Постанова

від 27.01.2021 по справі 757/36226/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/36226/20-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2263/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Кирилюк Г.М., Білич І.М.,

за участю секретаря судового засідання Верес Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Можаєва Михайла Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2020 року у складі судді Вовк С.В.,

за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Печерська мрія про відшкодування збитків, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСББ Печерська мрія про відшкодування збитків.

З метою забезпечення позову, позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що виникла необхідність подачі позову до суду та забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану вище квартиру, оскільки поведінка ОСОБА_1 свідчить, що остання може намагатися уникнути відповідальності, що унеможливить своєчасне виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

В якості забезпечення позову накладено в межах суми 511 612 грн. 09 коп. арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В апеляційній скарзі адвокат Можаєв М.О. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2020 року та постановити нову про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 .

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що твердження позивача щодо реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, оскільки відповідачка не має на меті відчуження належного їй на праві власності майно.

Крім того, вказано, що районним судом проігноровано питання зустрічного забезпечення позову і в односторонньому порядку обмежив відповідачку у здійснені нею права власності на квартиру.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку (а.с. 62-65), у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 , районний суд виходив з підстав її обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (рішення ЄСПЛ Beles and others v. The Czech Republic , 12/11/2002, § 49).

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно п. 2 ч. 1ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами ( ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2019 року у справі № 824/239/2018).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 308/3824/16-ц.

Також у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 569/2011/18 зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Із матеріалів справи вбачається, що спір, який виник між сторонами, стосується відшкодування збитків, завданих залиттям квартири, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 з вищерозташованої квартири, яка є власністю ОСОБА_1 .

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач просив накласти арешт на квартиру відповідача, оскільки такий захід забезпечення позову може гарантувати виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є співмірними заявленим позовним вимогам, цілком відповідають характеру спірних правовідносин і ніяким чином не порушать прав учасників спору, а навпаки, зможуть забезпечити рівність таких прав.

Ужиття заходів забезпечення позову захистить права позивача у випадку задоволення його позовних вимог. Інтереси та права відповідачів таким забезпеченням не будуть порушені або обмежені, оскільки заходи забезпечення позову мають виключно тимчасовий характер і після вирішення спору по суті, вони будуть скасовані і у випадку ухвалення рішення не на користь позивача, відповідачі і надалі зможуть реалізувати свої права стосовно майна, яке на цей момент є спірним.

Стороною позивача належними та допустимими доказами доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання майбутнього судового рішення, у випадку ухвалення на його користь, а тому районним судом обґрунтовано задоволено вимоги заяви та накладено арешт на квартиру в межах суми 511 612 грн. 09 коп., яка підлягатиме відшкодуванню позивачу у випадку задоволення позову для усунення пошкоджень внаслідок залиття приміщень квартири АДРЕСА_2 .

Твердження апеляційної скарги, що судом не вирішено питання зустрічного забезпечення позову і в односторонньому порядку обмежено відповідача у здійснені нею права власності на квартиру - безпідставні.

З урахування обставин справи та положень ст.154 ЦПК України, застосування по даній справі зустрічного забезпечення є правом суду, а не обов`язком.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Слід також зазначити, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні ОСОБА_1 , а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

За таких обставин, враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, обраний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що, в силу положень ст. ст. 149-153 ЦПК України, свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення про накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у межах суми заявлених вимог.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції під час вирішення питання про забезпечення позову, оскільки для забезпечення майбутнього збереження майна та його захисту, позивач звернувся із даною заявою, а тому висновків суду не спростовують і не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу адвоката Можаєва М.О. в інтересах ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Можаєва Михайла Олександровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 02 лютого 2021 року.

Суддя-доповідач:

Судді: