Постанова

від 26.01.2021 по справі 606/424/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 606/424/20Головуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В. Провадження № 22-ц/817/157/21 Доповідач - Костів О.З. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу № 606/424/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ТАР-ТРАНС на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 вересня 2020 року, ухвалене суддею Малярчуком В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ТАР-ТРАНС про повернення транспортних засобів,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТАР-ТРАНС (далі - ТОВ ТАР-ТРАНС ) про повернення транспортних засобів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 19 листопада 2015 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ ТАР-ТРАНС (орендар) в особі директора ОСОБА_3 укладено договір оренди транспортного засобу, який зареєстровано в реєстрі за № 2103. Відповідно до умов договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування на умовах оренди автомобілі: марки Renault Magnum 2003 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; марки SCHMITZ S 01 , 2002 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 . Вказує, що в порушення умов договору, ТОВ ТАР-ТРАНС не сплатив орендну плату за користуванням транспортним засобом на загальну суму 117 000 грн. У зв`язку з невиконанням договору оренди ТОВ ТАР-ТРАНС , 10 вересня 2019 позивач направив відповідачу претензію, в якій просив протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії перерахувати суму заборгованості в розмірі 117 000 грн., попередив орендаря про дострокове розірвання договору оренди транспортного засобу від 19 листопада 2015 року та попередив ТОВ ТАР-ТРАНС про зобов`язання передати орендодавцю транспортні засоби не пізніше 19 листопада 2019 року у технічно справному стані, місце передачі - м.Івано-Франківськ. Відповіді на вказану претензію позивач не отримав, транспортні засоби не передані, заборгованість по орендній платі не сплачена.

Враховуючи наведене, просив зобов`язати відповідача повернути позивачу передані в оренду, згідно договору оренди від 19 листопада 2015 року вищевказані транспортні засоби.

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 вересня 2020 року позов задоволено.

Зобов`язано ТОВ ТАР-ТРАНС повернути ОСОБА_2 передані в оренду, згідно договору оренди транспортного засобу від 19 листопада 2015 року, зареєстрованого в реєстрі № 2103, транспортні засоби: Renault Magnum 2003 року випуску, колір коричневий, номер шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , тип ТЗ - сідловий тягач- Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 , виданого першим МРВ ДАІ м. Івано-Франківськ 25 вересня 2007 року, марки SCHMITZ S 01 , 2002 року випуску, колір оранжевий, номер шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5 , тип ТЗ - н/причіп бортовий- Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 , виданого першим МРВ ДАІ м. Івано-Франківськ 25 вересня 2007 року. Стягнуто з ТОВ ТАР-ТРАНС в користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1681 грн. 60 коп., сплаченого позивачем при зверненні з позовом до суду.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ТОВ ТАР-ТРАНС - адвокат Парфан Т.Д. подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 30 вересня 2020 року представником відповідача на електронну адресу суду надіслано клопотання про відкладення розгляду справи, однак суд, в порушення норм процесуального права, розглянув справу без участі представника відповідача. Зазначає, що представник відповідача неодноразово звертався до позивача з пропозицією забрати транспортний засіб, на що останній не реагував. На підвердження вказаної обставини посилається на переписку у месенджері Viber представника ТОВ ТАР-ТРАНС - Петріва В.Р. з ОСОБА_2 . Крім того, в квітні 2019 року відповідач направив позивачу повідомлення про дострокове розірвання договору оренди. Звертає увагу, що між сторонами виник спір про відшкодування ОСОБА_2 витрат на поліпшення транспортного засобу та дострокового розірвання договору оренди. При цьому позивач не надав суду докази того, що відповідач ставить під сумнів право власності позивача щодо транспортного засобу. Отже право позивача щодо повернення відповідачем транспортного засобу у зв`язку у закінченням договору оренди відповідачем не порушувалося, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Враховуючи наведене, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити

В грудні 2020 року представник позивача - адвокат Мушинський В.Т. подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відзив мотивований тим, що долучена до апеляційної скарги переписка у вайбері між позивачем та фізичною особою ОСОБА_4 , який не є стороною справи, відбувалась в період з листопада 2017 року по червень 2018 року, тобто у період, коли договір оренди транспортного засобу від 19 листопада 2015 року ще діяв. Вказує, що дана переписка немає жодного стосунку до предмету доказування у даній справі, і відповідно не може бути доказом у справі. Звертає увагу, що ОСОБА_2 не отримував від відповідача повідомлення про дострокове розірвання договору оренди транспортного засобу. В повідомленні № 02-03/04 від 03 квітня 2019 ТОВ Тар-Транс не вказав місце, час та дату передачі орендованих транспортних засобів ОСОБА_2 , що суперечить вимогам ст.785 ЦК України. Крім того, позивач здійснив всі необхідні дії для повернення орендованих транспортних засобів, однак відповідач відмовляється повернути орендовані транспортні засоби позивачу.

В судове засідання сторони не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце слухання справи.

26 січня 2021 року на адресу Тернопільського апеляційного суду надійшла заява представника апелянта - Парфан Т.Д. про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі.

Колегія суддів вважає, що вищенаведені причини відкладення розгляду справи представника апелянта є неповажними, оскільки на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Крім того заяву аналогічного змісту, представник апелянта вже подавав до апеляційного суду 12 січня 2021 року.

З метою не допущення порушення процесуальних строків щодо розгляду даної справи та відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

19 листопада 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ ТАР-ТРАНС укладено Договір оренди транспортного засобу, який посвідчений приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу Ананевич О.М. та зареєстровано в реєстрі за №2103 (а.с.7-8).

Відповідно п. 1 вказаного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування на умовах оренди автомобілі:

- марки Renault Magnum , 2003 року випуску, колір коричневий, номер шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , тип ТЗ - сідловий тягач- Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 , виданого першим МРВ ДАІ м. Івано-Франківськ 25 вересня 2007 року;

- марки SCHMITZ S 01 , 2002 року випуску, колір оранжевий, номер шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5 , тип ТЗ - н/причіп бортовий - Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_6 , виданого першим МРВ ДАІ м. Івано-Франківськ 25 вересня 2007 року (надалі - «Транспортний засіб» ).

Згідно п.2 Договору Транспортний засіб передається в оренду строком на один рік, а саме з 19 листопада 2015 року до 19 листопада 2016 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк (один рік) і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Відповідно до п.5 вказаного Договору орендна плата встановлена сторонами в розмірі 3000.00 гривень за один місяць. Орендну плату за користування транспортним засобом Наймач сплачує Наймодавцеві щомісячно, шляхом видачі готівки з каси товариства, у строк не пізніше п`ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

10 вересня 2019 року позивачем ОСОБА_2 на адресу відповідача ТОВ ТАР-ТРАНС направлено претензію про сплату заборгованості протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії та перерахування усієї суми в розмірі 117000 грн. на банківські реквізити, а також передати орендодавцю транспортний засіб не пізніше 19 листопада 2019 року в технічно справному стані (а.с.9-11).

19 грудня 2019 року позивачем ОСОБА_2 на адресу відповідача ТОВ ТАР-ТРАНС направлено претензію про передачу орендодавцю транспортного засобу у технічно справному вигляді та перерахування суми неустойки в розмірі 6000 грн. (а.с.12-13).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою та другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої, другої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Встановлено, що відповідно до п.2 Договору оренди транспортного засобу від 19 листопада 2015 року його строк закінчується 19 листопада 2019 року, оскільки в претензії від 10 вересня 2019 року вказано, що 19 листопада 2019 року (день закінчення дії договору) орендар має передати орендодавцю транспортні засоби.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що дія договору оренди транспортного засобу від 19 листопада 2015 року припинена, а тому орендар зобов`язаний повернути орендодавцю орендовані ним транспортні засоби.

Доводи представника апелянта про те, що передумовою договору оренди транспортного засобу від 19 листопада 2015 року були правовідносини позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_4 не є стороною у даній цивільній справі.

Посилання представника апелянта на переписку у месенджері Viber апеляційний суд до уваги не бере, оскільки дана переписка не містить інформації щодо предмета доказування та неможливо ідентифікувати осіб, що здійснюють переписку. Крім того, наявна технічна можливість здійснення зміни зазначеної інформації, а тому цей доказ також не може бути прийнятий як належний та допустимий.

Твердження представника апелянта про те, що відповідачем не порушувалося право позивача на повернення йому транспортного засобу у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди колегія суддів відхиляє, оскільки позивач здійснив всі необхідні дії для повернення орендованих транспортних засобів, однак відповідач вказані транспортні засоби йому не повернув.

Доводи представника апелянта про те, що 03 квітня 2018 року відповідач направляв позивачу повідомлення про дострокове розірвання договору оренди, апеляційний суд вважає недостатніми, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання такого повідомлення позивачем. При цьому ОСОБА_2 вказав, що про наявність такого повідомлення йому стало відомо з іншої цивільної справи за позовом ТзОВ Тар-Транс до ОСОБА_2 про стягнення збитків.

Щодо посилання представника апелянта на те, що суд в порушення норм процесуального права розгляну справу без участі представника відповідача, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі Осман проти Сполученого королівства та від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З матеріалів справи вбачається, що 30 березня 2020 року, 04 червня 2020 року, 09 липня 2020 року представник відповідача ОСОБА_5 подав до суду першої інстації заяви про відкладення судового розгляду на більш сприятлий час у зв`язку необхідністю дотримання заходів по запобіганню виникнення та поширення гострої распіраторної хвороби (COVID -19).

03 червня 2020 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява представника позивача ОСОБА_6 про розгляд справи без участі позивача та його представника за наявними в справі матеріалами.

Крім того, 08 вересня 2020 року та 30 вересня 2020 року представник відповідача Парфан Т.Д. подав до суду першої інстації заяви про відкладення судового розгляду на більш сприятлий час у зв`язку із його зайнятістю в іншому судовому процесі та необхідністю дотримання заходів по запобіганню виникненню та поширенню гострої распіраторної хвороби (COVID -19).

Отже, представник відповідача Парфан Т.Д. в судове засідання по розгляду даної справи, яке було призначено на 30 вересня 2020 року не з`явився, хоча про день час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів звертає увагу, що на адресу суду першої інстанції представник відповідача Парфан Т.Д. надіслав заяву про відкладення судового розгляду, що свідчить про обізнаність представника відповідача про розгляд справи.

Встановивши, що представник відповідача Парфан Т.Д., будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився в судове засідання місцевого суду, призначене на 30 вересня 2020 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позов, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТАР-ТРАНС - залишити без задоволення.

Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 30 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 01 лютого 2021 року.

Головуючий

Судді