Ухвала

від 02.02.2021 по справі 2-38/11

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.02.2021 Справа №2-38/11

02 лютого 2021 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої судді Черніцької І.М.

- за участі секретаря судового засідання Бойко І.І. - з участю державного виконавця Маців Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі подання старшого державного виконавця Маців Романи Ігорівни, погодженого начальником Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. ІваноФранківськ) Кузьмою П. Г., про примусове проникнення до житла, -

В С Т А Н О В И В:

Старший державний виконавець Маців Р.І., за погодженням начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. ІваноФранківськ) Кузьми П.Г., звернулась до суду із поданням про примусове проникнення до житла боржника, яке знаходиться в АДРЕСА_1 , з метою опису рухомого та заставного майна.

В обґрунтування подання державний виконавець зазначив, що на виконанні у Тернопільському районному відділі державної виконавчої служби ПівденноЗахідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. ІваноФранківськ), перебуває виконавче провадження АСВП № 54211921 з примусового виконання виконавчого листа № 2-38/11 від 10 травня 2017 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра в особі відділення ПАТ КБ Надра Тернопільське регіональне управління заборгованість за кредитним договором № 311/2007Ф від 28 квітня 2007 року в сумі 208701,13 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1667313, 32 грн., а також 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді та 1700 грн. судового збору.

29 червня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яка отримана боржником.

29 червня 2017 року державним виконавцем вчинено запит в відділ Держґеокадастру у Тернопільському районі, в управління Держпраці та в ТРГБТІ м. Тернопіль.

Згідно відповіді ДПСУ від 29 червня 2017 року боржник доходи не отримує.

Відповідно до відповіді ПФУ від 29 червня 2017 року, боржник пенсію не отримує, за трудовими та цивільно-правовими договорами не працює.

Згідно відповіді ДПСУ від 29 червня 2017 року боржника знято з обліку у контролюючих органах.

Відповідно до Інформаційної довідки від 29 червня 2017 року реєстру прав власності на нерухоме майно та Інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно, боржник володіє нерухомим майном, яке згідно інформації про державну реєстрацію перебуває в іпотеці, реєстраційний номер іпотеки: 4897853 від 28 квітня 2007 року, реєстратор: Тернопільський районний нотаріальний округ. Іпотекодержатель: відкрите акціонерне товариство комерційний банк Надра , код ЄДРПОУ: 20025456, країна реєстрації: Україна, адреса: м. Київ, вул. Артема, 15. Об`єкт нерухомого майна земельна ділянка заг. площа 0.22 га., кадастровий номер: 6125281700:02:001:2579, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

23 жовтня 2017 року державним виконавцем здійснено вимогу ОСОБА_1 для проведення виконавчих дій, в якій його зобов`язано 03 листопада 2017 року о 15 год. 30 хв. прибути на місце проведення виконавчих дій за адресою: АДРЕСА_1 . Боржника на проведення виконавчих дій не з`явився.

12 листопада 2018 року державним виконавцем вчинено запит в відділ Держгеокадастру у Тернопільському районі, в управління Держпраці, в ТРГБТІ м. Тернопіль та до Державного реєстру іпотек.

06 грудня 2019 року державним виконавцем вчинено запити до реєструючих органів з метою з`ясування майнового стану боржника.

04 серпня 2020 року державним виконавцем здійснено вимогу № 31723 ОСОБА_1 , в якій його зобов`язано 04 серпня 2020 року о 16 год. 00 хв. прибути для проведення виконавчих дій за адресою: АДРЕСА_1 .

04 серпня 2020 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , однак на подвір`ї боржника не було нікого, крім спущеної собаки.

06 серпня 2020 року державним виконавцем повторно здійснено запити до реєструючих установ.

Згідно відповіді ДПСУ від 06 серпня 2020 року, боржник доходи не отримує.

Згідно відповіді ПФУ від 06 серпня 2020 року, боржник пенсію не отримує та за трудовими та цивільно-правовими договорами не працює.

Відповідно до відповіді ДПСУ від 06 серпня 2020 року, боржника знято з обліку у контролюючих органах.

Згідно відповіді МВС від 06 серпня 2020 року за боржником транспортні засоби не зареєстровано.

15 вересня 2020 року державним виконавцем здійснено вимогу № 56347, в якій зобов`язано ОСОБА_1 з`явитися за адресою АДРЕСА_1 о 14 год. 00 хв. 23 вересня 2020 року для проведення виконавчих дій.

Згідно акту державного виконавця від 23 вересня 2020 року, боржник знаходився на подвір`ї та повідомив, що йому відомо про виконавчий лист №2-38/11 від 10 травня 2017 року. Сплачувати борг відмовляється, а також погрожував фізичною розправою і тим, що спустить собак.

13 жовтня 2020 року державним виконавцем здійснена вимога № 14230, в якій зобов`язано ОСОБА_1 з`явитися за адресою АДРЕСА_1 о 14 год. 00 хв. 20 жовтня 2020 року для проведення виконавчих дій.

Згідно акту державного виконавця від 20 жовтня 2020 року встановлено, що незважаючи на вимогу виконавця, боржник не надав доступ для проведення виконавчих дій з метою опису рухомого та заставного майна.

21 жовтня 2020 року державним виконавцем повторно здійснені запити до реєструючих органів.

Посилаючись на наведене та те, що добровільно боржник рішення суду не виконує, на виклик державного виконавця не з`являється, представник ДВС просив задовольнити подання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 439 ЦПК України суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

В судовому засіданні державний виконавець Маців Р.І. подання підтримала, з підстав наведених у ньому та просила задовольнити.

Судом встановлено, що на виконанні у Тернопільському районному відділі державної виконавчої служби ПівденноЗахідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. ІваноФранківськ), перебуває виконавче провадження АСВП № 54211921 з примусового виконання виконавчого листа № 2-38/11 від 10 травня 2017 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра в особі відділення ПАТ КБ Надра Тернопільське регіональне управління заборгованість за кредитним договором № 311/2007Ф від 28 квітня 2007 року в сумі 208701,13 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1667313, 32 грн., а також 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді та 1700 грн. судового збору.

Згідно відповіді ТзОВ Міське бюро технічної інвентаризації № 756 від 28.11.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Будз Н.Є. від 28.04.20007 року за реєстровим №2192.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.01.2021 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки та житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно вимоги державного виконавця від 04 серпня 2020 року за № 31723, ОСОБА_1 зобов`язано 04 серпня 2020 року о 16 год. 00 хв. прибути для проведення виконавчих дій за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з акту державного виконавця від 04.08.2020 року, 04 серпня 2020 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , однак на подвір`ї боржника не було нікого, крім спущеної собаки.

Згідно вимоги державного виконавця від 23 вересня 2020 року за № 56348, ОСОБА_1 зобов`язано з`явитися за адресою АДРЕСА_1 о 14 год. 00 хв. 02 вересня 2020 року для проведення виконавчих дій.

Відповідно до акту державного виконавця від 23 вересня 2020 року, боржник знаходився на подвір`ї та повідомив, що йому відомо про виконавчий лист №2-38/11 від 10 травня 2017 року. Сплачувати борг відмовляється, а також погрожував фізичною розправою і тим, що спустить собак.

13 жовтня 2020 року державним виконавцем здійснена вимога № 14230, в якій зобов`язано ОСОБА_1 з`явитися за адресою АДРЕСА_1 о 14 год. 00 хв. 20 жовтня 2020 року для проведення виконавчих дій.

Згідно акту державного виконавця від 20 жовтня 2020 року, боржник не надав доступ для проведення виконавчих дій з метою опису рухомого та заставного майна.

Суд, розглянувши подання, вивчивши матеріали справи, вважає, що подання не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами частин 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість виконання судових рішень прямо передбачена ст. 124 Конституції України.

Статтею 30 Конституції України, ст. 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод передбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Кожному гарантується недоторканність житла або іншого володіння, проникнення до якого допускається не інакше як за вмотивованим рішенням суду.

В силу вимог ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до вимог статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

Отже, за змістом наведених норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло чи іншого володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Відповідно до вимог ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що передбачено ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження

Згідно вимог п.п. 3, 4, 13 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

Аналіз положень Закону України Про виконавче провадження та процесуальних норм дає підстави для висновку про законодавче збалансування прав як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні подання державного виконавця, суд має перевірити вчинення державним, приватним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення всіх можливих виконавчих дій, та з`ясувати наявність доказів, які б свідчили, що боржник умисно ухиляється від виконання рішення суду.

В силу вимог ч.ч.1, 2 ст.311 ЦК України, житло фізичної особи є недоторканним.

Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Встановлено, що державним виконавцем не надано беззаперечних доказів про те, що боржнику направлені вимоги про необхідність з`явитись на місце вчинення виконавчих дій по АДРЕСА_1 , докази належного повідомлення боржника про необхідність з`явитись та забезпечити доступ державному виконавцю до житла з метою його опису.

З наданих суду матеріалів не встановлено чи мав ОСОБА_1 реальну можливість виконати в добровільному порядку рішення суду, чи ухилявся останній від вчинення виконавчих дій та чи є належні підстави для такого припущення, а як наслідок для проникнення до житла,

Долучені до подання акти державного виконавця не містять беззаперечні доказів, що боржник знав про проведення виконавчих дій щодо нього, оскільки належних доказів про отримання вказаних документів суду не надано.

До матеріалів подання не долучено належних доказів вручення таких вимог особисто ОСОБА_1 , про необхідність з`явитись для проведення виконавчих дій та факт свідомого ухилення останнього від проведення виконавчих дій.

Відтак, зазначені в поданні та актах державного виконавця від 04.08.2020 року відомості про те, що на подвір`ї боржника не було, не можна розцінювати, як перешкоджання боржника входженню державними виконавцями у житловий будинок, з метою проведення опису належного боржнику майна.

Окрім цього, матеріали подання не містять документального підтвердження, чи проживає боржник за вказаною адресою на даний час, чи знаходиться за вказаною адресою належне боржнику майно, що може призвести до порушення прав власників та користувачів приміщення, дозвіл на проникнення до якого просить державний виконавець.

При цьому, про вказані недоліки уже зазначалось судом в ухвалі Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.12.2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання державного виконавця Маців Р.І. про примусове входження у даний житловий будинок. Вказану ухвалу старший державний виконавець Корната Р.О. отримала 07.12.2020 року.

Після 01.12.2020 року по даний час державним виконавцем не здійснювались будь-які виклики боржника на проведення виконавчих дій та будь-які виконавчі дії не проводилось. Як наслідок, державний виконавець 02.02.2021 року подав до суду аналогічне клопотання.

Враховуючи вищенаведенні вимоги закону та встановленні обставини справи, приймаючи до уваги недостатність проведених виконавчих дій, відсутність даних про належне сповіщення боржника про проведення виконавчих дій, відомостей, що підтверджують факт свідомого ухилення боржника від проведення виконавчих дій за місцем його реєстрації, свідоме ухилення від виконання рішення суду, суд вважає, що у задоволенні подання слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 30 Конституції України, ст. 493 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Маців Романи Ігорівни, погоджене начальником Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Кузьмою П. Г. про примусове проникнення до житла.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала складена 02 лютого 2021 року.

Головуючий суддяІ. М. Черніцька