Ухвала

від 23.03.2021 по справі 644/2793/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 березня 2021 року

м. Київ

справа № 644/2793/16

провадження № 61-3555ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Могильовою Іриною Анатоліївною, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 червня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності у порядку розподілу майна колишнього подружжя та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину будівельних матеріалів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 червня 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності у порядку розподілу майна колишнього подружжя задоволено.

Визнано будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи (у вигляді фундаменту (бетону), стін (цегли), перекриття (дерево), підлоги (бетон), покрівлі (метал), стін підвалу (бетонних блоків), перекриття підвалу (залізобетонних плит), а також матеріалів використаних у внутрішніх ремонтно-будівельних роботах), які були використані у процесі будівництва під час шлюбу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та існують у вигляді домоволодіння - житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , будівельна вартість яких складає 427 481 грн спільною сумісною власністю подружжя.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів (фундаменту (бетону), стін (цегли), перекриття (дерево), підлоги (бетон), покрівлі (метал), стін підвалу (бетонних блоків), перекриття підвалу (залізобетонних плит), а також матеріалів використаних у внутрішніх ремонтно-будівельних роботах), які були використані у процесі будівництва та існують у вигляді домоволодіння - житлового будинку, загальною площею 44 кв. м, житловою площею 29,7 кв. м, допоміжною площею 14,3 кв. м, площею літніх приміщень 33,6 кв. м (з яких: підвал - 31,4 кв. м., тамбур - 2,2 кв. м), загальна площа приміщень - 77,6 кв. м, та надвірних споруд, а саме: гаража літ. Б , літнього душу літ. В (у вигляді фундаменту (бетону), стіни (цегла), покрівля (метал) огорожі № 1 (у вигляді бетонних плит), хвіртки № 2 (у вигляді металу), ворота № 3 (у вигляді металу), зливної ями № 4 (у вигляді бетонних кілець), дворового водопроводу № 5 (у вигляді крану та труб), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна будівельна вартість яких складає 427 481 грн та побудованих на земельній ділянці з цільовим призначенням - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розміром 0,1100 га у в порядку розподілу майна подружжя, а іншу частину залишити у власності ОСОБА_1 .

У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У березні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Могильовою І. А., на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 червня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Могильовою І. А., не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки вона не відповідає формі і змісту касаційної скарги, визначених статтею 392 ЦПК України.

Касаційна скарга містить копії квитанції від 02 березня 2021 року № 0.0.2037342590.1 про часткову сплату ОСОБА_1 судового збору у розмірі 4 274,81 грн, завірену його представником - адвокатом Могильовою І. А., з відміткою згідно з оригіналом .

Пунктом 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах визначено, що законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-III Про платіжні системи та переказ коштів в Україні і відповідних нормативно-правових актів Національного Банку України.

Суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 21 січня 2004 року № 22).

Згідно із частиною другою статті 9 Закону України Про судовий збір суд перед відкриттям провадження у справі перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до інформаційного листа Державної судової адміністрації від 10 листопада 2011 року № 12-6621/11 щодо застосування Закону України Про судовий збір , документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв`язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

При сплаті судового збору готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні судового збору з рахунка платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: Зараховано в дохід бюджету _ грн. (дата) .

Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб, відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Документ про сплату судового збору додається до позовної заяви, апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови суду, до інших заяв щодо здійснення судом певних дій, за які передбачено сплату судового збору відповідно до Закону України Про судовий збір .

Ураховуючи викладене, документи про сплату судового збору подаються до суду тільки в оригіналі; копії, дублікати у тому числі, виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Додана до касаційної скарги ОСОБА_1 копія квитанції від 02 березня 2021 року № 0.0.2037342590.1 про сплату судового збору не відповідає вищезазначеним вимогам, оскільки не є роздруківкою підтвердження сплати судового збору, сплаченого шляхом використання електронного сервісу, а є лише ксерокопією платіжного документу, завіреною печаткою представника заявника.

Отже, заявнику слід надати до суду касаційної інстанції оригінал квитанції від 02 березня 2021 року № 0.0.2037342590.1 про часткову сплату ОСОБА_1 судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 4 274,81 грн.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України

Про судовий збір від 08 липня 2011 року.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом ) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата була встановлена у розмірі 1 378 грн.

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності у порядку розподілу майна колишнього подружжя та просила суд: визнати спільною сумісною власністю подружжя будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи, які були використані у процесі будівництва під час шлюбу з ОСОБА_1 та існують у вигляді житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , будівельна вартість яких складає 427 481 грн, визнавши за нею частку у спільному майні подружжя у розмірі 1/2.

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Отже, ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви становила 2 137,40 грн ( 427 481 грн / 2) * 1% = 2 137,40 грн).

Вимоги касаційної скарги свідчать про те, що ОСОБА_1 оскаржує рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 червня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року у повному обсязі.

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 , як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину будівельних матеріалів та просив суд: визнати за ним право власності на 15/100 частин будівельних матеріалів, конструктивних елементів та обладнання, які були використані у процесі будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 44,0 кв. м, житловою площею 29,7 кв. м, на загальну суму 56 418,15 грн.

Ставка судового збору, що підлягала сплаті ОСОБА_3 при зверненні до суду складала 564,18 грн (56 418,15 грн * 1% = 564,18 грн).

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та складає 5 403,16 грн ( 2 137,40 грн + 564,18 грн) * 200% = 5 403,16 грн).

Оскільки ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4 274,81 грн, то заявнику необхідно надати суду касаційної інстанції докази сплати судового збору за подання касаційної скарги додатково у розмірі 1 128,35 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України Про судовий збір , Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Могильовою Іриною Анатоліївною, на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 червня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець