Ухвала

від 08.02.2021 по справі 922/3312/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"08" лютого 2021 р.Справа № 922/3312/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Політучій В.В.

розглянувши заяву Селянського (фермерського) господарства "Відродження" (вх. № 3 від 18.01.2021) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі 922/3312/17

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Відродження", с. Великі Проходи, Дергачівський р.-н, Харківська обл. до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , с. Великі Проходи, Дергачівський р.-н, Харківська обл. про визнання права користування та визнання недійсним наказу за участю представників сторін та третьої особи:

позивача - Остапенко Д.М. (ордер серії ВІ № 1029811 від 15.01.2021);

відповідача - Крайник К.О. (довіреність № 32-20-0.14,2-2/62-21 від 04.01.2021);

третьої особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "Відродження" (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі за текстом - відповідач), в якій просило суд:

1) визнати за Селянським (фермерським) господарством "Відродження" (код ЄДРПОУ 31010087) право постійного користування земельною ділянкою площею 100,00 га з кадастровим номером 6322081500:05:000:0884, розташованою на території Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства;

2) визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків № 5383-СГ від 06.04.2017 "Про припинення права користування земельною ділянкою".

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що на підставі державного акту № ХР№ 006131 від 17.07.2000 р. ОСОБА_1 отримав в постійне користування земельну ділянку, і в подальшому створив та зареєстрував підприємство позивача - Селянське (фермерське) господарство "Відродження", с. Великі Проходи, Дергачівський р.-н, Харківська обл. В подальшому, заявою від 16.05.2017 ОСОБА_1 відмовився від права користування земельною ділянкою, в зв`язку з чим, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків видало наказ № 5383-СГ від 06.04.2017 "Про припинення права користування земельною ділянкою". Даний наказ позивач вважає незаконним, та таким, що порушує його права, як постійного землекористувача земельної ділянки, зазначеної в державному акті № ХР№ 006131 від 17.07.2000, оскільки з моменту створення Селянського (фермерського) господарства "Відродження" таким постійним землекористувачем, на думку позивача, є саме він, тобто Селянське (фермерське) господарство "Відродження".

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у задоволенні позовних вимог Селянського (фермерського) господарства "Відрождження" відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 у справі № 922/3312/17 зазначене рішення господарського суду Харківської області скасовано в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 5383-СГ від 06.04.2017 "Про припинення права користування земельною ділянкою" та в цій частині прийнято нове, яким позов задоволено та визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 5383-СГ від 06.04.2017 "Про припинення права користування земельною ділянкою".

Постановою Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18.03.2019 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі № 922/3312/17 скасувано в частині скасування рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017 про відмову у задоволенні позовних вимог СФГ "Відродження" про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.04.2017 № 5383-СГ "Про припинення права користування земельною ділянкою". В цій частині рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017 про відмову у задоволенні позовних вимог СФГ "Відродження" про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.04.2017 № 5383-СГ "Про припинення права користування земельною ділянкою" залишено в силі.

Селянське (фермерське) господарство "Відродження" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою (вх. № 3 від 18.01.2021) про перегляд рішення від 06.11.2017 у справі № 922/3312/17 за нововиявленими обставинами, в якій просить суд скасувати вказане та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Дана заява обґрунтована з посиланням на те, що після винесення судом рішення від 06.11.2017 по справі № 922/3312/17 позивачу стали відомі обставини, які мають характер ново виявлених, та які в передбаченому законом порядку спростовують висновки, за наявності яких і було прийнято вказане рішення.

Позивач зазначає, що приймаючи рішення від 06.11.2017 по справі № 922/3312/17 господарський суд виходив з того, що ОСОБА_1 добровільно відмовився від права постійного користування земельною ділянкою за державним актом № ХР№ 006131 від 17.07.2000. Однак, як зазначає позивач, після винесення рішення ним отримані відомості, які спростовують "добровільність" згоди землекористувача - ОСОБА_1 на відмову від права постійного користування земельною ділянкою за державним актом № ХР№ 006131 від 17.07.2000.

Позивач вказує, що ним з`ясовано, що 06.03.2017 ГУ Держгеокадастру у Харківській області було зареєстровано у вхідній кореспонденції дві заяви:

перша - від 02.03.2017 про добровільну відмову ОСОБА_1 від права користування земельною ділянкою, із зазначенням про втрату оригіналу державного акту;

друга - від 06.03.2017 про обставини підписання першої заяви від 02.03.2017: погрози та незаконний тиск співробітників УСБУ в Харківській області, до приміщення якого був викликаний телефоном ОСОБА_1 і де відбулось підписання завчасно підготовленої заяви від 02.03.2017 про «добровільну» відмову.

Позивач зазначає, що датою встановлення ним нововиявленої обставини, є 22.12.2020, тобто день отримання представником позивачаадвокатом ОСОБА_2 відповіді на адвокатський запит від ГУ Держгеокадастру у Харківській області з доданими документами - копіями заяв ОСОБА_1 .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.01.2021 заяву Селянського (фермерського) господарства "Відродження" вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд заяви в судовому засідання на 08.02.2021.

Відповідач надав суду пояснення (вх. № 2661 від 02.02.2021) в яких просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі № 922/3312/17 за нововиявленими обставинами.

Відповідач вважає, що зазначені позивачем в заяві обставини не є нововвиявленими в розумінні ст. 320 ГПК України.

Крім того, відповідач також зазначає, що після подання ОСОБА_1 заяв від 02.03.2017 та від 06.03.2017, останній надав відповідачу ще одну заяву від 13.03.2017, в якій зазначив, що відкликає усі скарги (заяви) подані від його імені адвокатом Любич В.О. до відповідача у зв`язку з розірванням договору про правову допомогу з останнім. Спірний наказ № 5383-СГ від 06.04.2017 був прийнятий з урахуванням всіх зазначених заяв, та за наявності волевиявлення ОСОБА_1 про відмову від земельної ділянки за державним актом № ХР№ 006131 від 17.07.2000.

Окремо відповідач звертає увагу суду на те, що під час розгляду вказаної справи у суді апеляційної інстанції до Харківського апеляційного господарського суду ОСОБА_1 надавалася заява від 29.01.2018, засвідчена нотаріально, де зазначалося, що ОСОБА_1 був обізнаний із фактом прийняття Головним управлінням оскаржуваного наказу № 5383-СГ від 06.04.2017 та жодні претензії щодо припинення права його постійного користування земельною ділянкою у ОСОБА_1 були відсутні. Окрім цього, саме ОСОБА_1 , у зв`язку з його незгодою із ухваленим рішенням (постановою) Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018, було оскаржено таке судове рішення до Верховного Суду.

Наведені обставини в їх сукупності, на думку відповідача, свідчать про чітке та послідовне волевиявлення ОСОБА_1 стосовно права постійного користування вказаної у позовній заяві земельної ділянки.

Позивач надав суду заперечення проти доводів відповідача (вх. № 3010 від 08.02.2021), в яких просить суд врахувати:

1. заява, в якій ОСОБА_1 повідомляє ГУ Держгеокадастру у Харківській області про те, що він не вчиняв та не має наміру вчиняти добровільну відмову від права постійного користування, - підписана спільно за підписом особисто ОСОБА_1 та адвоката Любич В.О.;

2. відповідач вказує, що ОСОБА_1 відкликав усі заяви, подані від його імені адвокатом Любич В.О. Але відповідачем не надано до суду доказів, що ОСОБА_1 відкликав свою власну заяву, а отже відповідач безпідставно проігнорував інформацію про примус до відмови від права на землю, вчинений щодо ОСОБА_1 співробітниками СБУ, та волевиявлення ОСОБА_1 , згідно з яким він не вчиняв, не мав та не має наміру вчиняти добровільної відмови від законного права постійного користування земельною ділянкою;

3. пояснення, надані представником (адвокатом Мартиненком А.М.), не можуть замінити собою пояснень власне ОСОБА_1 , оскільки представник у будь-якому разі не може володіти повною і достовірною інформацією щодо дійсних фактичних обставин, у яких перебував ОСОБА_1 на момент підписання заяви про добровільну відмову від права постійного користування;

4. нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1 , долучена відповідачем до пояснень, не спростовує того факту, що 06.03.2017 (до прийняття оспорюваного наказу) до ГУ Держгеокадастру у Харківській області було подано заяву за особистим підписом ОСОБА_1 про те, що відмова ним підписана під примусом, його дійсне волевиявлення спрямоване на збереження права постійного користування. Стан та обставини, за яких ОСОБА_1 підписав цю нотаріальну заяву, невідомі.

Крім того, в додаткових поясненнях (вх. № 3011 від 08.02.2021) позивач зазначає, що ані ОСОБА_1 , як номінальний землекористувач, ані СФГ "Відродження", як фактичний землекористувач, не вчиняли добровільної відмови від права користування землею. Відтак, оспорюваний наказ відповідача прийнятий за відсутності належної правової підстави.

На судове засідання 08.02.2021 прибули представники сторін.

Ухвалою господарського суду від 08.02.2021 відмовлено в задоволенні клопотання позивача (вх. № 3009 від 08.02.2021) про виклик свідка.

В судовому засіданні представник позивача наполягає на перегляді рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017 за нововиявленими обставинами, його скасування та прийнятті нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у заяві, запереченнях та додаткових поясненнях.

Представник відповідача заперечує проти вимог, викладених у заяві позивача та просить суд відмовити в її задоволенні.

Третя особа на судове засідання не прибула, свого уповноваженого представника не направила, хоча судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою її повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання.

Надаючи правову кваліфікацію поданій заяві суд зазначає наступне.

Статтею 320 ГПК України передбачено право господарського суду переглянути прийняте ним судове рішення, яким закінчено розгляд справи, що набрало законної сили за нововиявленими обставинами. Цією ж статтею визначено і підстави для такого перегляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

- істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

- встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

- скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи. Тобто, коли врахування таких обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Отже, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. Не підпадають під визначення нововиявлених обставин дані, які усувають можливу неповноту встановлення обставин справи шляхом отримання та надання стороною суду нових матеріалів вже після прийняття судових актів, без оскарження їх самих за фактом неповноти встановлення обставин справи.

Вказаними процесуальними нормами не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.11.2019 року у справі № 910/4521/14.

Отже, перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою спеціальною процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

У процесуальному аспекті зазначене підтверджується також тим, що норми, якими врегульовано порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами законодавцем виокремлено в окрему главу (Глава 3 Розділу IV) Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, під час вирішення питань щодо правової природи юридичних фактів, як нововиявлених обставин та їх істотності, необхідно керуватися правилами статті 86 ГПК України.

Згідно з положеннями ст. 325 ГПК України, заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом протягом тридцяти днів у порядку спрощеного позовного провадження.

Приймаючи рішення від 06.11.2017 у даній справі суд виходив з положень чинного законодавства, зокрема, статей 92, 125, 126 Земельного кодексу України, зазначив, що право постійного користування земельною ділянкою нерозривно пов`язано з особою, котрій таке право надано згідно з державним актом на право користування земельною ділянкою, та не може бути передано або автоматично перейти до створених ним юридичних осіб. Отже, суд дійшов висновку, що оскільки державний акт на право постійного користування земельною ділянкою надано ОСОБА_1 , СФГ "Відродження" не має права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6322081500:05:000:0884, тому позовні вимоги в частині визнання за цим господарством відповідного права є необґрунтованими.

При цьому судом також зазначено, що згідно з чинним як на час створення СФГ "Відродження" законодавством України, так і на час звернення до суду фермерські господарства не мають права постійного користування земельною ділянкою.

Крім того, установивши, що станом на час звернення до суду немає такого об`єкта цивільних прав як земельна ділянка, кадастровий номер 6322081500:05:000:0884, на підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що ці обставини унеможливлюють задоволення позову про визнання за СФГ "Відродження" права постійного користування цією земельною ділянкою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.04.2017 № 5383-СГ, суд дійшов висновку, що спірний наказ прийнято із дотриманням вимог статті 19 Конституції України, Земельного кодексу України, в межах наданих повноважень і у спосіб, передбачений чинним законодавством, на підставі письмової заяви землекористувача про добровільну відмову від земельної ділянки.

Із наведеними висновками погодився Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 18.03.2019.

Ініціюючи перегляд прийнятого у даній справі рішення від 06.11.2017 за ново виявленими обставинами позивач посилається на нібито недобровільну відмову ОСОБА_3 від державного акту на право постійного користування земельною ділянкою № ХР№ 006131 від 17.07.2000 згідно з заявою від 02.03.2017, оскільки зі змісту іншої поданої ним заяви від 06.03.2017 нібито вбачається що на нього було вчинено тиск з боку співробітників УСБУ в Харківській області.

Однак, зазначені позивачем обставини та подані матеріали в розумінні ст. 320 ГПК України не є ново виявленими, оскільки заяви від 02.03.2017 та від 06.03.2017 існували на час прийняття рішення, а тому могли бути подані сторонами як докази в процесі розгляду справи.

Суд констатує, що заяву від 06.03.2017 підписано крім ОСОБА_1 також адвокатом Любич В.О., яка приймала участь в процесі розгляду даної справи як представник позивача.

Суд критично ставиться до посилання представника позивача на те, що зазначаючи про наявність заяви від 06.03.2017 адвокат Любич В.О. могла б порушити Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність відкривши адвокатську таємницю, оскільки зазначене не позбавляло позивача права в процесі розгляду справи направити запит до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з приводу надання останнім певних документів (за прикладом запиту від 08.12.2020 наданого адвокатом Остапенко Д.М.) або заявити клопотання про витребування доказів, та на підставі отриманих доказів формувати правову позицію у спорі по даній справі.

Таким чином, за своєю правовою природою надані позивачем заяви є несвоєчасно поданими доказами, а про наявність обставин, які, на думку позивача, свідчать про відсутність саме добровільної відмови з боку ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою 6322081500:05:000:0884, могло бути відомі в процесі розгляду даної справи в господарському суді.

Разом з тим, як вже зазначалося вище, виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення. Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. Не підпадають під визначення нововиявлених обставин дані, які усувають можливу неповноту встановлення обставин справи шляхом отримання та надання стороною суду нових матеріалів вже після прийняття судових актів, без оскарження їх самих за фактом неповноти встановлення обставин справи.

Крім того, як свідчать матеріали справи, 13.03.2017 ОСОБА_1 подав до Держгеокадастру у Харківській області ще одну заяву в якій повідомив про те, що він відкликає усі скарги (заяви) подані від його імені адвокатом Любич В .О. до Держгеокадастру у Харківській області у зв`язку із розірванням договору про правову допомогу та зміною адвоката. У вказаній заяві також містилося клопотання про припинення подальшого розгляду заяв ОСОБА_4 , поданих від імені ОСОБА_1 .

Як свідчать матеріали справи, спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.04.2017 № 5383-СГ було прийнято з врахуванням всіх цих заяв.

ОСОБА_1 не оскаржував цей наказ, та будь-яким іншим чином не висловлював свою незгоду з його прийняттям, що свідчить про наявність його згоди на прийняття цього наказу.

Окрім того, під час розгляду та перегляду справи № 922/3312/17 у судах всіх інстанцій жодним учасником процесу (в т.ч. позивачем) взагалі не ставилась під сумнів добровільність відмови від користування ОСОБА_1 земельною ділянкою 6322081500:05:000:0884.

Навпаки, як свідчать матеріали справи в процесі її розгляду ОСОБА_1 в особі власного представника неодноразово висловлював власну правову позицію у спорі по даній справі та заперечував проти задоволення заявленого позову в т.ч. з підстав правомірності наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.04.2017 № 5383-СГ.

Крім того, саме ОСОБА_1 в особі власного представника не погодився з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 по даній справі та оскаржив її до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що ці дії вчинялися не особисто ОСОБА_1 а його представником, а ОСОБА_1 нібито не знав про ці обставини, оскільки зазначені обставини позивачем жодним чином не доведені.

В силу положень ст. 28 ГПК України (в редакції станом на час винесення рішення) громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Посилання представника позивача на те, що обставини щодо відмови ОСОБА_1 від державного акту не встановлювалися судами при винесенні рішення та не були і не могли бути відомі позивачеві (оскільки, позивач та його керівник нібито не повідомлялись ОСОБА_1 про причини та обставини підписання заяви) викладених в рішенні від 06.11.2017 обставин не спростовують.

Згідно з п. 3-4 ст. 325 ГПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, подана Селянським (фермерським) господарством "Відродження" заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду від 06.11.2017 у справі № 922/3312/17 підлягає залишенню в силі.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 234, 320, 323, 325-326 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства "Відродження" (вх. № 3 від 18.01.2021) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017 по справі 922/3312/17 відмовити.

Залишити рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017 по справі 922/3312/17 в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в строки та порядку, передбаченому ст. ст. 254-257 ГПК України з урахуванням п. 4 Прикінцевих положень ГПК України та п. 17.5 перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали підписано 09.02.2021.

Суддя О.І. Байбак