Постанова

від 31.08.2021 по справі 917/1500/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 917/1500/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Губенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Калітінського М.Ю.

представників учасників справи:

від позивача: Рівний Є.О.

від відповідача: Урін Ф.О.

від третьої особи-1: не з`явився,

від третьої особи-2: не з`явився,

від третьої особи-3: Огриза Г.Р.

від третьої особи-4: Огриза Г.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області

у складі судді Петренко Н.Д.

від 13.01.2021

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Будішевська Л.О., Поліщук Л.В., Таран С.В.

від 12.05.2021

за позовом ОСОБА_1

до Приватного підприємства "РГК"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: 1.Державний реєстратор апарату Горішньоплавнівської міської ради, 2. ОСОБА_2 , 3. ОСОБА_3 , 4. ОСОБА_4

про визнання недійсними пунктів статуту,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , Позивач) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства РГК (далі ПП РГК , Відповідач), в якому просив суд визнати недійсними з моменту реєстрації перше речення пункту 3.4., а також пункти 3.7. та 3.11 Статуту ПП РГК , затвердженого рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом № 1 від 29.10.2010 року.

2. Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що перше речення пункту 3.4., а також пункти 3.7. та 3.11 Статуту ПП РГК суперечать Закону України Про господарські товариства та порушують права Позивача, як учасника ПП РГК . Зокрема, Позивач зазначив, що пункти 3.7. та 3.11 Статуту ПП РГК суперечать та встановлюють інші правила щодо компетенції загальних зборів, ніж ті, які встановлені ч. 2 ст. 59 Закону України Про господарські товариства (в редакції від 27.10.2010). Перше речення пункту 3.4. Статуту ПП РГК суперечить другому реченню цього ж пункту Статуту. Положення Статуту товариства, яке встановлює інше правило щодо визначення кворуму, є таким, що суперечить закону.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.01.2021 у справі №917/1500/17, залишеним без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

4. Судові рішення мотивовані тим, що оскаржувані пункти Статуту ПП РГК не суперечать ч. 2 ст. 59 Закону України Про господарські товариства , а лише встановлюють інший порядок прийняття рішень загальними зборами. При цьому, можливість включення до установчих документів інших умов, що не суперечать законодавству України, передбачена ч. 5 ст. 4 цього Закону. Також судами обох інстанцій враховано, що Позивач погодився з усіма умовами Статуту ПП РГК , що підтверджується його власним підписом на цьому документі. Суди першої та апеляційної інстанції прийшли до висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання недійсними першого речення пункту 3.4., а також пунктів 3.7. та 3.11 Статуту ПП РГК , затвердженого рішеннями загальних зборів учасників, оформленими протоколом № 1 від 29.10.2010 року не призведе до поновлення порушених прав Позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

5. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2021 року і постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 року у справі №917/1500/17 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

6. У касаційній скарзі Позивач зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про господарські товариства", зокрема, вказує на невідповідність пункту 3.4, 3.7, 3.11 Статуту ПП "РГК" статті 59 та частині першій статті 60 цього Закону. Посилається на те, що суди не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у пунктах 28-30 постанови від 06.03.2018 у справі №907/167/17. Також суди не врахували пункт 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008. Крім того, Скаржник зазначає про порушення статті 277 ГПК України, оскільки суд не зупинив провадження у справі до вирішення справи №916/3415/20.

7. 26 серпня 2021 року Позивачем до Суду подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку статей 302, 303 ГПК України.

8. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання, адже зазначені в ньому питання можуть бути вирішені під час розгляду цієї справи Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду відповідно до його повноважень у залежності від установлених обставин справи.

9. Відповідач подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволені касаційної скарги та рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

10. Треті особи у встановлений Судом строк відзиви не надали.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Статут Приватного підприємства "РГК", затверджений Загальними зборами учасників Приватного підприємства "РГК" протоколом № 1 від 29.10.2010 року, зареєстрований 15.11.2010 року за № 15841020000000910.

12. Згідно п. 1.1 Статуту Приватне підприємство "РГК" створене на кошти громадян України: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

13. Пунктом 1.7 Статуту визначено, що статутний фонд підприємства становить 30 000,00 грн.

14. Метою утворення та діяльності підприємства є сприяння найбільш повному задоволенню потреб народного господарства в продукції і послугах, одержання законного прибутку від незабороненої законодавством господарської, торгівельної та іншої діяльності, задоволення матеріальних, культурних та інших потреб учасників /п. 2.1 Статуту/.

15. Перше речення п. 3.4 Статуту визначає, що кожен учасник має один голос на Загальних зборах підприємства.

16. Пунктом 3.7 Статуту передбачено, що Загальні збори підприємства є повноважними, якщо на них присутні не менше чотирьох учасників або їх представників.

17. Положеннями п. 3.11 Статуту визначено, що якщо підприємство є засновником, учасником, акціонером або власником іншої юридичної особи, то усі рішення, щодо питань пов`язаних зі всіма правами та обов`язками підприємства, як учасника такої юридичної особи, приймаються при умові, якщо на Загальних зборах такого підприємства за рішення проголосують не менше чотирьох учасників цього підприємства.

18. Рішенням Загальних зборів учасників Приватного підприємства "РГК", оформленим протоколом № 3 від 25.06.2018 року, виключено із складу учасників підприємства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

19. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що протоколом № 3 від 25.06.2018 року Загальних зборів учасників Приватного підприємства "РГК" затверджено Статут Приватного підприємства "РГК" у новій редакції 2018 року, відповідно до п. 1.1 якого, Приватне підприємство "РГК" створене на кошти громадян України: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

20. Цивільний кодекс України

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Стаття 87. Створення юридичної особи

1. Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Стаття 88. Вимоги до змісту установчих документів

1. У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

21. Закон України " Про господарські товариства" (в редакції від 27.07.2010 року)

Стаття 4. Установчі документи товариства

2. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких

необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

3. Установчі документи повинні також містити відомості, передбачені статтями 37, 51, 65, 67 і 76 цього Закону.

5. До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

Стаття 59. Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю

2. З питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

Стаття 60. Порядок прийняття рішень загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю

1. Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

22 . Господарський кодекс України

Стаття 20. Захист прав суб`єктів господарювання та споживачів

1. Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

2. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

3. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Стаття 167. Зміст корпоративних прав та корпоративних відносин

1. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

23. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 4

2. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 74

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 300

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

24. Суд виходить з того, що згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

25. Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

26. З огляду на положення статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

27. Відповідно до змісту частини першої статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

28. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

29. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу) та факту його порушення.

30. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 27.06.2018 у справі № 910/11255/16, від 14.05.2019 у справі № 916/465/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16448/18.

31. Суди, вирішуючи корпоративний спір, зобов`язані перевірити наявність в позивача суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати в чому полягає порушення його корпоративних прав.

32. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки викладені в п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340).

33. Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право.

34. Крім того, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення його порушеного права позивача.

35. Отже, звертаючись із позовом у цій справі, ОСОБА_1 повинен був обґрунтувати наявність порушення його корпоративних прав на момент звернення з даним позовом.

36. Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

37. Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

38. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту (відновлення порушеного права чи інтересу) в обраний ним спосіб.

39. Позивач, в обґрунтування позовних вимог зазначає підставою недійсності першого речення п. 3.4 Статуту, яке визначає, що кожен учасник має один голос на Загальних зборах підприємства; - п. 3.7 Статуту, яким передбачено, що Загальні збори підприємства є повноважними, якщо на них присутні не менше чотирьох учасників або їх представників (тобто 100%); та 3.11 Статуту, яким визначено, що якщо підприємство є засновником, учасником, акціонером або власником іншої юридичної особи, то усі рішення, щодо питань пов`язаних зі всіма правами та обов`язками підприємства, як учасника такої юридичної особи, приймаються при умові, якщо на Загальних зборах такого підприємства за рішення проголосують не менше чотирьох учасників цього підприємства (тобто 100%), те, що вказані норми Статуту на думку Позивача суперечать вимогам ст. 59 та ст. 60 Закону України Про господарські товариства (в редакції від 27 липня 2010 року).

40. Проте, Позивачем не наведено яким чином зазначені суперечності порушують його корпоративні права. Адже, на думку Суду, зазначені положення Статуту Відповідача встановлюють більш надійний захист учасників ПП РГК , в тому числі і Позивача.

41. Окрім того, слід зазначити, що висновок про порушення чи не порушення прав позивача, а також його охоронюваних законом інтересів, суд має зробити за результатами розгляду справи, зазначивши про це в мотивувальній частині. У такому разі внаслідок задоволення позову позивач отримує належний судовий захист, оскільки буде встановлено факт порушення чи оспорювання його права. Якщо ж за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

42. За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що Позивачем не доведено порушення його корпоративних прав вищевказаними оспорюваними положеннями Статуту Відповідача, які, як зазначено Судом вище, встановлюють більш надійний захист учасників ПП РГК , в тому числі і Позивача.

43. Позивачем вищевикладеного не спростовано, не підтверджено факту порушення його корпоративних прав та законних інтересів з боку Відповідача та не доведено яким чином у випадку задоволення даного позову відновиться його порушене право чи законний інтерес на захист якого подано даний позов.

44. Суд критично оцінює позицію суду першої інстанції викладену в оскаржуваному рішенні, що приватне підприємство не є одним із видів господарських товариств і тому до даних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України Про господарські товариства .

45. Суд зазначає, що порядок створення та діяльності уповноважених власником органів управління приватним підприємством не врегульований ні Цивільним кодексом України, ні Господарським кодексом України. Зокрема, наведеними нормативно-правовими актами не передбачений порядок скликання та проведення загальних зборів учасників приватного підприємства.

46. Відтак, відповідно до положень статті 8 Цивільного кодексу України щодо вказаних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

47. Оскільки згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами Підприємство засноване на приватній власності чотирьох осіб (засновників), а статутний капітал Підприємства поділений між учасниками на частки, Суд вважає правильним застосування до спірних у справі правовідносин положень Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про господарські товариства", які регулюють правовідносини щодо порядку скликання та проведення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю.

48. Посилання Позивача, що судами попередніх інстанцій не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у пунктах 28-30 постанови від 06.03.2018 у справі №907/167/17 є частково обґрунтованим, оскільки дійсно, судом першої інстанції вказану позицію не враховано у зв`язку з чим суд першої інстанції невірно вказав, що приватне підприємство не є одним із видів господарських товариств і тому до даних правовідносин не підлягає застосуванню Закон України Про господарські товариства . Проте, апеляційний суд на ст. 5-6 оскаржуваної постанови виклав вищезазначену правову позицію та врахував її при прийнятті оскаржуваної постанови.

49. Проаналізувавши висновки, що викладені у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008 року, на які посилається Позивач у касаційній скарзі, Суд вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі, з огляду на те, що в зазначених висновках предметом дослідження було наявність чи відсутність кворуму для прийняття загальними зборами рішень, а в даній справі предметом позову є визнання недійсним пунктів Статуту приватного підприємства.

50. Враховуючи все вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Позивача, тому вказані судові рішення слід залишити без змін, з мотивів викладених в цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, Скаржник не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

52. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

53 . Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін з мотивів викладених в цій постанові.

Судові витрати

54. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 у справі №917/1500/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

Н. Губенко