Постанова

від 12.05.2021 по справі 917/1500/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. ОдесаСправа № 917/1500/17 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Будішевської Л.О.

суддів Таран С.В., Поліщук Л.В.

при секретарі судового засідання Соколовій М.В.

за участю представників учасників справи:

від Ковальчука В.Р. - не з`явився,

від ПП РГК - Урін Ф.О.,

від державного реєстратора - не з`явився,

від ОСОБА_1 - не з`явився,

від ОСОБА_2 - Огриза Г.Р.,

від ОСОБА_3 - Огриза Г.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2021, ухвалене суддею Петренко Н.Д., м. Одеса, повний текст складено 25.01.2021

у справі № 917/1500/17

за позовом ОСОБА_4

до Приватного підприємства РГК

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Державного реєстратора апарату Горішньоплавнівської міської ради

2. ОСОБА_1

3. ОСОБА_2

4. ОСОБА_3

про визнання недійсними пунктів статуту

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_4 (далі ОСОБА_4 ) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства РГК (далі ПП РГК ), в якому просив суд визнати недійсними з моменту реєстрації перше речення пункту 3.4., а також пункти 3.7. та 3.11 Статуту ПП РГК , затвердженого рішеннями загальних зборів учасників, оформленими протоколом № 1 від 29.10.2010.

Позов мотивований тим, що перше речення пункту 3.4., а також пункти 3.7. та 3.11 Статуту ПП РГК суперечать Закону України Про господарські товариства та порушують права позивача, як учасника ПП РГК . Зокрема, позивач зазначив, що пункти 3.7. та 3.11 Статуту ПП РГК суперечать та встановлюють інші правила щодо компетенції загальних зборів, ніж ті, які встановлені ч. 2 ст. 59 Закону України Про господарські товариства (в редакції від 27.10.2010). Перше речення пункту 3.4. Статуту ПП РГК суперечить другому реченню цього ж пункту Статуту. Положення статуту товариства, яке встановлює інше правило щодо визначення кворуму, є таким, що суперечить закону.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.09.2017 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 917/1500/17, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: державного реєстратора апарату Горішньоплавнівської міської ради.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.10.2017 залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 ).

07.11.2017 від ПП РГК надійшла заява про застосування до позовних вимог ОСОБА_4 наслідків спливу строку позовної давності.

ПП РГК заперечувало проти задоволення позову, зокрема, зазначило про відсутність порушених або оспорюваних прав позивача.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.12.2019 справу № 917/1500/17 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 справу № 917/1500/17 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 також заперечували проти задоволення позову, зокрема, зазначили, що на даний час Статут ПП РГК відповідає вимогам закону, редакція Статуту змінена і є чинною з 25.06.2018, позивачем не доведено факт порушення його корпоративних прав, оскільки він з 25.06.2018 не являється учасником ПП РГК .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.01.2021 у справі № 917/1500/17 у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд дійшов наступних висновків.

Позивач помилково посилається на положення Закону України "Про господарські товариства", оскільки аналіз положень статей 83, 89, 113 ЦК України та статей 79, 80, 113 ГК України не дає підстав для висновку, що приватне підприємство, засноване на приватній власності чотирьох осіб, статутний капітал якого поділений на частки між засновниками, є господарським товариством.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_4 ґрунтуються на твердженнях щодо суперечності положень пунктів 3.7, 3.11 та першого речення п. 3.4 Статуту ПП "РГК" нормам Закону України "Про господарські товариства", суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки приватне підприємство не є одним із видів господарських товариств. Положення Закону України "Про господарські товариства" можуть застосуватися за аналогією, але за умови, якщо правовідносини не врегульовані у затверджених власником установчих документах підприємства. Так як предметом даної справи є саме невідповідність Статуту підприємства Закону України "Про господарські товариства", то суд вважає, що до даних правовідносин не підлягає застосуванню вказаний закон.

Також суд зазначив, що протоколом № 3 від 25.06.2018 загальних зборів учасників ПП "РГК" затверджено Статут підприємства у новій редакції 2018 року, а позивач просить суд визнати недійсним Статут, який втратив чинність з моменту затвердження у 2018 році нової редакції Статуту підприємства.

Суд зауважив, що взагалі не зрозуміло, яким чином оскаржувані позивачем пункти Статуту порушують його законні права та інтереси.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ПП РГК є корпоративною юридичною особою і за всіма ознаками відноситься до господарського товариства, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню ЦК України, ГК України та Закон України Про господарські товариства .

Висновок суду про те, що ПП РГК не є господарським товариством - помилковий.

Пункти 3.7. та 3.11 Статуту ПП РГК суперечать та встановлюють інші правила щодо компетенції загальних зборів, ніж ті, які встановлені ч. 2 ст. 59 Закону України Про господарські товариства (в редакції від 27.10.2010). Перше речення пункту 3.4. Статуту ПП РГК суперечить другому реченню цього ж пункту Статуту. Положення статуту товариства, яке встановлює інше правило щодо визначення кворуму, є таким, що суперечить закону.

Суд дійшов помилкового висновку про відсутність порушених прав позивача.

Разом з апеляційною скаргою позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 256 ГПК України, яке мотивоване тим, що повний текст оскаржуваного рішення представник позивача отримав лише 03.02.2021, а також тим, що в період з 18.02.2021 по 26.02.2021 представник знаходився на лікарняному.

Вказана апеляційна скарга подана безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2021 для розгляду вказаної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Будішевської Л.О., суддів Таран С.В., Поліщук Л.В .

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи № 917/1500/17, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів справи з Господарського суду Одеської.

16.03.2021 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2021 ОСОБА_4 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 09.04.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право в цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань, зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2021 у справі № 917/1500/17.

08.04.2021 від ПП "РГК" надійшло відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що позивачем не спростовані висновки суду про те, що ПП РГК не є господарським товариством. Нормами Закону України Про господарські товариства передбачалась можливість встановлення у статуті товариства іншого кворуму, але не нижче, ніж встановленого законодавством України мінімуму. Позивачем не обґрунтовано, яким чином порушені його права.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 справу №917/1500/17 призначено до розгляду на 29.04.2021 о 12:00 год.

29.04.2021 від представника ОСОБА_4 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване тим, що він не має можливості з`явитись в судове засідання через погане самопочуття, підвищену температуру та візит до лікаря, на підтвердження чого додано копію талону на прийом до Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2 Голосіївського району м. Києва.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 задоволено вищевказане клопотання представника ОСОБА_4 та відкладено розгляд справи № 917/1500/17 на 12.05.2021 о 12:30 год.

В судове засідання 12.05.2021 з`явились представники ПП "РГК", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які заперечували проти доводів та вимог апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники ОСОБА_4 , державного реєстратора та ОСОБА_1 в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вирішуючи спір між сторонами господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом до суду, порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 ЦК). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Оскільки, відповідно до статті 16 ЦК порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи ПП "РГК", загальними зборами учасників від 29.10.2010 (протокол № 1) затверджено Статут РГК , який зареєстрований 15.11.2010 за № 15841020000000910.

Відповідно до п. 1.1., 1.7. Статуту ПП РГК останнє створене за кошти громадян України: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Статутний фонд підприємства становить 30000 грн.

Метою утворення та діяльності підприємства є сприяння найбільш повному задоволенню потреб народного господарства в продукції і послугах, одержання законного прибутку від незабороненої законодавством господарської, торгівельної та іншої діяльності, задоволення матеріальних, культурних та інших потреб учасників (п. 2.1 Статуту РГК ). Предмет діяльності підприємства врегульований п. 2.2 Статуту РГК .

Першим реченням п. 3.4 Статуту РГК визначено, що кожен учасник має один голос на загальних зборах підприємства.

Учасники підприємства мають такі частки:

- ОСОБА_4 частку розміром 9750 грн., що становить 32,5 % у статутному фонді;

- ОСОБА_1 частку розміром 9750 грн., що становить 32,5 % у статутному фонді;

- ОСОБА_2 частку розміром 5250 грн., що становить 17,5 % у статутному фонді;

- ОСОБА_3 частку розміром 5250 грн., що становить 17,5 % у статутному фонді;

Пунктом 3.7 Статуту РГК передбачено, що загальні збори підприємства є повноважними, якщо на них присутні не менше чотирьох учасників або їх представників.

Пунктом 3.11 Статуту РГК встановлено, що якщо підприємство є засновником, учасником, акціонером або власником іншої юридичної особи, то усі рішення, щодо питань пов`язаних зі всіма правами та обов`язками підприємства, як учасника такої юридичної особи, приймаються при умові, якщо на загальних зборах такого підприємства за рішення проголосують не менше чотирьох учасників цього підприємства.

Предметом спору у даній справі є вимоги ОСОБА_4 визнати недійсними з моменту реєстрації перше речення пункту 3.4., а також пункти 3.7. та 3.11 Статуту ПП РГК з тих підстав, що вказані умови суперечать ч. 2 ст. 59 та ст. 60 Закону України Про господарські товариства та порушують права позивача, як учасника ПП РГК .

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що ПП РГК не є господарським товариством у розумінні Закону України Про господарські товариства , а оскільки позовні вимоги ґрунтуються на твердженнях щодо суперечності положень пунктів Статуту ПП РГК саме нормам вказаного закону, то такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Також суд зазначив, що позивачем не обґрунтовано, яким чином оскаржувані пункти Статуту порушують його законні права та інтереси з огляду на те, що рішенням загальних зборів учасників ПП РГК від 25.06.2018 його виключено із складу учасників підприємства та затверджено нову редакцію Статуту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.

Щодо висновку суду першої інстанції про те, що ПП РГК не є господарським товариством у розумінні Закону України Про господарські товариства колегія суддів зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 907/167/17 викладена наступна правова позиція:

Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що приватне підприємство, засноване на приватній власності двох або більше осіб, статутний капітал якого поділений на частки між засновниками, є господарським товариством. Аналіз положень статей 83, 89, 113 ЦК України та статей 79, 80, 113 ГК України не дає підстав для наведеного висновку.

Відповідно до зазначених правових норм юридичні особи можуть створюватися не лише у формі товариств і установ, а і в інших передбачених законом формах. При цьому господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства. Тоді як приватне підприємство є окремою організаційно-правовою формою суб`єкта господарювання, що передбачена статтею 113 Господарського кодексу України. Наявність у підприємства, яке може діяти, зокрема, на основі приватної власності кількох громадян, статутного капіталу не є достатньою підставою для ототожнення його з господарським товариством.

Разом з тим, суд враховує, що порядок створення та діяльності уповноважених власником органів управління приватним підприємством не врегульований ні ЦК України, ні ГК України. Зокрема, наведеними нормативно-правовими актами не передбачений порядок скликання та проведення загальних зборів учасників приватного підприємства.

Відтак відповідно до положень ст. 8 ЦК України щодо вказаних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Оскільки згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами підприємство засноване на приватній власності двох осіб (засновників), а статутний капітал підприємства поділений між учасниками на частки, суд вважає правильним застосування до спірних у справі правовідносин положень Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України Про господарські товариства , які регулюють правовідносини щодо порядку скликання та проведення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю .

Як вже зазначалось, ПП РГК засноване у 2010 році за кошти громадян України: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Статутний фонд підприємства становить 30000 грн., який поділений між вищевказаними особами на частки.

Отже ПП РГК є юридичною особою, заснованою чотирма фізичними особами, статутний капітал якого поділений між ними на частки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що до спірних правовідносин у даній справі слід застосовувати положення ЦК України, ГК України та Закону України Про господарські товариства (далі Закон), якщо ці правовідносини не врегульовані Статутом.

Згідно з частинами 2, 5 ст. 4 Закону (в редакції станом на 29.10.2010) установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників (ч. 1 ст. 58 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону з питань, зазначених у пунктах а , б ст. 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів (ч. 1 ст. 60 Закону).

Як вже зазначалось, перше речення п. 3.4 Статуту ПП РГК визначає, що кожен учасник має один голос на загальних зборах підприємства. Пунктом 3.7 Статуту передбачено, що загальні збори підприємства є повноважними, якщо на них присутні не менше чотирьох учасників або їх представників. Положеннями п. 3.11 Статуту визначено, що якщо підприємство є засновником, учасником, акціонером або власником іншої юридичної особи, то усі рішення, щодо питань пов`язаних зі всіма правами та обов`язками підприємства, як учасника такої юридичної особи, приймаються при умові, якщо на загальних зборах такого підприємства за рішення проголосують не менше чотирьох учасників цього підприємства.

Колегія суддів зазначає, що положення статтей 59, 60 Закону передбачають лише мінімальну кількість голосів для можливості прийняття рішень загальними зборами.

В даному випадку для можливості прийняття рішень загальними зборами у Статуті ПП РГК встановлена обов`язкова максимальна кількість голосів усіх чотирьох учасників.

Тобто оскаржувані пункти Статуту РГК не суперечать законодавству України, а лише встановлюють інший порядок прийняття рішень загальними зборами.

При цьому, можливість включення до установчих документів інших умов, що не суперечать законодавству України, передбачена ч. 5 ст. 4 Закону.

Колегією суддів також враховується, що позивач погодився з усіма умовами Статуту РГК , що підтверджується його власним підписом на цьому документі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_4 .

Крім вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже зазначалось, суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи ПП "РГК", рішеннями загальних зборів учасників, оформленими протоколом № 3 від 25.06.2018, виключено ОСОБА_4 зі складу учасників ПП РГК , здійснено перерозподіл часток у статутному капіталі та затверджено нову редакцію Статуту ПП РГК .

Вказані рішення загальних зборів в судовому порядку недійсними не визнавались.

Фактично, позивач просить суд визнати недійсними умови Статуту ПП РГК , які втратили чинність у зв`язку із затвердженням 25.06.2018 нової редакції Статуту підприємства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання недійсними першого речення пункту 3.4., а також пунктів 3.7. та 3.11 Статуту ПП РГК не призведе до поновлення порушених прав позивача, якщо таке порушення мало місце.

Рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2021 у справі № 917/1500/17 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283

ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2021 у справі № 917/1500/17 залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_4 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.05.2021.

Головуючий суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран

Суддя Л.В. Поліщук