Рішення

від 29.01.2021 по справі 638/8662/15-ц

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/8662/15-ц

Провадження № 2/638/2485/21

29.01.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря Жакун Н. О.

з участю судового розпорядника Зміївської О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Сбербанк до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Антекс про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство Сбербанк в особі уповноваженого представника у 2015 році звернулося до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Антекс про стягнення заборгованості, та з урахуванням останніх пояснень по справі, викладених у письмовій заяві по суті, просить суд: 1) стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Сбербанк суму заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 24.04.2013 року №03-В/13/75/ЮО в розмірі 210030,74 Євро та 1277231,08 грн., з яких: заборгованість за кредитною лінією - 124906, 06 Євро, з них прострочених - 124906, 06 Євро; проценти за користування кредитною лінією - 85124,65 Євро, з них прострочених - 84731, 03 Євро; пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією (за 6 міс.) - 836152, 87 грн; пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією (за 6 міс.) - 441078, 21 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24.04.2013 року між АТ Сбербанк Росії , правонаступником якого є Акціонерне товариство Сбербанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Антекс був укладений договір про відкриття кредитної лінії №03-В/13/75/ЮО від 24.04 2013 року, за умовами якого позичальнику було надано кредит у сумі 150000 євро, з процентною ставкою 11,5 % річних (на перший рік дії кредитного договору з подальшою зміною розміру ставки згідно умов кредитного договору), з кінцевим строком повернення за графіком не пізніше 23 квітня 2015 року. Також 24.04.2013 року між АТ Сбербанк Росії , правонаступником якого є Акціонерне товариство Сбербанк та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, згідно якого встановлено певний обсяг відповідальності поручителя перед кредитором, зокрема поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Станом на дату подання позовної заяви сума заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 24.04.2013 року №03-В/13/75/ЮО не сплачена. Просить суд позов задовольнити.

Від представника відповідача ОСОБА_1 та представника третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Антекс - Короленка Р. А. до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не визнає позов у повному обсязі, оскільки позивачем невірно здійснено розрахунок заборгованості за договором, не враховано суми, внесені третьою особою на погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом: 1818, 24 євро, 1485, 42 євро, 1491, 39 євро, 1484, 94 євро, а тому сума заборгованості недостовірна.

Представником Акціонерного товариства Сбербанк до суду надано відповідь на відзив, згідно якого банк не погоджується з викладеними ОСОБА_1 обставинами у відзиві на позовну заяву та наголошує, що поручитель та боржник залишаються зобов`язаними перед банком до того моменту, поки всі зобов`язання за кредитним договором не будуть виконані повністю. 30.12.2014 року поручителю було надіслано повідомлення-вимогу №11106/7/28-3 про повернення повної суми заборгованості за кредитним договором, однак станом на день подання позову сума заборгованості за кредитним договором не сплачена. Боржник намагається ввести суд в оману, навпаки погоджується із наявною заборгованістю, тому що ним невірно вивчено періоди нарахування та періоди погашення заборгованості, виписка формується електронною системою та є обґрунтованою. Просить суд позов задовольнити.

Крім того, представником Акціонерного товариства Сбербанк до суду надано клопотання про збільшення позовних вимог, згідно яких банк просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Сбербанк суму заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 24.04.2013 року №03-В/13/75/ЮО в розмірі 235076, 76 Євро та 1277231,08 грн., з яких: заборгованість за кредитною лінією - 149952, 08 Євро, з них прострочених - 149952, 08 Євро; проценти за користування кредитною лінією - 85124,65 Євро, з них прострочених - 84731, 03 Євро; пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією (за 6 міс.) - 836152, 87 грн; пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією (за 6 міс.) - 441078, 21 грн.

Від представника відповідача ОСОБА_1 та представника третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Антекс - Короленка Р. А. до суду надійшли заперечення на клопотання позивача про збільшення позовних вимог, згідно яких відповідач не визнає збільшені позовні вимоги та заявляє, що у розрахунку заборгованості, наданого позивачем містяться арифметичні помилки.

Згідно доповнень до відзиву на позовну заяву, представник відповідача ОСОБА_1 та представника третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Антекс - Короленко Р. А. наголошує, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки боржнику та поручителеві заборонено виконувати фінансові операції з кредитором на підставі Закону України Про санкції .

Представником Акціонерного товариства Сбербанк до суду надано відповідь на відзив та доповнення до нього, в якій зазначено, що обмежувальні заходи (санкції) застосовані до банку з метою виведення капіталів за межі України на користь пов`язаних з банком осіб, однак вказана заборона не стосується проведення банком розрахунків, ініціатори яких є клієнти банку та наслідком яких не є порушення вищевказаної заборони.

Також, представником позивача у січні 2021 року до суду надані письмові пояснення, згідно яких банк повідомляє суд, що 18.07.2016 року господарським судом Харківської області було прийнято рішення по справі №922/5305/15, яким з ТОВ Антекс стягнуто на користь ПАТ Сбербанк заборгованість за кредитною лінією - 149 952,08 Євро, що за офіційним обмінним курсом НБУ, станом на день подання позову складало 3579619, 32 грн., та вказане рішення суду перебувало на примусовому виконанні. Отримані від реалізації предмета іпотеки кошти АТ СБЕРБАНК конвертовано у валюту кредиту та у сумі 25046, 02 Євро направлено у погашення основної заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №03-В/13/75/ЮО від 24.04 2013 року. Враховуючи вищезазначене, станом на 22 січня 2021 року заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №03-В/13/75/ЮО від 24.04 2013 р. складає 124906, 06 (сто двадцять чотири тисячі дев`ятсот шість) євро 06 євроценти, а тому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Сбербанк суму заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 24.04.2013 року №03-В/13/75/ЮО в розмірі 210030,74 Євро та 1277231,08 грн., з яких: заборгованість за кредитною лінією - 124906, 06 Євро, з них прострочених - 124906, 06 Євро; проценти за користування кредитною лінією - 85124,65 Євро, з них прострочених - 84731, 03 Євро; пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією (за 6 міс.) - 836152, 87 грн; пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією (за 6 міс.) - 441078, 21 грн.

Представник Акціонерного товариства Сбербанк - Гур`єв М. В. в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву з проханням проводити судовий розгляд за його відсутністю, вимоги позову підтримує у повному обсязі, просить суд його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 та представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Антекс - Короленко Р. А. в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі чи відкладення судового розгляду до суду не подав.

Суд наголошує, що у відповідності до частини 1 статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини 3 статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд, несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням процесуальних дій.

Відповідно до статті 19 Закону України Про міжнародні договори України , статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 чи його уповноважений представник та представник третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Антекс не позбавлені були обов`язку з`явитися в судове засідання, призначене по даній справі, отже нехтування ними своїми процесуальними обов`язками об`єктивними причинами не обумовлено, більш того, справа у провадженні в суді знаходиться з 2015 року, перебувала у провадженні кількох суддів, підготовче судове засідання ухвалою суду закрито ще 13.03.2019 року, а тому суд вважає такі дії зловживанням своїми процесуальними правами, та приходить до висновку про можливість проводити розгляд справи без участі сторони відповідача, а також третьої особи.

Суд, дослідивши письмові доводи представників сторін та третьої особи, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено матеріалами справи, 24 квітня 2013 року між АТ Сбербанк Росії правонаступником якого є Акціонерне товариство Сбербанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Антекс укладено договір про відкриття кредитної лінії №03-В/13/75/ЮО від 24.04 2013 року, за умовами якого позичальнику було надано кредит у сумі 150000 євро, з процентною ставкою 11,5 % річних (на перший рік дії кредитного договору з подальшою зміною розміру ставки згідно умов кредитного договору), з кінцевим строком повернення за графіком не пізніше 23 квітня 2015 року (пункти 1.1, 1.2, 1.3.1, 1.4 договору) (Т. 1, а. с. 4-17).

Видача кредиту згідно договору про відкриття кредитної лінії №03-В/13/75/ЮО від 24.04 2013 року на суму 150000, 00 євро підтверджена меморіальним ордером №26757640 від 25.04.2013 року (Т. 1, а. с. 47).

Для забезпечення виконання зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії №03-В/13/75/ЮО від 24.04 2013 року між позивачем та ТОВ Антекс укладено іпотечний договір №03-В/13/75/ЮО/І та зареєстровано в реєстрі за №1378, згідно якого ТОВ Антекс (іпотекодавець) передав іпотекодержателю в іпотеку майно, зазначене в п. 3.1 договору, а саме: 1) нежитлове приміщення (будівля заводоуправління літ. А-2 площею 1385,8 (одна тисяча триста вісімдесят п`ять цілик вісім десятих) кв. м., в тому числі складові частини: прибудова а , прибудова 1,а , прибудова 3,а , крильце 3,а , крильце 4,а , підвал, площею 62,6 кв.м. (шістдесят дві цілих шість десятих), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ТОВ АНТЕКС на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу від 01 грудня 2006 року, посвідченого Ставицькою Л.Г., приватним нотаріусом Лубенського міського нотаріального округу, за реєстровим номером 4553. Право власності на нежитлове приміщення зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області 22 березня 2013 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 30739753107, номер запиту про право власності 493641 (Витяг з Державного реєстру індексний номер 5095425 від 19.06.2013 року); 2) земельну ділянку (кадастровий номер 5310700000:02:057:0008) площею 0,1653 (нуль цілих одна тисяча шістсот п`ятдесят три десятитисячних) га., що розташована за адресю: АДРЕСА_1 , яка є власністю ТОВ АНТЕКС згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯГ номер 661726, виданим Лубенським міським відділом земельних ресурсів 28 грудня 2006 року, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.12.2006 р., посвідченого Ставницькою Л.Г. приватним нотаріусом Лубенського міського нотаріального округу, за реєстровим номером 4557. Цільове призначення зазначеної земельної ділянки - Підприємства іншої промисловості. Земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі 28.03.2013 року (витяг з ДЗК НВ- 5300135872013 від 28.03.2013 року) Право власності на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 квітня 2013 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 38755553107, номер запису про право власності 620269 (Витяг з державного реєстру індексний номер 2261347 від 10 квітня 2013 року (предмет іпотеки) (Т. 2, а. с. 32-43).

24 квітня 2013 року між АТ Сбербанк Росії , правонаступником якого є Акціонерне товариство Сбербанк та ОСОБА_1 укладено договір поруки №03-В/13/75/ЮО/П, пунктом 2.1 якого встановлено відповідальність поручителя перед кредитором, яка включає:

- 2.1.1.зобов`язання, які були невиконані боржником, та які передбачені основним договором (основне зобов`язання), зокрема, але не обмежуючись: зобов`язання повернути кредитору кредит, наданий в євро в межах кредитної лінії, відкритої строком до 23 квітня 2015 року за основним договором з граничним лімітом кредитування в сумі 150000,00 євро (з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії в національній валюті України), в строк/и який/і зазначений/ються в основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором - достроково; зобов`язання в строк/и та в порядку, які передбачені в ст. 6 основного договору, а у випадках, передбачених законодавством України та/або основним договором та/або цим договором, - до настання строків, зазначених в ст. 6 основного договору - сплатити/чувати кредитору: а) в період з 24 квітня 2013 року по 23 квітня 2014 року проценти за користування кредитом за основним договором з розрахунку 11,5% річних за користування кредитом в євро (з можливістю зміни розміру процентів та строків їх; сплати у випадках і порядку, передбачених основним договором); б) в період з 24 квітня 2014 року й до кінця строку дії основного договору проценти за користування кредитом за основним договором, які розраховуються за наступною формулою: по кредиту наданому в євро: R = LIBOR EUR 12М + М; зобов`язання відшкодувати документально підтверджені збитки, завдані кредитору невиконанням та/або неналежним виконанням зобов`язань по основному договору; зобов`язання сплатити кредитору штрафні санкції, неустойки (пені, штрафи) за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань по основному договору у строки та у розмірах, які зазначаються в основному договорі; зобов`язання сплатити кредитору будь-які інші платежі (якщо такі платежі передбачені умовами основного договору) в строки і в порядку, встановлені в основному договорі;

- 2.1.2. зобов`язання відшкодувати кредитору шкоду, завдану невиконанням чи неналежним виконанням основного зобов`язання (зобов`язання з відшкодування шкоди);

- 2.1.3. зобов`язання сплатити кредитору неустойку у випадку і у розмірі, зазначеному в п.4.4. цього договору (зобов`язання зі сплати неустойки);

- 2.1.4. зобов`язання сплатити кредитору проценти (три проценти річних відповідно до статей 1050, 625 ЦК) від простроченої суми у разі прострочення боржником виконання основного зобов`язання (зобов`язання зі сплати процентів за прострочення виконання) (Т. 1, а. с. 22-28).

Договір поруки №03-В/13/75/ЮО/П від 24 квітня 2013 року між АТ Сбербанк Росії , правонаступником якого є Акціонерне товариство Сбербанк та ОСОБА_1 був предметом судового оскарження зі сторони відповідача, проте ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.10.2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05.12.2017 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Дочірній Банк Сбербанку Росії про визнання недійним договору поруки залишено без розгляду (справа №461/15748/16-ц) (Т. 2, а. с . 95-100).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Приписами статті 8 Конституції України закріплено, що її норми є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (статті 4 ЦПК України).

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами цивільного законодавства передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно вимог статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

На підставі вимог частини 4 статті 202 Цивільного кодексу України, кредитний договір є двостороннім правочином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 612 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а договір відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 546 Цивільного кодексу України порука є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 Цивільного кодексу України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно пункту 5.4.1 договору поруки №03-В/13/75/ЮО/П від 24 квітня 2013 року, поручитель зобов`язується виконати за боржника зобов`язання за основним договором шляхом перерахування суми заборгованості боржника, вказаної кредитором в письмовому повідомленні (вимозі) в рахунок погашення такої заборгованості, в порядку та у строки, зазначені в п. 4.3 цього договору.

Відповідно до пункту 4.3 вказаного договору поручитель протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту поштового відправлення йому кредитором письмового повідомлення або в інший термін, зазначений у такому повідомленні, зобов`язаний погасити заборгованість боржника за основним договором за реквізитами, зазначеними в повідомленні кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2014 року АТ Сбербанк на адресу ТОВ Антекс надіслано повідомлення-вимогу щодо повернення повної суми заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №03-В/13/75/ЮО від 24.04 2013 року, а поручителю 30.12.2014 року було надіслано повідомлення-вимогу №11106/7/28-3 про повернення повної суми заборгованості за кредитним договором (Т. 1, а. с. 35-46).

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором поруки належним чином не виконує, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Сбербанк є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім наведеного, судом встановлено, що позивачем вживались заходи щодо примусового звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Так, у зв`язку з невиконанням ТОВ АНТЕКС належним чином договірних зобов`язань, виконавчим написом від 22 квітня 2015 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О.В., що зареєстрований в реєстрі за №2195, запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки, за рахунок реалізації якого задовольнити вимоги банку - АТ Дочірній банк Сбербанку Росії .

На підставі заяви банку, Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 19.06.2015 року було відкрито виконавче провадження №47887410 щодо примусового виконання виконавчого напису.

Внаслідок вжиття заходів примусового стягнення предмет іпотеки було передано на реалізацію шляхом проведення електронних торгів у порядку визначеному Міністерством юстиції України - СЕТАМ .

25 липня 2017 року державним виконавцем оформлено та надано банку акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, відповідно до вищезазначеного акту державним виконавцем передається у власність АТ СБЕРБАНК предмет іпотеки, що належить боржнику, в рахунок погашення суми боргу в розмірі 3028200, 00 грн.

Стягувач ПАТ Сбербанк виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, що відображено в інформації про виконавче провадження №47887410.

Відповідно до частини 9 статті 61 Закону України Про виконавче провадження , передбачено, що майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

05 березня 2017 року позивач звернувся до завідувача Другої лубенської державної нотаріальної контори Полтавської області Іщенко Ганни Костянтинівни із заявою про вчинення нотаріальної та реєстраційної дії, а саме: видати свідоцтво про передачу АТ Сбербанк майна в рахунок погашення боргу та зареєструвати право власності на нерухоме майно.

07 березня 2017 року Завідувачем Другої лубенської державної нотаріальної контори Полтавської області Іщенко Ганною Костянтинівною винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено банку у видачі свідоцтва про передачу АТ Сбербанк в рахунок погашення боргу нерухомого майна.

Акціонерне товариство Сбербанк звернулось до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до Другої Лубенської державної нотаріальної контори Полтавської області про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання державного нотаріуса вчинити певну дію та Лубенським міськрайонним судом Полтавської області 22.11.2018 року ухвалено рішення у справі №539/1451/18 про відмову в задоволені позову.

05.03.2019 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу АТ Сбербанк залишено без задоволення, однак постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.04.2020 року касаційну скаргу АТ Сбербанк задоволено частково: рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 листопада 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області.

В подальшому, у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки у виконавчому проваджені, АТ Сбербанк до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області подано заяву про залишення позову без розгляду.

Також судом встановлено, що позивачем вживались заходи щодо примусового стягнення заборгованості з третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Антекс на підставі рішення суду.

Так, 18.07.2016 року Господарським судом Харківської області ухвалено рішення по справі №922/5305/15, яким на користь ПАТ Сбербанк з Товариства з обмеженою відповідальністю Антекс (ідентифікаційний код: 25959784) стягнуто заборгованість за кредитною лінією у розмірі 149952,08 Євро, що за офіційним обмінним курсом НБУ станом на день подання позову складало 3579619, 32 грн.

30.09.2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Білоконовим Олексієм Вячеславовичем заведено виконавче провадження №52429254 з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області по справі №922/5305/15.

Внаслідок вжиття заходів примусового стягнення предмет іпотеки описано арештовано та передано на реалізацію шляхом проведення електронних торгів у порядку визначеному Міністерством юстиції України - СЕТАМ .

07 травня 2020 року державним виконавцем повернуто позивачу наказ Господарського суду Харківської області від 26.08.2016 року у справі №922/5305/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Антекс на користь Публічного акціонерного товариства Сбербанк грошових коштів.

01 червня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем заведено виконавче провадження №62211466 з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області по справі №922/5305/15.

В ході виконавчого провадження №62211466 приватним виконавцем здійснено опис та арешт предмета іпотеки; в подальшому предмет іпотеки оцінено та у порядку визначеному Міністерством юстиції України - СЕТАМ .

09 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем складено Акт про реалізацію предмета іпотеки №62211466 та 10 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Полтавської області Скрипником Володимиром Леонідовичем перераховано до АТ Сбербанк кошти від реалізації предмета іпотеки в сумі 836381,82 гривень.

Отримані від реалізації предмета іпотеки кошти АТ СБЕРБАНК конвертовано в валюту кредиту та у сумі 25 046,02 Євро направлено на погашення основної заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №03-В/13/75/ЮО від 24.04 2013 року.

Враховуючи вищезазначене, станом на 22 січня 2021 року заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №03-В/13/75/ЮО від 24.04 2013 року складає 124906 (сто двадцять чотири тисячі дев`ятсот шість) Євро 06 центи.

Суд погоджується з розрахунком, наданим позивачем - Акціонерним товариством Сбербанк , що сума заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 24.04.2013 року №03-В/13/75/ЮО у поручителя - відповідача ОСОБА_1 становить 210030 (двісті десять тисяч тридцять) Євро 74 центи та 1277231 (один мільйон двісті сімдесят сім тисяч двісті тридцять одну) грн. 08 коп., з яких: заборгованість за кредитною лінією - 124906 (сто двадцять чотири тисячі дев`ятсот шість) Євро 06 центи; проценти за користування кредитною лінією - 85124 (вісімдесят п`ять тисяч сто двадцять чотири) Євро 65 центів; пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією (за 6 міс.) - 836152 (вісімсот тридцять шість тисяч сто п`ятдесят дві) грн. 87 коп.; пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією (за 6 міс.) - 441078 (чотириста сорок одна тисяча сімдесят вісім) грн. 21 коп.

Щодо доводів представника відповідача з приводу невірного розрахунку заборгованості за договором, суд, проаналізувавши доводи відповідача та подані ним докази на обґрунтування своєї позиції, вважає їх необґрунтованими, та такими, що спростовуються матеріалами справи та поясненнями сторони позивача, а надані відповідачем докази в обґрунтування неправильності розрахунку неналежними.

З приводу доводів представника відповідача ОСОБА_1 та представника третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Антекс - Короленка Р. А. щодо застосування до позивача санкцій, передбачених пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України Про санкції , а отже і відсутності підстав для задоволення позову, суд наголошує наступне.

Відповідно до преамбули Закону України Про санкції метою його ухвалення, серед іншого, є гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України та потреба невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров`ю населення.

Підставами для застосування санкцій, серед іншого, відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України Про санкції , є дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Види санкцій визначені статтею 4 цього Закону, серед яких: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; обмеження торговельних операцій; запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 7 Закону України Про Національний банк України Національний банк здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі.

Відповідно до частини другої статті 55 Закону України Про Національний банк України Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.

Частиною другою статті 56 Закону України Про Національний банк України визначено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

У пункті 8 частини першої постанови правління Національного банку України від 01 жовтня 2015 року №654 Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) (із урахуванням наступних змін) йдеться про те, що зазначеним у санкційних списках особам, до яких застосовано санкцію запобігання виведенню капіталів за межі України на користь пов`язаних з банками осіб , заборонено здійснювати будь-які операції на користь пов`язаних з ними осіб, які передбачають переказ коштів за межі України або наслідком яких може бути виведення капіталів таких банків за межі України, у тому числі: пряме та/або опосередковане здійснення будь-яких активних операцій (надання кредитів, депозитів, позик, у тому числі на умовах субординованого боргу, придбання цінних паперів, розміщення коштів на кореспондентських рахунках тощо); виплату дивідендів, процентів, повернення міжбанківських кредитів/депозитів, коштів із кореспондентських рахунків, субординованого боргу; розподіл прибутку; розподіл капіталу.

Заборони, зазначені в абзацах першому - п`ятому підпункту 8 пункту 1 цієї постанови не застосовуються до проведення підсанкційними банками розрахунків, ініціаторами яких є клієнти цих банків та наслідком яких не є порушення вищезазначених заборон, а також до операцій підсанкційних банків, які здійснюються з метою збільшення статутного капіталу цих банків та наслідком яких є збільшення статутного капіталу таких банків.

Таким чином, наводячи як підставу для відмови у позові банку застосування до нього санкцій, представник відповідача не визначив вірний зміст застосованого до АТ Сбербанк виду санкцій, а також зміст правовідносин сторін, що виникли, а тому вказані доводи для відмови у позові є неспроможними, адже стягнення заборгованості за кредитним договором аж ніяк не призведе до виведення коштів з обороту банку, виведення капіталу АТ Сбербанк за межі України.

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У ч.ч. 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Разом з тим, представник відповідача не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції, вказані доводи про відсутність підстав для задоволення позову є сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України №39598/03 від 21.07.2011 р).

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов Акціонерного товариства Сбербанк до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Антекс про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.

Керуючись статтями ст.ст. 11-13, 81, ч. 1 ст. 141, ст. 265 ЦПК України, статтями 525, 526, 530, 553, 554, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства Сбербанк до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Антекс про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства Сбербанк (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, рахунок № НОМЕР_2 в АТ Сбербанк Росії , МФО 320627, ідентифікаційний код юридичної особи 25959784) суму заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 24.04.2013 року №03-В/13/75/ЮО в розмірі 210030 (двісті десять тисяч тридцять) Євро 74 центи та 1277231 (один мільйон двісті сімдесят сім тисяч двісті тридцять одну) гривню 08 копійок, з яких: заборгованість за кредитною лінією у розмірі 124906 (сто двадцять чотири тисячі дев`ятсот шість) Євро 06 центи; проценти за користування кредитною лінією у розмірі 85124 (вісімдесят п`ять тисяч сто двадцять чотири) Євро 65 центів; пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією (за 6 міс.) у розмірі 836152 (вісімсот тридцять шість тисяч сто п`ятдесят дві) гривні 87 копійок; пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією (за 6 міс.) у розмірі 441078 (чотириста сорок одна тисяча сімдесят вісім) гривень 21 копійка.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Акціонерного товариства Сбербанк (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, рахунок № НОМЕР_2 в АТ Сбербанк Росії , МФО 320627, ідентифікаційний код юридичної особи 25959784) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: