Постанова

від 26.01.2021 по справі 910/20098/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/20098/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Мамалуй О. О., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача - Авраменка Д.О.,

третьої особи з самостійними вимогами - Слєпухи О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна"

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Агрикова О. В., Мальченко А. О., Чорногуз М. Г.

від 07.10.2020

за позовом Фермерського господарства "Шаблій"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

про стягнення 856 320,00 грн

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

про стягнення 932 356,43 грн,

1. Історія справи

Фермерське господарство "Шаблій" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення страхового відшкодування за договором добровільного страхування спеціалізованої, будівельної та сільськогосподарської техніки № 063549 від 31.03.2014 у розмірі 856 320, 00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна", як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 856 567, 80 грн, інфляційних втрат у розмірі 55 969, 06 грн, пені у розмірі 10 878, 41 грн та 3% річних у розмірі 8 941, 16 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 відмовлено у задоволенні позову Фермерського господарства "Шаблій". Відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 у справі № 910/20098/16 в частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" 856 057, 00 грн страхового відшкодування, 55 969,06 грн інфляційних втрат, 8 865, 00 грн 3% річних та 10 871, 92 грн пені. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 у справі №910/20098/16 залишено без змін.

16.09.2020 до Північного апеляційного господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" подано клопотання про винесення додаткового рішення щодо судових витрат понесених під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, а саме: 34 963,37 грн судового збору, 200 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, 48 840 грн витрат пов`язаних з проведенням експертиз.

2. Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" про прийняття додаткового рішення у справі № 910/20098/16 задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" 18 840, 00 грн витрат на оплату вартості проведення судової експертизи.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- всупереч положенням частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" разом з апеляційною скаргою не подано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, з якого вбачалось би, що в зв`язку із розглядом справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" очікує понести витрати на професійну правничу допомогу, а також не наведено орієнтовного розміру таких витрат, що фактично позбавило іншу сторону надати в строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, свої міркування, спростування, заперечення щодо розміру витрат;

- рішення суду першої інстанції у даній справі було проголошено 27.05.2019, тобто на момент дії Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції. Відповідно до пункту 9 частини 1 розділу XI перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції від 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу;

- враховуючи положення пункту 9 частини 1 розділу XI перехідних положень Господарського процесуального кодексу України та вимоги частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" з 15.12.2017 повинно було подати попередній розрахунок сум судових витрат для можливості в майбутньому відшкодувати такі витрати;

- відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 про поновлення провадження, сторони було проінформовано щодо положень пункту 9 частини 1 розділу XI перехідних положень Господарського процесуального кодексу України;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" з апеляційною скаргою звернулось 15.07.2019, однак в апеляційній скарзі не навело попереднього розрахунку судових витрат;

- з огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" разом з першою заявою по суті спору (з 15.12.2017), а також при зверненні з апеляційної скаргою не подало суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які воно очікує понести у зв`язку з розглядом справи, колегія суддів відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат на професійну правничу допомогу;

- відповідачем було подано клопотання про зменшення судових витрат та заперечення про відшкодування судових витрат в яких останній зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" пропустило строк для подання доказів понесення судових витрат та не вказало про поважність причини такого пропуску. Також відповідач звертає увагу, що у даному спорі Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" представляло декілька різних представників. Й наостанок відповідач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" не подало до суду попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат разом з першою заявою по суті спору, що є порушенням вимог частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, наслідком чого є застосування вимог частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, тобто відмова суду у відшкодуванні відповідних судових витрат;

- понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" судові витрати з оплати вартості експертизи у розмірі 18 840, 00 грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, а заява в частині стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" судових витрат на оплату вартості судової експертизи в розмірі 18 840, 00 грн підлягає задоволенню;

- щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" витрат на оплату залученого експерта, який підготував висновок судово-товарознавчої експертизи від 09.12.2019 №323 в розмірі 30 000, 00 грн колегія суддів зазначила, що замовлення судово-товарознавчої експертизи було здійснено на власний розсуд Товариством з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна", при цьому ж під час розгляду даної справи було призначено судову експертизу за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна". Однак, як вбачається з постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 колегією суддів не було враховано висновку судово-товарознавчої експертизи від 09.12.2019 №323 та не прийнято до уваги, то витрати на її проведення покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" у повному обсязі і не підлягають відшкодуванню;

- розподіл судових витрат з оплати судового збору судом здійснено при винесенні постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019, а тому заява в частині стягнення судового збору в розмірі 34 963, 37 грн не підлягає задоволенню.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у даній справі, та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" 200 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 48 840, 00 грн витрат з оплати вартості експертних досліджень.

Підставами касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" зазначило пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 124 Господарського процесуального кодексу України у справах про відшкодування правничої допомоги, в яких перші заяви по суті спору подані до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України (з 15.12.2017) за відсутності перехідної норми про можливість сторін подати такі попередні (орієнтовні) розрахунки в будь-якій іншій заяві впродовж розгляду справи за діючим процесуальним законом.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" подало відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна", в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувану додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

4. Позиція Верховного Суду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно зазначити таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору 10.01.2017. Тобто, на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" з позовною заявою діяв Господарський процесуальний кодекс України (в редакції, чинній до 15.12.2017), яким не визначався обов`язок третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору подати до суду разом з першою заявою по суті спору попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, і ухвалами суд першої інстанції також не встановлював такого обов`язку та строку його виконання. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не містить норму, яка б надавала можливість учаснику справи, який звернувся з першою заявою по суті спору до 15.12.2017, подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в будь-якій іншій заяві впродовж розгляду справи за діючим процесуальним законом.

Разом з тим, відсутність можливості у сторони подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат разом з першою заявою по суті спору у зв`язку із поданням позовної заяви до 15.12.2017, не позбавляє права подати до суду докази на підтвердження розміру понесених витрат в порядку, передбаченому частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у стягненні на користь заявника витрат на професійну правничу допомогу на підставі частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Водночас, аналіз частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України містяться у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 922/1897/18, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19, від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16223/18, від 21.05.2020 у справі № 922/2167/19, від 10.12.2020 у справі № 922/3812/19.

Водночас, частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема зі змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" до закінчення судових дебатів у справі подало до суду апеляційної інстанції клопотання про відшкодування судових витрат з відповідними доказами. Тобто, Товариством з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" дотримано положення частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, апеляційний господарський суд відмовляючи у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції на підставі частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України не врахував наведених вище висновків Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України (постанови від 12.12.2019 у справі № 922/1897/18, від 24.12.2019 у справі № 909/359/19, від 13.02.2020 у справі № 911/2686/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16223/18, від 21.05.2020 у справі № 922/2167/19, від 10.12.2020 у справі № 922/3812/19) та залишив поза увагою положення пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та положення частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем подано клопотання про зменшення судових витрат та заперечення на клопотання про відшкодування судових витрат, що спростовує доводи суду апеляційної інстанції про те, що невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" вимог частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України позбавило іншу сторону надати свої міркування, спростування, заперечення щодо розміру витрат.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд безпідставно не розглянув по суті клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" про відшкодування судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу, та не надав оцінки доказам, доданим до клопотання на підтвердження понесених даних витрат, не встановив чи було дотримано Товариством з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України в суді першої інстанції.

Водночас, Судом під час касаційного перегляду встановлено, що касаційна скарга не містить як доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права під час розподілу витрат, пов`язаних з проведенням експертиз, так і не містить заперечень проти висновків апеляційного господарського суду, зроблених під час їх розподілу, відтак в цій частині додаткова постанова суду апеляційної інстанції не переглядається.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на відсутність повноважень у касаційного суду щодо оцінки доказів у справі відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів касаційного суду вважає, що додаткова постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та передачі в цій частині на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

6. Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" задовольнити частково.

2. Скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у справі № 910/20098/16 в частині відмови у задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродар-Україна" щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та передати справу в цій частині на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

3. В іншій частині додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у справі № 910/20098/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.О. Мамалуй

В.І. Студенець