Ухвала

від 28.01.2021 по справі 202/3563/20

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/3563/20

Провадження № 1-кс/202/538/2021

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року м. Дніпро

слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1

при секретарі судових засідань ОСОБА_2

за участю прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5

підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши клопотанняслідчого СВІндустріального ВПДВП ГУНП вДніпропетровській області ОСОБА_7 ,погоджене прокурором Дніпропетровськоїмісцевої прокуратури№ 1Дніпропетровської області ОСОБА_3 ,про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Підгороднє Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, маючого вищу освіту, пенсіонера, офіційно не одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, у кримінальному провадженні № 42020042630000047 від 07.02.2020 року -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні слідчого відділення Індустріального відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали об`єднаного кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 07.02.2020 року за № 42020042630000047, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 1 Дніпропетровської області.

Слідчому суддіІндустріального районногосуду м.Дніпропетровська подано клопотання слідчогоСВ ІндустріальногоВП ДВПГУНП в Дніпропетровськійобласті ОСОБА_7 ,погоджене прокурором Дніпропетровськоїмісцевої прокуратури№ 1Дніпропетровської області ОСОБА_3 ,про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, в якому просив:

-обрати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.

Клопотання мотивовано тим, що:

- ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, якщо воно вчинено в особливо великих розмірах, а також у службовому підроблені, а саме у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України;

- тяжкістю вчинених кримінальних правопорушень;

- наявні ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_6 дій, передбачених пунктами 1-4 частини 1 статті 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється;

- застосування більш м`якого запобіжного заходу не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за поведінкою підозрюваного ОСОБА_6 , забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з викладених у ньому підстав, просив його задовольнити в повному обсязі.

Захисники та підозрюваний заперечували проти задоволення клопотання з підстав його необґрунтованості, не відповідності вимогам кримінального процесуального закону та фактичним обставинам, вважали, що у його задоволенні слід відмовити з тих підстав, що підозра є необґрунтованою, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні, та їх існування стороною обвинувачення не доведено; стороною обвинувачення не доведено того факту, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; зазначали, що такі характеризуючи дані про підозрюваного, як те, що він має сім`ю, зокрема, на його утриманні знаходиться троє неповнолітніх дітей, має повну вищу освіту, є військовим пенсіонером, має постійне місце проживання, є справним платником податків як приватний підприємець, мають бути враховані слідчим суддею під час розгляду даного клопотання.

Слідчий суддя, ознайомившись із поданим клопотанням про застосування запобіжного заходу, а також доданими до нього матеріалами, заслухавши позицію учасників кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням Індустріального відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 07.02.2020 року за № 42020042630000047, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

Зокрема, в рамках даного кримінального провадження 22 січня 2021 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.

Згідно ч.ч. 1-2 статті 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу суд зазначає відомості про:

1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому обвинувачується особа;

2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК;

3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК;

4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини;

5) запобіжний захід, який застосовується.

В ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина 1 статті 194 КПК).

Так, ОСОБА_6 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, якщо воно вчинено в особливо великих розмірах, а також у службовому підроблені, а саме у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, зокрема, для застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, підозра щодо вчинення ОСОБА_6 , інкримінованих йому кримінальних правопорушень, ґрунтується на сукупності зібраних доказів, зокрема, допитами свідків, матеріалами, що отримані в ході тимчасового доступу до речей та документів, а також інформацією, отриманою від установ, організацій та підприємств різних форм власності у порядку ст. 93 КПК України, та речовими доказами, отриманими під час досудового розслідування й іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Слідчим у клопотанні зазначено, що наявні ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_6 дій, пунктами 1-4 частини 1 статті 177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих, інших підозрюваних, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 статті 177 КПК, у кримінальному провадженні № 42020042630000047 щодо підозрюваного ОСОБА_6 слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Слідчий суддя вважає, що наявність ризику ймовірного переховування від органу досудового розслідування або/та суду є невеликою з огляду на міцність соціальних зв`язків підозрюваного та його особисті дані, те, що ОСОБА_6 має житло для постійного проживання, трьох неповнолітніх дітей на утриманні, які потребують батьківського догляду та піклування, та за першою можливістю з`явився особисто до суду для розгляду клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу.

Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин є достатні підстави вважати, що ризик впливу на свідків при перебуванні у статусі підозрюваного може викликати у ОСОБА_6 активні дії з метою уникнення кримінальної відповідальності - невисокий, оскільки у клопотанні не наведено конкретних фактів та обставин на підтвердження того, що має місце впливу на свідків, потерпілих з боку підозрюваного.

Існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, зазначеного слідчим та підтриманим прокурором у судовому засіданні, не знайшло свого підтвердження за результатами розгляду клопотання слідчим суддею.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

Виходячи з положень п. 4) ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні вказують, що враховуючи відомості про особу підозрюваного, характер вчинених кримінальних правопорушень, наявні достатні підстави вважати, що в разі застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу останній завдяки своєму становищу негативно впливатиме на хід досудового розслідування у кримінальному провадженні, безпосередньо впливатиме на учасників кримінального провадження, переховуватиметься від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

В свою чергу, метою застосування запобіжного заходу, в тому числі й такого виняткового, як тримання під вартою, відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, про які зазначав слідчий у клопотанні, а також прокурор в судовому засіданні.

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід перевірити чи можуть більш м`які запобіжні заходи запобігти ризикам, існування яких доведено стороною обвинувачення та встановлено слідчим суддею. При цьому, більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні із триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

Як вже зазначалось вище, ризики заявлені стороною обвинувачення, існують, проте не в тому обсязі, який би давав беззаперечні підстави обрати підозрюваному ОСОБА_6 в цьому кримінальному провадженні виключний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Приймаючи рішення про відсутність підстав для застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, крім іншого, враховує роль ОСОБА_6 та обставини злочину, у вчиненні якого підозрюється останній.

Також, оцінюючи процесуальну поведінку підозрюваного на час розгляду клопотання, наявність можливості у органу досудового розслідування зафіксувати усі можливі докази, які стосуються висунутого обвинувачення, враховуючи час, який минув з початку подій, за яких вчинені кримінальні правопорушення (з 1999 року) та початок досудового розслідування (07.02.2020 року), особу підозрюваного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, в порядку ст. 208 КПК України не затримувався та не оголошувався в розшук, його особисті дані - має сім`ю, трьох неповнолітніх дітей на утриманні, постійне місце проживання в місті Дніпрі, відсутність у слідства будь-яких даних про вчинення підозрюваним протиправних дій в іншій період часу, слідчий суддя вважає, що на даний час відсутні виключні обставини для застосування виняткового запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частиною 4 ст.194 КПК України встановлено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Оцінюючи вищенаведені обставини, особисті данні підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя вважає, що на даний час відсутні підстави для застосування виняткового запобіжного заходу до ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, та вважає за можливе застосувати до нього менш суворий запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби з покладанням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч.ч. 1,2 ст. 181 КПК України).

При цьому, суд вважає доцільним покласти на підозрюваного наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не відлучатись з місця постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 178, 182-184, 193, 194, 196, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенніклопотання слідчогоСВ ІндустріальногоВП ДВПГУНП в Дніпропетровськійобласті ОСОБА_7 ,погодженого прокурором Дніпропетровськоїмісцевої прокуратури№ 1Дніпропетровської області ОСОБА_3 ,про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, -відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в період часу з 22-00 години до 06-00 години строком до 22 березня 2021 року.

Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду (залежно від стадії кримінального провадження) за першою вимогою;

- в період часу з 22-00 години до 06-00 години не відлучатись з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду (залежно від стадії кримінального провадження);

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд (залежно від стадії кримінального провадження) про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалу прозастосування до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходуу виглядідомашнього арештупередати длявиконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1