Рішення
від 28.01.2021 по справі 920/539/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.01.2021 Справа № 920/539/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючого судді Джепи Ю.А., судді Соп`яненко О.Ю. та судді Яковенка В.В., за участі секретаря судового засідання Кириченко-Шелест А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/539/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40022, ідентифікаційний код 33698892, e-mail: zkanc@teko.sumy.ua),

до відповідача - Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького, буд. 58, м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 05747991, e-mail: info@snpo.ua),

про стягнення 10 132 644 грн 19 коп.,

та за зустрічним позовом: Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького, буд. 58, м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 05747991, e-mail: info@snpo.ua),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40022, ідентифікаційний код 33698892, e-mail: zkanc@teko.sumy.ua),

про визнання правочину недійсним,

представники сторін:

позивача: Дубовик В.В. за довіреністю від 04.01.2021 № 01,

відповідача: Сафронов М.А. за довіреністю від 29.12.2020 № 18-49/6.

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 8 814 204,53 грн, пеню у сумі 1 020 150,91 грн, 3 % річних у сумі 85 113,25 грн, інфляційні втрати у сумі 213 175,50 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 151 989,66 грн.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 12.04.2018 № 8/1800032 (надалі - договір), укладеного між сторонами, щодо оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії за період з квітня - жовтня 2018 року, а тому наявні підстави для нарахування 3 % річних від простроченої суми основної заборгованості, інфляційних втрат відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та пені на підставі пункту 7.9 договору поставки від 12.04.2018 № 8/1800032 у відповідних розмірах.

У позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, відповідно до якого сума судових витрат складається з 151 989,66 грн витрат на сплату судового збору.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 31.05.2019 відкрито провадження у справі № 920/539/19 та призначено підготовче засідання на 01.07.2019, 11:00.

20.06.2019 представником відповідача за первісним позовом подано до суду відзив на позовну заяву від 14.06.2019 № 18-7/577, в якому останній проти первісного позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні первісних позовних вимог, посилаючись на те, що договір поставки від 12.04.2018 № 8/1800032 в частині встановлення вартості теплової енергії не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки у відповідності до вимог Закону України Про теплопостачання , Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, що затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 24 березня 2016 року N 377 вбачається, що визначені у пункті 2.3 договору тарифи встановлені для кінцевих споживачів теплової енергії, що використовують теплову енергію у теплоспоживчому обладнанні. ПАТ Сумське НВО не є кінцевим споживачем, оскільки придбаває теплову енергію за договором від 12.04.2018 № 8/1800032 для здійснення її постачання кінцевим споживачам, що розміщуються/проживають в нежитлових/житлових будівлях, які розташовані за адресами, які визначені сторонами у додатках № 1 та № 2 до договору.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 3 % річних, інфляційних нарахувань та пені відповідач за первісним позовом вважає необгрунованими з вищезазначених підстав.

Щодо визнання ПАТ Сумське НВО розміру заборгованості шляхом направлення позивачеві листів № 21/338 від 05.06.2018, № 21/364 від 04.07.2018, № 21/396 від 02.08.2018, № 21/424 від 06.09.2018, № 2/452 від 04.10.2018, № 21/500 від 05.11.2018, № 2/499 від 05.11.2018, № 21/561 від 03.12.2018, № 21/562 від 03.12.2018, № 2/3 від 04.01.2019, № 2/4 від 04.01.2019, № 2/40 від 05.02.2019, № 2/98 від 06.03.2019, № 2/146 від 05.04.2019, № 2/145 від 05.04.2019 та № 21/188 від 06.05.2019, представник відповідача за первісним позовом зазначає, що вказані листи направлялись відповідачем за первісним позовом позивачеві за первісним позовом з метою інформування останнього про те, яким чином відповідач за первісним позовом здійснює облік вказаних платежів за-для уніфікації бухгалтерського обліку обох підприємств за договором № 8/1800032 від 12.04.2018, і ці листи не містять в собі посилань на розмір заборгованості, який на думку позивача за первісним позовом, визнає відповідач за первісним позовом.

Крім наведеного представник відповідача за первісним позовом зазначає, що до 14.06.2019 з рахунків із спеціальним режимом користування ПАТ Сумське НВО у відповідності до Постанови Кабінету міністрів України від 18.06.2014 № 217, на користь ТОВ Сумитеплоенерго перераховано 709 122,97 грн, що підтверджується зведеним бухгалтерським документом Операції за договором № 8/1800032 від 12.04.2018 ПАТ Сумське НВО код ЄДРПОУ 05747991, ТОВ Сумитеплоенерго код ЄДРПОУ 33698892 за період з 01.05.2019 по 14.06.2019 .

Також 20.06.2019 представником відповідача подано до суду зустрічну позовну заяву від 14.06.2019 № 18-7/578 про визнання частини правочину недійсною, відповідно до якої відповідач за первісним позовом просить суд визнати недійсним пункт 2.3 договору поставки № 8/1800032 від 12.04.2018, укладеного між сторонами; судові витрати за розгляд зустрічного позову покласти на відповідача за зустрічним позовом.

Зустрічні позовні вимоги обгрунтовано тим, що з правовідносин, які склалися між сторонами на підставі договору № 8/1800032 від 12.04.2018, вбачається, що ПАТ Сумське НВО не є кінцевим споживачем теплової енергії, а тому застосовувати тарифи на теплову енергію, які були встановлені ТОВ Сумитеплоенерго Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг для кінцевих споживачів не відповідає вимогам закону України Про теплопостачання , Про державне регулювання у сфері комунальних послуг та Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 24 березня 2016 року № 377. ТОВ Сумитеплоенерго при формуванні тарифу на теплову енергію за договором не було визначено величини і групування планованих витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, її виробництва, транспортування та постачання ПАТ Сумське НВО .

Зазначене на думку відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) свідчить про недійсність пункту 2.3. договору поставки № 8/1800032 від 12.04.2018, як такого, що суперечить чинному законодавству на момент укладення правочину.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 01.07.2019 у справі № 920/539/19 постановлено зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання від 14.06.2019 прийняти до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 920/539/19; відкласти підготовче засідання на 31.07.2019, 11:30.

19.07.2019 від представника позивача за первісним позовом до суду надійшов відзив від 19.07.20219 № 3007 на зустрічну позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог та зазначає, що в зустрічній позовній заяві позивач за зустрічним позовом не посилається та конкретно не зазначає, яке саме його право, як покупця порушує пункт 2.3 договору, який вже по суті виконаний відповідачем за зустрічним позовом та частково позивачем за зустрічним позовом. А тому, як зазначає відповідач за зустрічним позовом, позивач за зустрічним позовом подав завідомо безпідставний позов.

Представник позивача за первісним позовом зазначає, що оскільки, пунктом 2.1 договору визначено, що ціна 1 Гкал теплової енергії, визначається згідно з тарифами, встановленими постачальнику НКРЕКП, а в пункті 2.3 договору констатуються розмір цих тарифів (ціна розрахункової одиниці вартості товару) на підставі, яких визначається вартість товару, тобто є істотною умовою договору, то договір не може бути визнаний недійсним в цій частині. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16 про визнання договору недійсним.

При цьому позивач за зустрічним позовом зробив висновок про недійсність пункту 2.3 договору без зазначення конкретних статей нормативних актів та не наводить в своєму позові альтернативи щодо застосування тарифів на теплову енергію, відповідно до конкретних норм закону, на доведення своєї позиції що застосування тарифів на теплову енергію, які були встановлені ТОВ Сумитеплоенерго національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг не відповідає вимогам законодавства.

19.07.2019 від представника позивача за первісним позовом до суду надійшла відповідь від 19.07.20219 № 3008 на відзив, де представник позивача за первісним позовом заперечуючи проти доводів відповідача за первісним позовом, викладених останнім у відзиві, зазначає, що відповідно до пункту 2.1 договору поставки щодо встановлення уповноваженим органом державної влади - НКРЕКП та пункт 2.3 договору поставки, в якому лише констатується розмір тарифів на теплову енергію встановлених органом державної влади відповідає положенням Закону України Про теплопостачання та не суперечить Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг та Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 24 березня 2016 року № 377. ПАТ Сумське НВО не оскаржує інші пункти договору поставки № 8/1800032 від 12.04.2018 в тому числі пункт 2.1 договору, згідно яким ціна 1 Гкал теплової енергії, визначається згідно з тарифами, встановленими постачальнику уповноваженим органом державної влади, яким на момент укладення договору є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України, тому оскарження пункту 2.3 договору є неефективним способом захисту.

Відповідач за первісним позовом, як зазначає позивач за первісним позовом, не спростував жодним доказом, що згідно оборотно-сальдової відомості ТОВ Сумитеплоенерго по рахунку 3614 за 12.04.2018-30.04.2019 станом на 30.04.2019 заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за договором поставки № 8/1800032 від 12.04.2018 складає 8 814 204,53 грн. Дана сума боргу станом на 30.04.2019 повністю співвідноситься з листами ПАТ Сумське НВО про зарахування коштів, що надійшли на рахунок позивача від відповідача в погашення заборгованості за теплову енергію згідно договору поставки № 8/1800032 від 12.04.2018.

Також позивач за первісним позовом зазначає, що відповідач за первісним позовом не спростовує 3 % річних на суму 85 113,25 грн, інфляційні нарахування на суму 213 175,50 грн, а лише заперечує розрахунок пені ТОВ Сумитеплоенерго посилаючись на пункт 2.3 договору поставки № 8/1800032 від 12.04.2018, який на думку відповідача за первісним позовом не відповідає вимогам закону, оскільки використання визначених в пункті 2.3 договору тарифів є неможливим. Відповідач за первісним позовом не надав контрозрахунку пені, 3 % річних та інфляційних. При цьому позивач за первісним позовом не здійснював нарахування пені, 3 % річних, інфляційних після 30.04.2019 до 30.05.2019 (дата подачі позову до суду).

31.07.2019 ПАТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання надіслано до суду заяву від 31.07.2019 № 18-7/686 про зміну предмета зустрічного позову, відповідно до якої просить визнати договір поставки № 8/1800032 від 12.04.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 05747991) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (вул. 2-га Залізнична, 10, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 33698892) недійсним у повному обсязі.

31.07.2019 ПАТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання надіслано до суду відповідь від 31.07.2019 б/н (вх. № 6251) на відзив відповідача за зустрічним позовом на зустрічну позовну заяву, де останній зазначає, що використані сторонами в договорі тарифи не відображають всіх економічних складників, на підставі яких мають формуватися тарифи у відповідності до вимог пункту 2.3 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 24 березня 2016 року № 377 (в редакції, що діяла на день укладання спірного договору). Таким чином, на діяльність ТОВ Сумитеплоенерго з виробництва та транспортування теплової енергії за договором № 8/1800032 від 12.04.2018 мають встановлюватись інші регульовані тарифи, ніж ті, які визначений сторонами в пункті 2.3 договору.

Разом із клопотанням від 31.07.2019 б/н (вх. № 6250) представником відповідача за первісним позовом подано до суду зведений бухгалтерський документ Операції за договором № 8/1800032 від 12.04.2018 ПАТ Сумське НВО код ЄДРПОУ 05747991, ТОВ Сумитеплоенерго код ЄДРПОУ 33698892 за період з 18.06.2019 по 26.07.2019 .

Надані представником відповідача за первісним позовом письмові докази долучено судом до матеріалів цієї справи.

Ухвалою від 31.07.2019 у справі № 920/539/19 судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкласти підготовче засідання на 02.09.2019, 12:30.

02.09.2019 від представника позивача за первісним позовом до суду надійшов відзив від 02.09.2019 на заяву про зміну предмета зустрічного позову від 31.07.2019 № 18-7/686, де останній зазначає, що позивач за зустрічним позовом не надав суду належних та допустимих доказів надсилання копії заяви від 31.07.2019 № 18-7/686 про зміну предмета зустрічного позову разом із доданими до неї документами та копії клопотання від 31.07.2019 б/н про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 02.09.2019 у справі № 920/539/19 постановлено заяву ПАТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про зміну предмета зустрічного позову від 31.07.2019 задовольнити; подальший розгляд справи здійснювати в редакції відповідної заяви; а також розгляд справи № 920/539/19 здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 03.09.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Джепа Ю.А., судді: Соп`яненко О.Ю. та Яковенко В.В.

Ухвалою суду від 03.09.2019 розгляд справи № 920/539/19 призначено в підготовче засідання на 23.09.2019; встановлено ТОВ Сумитеплоенерго строк для подання відзиву на зустрічний позов з урахуванням змін до нього - до 20.09.2019.

23.09.2019 до суду від ТОВ Сумитеплоенерго надійшло письмове пояснення, в якому позивач за первісним позовом зазначає, що згідно з даними первинного бухгалтерського обліку ТОВ Сумитеплоенерго , станом на 20.09.2019 заборгованість АТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання за договором поставки № 8/1800032 від 12.04.2018 становить 7 749 931,19 грн.

Тобто позивач за первісним позовом вказує, що за період з 01.05.2019 по 20.09.2019 відповідачем за первісним позовом сплачено позивачу за первісним позовом 1 064 273,34 грн.

23.09.2019 до суду від ПАТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання надійшло клопотання про долучення та витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 23.09.2019 у справі № 920/539/19 постановлено відкласти підготовче засідання та розгляд клопотання представника відповідача від 23.09.2019 на 24.10.2019, 12:30.

30.09.2019 від представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання від 27.09.2019 б/н (вх. № 7899) про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме надано докази направлення на адресу ТОВ Сумитеплоенерго зустрічного позову з додатками та заяви про зміну предмету зустрічного позову.

24.10.2019 від ТОВ Сумитеплоенерго надійшли доповнення до відзиву від 24.10.2019 № 4422 на зустрічну позовну заяву та заяву про зміну предмету зустрічного позову, де позивач за первісним позовом зазначає, що відповідачем за первісним позовом обрано неналежний спосіб захисту при поданні зустрічного позову та невірно визначено предметну юрисдикцію для вирішення спору, а також позивач за первісним позовом зазначає про необгрунтованість зустрічних позовних вимог, оскільки відповідач за первісним позовом уклавши договір поставки з позивачем за первісним позовом, зобов`язаний виконати взяті на себе зобов`язання.

Крім того, ТОВ Сумитеплоенерго подало заперечення від 24.10.2019 № 4456 на клопотання АТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання про долучення до матеріалів справи письмових доказів та витребування нових доказів.

24.10.2019 від представника АТ Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання надійшла до суду заява про зміну підстав зустрічного позову від 23.10.2019 б/н (вх. № 3299к), відповідно до якої представник відповідача за первісним позовом просить суд визнати недійсним правочин з підстав укладення його під впливом тяжкої обставини на вкрай невигідних умовах, ст. 233 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 24.10.2019 у справі № 920/539/19 судом постановлено клопотання представника відповідача за первісним позовом про долучення та витребування доказів від 23.09.2019 задовольнити частково; долучити до матеріалів справи роздруківки постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1974 від 30.06.2015 в редакції постанови № 1529 від 28.12.2017, № 1974 від 30.06.2015 в редакції постанови № 404 від 14.06.2018, № 1531 від 28.12.2017, № 1531 від 28.12.2017 в редакції постанови № 238 від 27.02.2018, № 1531 від 28.12.2017 в редакції постанови № 403 від 14.06.2018, № 1510 від 28.12.2018, № 1510 від 28.12.2017 в редакції постанови № 997 від 18.09.2018; в частині витребування у ТОВ Сумитеплоенерго та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, належним чином засвідчених копій документів, які були подані ТОВ Сумитеплоенерго до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в обґрунтування встановлення тарифів в постановах, зазначених у відповідному клопотанні від 23.09.2019 відмовити; у заяві АТ Сумське НВО про зміну підстав зустрічного позову від 24.10.2019 відмовити; продовжити строк підготовчого провадження у справі № 920/539/19 на тридцять днів та відкласти підготовче засідання від 26.11.2019, 12:30.

25.11.2019 від представника відповідача за первісним позовом надійшла апеляційна скарга від 22.11.2019 № 18-7/1037 на вищезазначену ухвалу Господарського суду Сумської області від 24.10.2019.

Ухвалою від 25.11.2019 постановлено провадження у справі № 920/539/19 зупинити.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у справі № 920/539/19 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача за первісним позовом на ухвалу Господарського суду Сумської області від 24.10.2019 у справі № 920/539/19.

Постановою Верховного Суду від 08.04.2020 ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у справі № 920/539/19 скасовано, справу № 920/8539/19 переданого на розгляд до Північного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 у справі № 920/539/19 повернуто відповідачеві за первісним позовом апеляційну скаргу з доданими до неї документами як таку, що подана на ухвалу Господарського суду Сумської області від 24.10.2019 у справі № 920/539/19, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 920/539/19 постановлено відмовити у відкритті провадження у справі № 920/539/19 за касаційною скаргою відповідача за первісним позовом на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 у справі № 920/539/19.

16.07.2020 матеріали справи № 920/539/19 надійшли до Господарського суду Сумської області.

У період з 13.07.2020 по 27.07.2020 та з 03.08.2020 по 14.08.2020 головуючий суддя Джепа Ю.А. перебувала у відпустці; та у період з 06.07.2020 по 07.08.2020 суддя - член колегії Яковенко В.В. перебував у відпустці; а також у період з 03.08.2020 по 17.08.2020 суддя - член колегії Соп`яненко О.Ю. перебувала у відпустці.

Враховуючи факт виходу суддів з відпустки та положення статтей 32, 230 ГПК України, ухвалою від 18.08.2020 судом провадження у справі № 920/539/19 поновлено та призначено підготовче засідання на 31.08.2020, 11:30.

31.08.2020 від представника відповідача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення від 31.08.2020 № 18-7/764, відповідно до яких він зазначає, що станом на 25.08.2020 сума боргу становить 756 215,45 грн.

У судовому засіданні 31.08.2020 оголошено перерву до 12.10.2020, 11:00.

12.10.2020 від представника відповідача за первісним позовом до суду надійшло клопотання про долучення доказів від 12.10.2020 б/н (вх. № 9034/20), відповідно до якого останній зазначає, що станом на 08.10.2020 сума боргу становить 606 578,43 грн та надає суду зведений бухгалтерський документ Операції за договором № 8/1800032 від 12.04.2018 за період з 26.08.2020 по 08.10.2020 .

12.10.2020 від представника відповідача надійшло клопотання від 12.10.2020 б/н (вх. № 3110к) про зупинення провадження у справі, відповідно до якого представник останнього просить суд зупинити провадження у справі № 920/539/19 до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду справи № 903/918/19, оскільки вирішення зазначеної справи може мати суттєве значення для вирішення справи № 920/539/19.

12.10.2020 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв`язку з лікарняним судді члена колегії Соп`яненко О.Ю., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

З 15.10.2020 по 28.10.2020 суддя член колегії Яковенко В.В. перебував у відпустці.

За приписами частини тринадцятої статті 32 ГПК України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вихід на роботу суддів Соп`яненко О.Ю. та Яковенко В.В., а також положення частини тринадцятої статті 32 ГПК України, суд ухвалою від 29.10.2020 постановив призначити підготовче засідання у справі № 920/539/19 на 23.11.2020, 11:00.

23.11.2020 від представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання від 23.11.2020 б/н (вх. № 10300/20) про долучення до матеріалів справи доказів здійснення оплати заборгованості відповідачем у сумі 242 542,58 грн, таким чином сума боргу становить 364 035,85 грн. Разом із цим клопотанням представник відповідача за первісним позовом надає суду зведений бухгалтерський документ Операції за договором № 8/1800032 від 12.04.2018 за період з 09.04.2020 по 18.11.2020 .

Протокольною ухвалою від 23.11.2020, яка, відповідно до частини п`ятої статті 233 ГПК України, занесена до протоколу судового засідання, суд залишає клопотання відповідача від 12.10.2020 б/н (вх. № 3110к) про зупинення провадження у справі № 920/539/19 без розгляду за заявою представника відповідача за первісним позовом.

У судовому засіданні 23.11.2020 оголошено перерву до 14.12.2020, 11:00.

10.12.2020 від представника відповідача за первісним позовом надійшло клопотання від 10.12.2020 б/н (вх. № 3794к) про долучення до матеріалів справи доказів здійснення оплати заборгованості відповідачем у сумі 59 304,58 грн, таким чином сума боргу становить 304 731,27 грн. Разом із цим клопотанням представник відповідача за первісним позовом надає суду зведений бухгалтерський документ Операції за договором № 8/1800032 від 12.04.2018 за період з 19.11.2020 по 20.11.2020 .

Крім наведеного 10.12.2020 від представника відповідача надійшла заява від 10.12.2020 б/н (3795к) про зменшення пені та 3 % річних, відповідно до якої, представник останнього просить суд зменшити пеню та 3 % річних на 90 відсотків, а саме - до 102 015,09 грн, 3 % річних до суми - 8 511,33 грн, інфляційних нарахувань - до суми 21 317,55 грн.

14.12.2020 від представника позивача надійшла заява від 14.12.2020 № 6236 про зменшення позовних вимог, відповідно до якої, представник останнього у зв`язку із здійсненням відповідачем часткової оплати основної заборгованості просить суд заяву про зменшення позовних вимог задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 304 731,27 грн; 1 020 150,91 грн - пені; 85 113,25 грн - 3 % річних; 213 175,50 грн - інфляційні втрати, а також позивач просить суд, стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом, ухвалою від 14.12.2020 у справі № 920/539/19 постановлено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго від 14.12.2020 № 6236 задовольнити частково; провадження у справі № 920/539/19 в частині стягнення 8 509 473,26 грн основної заборгованості закрити на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмету спору; в іншій частині, а саме: стягнення суми заборгованості за первісним позовом у розмірі 304 731,27 грн; 1 020 150,91 грн - пені; 85 113,25 грн - 3 % річних; 213 175,50 грн - інфляційних втрат та витрат по сплаті судового збору, а також вимог за зустрічним позовом - розгляд справи продовжити; закрити підготовче провадження у справі та призначити справу № 920/539/19 до судового розгляду по суті на 28.01.2021, 11:30.

В судовому засіданні 28.01.2021, 11:30 судом оголошено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судому розгляді справи по суті на 28.01.2021; 13:10.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні по суті 28.01.2021 представник позивача за первісним позовом усно зазначив, що підтримує заявлені первісні позовні вимоги, просить суд їх задовольнити з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а також зазначив, що проти задоволенні зустрічного позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні по суті усно наголосив, що проти первісного позову заперечує, підтримує зустрічні позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру зустрічних позовних вимог та наполягає на їх задоволенні судом.

Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

В судовому засіданні по суті 28.01.2020 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступні обставини справи.

12.04.2018 між сторонами у справі укладено договір поставки № 8/1800032 (далі - договір) відповідно до пункту 1.1 якого на умовах, в порядку та у строки визначені договором позивач за первісним позовом зобов`язується виробити та передати у власність відповідачу за первісним позовом, а відповідач за первісним позовом зобов`язується прийняти та оплатити теплову енергію (далі - товар).

Згідно пункту 2.1 договору ціна 1 Гкал теплової енергії, визначається згідно з тарифами, встановленими позивачу уповноваженим органом державної влади, яким на момент укладення договору є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України.

Відповідно до пункту 2.3 договору станом на дату укладання цього договору уповноваженим органом державної влади встановлено тарифи на теплову енергію:

- для категорії споживачів населення - постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1531 від 28.12.2017 в розмірі 1115,85 грн за Гкал (без ПДВ);

- для категорії споживачів бюджетні організації - постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1529 від 28.12.2017 в розмірі 1321,64 грн за Гкал (без ПДВ);

- для категорії споживачів інші споживачі - постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1529 від 28.12.2017 - в розмірі 1657,81 грн за Гкал (без ПДВ).

- для категорії релігійні організації - постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1529 від -28.12.2017 - в розмірі 864,18 грн за Гкал (без ПДВ).

Відповідно до пункту 3.1 договору поставка товару здійснюється від місяця виробництва товару - Сумської ТЕЦ до місяця передачі товару відповідачу за первісним позовом - зовнішньої стіни будинку/будівлі/споруди (далі - об`єкт), перелік яких наведений в додатку № 2 та додатку № 3, що є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.2 договору визначено, що одиницею виміру кількості товару є гігакалорія (Гкал).

Згідно з пунктом 3.3 договору кількість переданого товару визначається:

- для населення: для облікових споживачів - як сума показників приладів обліку гарячої води, встановлених в кожній квартирі в зоні обслуговування відповідача за первісним позовом, з переводним коефіцієнтом 0,054 Гкал/куб.м для квартир з рушникосушарками та 0,049 Гкал/куб.м для квартир без рушникосушарок.

- для без облікових споживачів - в залежності від норми споживання на кожного мешканця в залежності від кількості прописаних в квартирі з переводним коефіцієнтом 0,055 Гкал/куб. м для квартир з рушникосушарками та 0,050 Гкал/куб. м для квартир без рушникосушарок;

- для споживачів категорії Бюджет та Інші - як сума показників приладів обліку гарячої води, встановлених на кожному опалювальному об`єкті, з переводним коефіцієнтом 0,0504 Гкал/куб. м.

Пунктом 3.4 договору сторонами встановлено, що у разі ненадання відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним позовом реєстрів споживання теплової енергії або надання реєстрів, які містять недостовірну інформацію, кількість переданого товару визначається позивачем самостійно, розрахунковим способом, на підставі показників проектного теплового навантаження об`єктів.

В пунктах 3.6-3.10 договору сторонами встановлено наступний порядок приймання-передачі товару: відповідач за первісним позовом в строк до 02 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати позивачу за первісним позовом підписані посадовою особою та скріплені печаткою відповідача за первісним позовом: 1) звіт про кількість спожитої у розрахунковому місяці теплової енергії для потреб гарячого водопостачання по групах споживачів у Гкал (відповідно до Форми 2 НКРЕКП-тепло); 2) реєстр споживання теплової енергії у розрахунковому місяці у Гкал в розрізі кожного платника по категоріях Бюджет та Інші ; 3) копію акту приймання-передачі/купівлі-продажу холодної води за відповідний місяць, що використовується для надання послуг з централізованого постачання гарячої води відповідачем за первісним позовом, складеного з Комунальним підприємством Міськводоканал Сумської міської ради (пункт 3.6 договору).

До третього числа календарного місяця, наступного за місцем продажу товару, позивач за первісним позовом зобов`язується надати відповідачу за первісним позовом підписаний та скріплений печаткою акт приймання-передачі теплової енергії та рахунок на оплату. Акт надається позивачем за первісним позовом з урахуванням виявлених сторонами та підтверджених спільно порушень умов поставки товару. Всі претензії щодо якості та кількості отриманого товару не приймаються після підписання акту приймання-передачі теплової енергії (пункт 3.7 договору).

До шостого числа календарного місяця, наступного за місяцем продажу товару, відповідач за первісним позовом зобов`язаний підписати, скріпити печаткою та повернути позивачу за первісним позовом другий примірник акту приймання-передачі теплової енергії (пункт 3.8 договору).

Заперечення чи зауваження до акту заявлені відповідачем за первісним позовом з недотриманням порядку встановлення факту порушення умов поставки при прийманні товару, або отримані після його складання та підписання не підлягають розгляду і не звільняють відповідача за первісним позовом від обов`язку оплатити фактично поставлений товар (пункт 3.9 договору).

Згідно пункту 3.10 договору, не підписання, не повернення, ухилення від отримання акту приймання-передачі теплової енергії відповідачем за первісним позовом, у разі фактичної поставки товару не звільняє відповідача від обов`язку оплатити поставлений товар.

Сторони погодили в договорі наступний порядок розрахунку за поставлений товар. Згідно пункту 5.1 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць поставки товару.

Оплата за поставлений товар здійснюється згідно з пунктом 5.3.1 договору, яким передбачено, що кожного банківського дня розрахункового місяця перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача за первісним позовом кошти згідно Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 (далі - Порядок № 217).

Згідно з пунктом 5.3.2 договору, у разі недостатності коштів, перерахованих відповідачем за первісним позовом в порядку, визначеному пунктом 5.3.1 договору, для повної оплати товару, поставленого у відповідному місяці, 100 % остаточної вартості товару, поставленою по договору, оплачується відповідачем за первісним позовом до 31.01.2019.

Відповідно до пункту 5.7 договору, у разі припинення дії, втрати чинності чи припинення розповсюдження дії Порядку № 217 на сторін договору, строки оплати поставленого товару узгоджуються сторонами додатково.

Згідно з пунктом 5.8 договору, оплата здійснюється відповідачем за первісним позовом на підставі акту приймання-передачі теплової енергії та рахунку, виставленого позивачем. У разі не підписання, не повернення, ухилення від отримання акту приймання-передачі теплової енергії відповідач за первісним позовом здійснює оплату на підставі виставленого позивачем за первісним позовом рахунку.

Пунктом 5.9 договору передбачено, що оплата здійснюється відповідачем за первісним позовом в безготівковій формі - шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку відповідача за первісним позовом на рахунок позивача за первісним позовом, та/або у порядку передбаченому порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.

Відповідно до пункту 6.1.1 договору, позивач за первісним позовом має право на оплату поставленого товару згідно з умовами даного договору. Цьому праву кореспондує обов`язок відповідача за первісним позовом оплачувати поставлений товар, встановлений пунктом 6.4.1 договору.

Відповідно до пункту 10.1 договору, даний договір вважається укладеним, набуває чинності в день підписання сторонами і діє до дати початку опалювального сезону 2018-2019 рр.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 217, теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів населення , релігійні організації , бюджетні установи , інші споживачі (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 217, усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 14 Порядку № 217, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та виробляє самостійно і частково закуповує необхідну для цього теплову енергію у теплогенеруючих організацій, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15-26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості:

- частково купленої теплової енергії - на спеціальні рахунки теплогенеруючих організацій для подальшого розподілу між теплогенеруючими організаціями і постачальником природного газу із спеціальними обов`язками;

- природного газу, послуг з транспортування та розподілу природного газу, а також виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (без урахування вартості природного газу та купленої теплової енергії) - відповідно до абзаців другого - п`ятого підпункту 1 пункту 14 Порядку № 217.

В обґрунтування первісних позовних вимог позивач зазначає, що ним на виконання умов договору поставки № 8/1900032 від 12.04.2018 вироблено та передано у власність відповідачу за первісним позовом в квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2018 року теплову енергію на загальну суму 21 862 925,60 грн, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії, рахунками на оплату, супроводжувальними листами про вручення рахунків та актів, реєстрами споживання теплової енергії та звітами про кількість спожитої теплової енергії, копії яких додано позивачем за первісним позовом до позовної заяви.

Згідно оборотно-сальдової відомості ТОВ Сумитеплоенерго по рахунку 3614 за 12.04.2018-30.04.2019 станом на 30.04.2019 відповідач за первісним позовом сплатив позивачеві за первісним позовом на виконання своїх зобов`язань перед позивачем 13 048 721,07 грн за теплову енергію отриману від позивача в квітні - жовтні 2018 року, отже заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за договором поставки № 8/1800032 від 12.04.2018 станом на 360.04.2019 становила 8 814 204,53 грн.

Під час розгляду справи відповідачем за первісним позовом здійснено погашення заборгованості перед позивачем за первісним позовом, і станом на 14.12.2020 заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за договором поставки від 12.04.2018 № 8/1800032 становить 304 731,27 грн.

Здійснивши часткову оплату заборгованості відповідач за первісним позовом визнав факт наявності у нього заборгованості перед позивачем за первісним позовом за договором поставки від 12.04.2018 № 8/1800032, проте в порушення умов укладеного договору (пунктів 1.1, 5.3.2, 6.4.1 договору) та вимог статей 526, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, не розрахувався за передану позивачем за первісним позовом теплову енергію (товар) в повному обсязі та передбачений договором строк, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача за первісним позовом.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (частина 3 статті 692 ЦК України).

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

За правилами частини шостої статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно частин другої, третьої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати; на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Факт поставки позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом теплової енергії в квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2018 року на загальну суму 21 862 925,60 грн. повністю підтверджується матеріалами справи, а саме:

- актами приймання-передачі теплової енергії, які підписані та скріплені печатками сторін договору без заперечень та зауважень: № 545 від 30.04.2018, № 546 від 30.04.2018, № 547 від 30.04.2018, № 734 від 31.05.2018, № 735 від 31.05.2018, № 736 від 31.05.2018, № 894 від 30.06.2018, № 895 від 30.06.2018, № 896 від 30.06.2018, № 1022 від 31.07.2018, № 1023 від 31.07.2018, № 1024 від 31.07.2018, № 1172 від 31.08.2018, № 1173 від 31.08.2018, № 1174 від 31.08.2018, № 1307 від 30.09.2018, № 1308 від 30.09.2018, № 1309 від 30.09.2018, № 1467 від 31.10.2018, № 1468 від 31.10.2018 та № 1469 від 31.10.2018;

- рахунками позивача за первісним позовом на оплату переданої теплової енергії відповідачу за первісним позовом згідно договору: № 77 від 30.04.2018, № 78 від 30.04.2018, № 79 від 30.04.2018, № 106 від 31.05.2018, № 107 від 31.05.2018, № 108 від 31.05.2018, № 149 від 30.06.2018, № 150 від 30.06.2018, № 151 від 30.06.2018, № 172 від 31.07.2018, № 176 від 31.07.2018, № 177 від 31.07.2018, № 227 від 31.08.2018, № 228 від 31.08.2018, № 229 від 31.08.2018, № 275 від 30.09.2018, № 276 від 30.09.2018, № 277 від 30.09.2018, № 337 від 31.10.2018, № 338 від 31.10.2018 та № 339 від 31.10.2018;

- супроводжувальними листами позивача за первісним позовом про вручення рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії відповідачу за первісним позовом: № 2463 від 02.05.2018, № 2947 від 04.06.2018, № 3597 від 05.07.2018, № 4097 від 01.08.2018, № 4721 від 10.09.2018, № 5148 від 01.10.2018 та № 5771 від 01.11.2018;

- супроводжувальними листами відповідача за первісним позовом про надання звіту про кількість спожитої теплової енергії: № 21/260 від 26.04.2018, № 21/330 від 30.05.2018, № 21/359 від 27.06.2018, № 21/391 від 30.07.2018, № 21/416 від 31.08.2018, № 21/445 від 27.09.2018 та № 21/485 від 30.10.2018;

- звітами відповідача за первісним позовом про кількість спожитої теплової енергії для потреб гарячого водопостачання по групах споживачів-теплова енергія, прийнята у позивача за первісним позовом по договору: звітом про кількість спожитої з 13 по 30 квітня 2018 року теплової енергії для потреб гарячого водопостачання по групах споживачів-теплова енергія, прийнята у ТОВ Сумитеплоенерго по договору №8/1800032 від 12.04.2018 у Гкал (відповідно до Форми 2-НКРЕКП-тепло); звітом про кількість спожитої у травні 2018 року теплової енергії для потреб гарячого водопостачання по групах споживачів-теплова енергія, прийнята у ТОВ Сумитеплоенерго по договору №8/1800032 від 12.04.2018 у Гкал (відповідно до Форми 2-НКРЕКП-тепло); звітом про кількість спожитої у червні 2018 року теплової енергії для потреб гарячого водопостачання по групах споживачів-теплова енергія, прийнята у ТОВ Сумитеплоенерго по договору №8/1800032 від 12.04.2018 у Гкал (відповідно до Форми 2-НКРЕКП-тепло); звітом про кількість спожитої у липні 2018 року теплової енергії для потреб гарячого водопостачання по групах споживачів-теплова енергія, прийнята у ТОВ Сумитеплоенерго по договору №8/1800032 від 12.04.2018 у Гкал (відповідно до Форми 2-НКРЕКП-тепло); звітом про кількість спожитої у серпні 2018 року теплової енергії для потреб гарячого водопостачання по групах споживачів-теплова енергія, прийнята у ТОВ Сумитеплоенерго по договору № 8/1800032 від 12.04.2018 у Гкал (відповідно до Форми 2-НКРЕКП-тепло); звітом про кількість спожитої у вересні 2018 року теплової енергії для потреб гарячого водопостачання по групах споживачів-теплова енергія, прийнята у ТОВ Сумитеплоенерго по договору №8/1800032 від 12.04.2018 у Гкал (відповідно до Форми 2-НКРЕКП-тепло); та звітом про кількість спожитої за період з 01 по 17 жовтня 2018 року включно теплової енергії для потреб гарячого водопостачання по групах споживачів-теплова енергія, прийнята у ТОВ Сумитеплоенерго по договору №8/1800032 від 12.04.2018 у Гкал (відповідно до Форми 2-НКРЕКП-тепло);

- реєстрами споживання теплової енергії, прийнятої у позивача за первісним позовом відповідно до наданих відповідачу за первісним позовом звітів споживачів: за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом сплатив частину вартості теплової енергії отриманої від позивача за первісним позовом в квітні - жовтні 2018 року і станом на 14.12.2020 заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за вищезазначеним договором за придбану теплову енергію складає 304 731,27 грн.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за договором поставки № 8/1800032 від 10.04.2017 станом на 14.12.2020 складає 304 731,27 грн, а також те, що факт поставки позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом теплової енергії за період з квітня по жовтень 2018 року за вищезазначеним договором повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд прийшов до висновку про задоволення первісних позовних вимог щодо стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом заборгованості в сумі 304 731,27 грн на підставі статей 526, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем за первісним позовом нараховано відповідачеві за первісним позовом пеню в сумі 1 020 150,91 грн за період з січня по квітень 2019 року.

Умовами укладеного договору (пунктом 7.9) сторонами узгоджено, що у разі порушення строків оплати товару відповідач за первісним позовом сплачує позивачу за первісним позовом, на його вимогу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Згідно статей 546, 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом, а стаття 547 ЦК України встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється в письмовій формі.

За змістом статті 549 ЦК України під пенею розуміється грошова сума, яка встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Частина шоста статті 232 ЦК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Пеня та інші нарахування у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань визначаються позивачем у твердій сумі на час подання позову і включаються в ціну останнього, з якої сплачується судовий збір у встановленому законом розмірі. Розрахунок відповідної суми може бути викладений у позовній заяві або доданий до неї.

Також за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом 3 % річних в сумі 85 113,25 грн та інфляційні втрати в сумі 213 175,50 грн за період з січня по квітень 2019 року. В обґрунтування зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимоги кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги норми статті 625 ЦК України, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 213 175,50 грн за вищевказані періоди підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини неналежного виконання відповідачем за первісним позовом зобов`язань за договором поставки, вимоги позивача про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних є обґрунтованими.

Розрахунок пені та річних здійснено позивачем за первісним позовом арифметично вірно.

Однак, від представника відповідача за первісним позовом надійшла заява від 10.12.2020 б/н (3795к) про зменшення пені та 3 % річних, відповідно до якої, представник відповідача за первісними позовом, посилаючись на приписи статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України, просить суд зменшити пеню та 3 % річних на 90 відсотків, а саме - до 102 015,09 грн, 3 % річних до суми - 8 511,33 грн, інфляційних нарахувань - до суми 21 317,55 грн.

Стосовно вищезазначеної заяви відповідача за первісним позовом щодо зменшення пені та 3 % річних суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що суд при прийнятті рішення про зменшення штрафних санкцій бере до уваги майновий стан сторін зобов`язання.

Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України встановлюють, що при визначенні розміру неустойки по справі суд має враховувати розмір збитків кредитора.

Обґрунтовуючи вищезазначену заяву представник відповідача за первісним позовом зазначає, позивачем за первісним позовом внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем за первісним позовом своїх грошових зобов`язань за договором не понесено значних збитків; стягнення на користь позивача за первісним позовом суми процентів річних та інфляційних нарахувань в повній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем за первісним позовом; матеріали справи також не містять доказів того, що іншим учасникам господарських відносин, тобто третім особам, було завдано збитків внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язань відповідачем за первісним позовом.

Також представник відповідача за первісним позовом зазначає, що станом на сьогоднішній день відповідач за первісним позовом перебуває у надзвичайно складному фінансовому становищі. В рамках зведеного виконавчого провадження № 57084810 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області було накладено арешт на грошові кошти АТ Сумське НВО на загальну суму 43 647 457,00 грн. Станом на 17.07.2020 року Відділом примусового виконання рішень Управління Забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів накладено арешт на грошові кошти та майно АТ Сумське НВО на зальну суму 208 217 784,00 грн, що підтверджується постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тимофєєвої Т.І. від 17.07.2020 ВП № 57084810. Постановою приватного виконавця Корольова М.А. від 12.04.2019 накладено арешт на грошові кошти АТ Сумське НВО на загальну суму 9727869,85 грн. Постановою приватного виконавця Мукореза М.Л. від 18.06.2019 накладено арешт на грошові кошти АТ Сумське НВО в межах суми 4 690 000,00 грн. Постановою Приватного виконавця Пересадько О.Б. від 06.08.2019 накладено арешт на грошові кошти відповідача на загальну суму 644 387,82 грн.

Станом на 01.11.2020 АТ Сумське НВО має заборгованість по заробітній платі в сумі 366,9 млн грн, що підтверджується довідкою № 18-7/969 від 16.11.2020.

АТ Сумське НВО отримує значні збитки від господарської діяльності: за даними Звіту про фінансові результати за 2017 рік АТ Сумське НВО отримало чистий збиток на суму 1116 083 000,00 грн, тоді як у 2016 році збитки складали 869 168 000,00 грн. За даними Звіту про фінансові результати за 2018 рік збиток сягав 2 157 985 000,00 грн, а у 2019 році отримано прибутку лише на суму 178 058 000,00 грн за рахунок вивільнення працівників та продажу основних фондів. За даними Звіту про фінансові результати за І півріччя 2020 року АТ Сумське НВО отримало збиток у сумі 1 211 505 000,00 грн.

Окрім наведеного представник відповідача за первісним позовом зазначає, що АТ Сумське НВО є теплопостачальною організацією, що надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання мешканцям міста Суми, проте відповідні послуги не оплачуються кінцевими споживачами відповідних послуг у встановлені строки. Станом 31.10.2020 року заборгованість споживачів перед АТ Сумське НВО за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання складає 107 221 331,10 грн, що підтверджується довідкою № 21/325 від 13.11.2020, а неефективність виконавчого провадження не надає можливості оперативно стягувати заборгованість з боржників. Неможливість сплатити позивачу за придбану теплову енергію обумовлена невиконанням державною своїх зобов`язань з відшкодування різниці між фактичними витратами та встановленими тарифами на теплову енергію та послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Так станом на 31.10.2020 державою не відшкодовано АТ Сумське НВО 133 722,52 тис. грн, що підтверджується довідкою № 21/353 від 13.11.2020.

За договором поставки № 8/1800032 від 12.04.2018 року АТ Сумське НВО придбало в ТОВ Сумитеплоенерго теплову енергію на загальну суму 21 826 925,60 грн, сплативши за неї, станом на день подання позову 13 012 721,07 грн, при цьому під час розгляду справи АТ Сумське НВО погасило наявну заборгованість на загальну суму 8 509 473,26 грн.

Нарахована позивачем за первісним позовом пеня становить близько 12 % від своєчасно невиконаного зобов`язання, що не є співмірним з розміром невиконаного своєчасно зобов`язання, в той час як неустойка, як засіб розумного стимулювання виконання грошового зобов`язання, не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором, з урахуванням фінансового стану обох суб`єктів господарювання (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17).

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною другою статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під іншими учасниками господарських відносин слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Стаття 546 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як один із видів забезпечення зобов`язання.

Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Суд виходить з того, що відповідачем за первісним позовом з простроченням але у повному обсязі виконано умови договору. Позивачем за первісним позовом не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв`язку з порушенням відповідачем за первісним позовом умов договору. Також, суд враховує факт перебування відповідача за первісним позовом у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2017 рік, за 2018 рік та за 2019 рік.

Зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) на 50 % суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Така позиція відображена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

З урахуванням компенсаційного характеру заходів відповідальності у цивільному праві виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання за контрактом, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні: не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення. враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, має правове значення під час вирішення питання щодо застосування частини третьої статті 511 ЦК України, статті 233 ГК України (щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України).

Правова позиція щодо права суду зменшувати нарахування, передбачені статтею 625 ЦК України (3% річних) відображена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника відповідача частково, зменшити розмір пені та 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на 50 % від заявленої до стягнення.

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 510 075,46 грн та 3 % річних в сумі 42 556,63 грн.

З урахуванням пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Стосовно зустрічних позовних вимог відповідача за первісним позовом суд зазначає наступне.

Відповідно до зустрічного позову відповідач за первісним позовом просить суд, з урахуванням заяви від 31.07.2019 № 18-7/686 про зміну предмета зустрічного позову, визнати договір поставки № 8/1800032 від 12.04.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код ЄДРПОУ 05747991) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (вул. 2-га Залізнична, 10, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 33698892) недійсним у повному обсязі; судові витрати за розгляд зустрічного позову покласти на відповідача за зустрічним позовом.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що з правовідносин, які склалися між сторонами на підставі договору № 8/1800032 від 12.04.2018 вбачається, що ПАТ Сумське НВО не є кінцевим споживачем теплової енергії, а тому застосовувати тарифи на теплову енергію, які були встановлені ТОВ Сумитеплоенерго Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг для кінцевих споживачів не відповідає вимогам закону України Про теплопостачання , Про державне регулювання у сфері комунальних послуг та Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 24 березня 2016 року № 377. ТОВ Сумитеплоенерго при формуванні тарифу на теплову енергію за договором не було визначено величини і групування планованих витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, її виробництва, транспортування та постачання ПАТ Сумське НВО .

Позивач за первісним позовом проти зустрічного позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог та зазначає, що в зустрічній позовній заяві позивач за зустрічним позовом не посилається та конкретно не зазначає, яке саме його право, як покупця порушує договір, який вже по суті виконаний відповідачем за зустрічним позовом та частково позивачем за зустрічним позовом.

У відповідності до договору відповідач за зустрічним позовом зобов`язався виробити та передати у власність позивача за зустрічним позовом теплову енергію, яка подальше використовується позивачем за зустрічним позовом для гарячого водопостачання споживачів.

Частиною першою статі 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих правових норм та правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 03.09.2014 у справі № 6-84цс14, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-215цс14, від 22.02.2017 у справі № 734/580/15-ц де зазначено, що особа може звернутися до суду за захистом свого цивільного права, але лише у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до статей 11, 15 ЦК України виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способі: охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведено у статті 16 ЦК України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконні ми рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

В своїй позовній заяві позивач за зустрічним позовом, не посилається та конкретно не зазначає, яке саме його право, як покупця порушує договір поставки.

Відповідно до частини другої статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Правові наслідки недійсності окремих частин правочину встановлені статтею 217 ЦК України, згідно якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустите, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, тобто умова договору щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.

Нормами цивільного законодавства встановлено, що договір не може існувати без умов щодо ціни вартості товару. Відповідно до статті 180 ГК України, без погодження сторонами ціни договору такий договір є неукладений.

З матеріалів справи вбачається, що як ТОВ Сумитеплоенерго так і АТ Сумське НВО є ліцензіатами послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, а також виробниками і виконавцями послуг з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води для споживачів в м. Суми, в межах територій обслуговування, визначених рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради № 322 від 20.05.2011.

АТ Сумське НВО в спірний період не виробляло і не поставляло теплової енергії для потреб централізованого постачання гарячої води своїм споживачам, у зв`язку з чим 12.04.2018 між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до пункту 1.1 договору на умовах, в порядку та у строки визначені договором постачальник (ТОВ Сумитеплоенерго ) зобов`язується виробити та передати у власність покупцю (ПАТ Сумське НВО ), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити теплову енергію (товар).

Відповідно до пункту 1.2 договору, додатків № 1, № 2 до договору ТОВ Сумитеплоенерго зобов`язалось виробити та поставити теплову енергію для споживачів ПАТ Сумське НВО категорії населення , бюджетні організації та інші споживачі в обсязі 15 406,650 Гкал.

Тобто, згідно з пунктів 1.1 та 2.1 договору його предметом є поставка теплової енергії.

- для категорії релігійні організації - постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1529 від -28.12.2017 -_в розмірі 864,18 грн за Гкал (без ПДВ).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що вартість договору визначається як загальна вартість товару за весь період його дії відповідно до актів приймання-передачі теплової енергії.

Пунктом 3.2 договору визначено, що одиницею виміру кількості товару є гігакалорія (Гкал).

Згідно з пунктом 3.3 договору кількість переданого товару визначається:

Відповідно до статті 1 Закону України Про теплопостачання :

теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;

тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва. інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до статті 16 Закону України Про теплопостачання до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг належить встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.

Тобто, ціна на теплову енергію, яка є предметом договору поставки є державною регульованою і встановлюється у формі тарифів.

Позивач за первісним позовом, як і відповідач за первісним позовом, не мають права ні обирати тариф, ні самостійно визначати ціну на теплову енергію.

Відповідно до статті 20 Закону України Про теплопостачання та пункту 1.1 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 24.03.2016 № 377, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.2016 за №835/28965, тарифи на теплову енергію встановлюються для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами та постачання, надання послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з пп. 7 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого указом Президента України від 10.09.2014 № 715/2014, НКРЕКП відповідно встановлює:

- тарифи на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії;

- тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

ТОВ Сумитеплоенерго є суб`єктом природної монополії у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності якого здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Як вбачається з пункту 1.1 договору виробництво та передачу теплової енергії здійснює ТОВ Сумитеплоенерго .

Тобто, тариф на теплову енергію, яка є предметом договору, встановлюється Товариству з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго , як постачальнику, а не Акціонерному товариству Сумське НВО як покупцю.

Згідно з статті 20 Закону України Про теплопостачання тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Тобто, тариф встановлюється для споживачів, яким поставляється теплова енергія.

Відповідно до статті 1 Закону України Про теплопостачання споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

З визначення терміну теплової енергії, наведеного в статті 1 Закону України Про теплопостачання вбачається, що теплова енергія використовується для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів.

З договору поставки та додатків до нього вбачається, що поставлена АТ Сумське НВО теплова енергія не призначена для використання Акціонерним товариством безпосередньо, як споживачем (наприклад для опалення приміщень позивача за зустрічним позовом, для його господарських і технологічних потреб). Теплова енергія по договору передається для споживачів категорії населення , бюджетні організації , інші споживачі до зовнішньої стіни будинків/будівель/споруд зазначених в додатку № 2 до договору.

Тобто, за договором поставки споживачами теплової енергії є населення, бюджетні організації та інші споживачі, зазначені в додатку № 2 до договору.

Відповідно до пункту 1.5 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 24.03.2016 № 377, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.2016 за №835/28965, тарифи формуються для таких категорій споживачів:

- населення;

- бюджетні установи;

- релігійні організації;

- інші споживачі.

Тобто, за договором поставки тарифи встановлюються для категорій споживачів.

Згідно з пунктом 1.5. Порядку формування тарифів № 377, тарифи для кожної категорії споживачів визначаються на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов`язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії.

При формуванні тарифів на теплову енергію, затверджених постановами НКРЕКП № 1531 від 28.12.2017 та №1529 від 28.12.2017 ТОВ Сумитеплоенерго включено також витрати на виробництво та постачання теплової енергії для споживачів АТ Сумське НВО в обсязі, наведеному в пункті 1.2 договору поставки.

Даний факт підтверджується додатком 2 таблиця 1 Баланс теплової енергії Дирекції КППВ ПАТ Сумське НВО за фактичні періоди 2015-2016 рр. та плановий період 2017 року . в п. 8 (пп. 8.1 - пп. 8.4.) якого відображено Обсяг постачання теплової енергії власним споживачам ПАТ Сумське НВО купованої в інших виробників (ТОВ Сумитеплоенерго ) в квітні-жовтні планованого року.

Обсяг постачання теплової енергії власним споживачам АТ Сумське НВО купованої в інших виробників (ТОВ Сумитеплоенерго ) включено до загального обсягу теплової енергії, що постачається ТОВ Сумитеплоенерго , наведеного в пункті 11 Структури тарифу на постачання теплової енергії ТОВ Сумитеплоенерго - додаток № 4 до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.12.2017 № 1531, якою затверджено тариф на теплову енергію, що є предметом договору.

Сторони визначили в договорі поставки ціну на теплову енергію з урахуванням тарифів на теплову енергію, встановлених постачальнику, як ліцензіату на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Отже позивач та відповідач узгодили в оскаржуваному договорі тарифи з урахуванням того, що вони встановлюються та регулюються уповноваженим органом державної влади - НКРЕКП, підписали без зауважень і заперечень та скріпили печатками акти приймання-передачі теплової енергії на виконання договору, будь яких пропозицій щодо внесення змін до оскаржуваного договору не надходило з приводу тарифів, а тому посилання позивача за зустрічним позовом на те, що тарифи, викладені в пункті 2.3 оскаржуваного договору не відповідають законодавству є помилковими та безпідставним.

З наведеного випливає, що договір поставки № 8/1800032 відповідає вимогам як Закону України Про теплопостачання так і Порядку формування тарифів № 377, оскільки ціна на теплову енергію затверджується у формі тарифу Товариству з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго для кінцевих споживачів.

Чинними нормативно-правовими актами не передбачено встановлення тарифів на теплову енергію Акціонерному товариству Сумське НВО у разі виробництва, транспортування та постачання теплової енергії Товариством з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго для кінцевих споживачів.

АТ Сумське НВО в зустрічному позові наводить висновок про те, що ТОВ Сумитеплоенерго при формуванні тарифу на теплову енергію за договором не було визначено величини і групування планових витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, її виробництва, транспортування та постачання АТ Сумське НВО .

У відповіді на відзив на зустрічний позов АТ Сумське НВО наголошує, що тарифи на теплову енергію ТОВ Сумитеплоенерго , за якими здійснюється продаж теплової енергії АТ Сумське НВО , значно вищі ніж тарифи, за якими АТ Сумське НВО здійснювало реалізацію цієї ж теплової енергії власним споживачам, що проживають або розміщені за адресами, наведеними в додатках № 2, № 3 до договору.

Вказані твердження АТ Сумське НВО є недоречними і необґрунтованими.

Відповідно до пп. 1 п. 3.2 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 24.03.2016 № 377, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.2016 за №835/28965, до складу планової виробничої собівартості теплової енергії включаються витрати на придбання теплової енергії в інших суб`єктів господарювання (плануються ліцензіатом відповідно до укладених договорів, зокрема попередніх, виходячи з необхідного обсягу покупної теплової енергії, передбаченого річним планом виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, і чинних цін (тарифів) суб`єктів господарювання, встановлених органом, уповноваженим встановлювати тарифи).

Тобто, для забезпечення захисту своїх прав та інтересів АТ Сумське НВО повинно було включити витрати на придбання теплової енергії у ТОВ Сумитеплоенерго по договору поставки до розрахунку тарифу на теплову енергію для кінцевих споживачів АТ Сумське НВО і подати такий розрахунок тарифу на затвердження до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.

Як вбачається з тверджень АТ Сумське НВО про невідповідність розміру тарифів на теплову енергію, затверджених позивачу та відповідачу, Акціонерне товариство Сумське НВО не скористалось правом, наданим йому пунктом 3.2. Порядку формування тарифів №377.

Також недоречним є твердження АТ Сумське НВО про те, що ТОВ Сумитеплоенерго не здійснює розподілу теплової енергії.

В тарифах на теплову енергію, визначених пунктом 2.3 договору поставки, не включені витрати на розподіл тепла між споживачами у внутрішньо будинкових системах, що підтверджується структурами тарифів, які є додатками до постанов НКРЕКП № 1531 від 28.12.2017 та № 1529 від 28.12.2017.

Згідно з структурою, тариф на теплову енергію ТОВ Сумитеплоенерго складається з витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. При чому, транспортування і постачання теплової енергії здійснюється від центральних теплових пунктів до входу в будівлі - об`єкти споживачів, наведені в додатках № 2, № 3 до договору поставки, відповідно до вимог Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України № 71 від 14.02.2007, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 №197/13464.

Статтею 1 Закону України Про теплопостачання передбачено, що магістральна теплова мережа - комплекс трубопроводів і споруд, що забезпечують транспортування теплоносія від джерела теплової енергії до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Теплові вводи споживачів, наведених в додатках до договору, обладнані на вході в будинки та споруди, до яких поставляється теплова енергія за договором № 8/1800032.

Отже, відповідно до умов договору поставки ТОВ Сумитеплоенерго здійснювало виробництво, транспортування і постачання теплової енергії, в тому числі місцевими (розподільчими) тепловими мережами від ЦТП до теплового вводу споживачів (до будівель-об`єктів споживачів).

В цьому обсязі витрат НКРЕКП і встановлено ТОВ Сумитеплоенерго тарифи, посилання на які наведено в пункті 2.3 договору поставки.

Свобода договору, як і свобода підприємницької діяльності є загальними засадами цивільного законодавства (пп. 3, п. 4 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Згідно частини першої статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

А тому посилання АТ Сумське НВО на різницю в розмірах тарифів, не згоду з вартістю теплової енергії і розміром включених до неї витрат є недоречним, оскільки АТ Сумське НВО мало право і фактичну можливість не укладати договору поставки з ТОВ Сумитеплоенерго і вирішити питання постачання теплової енергії своїм споживачам самостійно.

Разом з цим, договір є підставою виникнення зобов`язання і цивільних обов`язків (п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Уклавши договір поставки, АТ Сумське НВО зобов`язано виконати взяті на себе зобов`язання.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно статті 13 ЦК України дії особи, що полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожною особи на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Частина перша статті 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Разом з тим відповідно до частини третьої статі 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої ст. 13 цього Кодексу, зокрема відмовити у захисті права, яким особа зловживала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 про визнання договору недійсним.

Тому, на думку суду, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не довів суду належними, допустимими та достовірними доказами, в розумінні статей 76-78 Господарського процесуального кодексу України, доказами факту порушення його прав з боку позивача за первісним позовом під час укладення між ними оспорюваного договору.

Зважаючи на все вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості зустрічних позовних вимог відповідача за первісним позовом, а відтак зустрічні позовні вимоги відповідача за первісним позовом не підлягають задоволенню.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що первісний позов задоволено частково, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 24 347,56 грн за подання первісного позову покладається на відповідача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а витрати по сплаті судового збору щодо подання зустрічного позову повністю покладаються на відповідача за первісним позовом у зв`язку з відмовою в задоволенні його зустрічних позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40022, ідентифікаційний код 33698892) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького, буд. 58, м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40022, ідентифікаційний код 33698892) заборгованість за договором поставки від 12.04.2018 № 8/1800032 в сумі 304 731,27 грн, пеню в сумі 510 075,46 грн, 3 % річних в сумі 42 556,63 грн, інфляційні нарахування в сумі 213 175,50 грн та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 24 347,56 грн.

3. У задоволенні іншої частини первісних позовних вимог відмовити.

4. У задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького, буд. 58, м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 05747991) - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено 08 лютого 2021 року.

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Суддя О.Ю. Соп`яненко

Суддя В.В. Яковенко


Дата ухвалення рішення	28.01.2021
Оприлюднено	11.02.2021
Номер документу	94736021
Судочинство	Господарське
Суть	визнання правочину недійсним

Ткач І.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 28.01.2021 по справі 920/539/19ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —920/539/19

Рішення від 28.01.2021

Рішення
від 28.01.2021 по справі 920/539/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ