Рішення

від 22.01.2021 по справі 552/5250/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа № 552/5250/19

Провадження № 2/552/6/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.01.2021 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретаря судового засідання Орламенко А.О.

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Державне підприємство Сетам , треті особи ОСОБА_5 , приватний нотаріус Полтавського міського округу Святецька Ірина Вікторівна, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання незаконними рішень, про виділ в натурі земельної ділянки та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_5 , приватний нотаріус Полтавського міського округу Святецька Ірина Вікторівна про виділення в натурі частки земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання незаконними рішень, про виділ в натурі земельної ділянкипосилаючись на те, що він є власником ѕ частини житлового будинку з частиною надвірних споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.12.2017 року відповідач ОСОБА_3 успадкував від ОСОБА_7 частину житлового будинку за вищевказаною адресою. Як убачається з правовстановлюючих документів виданих на ім`я сторін є розбіжності, що спричинили безпідставне існування індивідувальних прав власності на один об`єкт двох осіб. На день прийняття спадщини , ОСОБА_7 за час життя не було зареєстровано спадкового майна, як окремий об`єкт власності. Земельна ділянка до цього часу перебуває у спільній сумісній власності, яку відповідач не отримав та не зареєстрував своє право власності на ј частину. Відповідач ігнорує правила добросусідських відносин та порушує права співвласника. За таких обставин просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 07 грудня 2017 року, яке посвідчене приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Святецькою І.В. Визначити частки у спільній сумісній власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 за ним на ѕ частини, ОСОБА_3 на ј частину та припинити право спільної сумісної власності на ділянку.

15 жовтня 2019 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про виділення в натурі частки земельної ділянки, яка перебуває у спільній сумісній власності посилаючись на те, що він є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 , яка проживала за адресою АДРЕСА_1 . 07.12.2017 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно за вищевказаною адресою Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 02.11.2009 року припинено спільну часткову власність на домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом виділення в окрему одиницю нерухомого майна і визнано за ОСОБА_1 право власності на відповідну частину будинку та частину господарських споруд. Також визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , а саме виділено в користування ОСОБА_1 459 м2, ОСОБА_7 - 324 м2. Рішення суду набрало законної сили та звернуто до виконання. Таким чином, реалізовуючи рішення суду від 02.11.2009 року колишніми співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1 погоджено виділення їх часток в окремі одиниці. Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи частки співвласників земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:14:006:0073, загальною площею 783 м2, за адресою АДРЕСА_1 складають: земельна ділянка площею 324 м2 - 12/29 частини, а площею 459 м2 - 17/29 частина. Просив визначити у таких розмірах частки співвласників. Визнати за ним право власності на 12/29 частини зазначеної земельної ділянки та виділити її у власність. Припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку.

28 квітня 2020 року позивачем подана уточнена позовна заява у якій зазначив, що він підтримує раніше заявлені позовні вимоги, відповідач не бажає в добровільному порядку вирішити спір шляхом переговорів. ОСОБА_3 здійснює самочинну добудову на спірній частині земельної ділянки, тому просив суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та зобов`язати відповідача знести самочинно збудовану споруду на земельній ділянці спільного сумісного користування. А також визнати незаконними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.12.2017 року державного реєстратора Маляр Т.М. відносно садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію від 09.12.2017 року прийняте приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Святецькою І.В., як державним реєстратором стосовно садибного житлового будинку за цією ж адресою. Виділити позивачу в натурі на праві власності земельну ділянку площею 588 м2, що відповідає ідеальній частці, у тому числі, яка розташована під частиною житлового будинку літ А-1, гаражем В за даною адресо. У спільному користуванні залишити земельну ділянку площею 4 м2 для обслуговування житлового будинку. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що фактичний порядок користування земельною ділянкою визначений згідно висновку 59-03 судового експерта Авдєєва А.К. від 26.11.2003 року. Згідно свідоцтва про право спадщину за законом він є власником ѕ частини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , ј частина належала ОСОБА_7 та після її смерті відкрилась спадщина саме на таку частину. Що стосується визнання незаконними та скасування рішень про реєстрацію , то згідно рішення Київського районного суду м. Полтави від 02.11.2009 року за ОСОБА_7 не визнано право власності як на окремий об`єкт нерухомого майна. Даним рішенням суду за позивачем визнано право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , проте дане рішення у встановленому порядку ним не зареєстроване та він є власником саме ѕ частини спірного домоволодіння.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2019 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 17 жовтня 2019 року прийнято зустрічну позову заяву та витребувано у приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецької І.В. копію спадкової справи.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 04 грудня 2019 року залучено третю особу реєстратора ОСОБА_6 та призначено по справу судово земельно-технічну експертизу.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2020 року поновлено провадження по справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2020 року закрито підготовче провадження у справі, замінено відповідача Полтавську обласну філію ДП Будинок юстиції на ДП Сетам та призначено судово земельно-технічну експертизу.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2020 року поновлено провадження по справі.

У судовому засіданні позивача за первісним позовом відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримали пославшись на викладені в позовній заяві , письмових поясненнях, відзиву на зустрічний позов обставини. Первісний позов є доведеним, а тому просили задовольнити первісний позов у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовити за безпідставністю. Також позивач просив врахувати, що рішення Київського районного суду м. Полтави від 02.11.2009 року є невиконаним, ним не зареєстровано окремого об`єкта нерухомого майна та звертаючись до суду з позовом позивачі не мали на увазі поділ земельної ділянки. Звертались з даним позовом лише для встановлення права власності позивача та членів його сім`ї на зазначене нерухоме майно, захист права приватної власності від інших осіб, які використовували їх домоволодіння для вільного проходу на іншу вулицю. Дане рішення ними не оскаржувалось, оскільки не існувало такої потреби.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 первісні позовні вимоги не визнали посилаючись на їх безпідставність, вважають їх такими, що не підлягають задоволенню . Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 02.11.2009 року припинена спільна часткова власність сторін на домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , а тому майно кожного з них виведено в окрему одиницю. Визначено порядок користування сторін земельною ділянкою. З врахуванням зазначеного рішення, просили задовольнити зустрічні позовні вимоги. Підтримали викладені у відзиві на позовну заяву та зустрічній позовній заяві обставини.

Представник відповідача ДП Сетам у судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, суду надано відзив в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити позивачу у задоволенні позову, справу розглянути у відсутність представника. У відзиві зазначив, що є неналежним відповідачем.

Треті особи ОСОБА_5 , приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Святецька І.В., державний реєстратор Маляр Т.М. в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення не надходило. Від приватного нотаріусу Полтавського міського нотаріального округу Святецької І.В. надійшла заява щодо розгляду справи в її відсутність.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з`явились.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.1980 року, який посвідчений Другою Полтавською державною нотаріальною конторою було зареєстровано право власності на ј частину жилого будинку з часткою надвірних будівель за адресою АДРЕСА_1 (а.с.73-74, т.1)

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 липня 2003 року, яке видане Другою Полтавською державною нотаріальною конторою , ОСОБА_1 є власником ѕ частини жилого будинку з частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 ( а.с. 25 т.1).

Рішенням Київської районної у м. Полтаві ради № 458 від 12.09.2006 року передано у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , що мешкають по АДРЕСА_1 із земель житлової та громадської забудови, земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 783 м2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.13 т.1).

Згідно державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 668223, №668224 виданих 19 квітня 2007 року, земельна ділянка площею 783 м2 за адресою АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням : землі житлової та громадської забудови ( для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Частки співвласників не визначені ( а.с.23-24 т.1).

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 листопада 2009 року по цивільній справі № 2-4426/09 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, ОСОБА_7 про визнання права власності на самочинне перепланування та добудовану частину нерухомого майна, виділ нерухомого майна із спільної часткової власності в окрему одиницю як самостійний об`єкт нерухомого майна, визначення порядку користування земельною ділянкою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності , у тому числі на самочинні перепланування та добудовані частини будинку АДРЕСА_1 , а саме на частину будинку А-1 , квартира АДРЕСА_2 , що в цілому складається з передпокою 1-1 площею 10 м2, кухні 1-4 площею 13,3 м2, кімнати 1-5 площею 14,5 м2, кімнати 1-6 площею 18 м2, вбиральні поєднаної 1-7 площею 8 м2, передпокою 1-8 площею 14,7 м2, передпокою 1-9 площею 21 м2, кімнати 1-10 площею 10,9 м2, кімнати 1-11 площею 9м2, гаражу Г , погребу г , огорожі № 1, хвіртки № 2. Припинено спільну часткову власність на домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом виділення в окрему одиницю нерухомого майна і визнання за ОСОБА_1 прав власності на частину будинку А-1 , квартира АДРЕСА_2 , що в цілому складається з передпокою 1-1 площею 10 м2, кухні 1-4 площею 13,3 м2, кімнати 1-5 площею 14,5 м2, кімнати 1-6 площею 18 м2, вбиральні поєднаної 1-7 площею 8 м2, передпокою 1-8 площею 14,7 м2, передпокою 1-9 площею 21 м2, кімнати 1-10 площею 10,9 м2, кімнати 1-11 площею 9м2, гаражу Г , погребу г , огорожі № 1, хвіртки № 2 як на окремий об`єкт нерухомого майна. Визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 2 висновку будівельно- технічної експертизи від 27.10.2009 року. Виділено в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 459 м2 в тому числі під частиною житлового будинку А-1 , гаражем Г , погребом г . Виділено в користування ОСОБА_7 земельну ділянку площею 324 м2, в тому числі під частиною житлового будинку А-1, сараєм а1 , вбиральнею Б . Лінію розподілу земельних ділянок встановити по умовним точкам 1, ІІ,ІІІ,ІУ з лінійними промірами від точки І до точки ІІ, розмір складає 4,5 м, від точки ІІ до точки ІІІ розмір складає 3,5 м2, від точки ІІІ до точки ІУ розмір складає 12,65 м2 ( а.с. 18-22 т.1).

Рішення набрало законної сили.

Ухвалою суду від 18.10.2017 року виправлено описку в рішення суду .

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 02.11.2009 року по цивільній справі № 2-4426/09 встановлено, що як позивачі так і відповідач просили встановити порядок користування земельною ділянкою згідно варіанту № 2 судової будівельно-технічної експертизи, який визначений відповідно домовленості співвласників домоволодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке видане 07 грудня 2017 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Святецькою І.В. спадкоємцем майна ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є її онук ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво , складається з садибного (індивідуального) житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5310136400:14:006:0073. На зазначеній земельній ділянці розташований житловий будинок житловою площею 11,4 м2, загальною площею 29,4 м2, сарай 1а, вбиральня Б, погріб 5а, огорожа 3, ворота огорожі 4, колонка питна 7, яма вигрібна 9 (а.с.12 т.1) .

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано право власності за ОСОБА_3 , дата реєстрації 07.12.2017 року, розмір частки 1, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину , серія та номер 3823, видане 07.12.2017 року, видавник : приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Святецька І.В.; за ОСОБА_1 - 3/4 частини , підстави виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину від 04.07.2003 року 2-га Полтавська держнотконтора за № 1-1124 (а.с.15-16 т.1).

Відповідно до частин першої, другої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1301 ЦК України визначено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Верховного суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч.3,4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивач за первісним позовом звертаючись з позовними вимогами щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 грудня 2017 року не навів належних доказів у розумінні ст.ст.76-80 ЦПК України на підтвердження заявленої позовної вимоги, а тому вона є такою , що не підлягає задоволенню.

Щодо визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.12.2017 року державного реєстратора Маляр Т.М. відносно садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 та рішення про державну реєстрацію від 09.12.2017 року прийняте приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Святецькою І.В., як державним реєстратором стосовно садибного житлового будинку за цією ж адресою , то судом установлено, що вказані посадові особи діяли в межах та спосіб визначений законом, відповідно до наданих їм повноважень, а тому підстави для задоволення в цій частині позовних вимог відсутні.

Що стосується позовних вимог сторін про визначення розміру часток співвласників у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, то суд виходить з наступного.

Постановою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Святецькою І.В. від 29 січня 2018 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку в АДРЕСА_1 надану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що належала ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно державного акту на земельну ділянку ЯГ 668224 виданий ОСОБА_7 Київською районною у м. Полтаві радою 19.04.2007 року власниками земельних ділянок зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , власність зазначена як спільна сумісна без врахування змін у праві власності на садибний (житловий) будинок згідно з рішення № 138 виданого 14.05.2013 року Київською районною у м. Полтаві радою, рішення Київського районного суду м. Полтави від 02.11.2009 року № 2-4426/09, ухвали Київського районного суду м. Полтави від 18.10.2017 року № 2-4426/09, якими був проведений поділ об`єктів нерухомого майна та були виділені в окрему одиницю (а.с.9-10 т.1).

Відповідно до висновку експертного земельно-технічного дослідження № 6 від 01 лютого 2018 року , який виконаний експертом Федоровим Д.Ф. , на підставі проведеного дослідження та виконання розрахунків експерт робить висновок, що відповідно до рішення Київського районного суду м. Полтави від 02.11.2009 року по справі № 2-4426/09 та ухвали Київського районного суду м. Полтави від 18.10.2017 року по справі № 2-4426/09 частки співвласників у праві спільної власності на земельну ділянку площею 783 м2 ( кадастровий номер 5310136400:14:006:0073) за адресою АДРЕСА_1 становлять:

ОСОБА_1 - 17/29;

ОСОБА_7 - 12/29 .

Такі ж частки визначені і висновком судової земельно-технічної експертизи № 14-20 від 04 грудня 2020 року.

На час розгляду справи, рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 листопада 2009 року яким визначено порядок користування земельною ділянкою між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_7 - спадкоємець ОСОБА_3 є чинним та відсутні підстави для не врахування його судом.

Тому, суд вважає, що частки сторін у праві спільної сумісної власності на зазначену земельну ділянку підлягають визначенню, саме в такому розмірі:

ОСОБА_1 - 17/29;

ОСОБА_7 - 12/29 .

Посилання позивача за первісним позовом ОСОБА_1 щодо невиконання даного рішення суду та звернення до суду без мети подальшої реалізації зазначеного рішення щодо розподілу домоволодіння та встановлення порядку користування земельною ділянкою , який не відповідає фактичному користуванню сторін є неспроможними та такими, що спростовуються зібраними доказами в їх сукупності.

Відсутність актуальної інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності не може бути належним доказом щодо задоволення первісних позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічних, оскільки статтею 18 ЦПК України визначено обов`язковість судового рішення.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що позивачем ОСОБА_1 дане рішення не оскаржувалось в апеляційному порядку, а отже особа погодилася з ним та встановленими рішенням обставинами, не вважала та не вважає рішення таким, що порушує його права чи інтереси.

Як убачається з матеріалів справи та знайшло підтвердження в ході судового розгляду, сторони - на той час ОСОБА_1 та ОСОБА_7 здійснювали дії спрямовані на виконання рішення суду. Про зазначений факт свідчить витяг з рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради № 138 від 14.05.2013 року, яким враховуючи рішення Київського районного суду м. Полтави від 2 листопада 2009 року погоджено розподіл домоволодіння по АДРЕСА_1 на два окремих. Частині домоволодіння по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 та розташованій на земельній ділянці площею 459 м2, надати нову поштову адресу - АДРЕСА_1 . Частині домоволодіння по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_7 та розташованій на земельній ділянці площею 324 м2, залишити поштову адресу - АДРЕСА_1 .

У послідуючому, за зверненням сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , рішенням виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради № 198 від 13.08.2019 року внесено зміни в п.1 рішення виконкому Київської районної в м. Полтаві ради від 09.07.2019 № 172 та присвоєні адреси: частині домоволодіння по АДРЕСА_1 , що є у власності ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право власності за заповітом від 07.12.2017 року та розташованій на земельній ділянці площею 324м2 надано нову поштову адресу - АДРЕСА_3 ; частині домоволодіння по АДРЕСА_1 , що є у власності ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.07.2003 року та розташованій на земельній ділянці площею 459 м2, залишити поштову адресу АДРЕСА_1 .

Прийняття вищевказаних рішень здійснюється лише за відповідним зверненням громадян з наданням останніми необхідного обсягу документів, у послідуючому ніхто із заявників не звертався щодо скасування зазначених рішень виконкому.

Враховуючи вищевикладене у суду відсутні підстави для виділу позивачу за первісним позовом в натурі, на праві власності земельної ділянки площею 588 м2 за адресою АДРЕСА_1 , оскільки питання визначення порядку користування земельною ділянкою між сторонами вже вирішено рішенням Київського районного суду м. Полтави від 02.11.2009 року по цивільній справі № 2-4426/09, де зазначений порядок встановлений відповідно домовленості сторін. З цих підстав не може бути врахований і висновок ФОП ОСОБА_11 щодо спірної земельної ділянки.

Що стосується позовної вимоги позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про залишення в спільному користуванні сторін земельної ділянки площею 4 м2 для обслуговування житлового будинку А-1 АДРЕСА_1 , то останнім невірно вибраний спосіб захисту порушеного права в розумінні ст. 16 ЦК України, а тому ця позовна вимога не підлягає задоволенню.

Звертаючись з позовною вимогою щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_3 знести самочинно збудовану споруду на земельній ділянці спільного сумісного користування, позивачем за первісним позовом не доведено взагалі наявність такої самочинної побудови, оскільки надані фотосвітлини не містять прив`язки щодо її розташування.

Питання розташування на спірній земельній ділянці самочинної побудови також не ставилося на вирішення експерта згідно призначеної за клопотанням сторін судової земельно-технічної експертизи.

Крім того, встановленим раніше сторонам порядку користування земельною ділянкою, відсутня така земельна ділянка, яка перебуває у спільному користуванні. Де саме розташована самочинна побудова, якщо вона має місце , яким чином вона порушує права позивача за первісним позовом, ні з позовної заяви з наданими додатками , ні в судовому засіданні не позивачем не доведено, що є підставою для відмови в задоволені цієї позовної вимоги.

Враховуючи вище встановлені факти та обставини, суд дійшов до висновку, що позовна вимоги ОСОБА_1 щодо визначення часток підлягає частковому задоволенню, оскільки суд визначає частки, але в інших розмірах ніж про це просить позивач, а позовна вимоги про припинення права спільної сумісної власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 є такою, що підлягає задоволенню, решта позовних вимог є такими, що не підлягають задоволенню; зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 в частині щодо визначення часток у спільній сумісній власності в розмірі за ОСОБА_3 - 12/29 частини, за ОСОБА_1 - в розмірі 17/29 частини з припиненням права спільної сумісної власності та визнання за ОСОБА_3 права власності на 12/29 частини земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 підлягає задоволенню. Щодо виділення у власність ОСОБА_3 зазначеної земельної ділянка , припинення права спільної часткової власності його на дану земельну ділянку, то вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки порушене право останнього поновлено шляхом задоволення вищевказаних позовних вимог.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст..ст. 10,12, 81, 82, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визначити частки співвласників у праві спільної сумісної власності земельної ділянки площею 783 м2 ,кадастровий номер 5310136400:14:006:0073, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , а саме:

ОСОБА_1 - 17/29 частини,

ОСОБА_7 - 12/29 частини.

Право спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5310136400:14:006:0073 , яка розташована за адресою АДРЕСА_1 припинити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 12/29 частину земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:14:006:0073, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Державне підприємство Сетам , місце знаходження м. Київ, вул. Стрілецька,4-6, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39958500

Треті особи:

ОСОБА_5 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3

Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Святецька Ірина Вікторівна , місце знаходження м. Полтава, вул. Симона Петлюри,13

Державний реєстратор Маляр Тетяна Миколаївна, місце знаходження м. Полтава , пров. Р.Шухевича,4.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 лютого 2021 року

Головуючий Ж.В. Кузіна