Постанова

від 21.01.2021 по справі 644/2793/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року

м. Харків

справа № 644/2793/16-ц

провадження № 22-ц/818/122/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання - Супрун Я.С.,

учасники справи:

позивач за основним позовом та відповідач за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_1 ,

відповідач за основним позовом - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 червня 2019 року у складі судді Матвієвської Г.В.,

УСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому з урахуванням уточнених у грудні 2016 року позовних вимог (т.1 а.с. 187) просила визнати спільною сумісною власністю подружжя: будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи (у виді фундаменту-бетону, стін-цегли, перекриття-дерево, підлоги-бетон, покрівлі-метал, стін підвалу - бетонних блоків, перекриття підвалу-залізобетонних плит, а також матеріалів використаних у внутрішніх ремонтно-будівельних роботах), які були використані в процесі будівництва за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 й існують у вигляді домоволодіння: житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , будівельна вартість яких складає 427 481 грн; визнати за нею право власності на Ѕ частину зазначених будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, які були використані в процесі будівництва та існують у вигляді домоволодіння: житлового будинку, загальна площа якого складає 44, 0 квадратних метрів; житлова площа - 29, 7 метрів квадратних; допоміжна площа - 14, 3 метрів квадратних; площа літніх приміщень - 33,6 метрів квадратних (з яких підвал - 31, 4 метра квадратних, тамбур - 2, 2 метра квадратних); загальна площа приміщень - 77, 6 метрів квадратних; та надвірних споруд, а саме: гаража літ. Б , літнього душу літ. В (у виді фундаменту-бетону, стіни-цегла, покрівля-метал) огорожі № 1 (у виді бетонних плит), хвіртки № 2 (у виді металу), ворота № 3 (у виді металу), зливної ями № 4 ( у виді бетонних кілець), дворового водопроводу № 5 ( у виді крану та труб), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна будівельна вартість яких складає 427 481 гривень, що побудовані на земельній ділянці з цільовим призначенням: будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розміром - 0,1100 га, в порядку розподілу майна подружжя. Іншу частину будівельних матеріалів залишити у власності ОСОБА_2 , стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Позов мотивовано тим, що з 07.11.2003 по 03.03.2016 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. У період з 2006 року до жовтня 2014 року подружжям було розпочато та проведено будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (надалі Будинок) , який не був введений в експлуатацію й на нього не отримані правовстановлюючі документи у зв`язку з небажанням та ухиленням від реєстрації права власності з боку ОСОБА_2 для уникнення розподілу цього майна між колишнім подружжям. Житловий будинок побудований сторонами в шлюбі за спільні грошові кошти. Будинок повністю придатний для проживання. Сторони проживали в будинку до розірвання шлюбу. Всі будівельні роботи були здійснені позивачем та відповідачем в період шлюбу та за спільні сумісні грошові кошти подружжя, починаючи з фундаменту закінчуючи внутрішніми роботами.

Багато будівельних робіт допомагали здійснювати сини ОСОБА_1 від першого шлюбу, її рідний брат своїми особистими трудовими зусиллями. Четвертого листопада 2008 року ОСОБА_2 був отриманий Державний акт на право власності на земельну ділянку, цільове призначення ділянки: будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розмір земельної ділянки - 0,1100 га за адресою: АДРЕСА_1 . Кошти по оформленню права власності на земельну ділянку також витрачались зі спільного сімейного бюджету, а саме виготовлення проектної технічної документації на земельну ділянку, присвоєння кадастрового номеру, підготовка всієї технічної документацію по оформленню права власності на земельну ділянку здійснювалось подружжям у період з 2005 року по 2008 рік.

Відповідно до норм сімейного, цивільного законодавства, оскільки будівництво житлового будинку проведене за час шлюбу та, відповідно, всі будівельні роботи також здійснені за час шлюбу, за спільні грошові кошти та з метою побудови будинку для проживання родини ОСОБА_4 , будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи, що були використані в процесі будівництва за час їх шлюбу та існують у вигляді домоволодіння: житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , будівельна вартість яких складає 427 481 гривня, необхідно визнати спільною сумісною власністю подружжя та в порядку розподілу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ їх частину.

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 у якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право власності на 15/100 частини будівельних матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, які були використані в процесі будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 44,0 кв.м, житловою площею 29,7 кв.м, на загальну суму 56418,15 грн (т.1 а.с. 120-123).

Позов мотивований тим, що ОСОБА_3 протягом 2014-2016 років брав участь у будівництві спірного будинку та витратив 44 418 гривень на будівельні матеріали та самостійно виконав будівельні роботи на суму 12 000 грн, а отже, сума його вкладу в будівництво склала 56 418,15 грн. Вкладені ним особисті кошти у будівельні матеріали для будівництва спірного будинку та його власний трудовий вклад не може бути об`єктом поділу подружжя та не є спільною власністю подружжя, на підставі чого просить суд визнати за ним право власності на 15/100 частин будівельних матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, які були використані в процесі будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 червня 2019 року позовна заява ОСОБА_1 задоволена. Визнано будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи (у виді фундаменту-бетону, стін-цегли, перекриття-дерево, підлоги-бетон, покрівлі-метал, стін підвалу - бетонних блоків, перекриття підвалу-залізобетонних плит а також матеріалів використаних у внутрішніх ремонтно-будівельних роботах) які були використані в процесі будівництва за час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та існують у вигляді домоволодіння: житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та будівельна вартість яких складає 427 481 гривня - спільною сумісною власністю подружжя. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів (фундаменту-бетону, стін-цегли, перекриття-дерево, підлоги-бетон, покрівлі-метал, стін підвалу - бетонних блоків, перекриття підвалу-залізобетонних плит а також матеріалів використаних у внутрішніх ремонтно-будівельних роботах) які були використані в процесі будівництва та існують у вигляді домоволодіння : житлового будинку, загальна площа якого складає 44, 0 квадратних метрів; житлова площа якого складає 29, 7 метрів квадратних; допоміжна площа - 14, 3 метрів квадратних; площа літніх приміщень складає 33,6 метрів квадратних (з яких підвал -31,4 метра квадратних, тамбур - 2, 2 метра квадратних); загальна площа приміщень - 77, 6 метрів квадратних; та надвірних споруд, а саме: гаража літ. Б , літнього душу літ. В (у виді фундаменту-бетону, стіни-цегла, покрівля-метал) огорожі № 1 (у виді бетонних плит), хвіртки № 2 (у виді металу), ворота № 3 (у виді металу), зливної ями № 4 ( у виді бетонних кілець), дворового водопроводу № 5 (у виді крану та труб), - що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна будівельна вартість яких складає 427 481 гривень та побудованих на земельній ділянці з цільовим призначенням: будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розміром - 0,1100 га - в порядку розподілу майна подружжя, а іншу частину залишено у власності ОСОБА_2 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у сумі 4 131,00 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України 143,81 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частину будівельних матеріалів відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що з урахуванням наданих сторонами доказів, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю використаних у його будівництві будівельних матеріалів, результатів виконаних робіт, тобто речей як предметів матеріального світу, тому такий об`єкт є майном, яке належить сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу між сторонами у справі. Будинок фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації з вини відповідача, а позивач позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу спірного майна. Щодо позову третьої особи, суд зазначив, що для задоволення позову відсутня правова підстава для визнання права на частку майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, третьою особою не було доведено належними та допустимими доказами, що вказані будівельні матеріали купувались за його власні кошти та придбані матеріали були використані саме у спірному житловому будинку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що не надано належної оцінки наявним у справі доказам, суд не встановив факт перебування у подружжя майна, набутого ними у шлюбі, яке підлягає поділу, не встановив вартість майна, що підлягає поділу, не встановив відсоток готовності об`єкта незавершеного будівництва, не встановив які будівельні матеріали були використані під час будівництва та на яку суму було придбано цих матеріалів, яка вартість будівельних матеріалів та проведених робіт, що підлягає поділу на час припинення фактичних шлюбних відносин. Зазначив, що рішенням виконавчого комітету Кулинічівської селищної ради № 270 від 14.07.1993 року йому була виділена земельна ділянка. На той час він перебував у шлюбі з ОСОБА_5 (перша дружина) та розпочав будівництво будинку. Вже в 1996 році почалася закладка фундаменту, будівництво стін та прилеглого льоху, частину будівельних матеріалів та частину робіт було придбано та зроблено за його власні кошти, ще до укладання шлюбу з позивачем. Таким чином, проведені відповідачем роботи до шлюбу з ОСОБА_1 є його особистим вкладом та не підлягають визнанню спільною сумісною власністю. Крім того, позивачем не доведено факту вкладання коштів у будівництво спірного будинку, оскільки документи стосовно розміру отриманого позивачем доходу спростовують факт отримання нею грошових коштів від здійснення підприємницької діяльності. Також зазначив, що суд не надав оцінку доказам, наданим третьою особою, щодо придбання будівельних матеріалів. Вважає, що суд не врахував належних та допустимих доказів і фактів, наведених відповідачем.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно зазначив, що будівельні матеріали, які використані для будівництва домоволодіння разом з господарськими спорудами, мають бути поділені порівну по Ѕ частині між позивачем та відповідачем. Так придбання ним будівельних матеріалів та проведення внутрішніх робіт відбувалося у 2014-2016 роках вже після припинення фактичних шлюбних відносин, а тому вартість придбаних будівельних матеріалів та вартість проведених робіт не можуть входити до складу спільної сумісної власності колишнього подружжя і не підлягає поділу між колишнім подружжям. Вважає, що кожна особа, яка придбала певне майно може бути визнана власником цього майна, проте суд незаконного позбавив його права власності на придбане ним майно та визнав право спільної сумісної власності в тому числі за особою, яка немає відношення до вказаних матеріалів.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_1 просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Посилається на те, що рішення суду є законним, ухвалене з врахуванням всіх обставин справ, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що доводи позивача підтверджуються належними та допустимими доказами, проте ОСОБА_2 не надано жодних доказів, які б могли спростувати презумпцію спільної сумісної власності на будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи, які були використані в процесі будівництва недобудованого будинку. ОСОБА_3 також не надав доказів порушення його прав чи законних інтересів. Він не проживав однією сім`єю з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не був пов`язаний з ними спільним побутом, ніякої участі у будівництві спірного домоволодіння не приймав, а отже взаємних прав та обов`язків між ним та позивачкою не виникло.

Дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України).

Як установлено судовим розглядом та підтверджується даними свідоцтва про шлюб, рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 03.03.16, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 07.11.2003 по 03.03.2016 перебували у шлюбі ( т. 1 а.с. 10, 16).

Рішенням № 270 від 14.07.1993 Про можливість відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 Виконавчим комітетом Кулиничівської селищної ради ОСОБА_2 була надана земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ( після зміни та впорядкування адреса: АДРЕСА_1 ), що була ним приватизована 04.11.2008 та виданий державний акт (т.1 а.с. 28, 30 - 31 ).

Згідно даних копій інвентаризаційної справи, технічних паспортів станом на 12.11.2015 та станом на 2005 рік, договору на забудову земельної ділянки (т.1 а.с. 26 - 27), що досліджувалися судом першої інстанції, на вищезазначеній земельній ділянці у 2006 році було збудовано житловий будинок з надвірними будівлями. Житловий будинок літ. А-1 має 77, 6 метрів квадратних - загальну площу приміщень, з яких: 44,0 метрів квадратних - загальна площа, 29,7 метрів квадратних - житлова площа; 14,3 метрів квадратних - допоміжна площа; 33, 6 метрів квадратних - площа літніх приміщень, з яких 31, 4 метра квадратних є підвал літ. Ап , та 2, 2 метрів квадратних - тамбур літ. а1 . До житлового будинку прибудовано гараж літ. Б , 2006 року побудови, на території домоволодіння побудовано літній душ літ. В , огорожі № 1-3, зливна яма № 4, влаштовано дворовий водопровід № 5 ( надалі Будинок, Об`єкт нерухомості ) ( т.1 а.с. 198-207, 17-21)).

Листом директора КП Харківське міське бюро технічної інвентаризації від 12.07.2016 роз`яснено, що відомості про дату забудови вносяться до технічного паспорту під час його виготовлення зі слів забудовника. Рік побудови визначається після закінчення будівельних робіт. В матеріалах інвентаризаційної справи є дані інвентаризації Будинку станом на 2009 рік з визначенням стану об`єкту як недобудований, але відсоток готовності не визначено, детальний опис конструктивних елементів та опоряджувальних робіт відсутній (т.1 а.с. 82).

Право власності на Будинок станом на час вирішення спору не зареєстровано, що підтверджується відсутністю даних в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, інформації з реєстру (т. 1 а.с. 50-51).

Статтею 60 Сімейного кодексу України (надалі СК України ) визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) ).

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України ) право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом , може належати на праві спільної сумісної власності подружжю.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15.

Правовий аналіз статей 60 , 63 , 69 СК України та статей 328 , 331 , 368 , 372 ЦК України ) дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток, на що також вказав Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 509/2669/15-ц (№ 61-14636св18).

За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців, суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з врахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16 грудня 2015 року по справі № 6-2017цс15, житлове будівництво здійснюється з метою забезпечення житловою площею тих громадян і членів їх сімей, яким у встановленому порядку надано право на земельну ділянку для будівництва будинку. У зв`язку з цим сама по собі участь інших осіб у спорудженні будинку не може слугувати підставою для визнання за такими особами права власності на частку у спорудженому будинку. Такі особи можуть лише вимагати відшкодування власником будинку понесених ними затрат. Лише у виняткових випадках, якщо з урахуванням всіх обставин справи та в результаті з`ясування справжніх правовідносин сторін буде встановлено, що сторонні особи брали участь у спорудженні будинку на підставі укладеної із забудовником та членами його сім`ї угоди про створення спільної власності на будинок з метою забезпечення зазначених осіб жилими приміщеннями, за особами, які не будучи членами сім`ї забудовника, брали участь у спорудженні будинку, може визнаватись право на частку в будинку.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 вказувала на те, що оскільки будівництво Будинку проводилося під час шлюбу із відповідачем (до фактичного припинення шлюбних відносин у жовтні 2014 року), але у встановленому порядку державної реєстрації права власності на спірний об`єкт незавершеного будівництва не проведено, то вона має право на 1/2 частки придбаних будівельних матеріалів, які були використані під час його будівництва.

ОСОБА_3 вказував, що участь у будівництві Будинку з кінця 2014 по 2016 рік дає йому право на 15/100 частини будівельних матеріалів, конструктивних, елементів та обладнання, які були використані в процесі будівництва Будинку.

Відповідно до статті 12 , частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України ).

Статтями 77 , 78 , 79 , 80 ЦПК України встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Всупереч вимог ст. 12, 81 ЦПК України ОСОБА_2 не надав суду належних доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя на Будинок, ОСОБА_3 не надав доказів того, що він належав до членів сім`ї подружжя ОСОБА_4 , мав з ними спільний побут та бюджет

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснив, що проживав окремо з дружиною, з батьком до його припинення шлюбних відносин з позивачкою взагалі не спілкувався, участь у завершенні будівництва почав брати з кінця 2014 року.

Задовольняючи позов, суд обґрунтовано вважав доведеним належними, допустимими доказами, що житловий будинок, було побудовано позивачем та відповідачем у період шлюбу й будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи, які були використані в процесі будівництва є спільною сумісною власністю, так як побудовано спільними зусиллями та на спільні кошти в період з 2006 року по жовтень 2014 року.

Задля встановлення істини у справі, а саме, перевірки доводів апелянта ОСОБА_2 щодо придбання ним окремих будівельних матеріалів, які використані для будівництва будинку до реєстрації шлюбу та після припинення шлюбних відносин, ухвалою суду апеляційної інстанції було витребувано та досліджено матеріали цивільної справи № 644/1728/15-ц та долучена до справи копія інвентаризаційної справи на Будинок станом на листопад 2015 року (т. 3 а.с. 23 - 109), а також ухвалою суду від 16.07.2020 призначена у справі будівельно - технічна експертиза ( т. 3 а.с. 202 - 206).

Згідно з повідомленням експертної установи від 22.09.2020 проведення експертизи неможливо у зв`язку з давністю проведення робіт, відсутністю проектної документації на проведені роботи , актів приймання виконаних робіт з відомістю про ресурси ( т.3 а.с. 227 - 233).

В судовому засіданні сторони у справі та третя особа, що заявила самостійні вимоги на предмет спору, не заперечували, що Будинок є об`єктом незавершеного будівництва.

За змістом вимог закону об`єкт незавершеного будівництва є лише сукупністю належних забудовнику будівельних матеріалів і наявність судового рішення про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва чи його поділу не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини другої статті 331 ЦК України , оскільки не звільняє забудовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.

Як установлено судом у цій справі, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не обґрунтовані приписами статті 376 ЦК України , а визнання судовим рішенням в порядку поділу спільного майна подружжя права власності цієї особи на 1/2 частки об`єкту незавершеного будівництва ні за яких умов не спричиняє правового наслідку у вигляді отримання таким майном (сукупністю будівельних матеріалів) статусу новоствореного нерухомого майна.

Отже, судова колегія вважає законним висновок суду про визнання за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя права власності на Ѕ на частину будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, які були використані сторонами у справі в процесі будівництва Будинку , кількість і будівельна вартість яких встановлена на підставі технічного паспорту на Будинок (т.1 а.с. 17 - 21).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 352/90/16-ц.

З огляду на вищевикладене та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 червня 2019 року залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 1 лютого 2021 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук