Постанова

від 05.02.2021 по справі 757/33882/19-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 757/33882/19-ц

провадження № 61-17362 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марцинкевич Лілія Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін Максим Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Маматова Вікторія Валеріївна, акціонерне товариство ВТБ Банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства ВТБ Банк , товариство з обмеженою відповідальністю Олімпік Хілл Естейт , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представник ОСОБА_2 - адвокат Лев Роман Васильович,

представник ОСОБА_3 - адвокат Унінець Ігор Миколайович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 травня 2020 року у складі судді Вовка С. В. та постанову Київського апеляційного суду

від 21 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус КМНО) Марцинкевич Л. А., приватного нотаріуса КМНО Юдіна М. А., приватного нотаріуса КМНО Маматової В. В., публічного акціонерного товариства ВТБ Банк (далі - ПАТ ВТБ Банк ), правонаступником якого є акціонерне товариство ВТБ Банк , товариства

з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Олімпік Хілл Естейт ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, скасування рішень та записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому на праві приватної власності належали квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 ,

АДРЕСА_2 .

26 липня 2013 року між ПАТ ВТБ Банк та ТОВ Деміс Канц укладено кредитний договір № 9/13, за яким останнє отримало кредитні кошти

у розмірі 9 000 000,00 грн. На забезпечення виконання зобов`язання

за цим кредитним договором між ним та ПАТ ВТБ Банк було укладено наступні іпотечні договори: від 26 липня 2013 року № 9/13-1-3,

від 26 липня 2013 року № 9/13-1-2, від 26 липня 2013 року № 9/13-1-1,

від 08 серпня 2013 року № 9/13-1-4, за якими банку в іпотеку передано вищевказані квартири.

09 червня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Левінець В. Ю. прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , згідно з якими право власності на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_2 зареєстровано за ПАТ ВТБ Банк , а згодом на підставі акту приймання-передачі право власності на них було зареєстровано

за ТОВ Аннетті . ПАТ ВТБ Банк звернулося до Міністерства юстиції України з відповідними скаргами, за результатами розгляду яких було прийнято накази від 29 червня 2016 року № 1796/5 та від 02 липня 2016 року № 1824 про скасування рішень про державну реєстрацію прав

та їх обтяжень, а за ним поновлено право власності на вищевказані квартири.

Разом з цим, 02 липня 2016 року приватним нотаріусом КМНО

Марцинкевич Л. А. зареєстровано за ПАТ ВТБ Банк право власності

на спірні квартири.

18 липня 2018 року право власності на квартиру

АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2

на підставі договору купівлі-продажу від 18 липня 2018 року, а право власності на квартиру АДРЕСА_6 у цьому самому будинку зареєстровано

за ТОВ Олімпік Хілл Естейт на підставі договору купівлі-продажу

від 18 липня 2018 року і передано у власність ОСОБА_3 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна. 31 липня 2018 року право власності на квартири АДРЕСА_7, АДРЕСА_2 у цьому самому будинку зареєстровано

за ТОВ Олімпік Хілл Естейт на підставі договорів купівлі-продажу

від 18 липня 2018 року і передано у власність ОСОБА_3 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна.

Вказував, що такий перехід права власності на вищевказані квартири відбувся незаконно, а рішення про державну реєстрацію прав та записи,

які внесені на підставі таких рішень, підлягають скасуванню, оскільки приватний нотаріус КМНО Марцинкевич Л. А. не мала права реєструвати право власності на предмети іпотеки за ПАТ ВТБ Банк і не врахувала наявність у відповідному реєстрі запису про заборону відчуження майна.

При цьому у матеріалах реєстраційної справи відсутня оцінка майна.

Крім того, приватним нотаріусом здійснено реєстрацію права власності

за кредитором за відсутності рішення ПАТ ВТБ Банк про звернення стягнення на предмети іпотеки у позасудовому порядку.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати дії приватного нотаріуса КМНО Марцинкевич Л. А. щодо проведення 02 липня 2016 року державної реєстрації права власності

на квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_2 за ПАТ ВТБ Банк незаконними;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Марцинкевич Л. А., від 02 липня 2016 року, індексний номер: 30286860,

та запис № 15213530, згідно з яким 02 липня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності на квартиру

АДРЕСА_1 за ПАТ ВТБ Банк на підставі іпотечного договору від 26 липня 2013 року № 9/13-1-3, серія 1694, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Тимченко Л. Р.; договору про внесення змін № 1 до іпотечного договору від 25 червня

2015 року № 9/13-1-3 № 1276, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Тимченко Л. Р., номер запису про право власності: 15213530;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Марцинкевич Л. А. від 02 липня 2016 року, індексний номер: 30286843,

та запис № 15213520, згідно з яким 02 липня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності на квартиру

АДРЕСА_6 за ПАТ ВТБ Банк на підставі іпотечного договору від 26 липня 2013 року № 9/13-1-2, серія 1690, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Тимченко Л. Р.; договору про внесення змін № 1 до іпотечного договору від 25 червня

2015 року № 9/13-1-2 №1274, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Тимченко Л. Р., номер запису про право власності: 15213520;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Марцинкевич Л. А. від 02 липня 2016 року, індексний номер: 30286825,

та запис № 15213491, згідно з яким 02 липня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності на квартиру

АДРЕСА_7 за ПАТ ВТБ Банк на підставі іпотечного договору від 26 липня 2013 року № 9/13-1-1, серія 1692, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Тимченко Л. Р.; договору про внесення змін №1 до іпотечного договору від 25 червня

2015 року № 9/13-1-1 №1275, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Тимченко Л. P., номер запису про право власності: 15213491;

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Марцинкевич Л. А. від 02 липня 2016 року, індексний номер: 30286870,

та запис №15213545, згідно з яким 02 липня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності на квартиру

АДРЕСА_2 за ПАТ ВТБ Банк на підставі іпотечного договору від 08 серпня 2013 року № 9/13-1-4, серія 1669, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Міленіна К. О.; договору про внесення змін № 1 до іпотечного договору від 08 серпня

2013 року № 9/13-1-4 №1669, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Міленіна К. О., номер запису про право власності: 15213545;

- скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Юдіна М. А. від 18 липня 2018 року, індексний номер: 42119440, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та запис про право власності № 27098520 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який було внесено на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Юдіна М. А. від 18 липня 2018 року, індексний номер: 42119440;

- скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Юдіна М. А. від 31 липня 2018 року, індексний номер: 42322431, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_6 за ТОВ Олімпік Хілл Естейт та запис про право власності № 27284982 у Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно, який було внесено на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Юдіна М. А. від 31 липня 2018 року, індексний номер: 42322431;

- скасувати рішення приватного нотаріусу КМНО Маматової В. В.

від 27 грудня 2018 року, індексний номер: 44864083, про державну реєстрацію прав власності на квартиру

АДРЕСА_6

за ОСОБА_3 та запис про право власності № 29682999 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який було внесено на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Маматової В. В. від 27 грудня

2018 року, індексний номер: 44864083;

- скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Юдіна М. А. від 31 липня 2018 року, індексний номер: 42322845, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_7 за ТОВ Олімпік Хілл Естейт та запис про право власності № 27285379 у Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно, який було внесено на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Юдіна М. А. від 31 липня 2018 року, індексний номер: 42322845;

- скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Маматової В. В.

від 27 грудня 2018 року, індексний номер: 44864126, про державну реєстрацію права власності на квартиру

АДРЕСА_7

за ОСОБА_3 та запис про право власності № 29683058 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який було внесено на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Маматової В. В. від 27 грудня 2018 року індексний номер: 44864126;

- скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Юдіна М. А. від 31 липня 2018 року, індексний номер: 42321822, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ТОВ Олімпік Хілл Естейт та запис про право власності № 27284498 у Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно, який було внесено на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Юдіна М. А. від 31 липня 2018 року, індексний номер: 42321822;

- скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Маматової В. В.

від 27 грудня 2018 року, індексний номер: 44864061, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру

АДРЕСА_2

за ОСОБА_3 та запис про право власності від 26 грудня 2018 року

№ 29682943 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

який було внесено на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Маматової В. В. від 27 грудня 2018 року, індексний номер: 44864061.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 12 травня 2020 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем було обрано неправильний спосіб судового захисту порушеного права. Предметом оскарження у цій справі є рішення приватних нотаріусів про державну реєстрацію за ПАТ ВТБ БАНК права власності на нерухоме майно

на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, а також рішення щодо подальших реєстраційних дій з цими об`єктами нерухомості. За договорами іпотеки, укладеними

між позивачем та ПАТ ВТБ БАНК , іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за основним договором незалежно

від настання строку виконання таких зобов`язань, а в разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за його рахунок свої вимоги у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця (розділ 5 договорів іпотеки) .

Суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми

ЦК України, законів України: Про іпотеку , Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , положення Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня

2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), та дійшов висновку, що для об`єктивного вирішення спору необхідно з`ясувати можливість витребування майна у добросовісного набувача (стаття 388 ЦК України),

так як спірне майно було неодноразово відчужене. Разом з цим, позивач

не звертався до суду з віндикаційним позовом до останніх набувачів цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України .

Крім того, суд першої інстанції врахував правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14 та у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15, а також правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений

у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц, провадження № 14-38цс18.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 травня 2020 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а висновки районного суду підтверджуються матеріалами справи й ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що захист порушених прав особи,

що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, які визначені статтями 387, 388 ЦК України.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. ОСОБА_1 оспорює право власності відповідачів

на спірні квартири, однак звернувся до суду з позовом про визнання протиправними, скасування рішень та записів приватних нотаріусів

як державних реєстраторів, а не з віндикаційним позовом, що у спірних правовідносинах було б ефективним способом захисту його прав.

Суд апеляційної інстанції врахував відповідну судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись

на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвали нове судове рішення,

яким задовольнити його позов.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те, що: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази,

що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389

ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу

№ 757/33882/19-ц із Печерського районного суду міста Києва. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши недотримання пункту 57 Порядку № 1127 при здійсненні реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_2 , зробив помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову. Зазначає, що належна оцінка предметів іпотеки

не проводилася. При цьому районний суд помилково зазначив, що спірні квартири набуті за відплатними договорами новими власниками,

які є добросовісними набувачами у розумінні ЦК України. Вказує, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції,

не врахував відповідну судову практику Верховного Суду та зробив помилковий висновок про неналежний спосіб захисту, обраний позивачем. Зазначає, що відновлення його порушених прав може ефективно здійснюватися у вказаний спосіб, а саме шляхом визнання протиправними, скасування рішень та записів приватних нотаріусів як державних реєстраторів.

Також посилається на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, Верховного Суду України та на постанови Великої Палати Верховного Суду: від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц, провадження № 14-38цс18; від 23 травня 2018 року у справі № 916/5073/15, провадження № 12-33цс18; від 20 листопада 2019 року у справі

№ 802/1340/18-а, провадження № 11-474апп19 та інші.

Доводи осіб, які подала відзиви на касаційну скаргу

У листопаді 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного

Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу від представника

ОСОБА_2 - адвоката Лева Р. В., представника ОСОБА_3 - адвоката Унінець І. М., уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства ВТБ Банк , в яких вказується, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просять залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Доводи особи, яка подала відповідь на відзиви на касаційну скаргу

У грудні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзиви на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лева Р. В., представника

ОСОБА_3 - адвоката Унінець І. М., в якій позивач заперечив їхні доводи та підтримав свою касаційну скаргу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

26 липня 2013 року між ПАТ ВТБ БАНК та ТОВ Деміс Канц укладено кредитний договір № 9/13, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 9 000 000,00 грн.

На забезпечення виконання вказаного зобов`язання 26 липня 2013 року

між ПАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір

№ 9/13-І-1, предметом якого є квартира

АДРЕСА_7 (а. с. 66-69, т. 1).

25 червня 2015 року між ПАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін № 1 до іпотечного договору № 9/13-І-1, посвідченого 26 липня 2013 року приватним нотаріусом КМНО

Тимченко Л. Р. за номером у реєстрі 1692. Предмет іпотеки за договором оцінено у сумі 6 716 000,00 грн (а.с. 70-71, т. 1).

26 липня 2013 року між ПАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 9/13-І-2, предметом якого є квартира

АДРЕСА_6 (а. с. 72-75, т. 1).

25 червня 2015 року між ПАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін № 1 до іпотечного договору № 9/13-І-2, посвідченого 26 липня 2013 року приватним нотаріусом КМНО

Тимченко Л. Р. за номером у реєстрі 1690. Предмет іпотеки за договором оцінено у сумі 6 723 000,00 грн (а. с. 76-77, т. 1).

26 липня 2013 року між ПАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 9/13-І-3, предметом якого є квартира

АДРЕСА_1 (а. с. 78-81, т. 1).

25 червня 2015 року між ПАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін № 1 до іпотечного договору № 9/13-І-3, посвідченого 26 липня 2013 року приватним нотаріусом КМНО

Тимченко Л. Р. за номером у реєстрі 1694. Предмет іпотеки за договором оцінено у сумі 6 094 000,00 грн (а. с. 82-83, т. 1).

08 серпня 2013 року між ПАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 9/13-І-4, предметом якого є квартира

АДРЕСА_2 (а. с. 84-88, т. 1).

25 червня 2015 року між ПАТ ВТБ Банк та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін № 1 до іпотечного договору № 9/13-І-4, посвідченого 08 серпня 2013 року приватним нотаріусом КМНО

Міленіною К. О. за номером у реєстрі 1669. Предмет іпотеки за договором оцінено у сумі 6 090 000,00 грн (а. с. 89-90, т. 1).

09 червня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Левінець В. Ю. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно

з яким право власності на спірні квартири зареєстровано за ПАТ ВТБ Банк , а згодом на підставі акту приймання-передачі право власності

на квартири зареєстровано за ТОВ Аннетті .

За результатом розгляду відповідних скарг ПАТ ВТБ Банк до Міністерства юстиції України було прийнято накази від 29 червня 2016 року № 1796/5

та від 02 липня 2016 року № 1824 про скасування вказаних рішень

про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

02 липня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Марцинкевич Л. А. право власності на належні позивачу квартири зареєстровано за ПАТ ВТБ Банк .

18 липня 2018 року право власності на квартиру

АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2

на підставі договору купівлі-продажу від 18 липня 2018 року.

18 липня 2018 року право власності на квартири

АДРЕСА_6 зареєстровано за ТОВ Олімпік Хілл Естейт на підставі договору купівлі-продажу від 18 липня 2018 року.

31 липня 2018 року право власності на квартири

АДРЕСА_7 зареєстровано за ТОВ Олімпік Хілл Естейт на підставі договору купівлі-продажу від 18 липня 2018 року.

31 липня 2018 року право власності на квартири

АДРЕСА_2 зареєстровано за ТОВ Олімпік Хілл Естейт на підставі договору купівлі-продажу від 18 липня 2018 року.

18 грудня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до ТОВ Олімпік Хілл Естейт із заявою про вихід зі складу учасників товариства і просив протягом одного року виплатити йому вартість його статутного капіталу

(а. с. 120, т. 7).

18 грудня 2018 року між ОСОБА_4 та ТОВ Олімпік Хілл Естейт складеноакт прийому-передачі майна в рахунок виплати частки

в статутному капіталі учаснику, що вийшов зі складу учасників ТОВ Олімпік Хілл Естейт , згідно з яким ОСОБА_3 передано в рахунок виплати належної йому частки у статутному капіталі товариства квартири АДРЕСА_7 ,

АДРЕСА_6 , АДРЕСА_2

(а. с. 122-123, т. 7).

Судами попередніх інстанцій надано оцінку реєстраційним справам спірних квартир, які знаходяться у матеріалах справи (а. с. 1-287, т. 2; а. с. 1-58,

т. 3; а. с. 1-252, т. 4; а. с. 1-290, т. 5; а. с. 1-245, т. 6).

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (частина четверта статті 3 вказаного Закону).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

На підставі частини першої статті 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно,

яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі,

яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками

та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження

в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

За договорами іпотеки іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за основним договором незалежно від настання строку виконання таких зобов`язань, а в разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити за його рахунок свої вимоги

в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця відповідно до умов розділу 5 договорів іпотеки.

ПАТ ВТБ БАНК та ОСОБА_1 у договорах іпотеки передбачили,

що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання за домовленістю сторін на підставі цього договору здійснюється згідно з договором про задоволення вимог, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, у формах, порядку та на умовах, викладених у пунктах 5.3.1 та 5.3.2 цього пункту договорів у порядку, встановленому чинним законодавством України.

У пункті 5.3.1 вказаних договорів передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя укладається шляхом здійснення цього застереження та докази направлення письмового повідомлення іпотекодавцю є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав

на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав

на нерухоме майно та їх обтяжень , а також Порядком № 1127.

Відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів

за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить

до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти

та суб`єктів цих прав.

Предметом оскарження у цій справі є рішення приватних нотаріусів

про державну реєстрацію за ПАТ ВТБ Банк права власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містить застереження

про задоволення вимог іпотекодержателя, а також рішення щодо подальших реєстраційних дій з цими об`єктами нерухомості.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом

чи судом у визначених законом випадках.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів

з метою забезпечення цивільних прав.

Власник порушеного права можескористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те,

що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа,

так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі

№ 905/1926/16, провадження № 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене за відплатними договорами, можливий шляхом пред`явлення ефективного віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України,

що відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному

у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно,

без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України) .

Відповідно до положень статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно

не може бути витребуване у нього.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно

у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (стаття 388 ЦК України) .

Пред`явлення вимоги про витребування майна із незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому захисту порушених прав та є ефективним способом захисту порушених прав власника. Застосування вимог про витребування майна

з чужого незаконного володіння, виключає застосування інших вимог власника.

Таким чином, оскільки позивач, оспорюючи фактично право власності відповідачів на спірні квартири, звернувся до суду з позовом про визнання протиправними, скасування рішень та записів приватних нотаріусів

як державних реєстраторів, а не з віндикаційним позовом, що в даному випадку було б ефективним способом захисту його прав, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову

у задоволенні позову у зв`язку з обранням неналежного способу захисту порушеного права.

Вказане відповідає також правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження

№ 12-158гс19) та Верховного Суду у постанові від 25 листопада 2020 року

у справі № 359/6391/17 (провадження № 61-3177св19).

Посилання касаційної скарги на неврахуванням судами попередніх інстанцій відповідної судової практики Верховного Суду є безпідставними, оскільки у наведених заявником справах та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини та застосовані до них норми права. При цьому судові рішення не оскаржуються з питань порушення правил предметної

чи суб`єктної юрисдикції і питання щодо юрисдикції спору не є предметом розгляду вказаної справи.

Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89

ЦПК України судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити

без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 12 травня 2020 року

та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць