Рішення

від 02.02.2021 по справі 492/1142/20

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 492/1142/20

Провадження № 2/492/43/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі:

Головуючого - судді Череватої В.І.

за участю секретаря судового засідання - Каширної О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Арциз Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття під`їзних шляхів до земельної ділянки, -

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кочуров А.О.,

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Афанасьєв А.О.,

ВСТАНОВИВ:

27.08.2020 р. представник ОСОБА_1 - адвокат Кочуров А.О. (далі за текстом - позивач) звернувся до Арцизького районного суду Одеської області із вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , суму грошових коштів в розмірі 297907,60 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття під`їзних польових шляхів до земельної ділянки. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів в розмірі 100000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями з самовільного зайняття під`їзних польових шляхів до земельної ділянки та понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 3979,08 грн. і 630,60 грн., та витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн. (а.с. 2 - 9).

Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки кадастровий номер 5120410100:01:002:0001 площею 2,00 га, що розташована на території Арцизької міської ради Одеської області та належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 898424 від 11.01.2006 року. Належна позивачу земельна ділянка згідно даних публічної кадастрової карти України з двох сторін межує з господарськими шляхами, а з третьої і четвертої - з земельними ділянками державної форми власності. У вересні 2017 року власник ОСОБА_1 виїздом на місце розташування своєї земельної ділянки встановив, що не може проїхати до неї з метою виконання сільгоспробіт, оскільки всі під`їзні господарські шляхи розорані, ймовірно, орендарем інших сусідніх земельних ділянок, що знаходяться у власності фізичних осіб, а саме, ФГ Лібера м. Арциз, керівник - відповідач ОСОБА_2 . З відповідною заявою позивач 04.10.2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області. Також у вересні 2017 року фермерське господарство Лібера в особі Пеліван І.Д. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої знищенням посівів (справа № 492/1113/17), ухвалою суду позов залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача. За змістом тієї позовної заяви ОСОБА_2 вважав, що його фермерському господарству нанесені збитки пошкодженням посівів ОСОБА_1 , який нібито заїхав технікою на земельні ділянки, площею 1,5 га, що перебували в оренді ФГ Лібера . З того періоду між сторонами виник спір з приводу під`їзних польових шляхів, якими користувався ОСОБА_1 для під`їзду до власної земельної ділянки, а ОСОБА_2 їх неправомірно використовує (розорює та засіює), створюючи перешкоди першому. Так, на фоні наявного конфлікту відповідач погрожував позивачу фізичним насиллям, про що останній подав заяву до органу поліції 27.12.2017 року. 20.02.2018 року позивач через свого представника звернувся вдруге до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з приводу факту розорювання земель господарських шляхів, які межують з його земельною ділянкою. Також позивач звертався зі скаргою Держгеокадастру України від 18.04.2018 року, заявою про знищення посівів озимого ріпаку від 20.04.2018 року, повторною скаргою до Держгеокадастру України від 20.07.2018 року. Не отримуючи результатів від поданих заяв та скарг позивач у вересні 2018 року замовляє виконання геодезичних робіт по встановленню меж земельних ділянок на місцевості (в натурі) з наступними кадастровими номерами: 5120480700:01:005:0242, 5120480700:01:005:0514, 5120480700:01:005:0249, 5120480700:01:005:0473, 5120480700:01:005:0463, 5120480700:01:005:0458, 5120480700:01:005:0461, 5120480700:01:005:0562, 5120480700:01:005:0480. У травні 2019 року головою Фермерського господарства Лібера м. Арциз, ОСОБА_2 здійснено знищення встановлених межових знаків польової дороги і вчинено напад на синів власника ділянки ОСОБА_1 із застосуванням травматичної зброї, нанесенням фізичних ушкоджень та уражень травматичними кулями, постраждалі сини ОСОБА_1 в лікарні, відкрите кримінальне провадження. Заявою від 10.05.2019 року позивач ОСОБА_1 через свого представника знову просить Головне управління Держгеодастру в Одеській області провести перевірку за фактом розорювання та засівання під`їзних шляхів до належної йому земельної ділянки. У лютому 2020 року позивач замовив у сертифікованого інженера-геодезиста проведення геодезичних робіт по встановленню меж земельних ділянок, які межують з польовими під`їзними шляхами до належної йому земельної ділянки. Виконавцем надано технічний звіт від 11.02.2020 року, в якому встановлено, площу земельної ділянки, яка виходить за межі обстежених земельних ділянок, розорана та засіяна. У травні 2020 року Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надало лист від 29.05.2020 року, яким повідомило про розгляд заяви позивача від 13.01.2020 року щодо самовільного зайняття польових шляхів. Згідно зазначеного листа позивачу стало відомо, що управлінням прийнято наказ № 62-ДК-від 29.01.2020 року про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства під час використання польової дороги, яка розташована на території Арцизької міської ради Арцизького району Одеської області та межує з земельними ділянками з кадастровими номерами 5120480700:01:005:0474, 5120480700:01:005:0242, 5120410100:01:002:0303, 5120410100:01:002:0034, 5120410100:01:002:0001, 5120480700:01:005:0514, 5120480700:01:005:0249, 5120480700:01:005:0473, 5120480700:01:005:0463, 5120480700:01:005:0458, 5120410100:01:002:0009, 5120480700:01:005:0603, 5120480700:01:005:0604, 5120480700:01:005:0602, 5120480700:01:005:0562, 5120480700:01:005:0480, 5120480700:01:005:0245. Перевіркою встановлено самовільне зайняття керівником ФГ Лібера ОСОБА_2 земельної ділянки комунальної форми власності, площею 3,8290 га, яка розташована на території Арцизької міської ради Арцизького району Одеської області, відносно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення від 25.03.2020 року № 62-ДК/0076П/07/01/-20 та постанову про накладення адміністративного стягнення від 17.04.2020 року № 62- ДК/0080По/08/01/-20, якою відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Таким чином, рішенням уповноваженого органу у сфері державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель вина відповідача у самовільному зайнятті земельної ділянки, яка є польової дорогою, встановлена.

Пов`язаність самовільно зайнятої польової дороги з земельною ділянкою, яка належить позивачу також встановлена, зазначена як така, що межує з нею: 5120410100:01:002:0001.

Згідно технічного звіту від 11.02.2020 року, при встановленні суміжних земельних ділянок, які межують з польовою дорогою, встановлено, що лише дві земельні ділянки кадастрові номери 5120480700:01:005:0249 (власник ОСОБА_3 ), 5120480700:01:005:0245 (власник ОСОБА_4 ) перебувають в оренді у ФГ Лібера , яке належить відповідачу ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_2 або його ФГ Лібера не укладало договорів оренди польових шляхів з розпорядником земель комунальної власності.

Крім того, польова дорога, яку самовільно зайняв відповідач, обмежує масив земельних ділянок та не підлягає наданню в оренду і не може бути використана для вирощування сільськогосподарської продукції.

Позивач вважає необхідним захистити свої порушені права в судовому порядку, оскільки відповідач станом на день подання позову продовжує самовільно займати польову дорогу та завдає матеріальної і моральної шкоди позивачу. Позивач через вчинені відповідачем перешкоди не мав можливості належним чином використовувати власну земельну ділянку, а саме: вчасно її обробити, зорати, задискувати тощо (здійснити механічну обробку ґрунту), та внести мінеральні добрива, засіяти, зібрати врожай. Позивач не переставав вкладати кошти в оброблення власної земельної ділянки, але отримати прибуток або хоча б повернути вкладені гроші, через вчинені перешкоди, не зміг.

Відповідач вчиненими протиправними діями створив перешкоди позивачу у проїзді до власної земельної ділянки, що призвело до матеріальних втрат. Позивач за період 2016 - 2019 років не зміг повноцінно використовувати власне майно, що призвело до збитків у вигляді упущеної вигоди. Крім того, позивачу незаконними та протиправними діями відповідача завдано моральну шкоду. Зазначена шкода пов`язана із втратами позивачем здоров`я через необхідність виявлення порушника - відповідача, переживаннями, стресом, емоційним навантаженням, постійними думками, про те, що не може належним чином обробити земельну ділянку та втрачає вкладені кошти. Всі ці події відволікали від звичного ритму життя позивача. Розмір моральної шкоди, яка нанесена позивачу протиправними діями відповідача, позивач оцінює в 100000 грн. Тому, на думку позивача, відповідач повинен відшкодувати і моральну шкоду, завдану ним позивачу в результаті самовільного зайняття польової дороги до належної позивачу земельної ділянки, що зумовило звернення до суду.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Череватій В.І.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст. ст. 128, 130, 131 ЦПК України.

Ухвалою суду від 14.09.2020 року провадження у справі відкрито (а.с. 70).

Ухвалою суду від 14.09.2020 року, клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кочурова А.О. про витребування доказів задоволено, витребувано від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, належним чином засвідчені копії усіх матеріалів перевірки про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель згідно наказу № 62-ДК від 29.01.2020 року за заявою ОСОБА_1 про проведення перевірки щодо самовільного зайняття польової дороги від 13.01.2020 року (складені акти, пояснення осіб, протоколи, постанови, приписи, направлення на примусове виконання виконавчого документа, результати виконання, сплати штрафу, подання до компетентних органів розрахунку завданої матеріальної шкоди, тощо) (а.с. 71).

Ухвалою суду від 05.11.2020 року, клопотання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору задоволено, залучено до участі в цивільній справі № 492/1142/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття під`їзних шляхів до земельної ділянки, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ: 39765871, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83).

Ухвалою суду від 04.12.2020 року, закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття під`їзних шляхів до земельної ділянки та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кочуров А.О. в судовому засіданні позов підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі, з підстав, зазначених у позові.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кочуров А.О. наполягав на тому, що відповідачем по справі має виступати саме ОСОБА_2 , як фізична особа, оскільки він є засновником ФГ Лібера , а не юридична особа ФГ Лібера .

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Афанасьєв А.О., в судовому засіданні позов не визнав та просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі за безпідставністю позовних вимог, та у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі. Представник відповідача зазначив, що земля, яка перебуває у його власності, має цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Закон України Про особисте селянське господарство , який визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засадии ведення особистого селянського господарства, визначає його як господарську діяльність і не відносить її до підприємницької. Особисті селянські господарства згідно ст. 4 Закону підлягають обліку. Порядок обліку особистих селянських господарств затверджено наказом Мінрегіонрозвитку і торгівлі України від 14.04.2017р. № 572.

Земельні ділянки ОСГ можуть використовуватись для ведення ОСГ, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Відповідно до ст. 7 Закону, право на відшкодування збитків мають члени ОСГ. Земельною ділянкою як власністю можна володіти, але не використовувати. Якщо вона використовується позивачем, він має мати певний статус. Але доказів останнього позивачем не надано. Даних про реєстрацію ОСГ у порядку, встановленому законодавством, в матеріалах справи немає. Згідно ст. 55 Закону України Про землеустрій визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі здійснюється відповідно до технічної документації, яка включає обов`язково - рішення органу влади або місцевого самоврядування, завдання, пояснювальну записку, згоду власника земельної ділянки, копії документів про право власності та ін. Жодних відомостей про згоду власників земельних ділянок, матеріали не містять.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення учасників справи, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5120410100:01:002:0001, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Арцизької міської ради Одеської області та належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 898424 від 11.01.2006 року (а.с. 13). Належна позивачу земельна ділянка згідно даних публічної кадастрової карти України з двох сторін межує з господарськими шляхами, а з третьої і четвертої - з земельними ділянками державної форми власності (а.с. 14 - 16). У вересні 2017 року власник ОСОБА_1 виїздом на місце розташування своєї земельної ділянки встановив, що не може проїхати до неї з метою виконання сільгоспробіт, оскільки всі під`їзні господарські шляхи розорані, ймовірно, орендарем інших сусідніх земельних ділянок, що знаходяться у власності фізичних осіб, а саме, ФГ Лібера м. Арциз, керівник ОСОБА_2 . З відповідною заявою позивач 04.10.2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (а.с. 17 - 18).

Також позивач звертався зі скаргою Держгеокадастру України від 18.04.2018 року, заявою про знищення посівів озимого ріпаку від 20.04.2018 року, повторною скаргою до Держгеокадастру України від 20.07.2018 року (а.с. 20, 22 - 27).

Як вбачається з копії акту виконаних робіт від 08.09.2018 року, складеного сертифікованим інженером - геодезистом ОСОБА_5 , при проведенні робіт було встановлено, що власнику земельної ділянки з кадастровим номером 5120410100:01:002:0001 є можливість проїзду до своєї ділянки без будь - якого порушення меж наступних земельних ділянок з наступними кадастровими номерами: 5120480700:01:005:0242, 5120480700:01:005:0514, 5120480700:01:005:0249,5120480700:01:005:0473, 5120480700:01:005:0463, 5120480700:01:005:0458, 5120480700:01:005:0461, 5120480700:01:005:0562, 5120480700:01:005:0480 (а.с. 28).

Заявою від 10.05.2019 року позивач ОСОБА_1 через свого представника просить Головне управління Держгеодастру в Одеській області провести перевірку за фактом розорювання та засівання під`їзних шляхів до належної йому земельної ділянки (а.с. 30 - 31).

Листом Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 06.06.2019 року № 1-15-0.44-969/90-19, позивачу рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх прав (а.с. 32 -33).

Згідно технічного звіту від 11.02.2020 року, при встановленні суміжних земельних ділянок, які межують з польовою дорогою, встановлено, що дві земельні ділянки кадастрові номери 5120480700:01:005:0249 (власник ОСОБА_3 ), 5120480700:01:005:0245 (власник ОСОБА_4 ) перебувають в оренді у ФГ Лібера (а.с. 34 - 39).

Як вбачається з копії повідомлення Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, перевіркою встановлено самовільне зайняття керівником ФГ Лібера ОСОБА_2 земельної ділянки комунальної форми власності площею 3,8290 га, яка розташована на території Арцизької міської ради Арцизького району Одеської області, відносно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення від 25.03.2020 року № 62-ДК/0076П/07/01/-20 та постанову про накладення адміністративного стягнення від 17.04.2020 року № 62- ДК/0080По/08/01/-20, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за який передбачена ст. 53 - 1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, який порушником не сплачено. Виконавчий документ спрямовано - до органу примусового виконання. Перевіркою автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що було на виконанні виконавче провадження АСВП 62193476 (а.с. 40 - 42).

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, орендарем земельних ділянок виступає ФГ Лібера . В судовому засіданні представник позивача адвокат Кочуров А.О. наполягав на тому, що відповідачем по справі має виступати саме ОСОБА_2 , як фізична особа, оскільки він є засновником ФГ Лібера , а не юридична особа ФГ Лібера .

Як вбачається з копій наданих позивачем розрахунків, загальна сума збитків, завданих керівником ФГ Лібера ОСОБА_2 власнику земельної ділянки, площею 2,00 га ОСОБА_1 становить 297 907,60 гривень, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь (а.с. 43 - 46).

Як вбачається з копії матеріалів перевірки здійснення державного нагляду (контролю) відповідно до наказу Головного управління від 29.01.2020 року № 62-ДК, наданих Головним управління Держгеокадастру в Одеській області на виконання ухвали суду від 14.09.2020 року, перевіркою встановлено, що земельні ділянки фактично використовує фермерське господарство Лібера (код ЄДРПОУ 22495143) (а.с. 78 - 107).

Розглядаючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 р. у справі № 523/9076/16-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що "пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Враховуючи приписи ст. 15 ЦК України, відповідачем у спірних спадкових правовідносин повинен бути учасник виниклих правовідносин, який має матеріально-правовий інтерес, в результаті розгляду справи у нього виникають (виникнуть) права чи обов`язки.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач.

Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права залучати з власної ініціативи співвідповідачів, які є належними за вимогами позивача .

За приписами статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України (2004 р.), норми якої кореспондуються зі статтею 51 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIІІ, чинній з 15.12.2017 р.). Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оспорювання його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не в змозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).

Аналогічна правова позиція викладена й в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18.

Вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред`явлений даний позов.

Обов`язок та право визначати відповідачів, до яких пред`являється позов, покладається на позивача. Жодних клопотань з цього приводу, представник позивача - адвокат Кочуров А.О. не заявив. Позов, для того, щоб бути задоволеним, має бути пред`явлений до належного відповідача.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а в сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає що позов задоволенню не підлягає.

З оцінки наданих відповідачем доказів вбачається, що земельні ділянки фактично використовує фермерське господарство Лібера .

В судовому засіданні позивачем та його представником не надано доказів, що саме відповідач ОСОБА_2 самовільно заволодів земельною ділянкою, оскільки поруч також є інші орендарі земельних ділянок.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у справі. Позивачем неправильно визначено суб`єктний склад учасників справи.

Позивач та його представник не скористалися своїм правом звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів.

Відмова у задоволенні даних позовних вимог не позбавляє позивача можливості реалізації права на судовий захист шляхом подання позову до належного відповідача.

З урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 пред`явив позов до неналежного відповідача, а клопотання про його заміну не заявляв, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому суд зазначає, що позивач ОСОБА_1 не позбавлений права на звернення до суду із позовною заявою до належного відповідача з урахуванням вимог щодо предметної та суб`єктної юрисдикції.

Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття під`їзних шляхів до земельної ділянки є таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі , під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа самостійно вибирає спосіб захисту в суді своїх прав і розпоряджається предметом спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, як мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відео записів, висновків експертів; а відповідно до положень ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Наявність чи відсутність наведених обставин та можливість встановлення відповідних фактів суд вирішує відповідно до положень ст. ст. 10, 11, 27, 57 - 60 ЦПК України, за якими сторони при вирішенні справи зобов`язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підстави їх вимог.

Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін . Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття під`їзних шляхів до земельної ділянки.

Згідно ст. 141 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, з підстав, зазначених в рішенні суду.

Крім цього, ст. 141 ЦПК України визначає, що судові витрати у разі відмови у задоволенні позовних вимог покладаються на позивача, а розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це вивідну заяву. Представник відповідача заявив про стягнення з позивача судових витрат на користь відповідача на професійну правничу допомогу у сумі 10000 гривень. Документи на підтвердження витрат будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст. ст. 12, 19, 51, 76, 81, 141, 175, 258 - 260, 263 - 265, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття під`їзних шляхів до земельної ділянки - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 02 лютого 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, код ЄДРПОУ: 39765871, місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83.

Суддя

Арцизького районного суду В.І. Черевата

Одеської області