Постанова

від 26.01.2021 по справі 229/1350/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 229/1350/20

Номер провадження 22-ц/804/298/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2021 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Гуляєва М.В.,

представника позивача адвоката Подколзіна В.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 19 жовтня 2020 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Панової Т.Л. в місті Дружківці Донецької області, в справі номер 229/1350/20 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "КАМОС", ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2020 року до Дружківського міського суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до СТОВ "КАМОС", ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 26 вересня 2013 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

21.07.2017 року за нею зареєстровано право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб площею 5,43 га, кадастровий номер 1425583100:02:000:0352, розташованого на території Новобахмутівської сільради Ясинуватського району Донецької області.

У серпні 2019 року під час судового розгляду за позовом СТОВ "КАМОС" до неї про визнання недійсним вищевказаного договору емфітевзису, їй стало відомо, що є ще один договір користування земельною ділянкою площею 5,43 га, кадастровий номер 1425583100:02:000:0352, розташованої на території Новобахмутівської сільради, а саме договір оренди землі, укладений 01.11.2007 року ОСОБА_2 з СТОВ ім. С.М. Кірова, правонаступником якого є відповідач СТОВ "КАМОС".

Вважає, що відповідач СТОВ "КАМОС" не визнає і оспорює її право користувача земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб площею 5,43 га, кадастровий номер 1425583100:02:000:0352.

Договір оренди землі від 01 листопада 2007року суперечить вимогам Закону України Про оренду землі , оскільки в ньому відсутні істотні умови про об`єкт оренди - кадастровий номер земельної ділянки, порядок внесення орендної плати та перегляд умов. ОСОБА_2 на момент укладення договору оренди не був власником земельної ділянки площею 5,43 га, кадастровий номер 1425583100:02:000:0352. Державний акт на право власності на вказану ділянку йому виданий тільки 26.12.2007 року, після укладання договору оренди, а право власності зареєстровано значно пізніше.

Крім того, акт прийому-передачі об`єкта оренди відсутній, що свідчить про те, що земельна ділянка СТОВ ім. Кірова не передавалася.

Просила суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений 01.11.2007 року між ОСОБА_2 та СТОВ імені С.М. Кірова.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 19 жовтня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю КАМОС , ОСОБА_2 про визнання

недійсним договору оренди земельної ділянки - відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, просила скасувати рішення Дружківського міського суду Донецької області від 19 жовтня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, підлягає скасуванню через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

В договорі від 01 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та СТОВ імені С.М. Кірова відсутня така істотна умова про об`єкт оренди, як кадастровий номер земельної ділянки.

ОСОБА_2 на час укладення договору оренді від 01.11.2007 року не був власником спірної земельної ділянки, оскільки Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку йому виданий тільки 26.12.2007 року.

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання договору оренди землі недійсним через те, що договір оренди землі від 01.11.2007 року укладений між ОСОБА_2 та СТОВ імені С.М. Кірова укладений з дотриманням норм чинного законодавства та зареєстрований в порядку , чинному на момент реєстрації договорів, є необґрунтованим.

Суд незаконно не застосував до спірних правовідносин положення статей 203 та 215 ЦК України та безпідставно застосував положення ч. 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі .

12 січня 2021 року на адресу апеляційного суду від представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 (а.с. 164-168).

Відповідно до частини 4 статті 360 ЦПК України до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Проте, до відзиву представником ОСОБА_2 ОСОБА_3 не додано доказів надсилання (надання) копій відзиву іншим учасникам справи, тому апеляційний суд не приймає до уваги такий відзив.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Подколзін В.Т. в судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідач ТОВ "КАМОС" в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України, про що свідчить отримання ним 21 січня 2021 року рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідач надіслав заяву про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 171).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений шляхом розміщення інформації на офіційному вебпорталі судової влади з посиланням на вебадресу ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 161).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез`явившихся учасників справи.

Заслухавши суддю - доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення

суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на

засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №703807 від 26 грудня 2007 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 1425583100:02:000:0352, площею 5,43 га, яка розташована на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 червня 2007 року №3405 (а.с. 10).

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 червня 2007 року вбачається, що ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно, на яке в указаній частці видане це свідоцтво, складається з ? частини земельної ділянки площею 11,010 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області (а.с. 115).

Відповідно до договору оренди землі від 01 листопада 2007 року укладеного між ОСОБА_2 і СТОВ "КАМОС", ОСОБА_2 , як орендодавець, надав, а СТОВ "КАМОС", як орендар, приймав в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, площею 5,43 га (рілля), строком на 15 років; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1,1% нормативної грошової оцінки, що становить 495,47 грн на рік, до кінця поточного року. Договір зареєстрований у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 серпня 2008 року №04.08.170.00057 (а.с. 13-14).

26 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), згідно з яким власник надав в користування Землекористувачу, а землекористувач прийняв в користування земельну ділянку загальною площею 5,43 га, кадастровий номер 1425583100:02:000:0352, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області; договір укладено на 100 років, починаючи з дати його реєстрації; за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендну плату в розмірі 80000,00 грн (а.с. 11-12).

24 січня 2020 року Дружківським міським судом ухвалено рішення про визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) земельної ділянки загальною площею 5,43 га, кадастровий номер 1425583100:02:000:0352, розташованої на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, що був укладений 26 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований Костянтинівською міською радою 21 липня 2017 року, номер запису про державну реєстрацію 36245563 . Рішення набрало законної сили 03 березня 2020 року (а.с. 119-123).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених позовних вимог.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає фактичним обставинам справи та нормам закону.

Згідно з статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого

цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таким чином, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України.

Зі змісту частини третьої статті 16 ЦК України убачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 1425583100:02:000:0352, площею 5,43 га, яка розташована на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до договору оренди землі від 01 листопада 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 і СТОВ "КАМОС", ОСОБА_2 , як орендодавець, надав, а СТОВ "КАМОС", як орендар, прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, площею 5,43 га (рілля), строком на 15 років; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1,1% нормативної грошової оцінки, що становить 495,47 грн на рік, до кінця поточного року. Договір зареєстрований у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 серпня 2008 року №04.08.170.00057. Невід`ємними частинами договору є, зокрема кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні, акт приймання-передачі об`єкта оренди тощо.

26 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), згідно якого власник надав в користування Землекористувачу, а землекористувач прийняв в користування земельну ділянку загальною площею 5,43 га, кадастровий номер 1425583100:02:000:0352, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області; договір укладено на 100 років, починаючи з дати його реєстрації; за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендну плату в розмірі 80000,00 грн.

24 січня 2020 року Дружківським міським судом ухвалено рішення про визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) земельної ділянки загальною площею 5,43 га, кадастровий номер 1425583100:02:000:0352, розташованої на території Новобахмутівської сільської ради Ясинуватського району Донецької області, що був укладений 26 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований Костянтинівською міською радою 21 липня 2017 року, номер запису про державну реєстрацію 36245563 . Рішення набрало законної сили 03 березня 2020 року.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що у відповідності до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з частинами першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

Законом, який регулює правовідносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Права й обов`язки за договором, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення учасників при укладенні договору оренди земельної ділянки, набуваються лише після його державної реєстрації, як це передбачено статтями 18, 20 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Встановивши, що на момент укладення спірного договору його сторони не допустили таких порушень правових норм, які б давали підстави для визнання договору недійсним, а волевиявлення власника земельної ділянки на передачу її в оренду СТОВ відповідало внутрішній волі ОСОБА_2 , апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в договорі оренди істотних умов, зокрема щодо зазначення кадастрового номеру земельної ділянки, апеляційний суд відхиляє, оскільки в спірний договір зареєстрований належним чином у Ясинуватському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 серпня 2008 року №04.08.170.00057 та сторонами договору цей факт не оспорюється.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати позивача по сплаті судового збору, пов`язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Дружківського міського суду Донецької області від 19 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 28 січня 2021 року.

Суддя: