позов.

25.11.2020 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача /вх. № 31554/20/ про проведення судового засідання, призначеного на 25.11.2020 року, за його відсутності. Представник просить в подальшому свою участь у судових засіданнях вважати обов`язковою. Додатково повідомлено, що не погоджується із позовними вимогами та просить залишити без задоволення позов.

Ухвалою суду від 25.11.2020 року визнано поважними причини неявки представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Рівного Євгенія Олександровича у судове засідання по суті, призначене на 25.11.2020 року на 11:30 год.; відкладено судове засідання по суті на 11.12.2020 р.

11.12.2020 року судове засідання для розгляду по суті у справі № 917/1500/17 не відбулося у зв`язку із знаходженням судді на лікарняному з 04.12.2020 року по 18.12.2020 року включно. Після виходу судді з лікарняного ухвалою суду від 21.12.2020 року судове засідання по справі призначено 13.01.2021 року.

13.01.2021 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про зупинення провадження /вх. № 676/21/, в якому позивач просить зупинити провадження у даній справі до вирішення справи № 916/3415/20.

У судовому засіданні 13.01.2021 року судом оголошено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження /вх. № 676/21 від 13.01.2021 року/.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представник третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Треті особи державний реєстратор апарату Горішньоплавнівської міської ради та ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилися, повідомлені належним чином. Матеріали справи містять заяву відділу з питань державної реєстрації виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області /вх. № 19465/20 від 23.07.2020 року/ про розгляд справи за відсутності третьої особи.

Під час судового розгляду по суті, після завершення дослідження судом доказів по справі, представник позивача заявив усне клопотання про відкладення судового засідання по суті для підготовки до судових дебатів - заключного слова позивача. Суд, вислухавши думку інших присутніх в судовому засідання учасників справи, приймаючи до уваги достатність часу з моменту закриття підготовчого судового засідання для вивчення матеріалів справи та належної підготовки до судового засідання по суті, враховуючи тривалий час розгляду справи з 2017 року, відмовив у задоволенні клопотання представника позивача. Представник позивача у судових дебатах відмовився від виступу у зв`язку з відмовою у відкладенні судового засідання. Суд прийняв до уваги пояснення позивача, викладені у вступному слові, та поясненнях, які містяться в документах по суті спору.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, Приватне підприємство "РГК" створено 29.10.2010 року.

Судом досліджено отриману на виконання ухвали суду про витребування доказів від 30.09.2020 року завірену копію реєстраційної справи щодо Приватного підприємства "РГК" /ЄДРПОУ 37261125/.

Так, Статут Приватного підприємства "РГК", затверджений Загальними зборами учасників Приватного підприємства "РГК" протоколом № 1 від 29.10.2010 року, зареєстрований 15.11.2010 року за № 15841020000000910.

Згідно п. 1.1 Статуту, Приватне підприємство "РГК" створене на кошти громадян України: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Пунктом 1.7 Статуту визначено, що статутний фонд підприємства становить 30 000,00 грн.

Метою утворення та діяльності підприємства є сприяння найбільш повному задоволенню потреб народного господарства в продукції і послугах, одержання законного прибутку від незабороненої законодавством господарської, торгівельної та іншої діяльності, задоволення матеріальних, культурних та інших потреб учасників /п. 2.1 Статуту/.

Предмет діяльності підприємства врегульований п. 2.2 Статуту.

Перше речення п. 3.4 Статуту визначає, що кожен учасник має один голос на Загальних зборах підприємства.

Пунктом 3.7 Статуту передбачено, що Загальні збори підприємства є повноважними, якщо на них присутні не менше чотирьох учасників або їх представників.

Положеннями п. 3.11 Статуту визначено, що якщо підприємство є засновником, учасником, акціонером або власником іншої юридичної особи, то усі рішення, щодо питань пов`язаних зі всіма правами та обов`язками підприємства, як учасника такої юридичної особи, приймаються при умові, якщо на Загальних зборах такого підприємства за рішення проголосують не менше чотирьох учасників цього підприємства.

Рішенням Загальних зборів учасників Приватного підприємства "РГК", оформленим протоколом № 3 від 25.06.2018 року, виключено із складу учасників підприємства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що протоколом № 3 від 25.06.2018 року Загальних зборів учасників Приватного підприємства "РГК" затверджено Статут Приватного підприємства "РГК" у новій редакції 2018 року, відповідно до п. 1.1 якого, Приватне підприємство "РГК" створене на кошти громадян України: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як способи захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

У ч. 2 ст. 16 ЦК України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки викладені в п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340).

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

При цьому, господарський суд звертається до правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі 922/1249/17.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмету означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд, позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15.

Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є визнання з моменту реєстрації пунктів 3.7, 3.11 та першого речення п. 3.4 Статуту Приватного підприємства "РГК", затвердженого загальними зборами учасників, оформленими протоколом №1 від 29.10.2010 року.

Як на підставу своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на положення ст.ст. 59-60 Закону України "Про господарські товариства".

Статут товариства - це основний документ, на підставі якого діє підприємство.

За змістом ч. 1 ст. 88 ЦК України статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень тощо.

Пунктом 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року № 4 "Про деякі питання вирішення корпоративних спорів" передбачено, що під час вирішення корпоративних спорів про визнання недійсними установчих документів господарські суди повинні виходити з того, що затвердження установчого документа є необхідною дією у процесі створення юридичної особи. Тому під час визначення підстав для визнання установчих документів недійсними господарським судам слід керуватися пунктом 2 частини першої статті 110 ЦК України.

З урахуванням положень цієї норми підставами для прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів є порушення закону, які не можуть бути усунуті. Такою підставою може бути відсутність в установчих документах тих відомостей, які згідно із законом повинні обов`язково в них міститися.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" встановлено, що суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: 1) на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; 2) порушення допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунуті; 3) відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

В пункті 14 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 N 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз`яснено, що статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 Господарського кодексу України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов`язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту. Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Дослідивши зміст Статуту, в тому числі оскаржувані позивачем положення, суд встановив наступне.

Так, перше речення п. 3.4 Статуту визначає, що кожен учасник має один голос на Загальних зборах підприємства.

Пунктом 3.7 Статуту передбачено, що Загальні збори підприємства є повноважними, якщо на них присутні не менше чотирьох учасників або їх представників.

Положеннями п. 3.11 Статуту визначено, що якщо підприємство є засновником, учасником, акціонером або власником іншої юридичної особи, то усі рішення, щодо питань пов`язаних зі всіма правами та обов`язками підприємства, як учасника такої юридичної особи, приймаються при умові, якщо на Загальних зборах такого підприємства за рішення проголосують не менше чотирьох учасників цього підприємства.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Положення ч. 1 ст. 63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи);

- підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

- комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

- державне підприємство, що діє на основі державної власності;

- підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об`єднання майна різних форм власності);

- спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб`єктами співробітництва.

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи (ч. 1 ст. 113 ГК України). Зазначене обумовлене тим, що згідно з ч. 1 ст. 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов`язки (частина 3 статті 62 Господарського кодексу України).

Організаційні форми підприємств визначені ч. 3 ст. 63 ГК України: залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Відповідно до частини четвертої статті 63 ГК України унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є, зокрема, підприємства, засновані на приватній власності засновника.

Згідно з частиною п`ятою статті 63 ГК України корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Отже, підприємство, засноване на приватній власності, може утворюватися як однією, так і кількома особами, тобто бути унітарним або корпоративним. Таким чином, приватним є підприємство, засноване на приватній власності, незалежно від способу його утворення (заснування) та формування статутного капіталу.

Згідно з ч. 4 ст. 62 ГК України підприємство є юридичною особою, а отже на нього поширюються загальні положення про юридичну особу, закріплені в ЦК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Зокрема, товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві; воно може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 83 ЦК України).

В свою чергу у ЦК України "підприємство" є не суб`єктом, а об`єктом права (ст. 191 ЦК України), тобто майном, єдиним майновим комплексом, а не особою.

Однак положення ст.ст. 83, 84 ЦК України закріплюють поділ товариств на підприємницькі та непідприємницькі і визначають, що підприємницькими є товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками. Такі товариства можуть бути створені лише як господарські товариства або виробничі кооперативи (ст. 84 ЦК України).

У ГК України поряд з положеннями, якими визначено правовий режим приватного підприємства (ст. 113), містить главу 9 "Господарські товариства", у ч. 1 ст. 79 ГК України зазначено, що порядок створення та порядок діяльності окремих видів господарських товариств регулюються законом.

При цьому ч. 1 ст. 80 ГК України передбачено види господарських товариств: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Проте законодавством не врегульовано, чи є поняття "приватне підприємство" тотожним поняттю "господарське товариство" або окремою організаційно-правовою формою юридичної особи.

Серед фахівців у галузі цивільного та господарського права висловлюється думка, що визначення приватного підприємства, наведене у ГК України, не слід вважати визначенням окремої організаційно-правової форми; приватне підприємство є родовим поняттям, що об`єднує групу підприємств різних організаційних форм, створених на основі приватної власності одного чи кількох громадян або юридичної особи (хоча на практиці приватні підприємства досі реєструються як окрема організаційно- правова форма і у більшості випадків мають єдиного засновника - фізичну особу).

Водночас серед фахівців у галузі цивільного та господарського права висловлюється інша думка, що підприємства та господарські товариства є окремими організаційно-правовими формами суб`єктів підприємницької діяльності - колективних утворень.

Отже, в даному випадку на законодавчому рівні існує прогалина щодо визначення, чи є приватне підприємство окремою організаційно-правовою формою юридичної особи, або ототожнення його з підприємницьким (господарським) товариством.

Таким чином, господарський суд зазначає, що є проблемним питання, чи поширюються на приватні підприємства положення законів, якими регламентовано діяльність господарських товариств.

Разом із тим, господарський суд вважає помилковим посилання позивача на положення Закону України "Про господарські товариства", оскільки аналіз положень статей 83, 89, 113 ЦК України та статей 79, 80, 113 ГК України не дає підстав для висновку, що приватне підприємство, засноване на приватній власності чотирьох осіб, статутний капітал якого поділений на частки між засновниками, є господарським товариством.

При прийнятті рішення у даній справі господарський суд приймає до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2018 року у справі 907/167/17, згідно якої приватне підприємство є окремою організаційно-правовою формою суб`єкта господарювання, що передбачена статтею 113 Господарського кодексу України. Водночас наявність у підприємства, яке може діяти, зокрема, на основі приватної власності кількох громадян, статутного капіталу не є достатньою підставою для ототожнення його з господарським товариством.

Відсутність правового регулювання порядку створення та діяльності уповноважених власником органів управління приватним підприємством відповідно до положень статті 8 Цивільного кодексу України є підставою для застосування до відповідних правовідносин правових норм цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, положень статуту відповідного приватного підприємства.

Господарський суд звертає увагу, що до правовідносин, що регулюють діяльність корпоративних підприємств (засновані на приватній власності двох або більше осіб), за аналогією можуть застосуватися положення Закону України "Про господарські товариства", але за умови, якщо ці правовідносини не врегульовані у затверджених власником (уповноваженим ним органом) установчих документах підприємства. Окрім того, застосування аналогічного закону до регульованих відносин не повинно суперечити їх суті, тобто, слід враховувати особливості правового статусу підприємств певного виду та товариства з обмеженою відповідальністю, як одного із виду господарських товариств, яким приватне підприємство не є.

З урахуванням вказаного, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на твердженнях щодо суперечності положень пунктів 3.7, 3.11 та першого речення п. 3.4 Статуту приватного підприємства "РГК" нормам Закону України "Про господарські товариства", господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Оскільки як зазначено судом вище, приватне підприємство не є одним із видів господарських товариств. Положення Закону України "Про господарські товариства" можуть застосуватися за аналогією, але за умови, якщо правовідносини не врегульовані у затверджених власником установчих документах підприємства. Так як предметом даної справи є саме невідповідність Статуту підприємства Закону України "Про господарські товариства", то суд вважає, що до даних правовідносин не підлягає застосуванню вказаний закон.

При цьому суд зауважує, що стаття 4 Закону України "Про господарські товариства" передбачає, що установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

У даному випадку у Статуті ПП "РГК" і встановлений особливий порядок прийняття рішень Загальними зборами підприємства.

Водночас, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту у корпоративних правовідносинах, суди мають врахувати також і баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства та надавати оцінку добросовісності відповідачів, які в разі задоволення позовних вимог будуть позбавлені своїх часток або їх частин у грошовому або відсотковому виразі (до аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 62 постанови від 22.10.2019 у справі № 923/876/16).

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц).

Господарський суд зазначає, що звернення колишнього учасника підприємства з позовом про визнання недійсними пунктів Статуту підприємства майже через сім років після затвердження Статуту, тобто зі значним проміжком часу, робить питання втручання суду в діяльність підприємства і повернення його до попереднього стану через десять років після вчинення певних дій ще більш чутливими і свідчить про порушенням балансу інтересів усіх учасників і самого підприємства, що є недопустимим з огляду на правову позицію, викладену у п. 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16.

Суд зазначає, що не надає оцінки заяві відповідача про застосування строків позовної давності від 07.11.2017 року та запереченням проти позову від 07.11.2017 року, що були надані відповідачем до Господарського суду Полтавської області, оскільки відповідно до абз. 1 ч. 14 ст. 32 ГПК України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому суд зауважує, що протоколом № 3 від 25.06.2018 року Загальних зборів учасників Приватного підприємства "РГК" затверджено Статут Приватного підприємства "РГК" у новій редакції 2018 року, а відтак позивач просить суд визнати недійсним Статут, який втратив чинність з моменту затвердження у 2018 році нової редакції Статуту підприємства.

Також суд зауважує, що взагалі не зрозуміло яким чином оскаржувані позивачем пункти Статуту порушують його законні права та інтереси.

З урахування вказаного, проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, так як необґрунтовані та недоведені.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного підприємства "РГК", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного реєстратора апарату Горішньоплавнівської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсними з моменту реєстрації пунктів 3.7, 3.11 та першого речення п. 3.4 Статуту приватного підприємства "РГК", затвердженого загальними зборами учасників, оформленими протоколом №1 від 29.10.2010 року

2. Судові витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 січня 2021 р.

Суддя Н.Д. Петренко