Ухвала

від 09.02.2021 по справі 922/1354/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 922/1354/20

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діполь Плюс"

на рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2020 року

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 року

у справі №922/1354/20

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Риба Кит"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Діполь Плюс"

про стягнення 44700,00 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діполь Плюс"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Риба Кит"

про визнання укладеною додаткову угоду,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.09.2020 року первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІПОЛЬ ПЛЮС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РИБА КИТ" 44700,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів та 2102,00 грн. судового збору. Ухвалено видати наказ після набрання рішенням законної сили. У зустрічному позові відмовлено повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діполь плюс", залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2020 у справі №922/1354/20, залишено без змін.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Діполь Плюс" (подана 21.12.2020 року до Східного апеляційного господарського суду) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2020 року на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 року у справі №922/1354/20, в якій просить суд скасувати оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції; ухвалити у справі нове рішення яким у задоволенні первісного позову відмовити повністю, зустрічний позов задовольнити повністю, визнати укладеними між ТОВ "Діполь Плюс" та ТОВ "Риба Кит" Додаткову угоду від 11.03.2020 року до Договору оренди №09 від 01.01.2020 року про продовження строку дії Договору оренди №09 від 01.01.2020 року до 30.04.2020 року, стягнути з ТОВ "Риба Кит" на користь ТОВ "Діполь Плюс" сплачений судовий збір.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України , з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої ст. 3 ГПК України , судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1)якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту четвертого частини другої статті 287 ГПК України на скаржника покладається обов`язок обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). При цьому касаційна скарга має містити мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник зазначає, що при ухвалені оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанції не повно та необгрунтовано досліджено наявні докази у справі, неправильно застосовано норми матеріального права та допущено порушення норм процесуального права.

Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неврахування висновку Верховного Суду, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України .

В цілому доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі. Скаржник чітко не вказав правову підставу касаційного оскарження згідно з частиною другою статті 287 ГПК України , а саме в чому полягало неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та чи є таке порушення підставою для відкриття касаційного провадження на підставі відповідного пункту частини другої статті 287 ГПК України у контексті статті 310 ГПК України (частини першої та/або відповідного пункту (пунктів) частини третьої).

Отже, перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки у порушення цього пункту у ній не зазначено конкретно передбачений пункт (пункти) частини другої статті 287 цього Кодексу як підставу касаційного оскарження з належним обґрунтуванням у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судом першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діполь Плюс" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2020 року на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 року у справі №922/1354/20 - залишити без руху.

2.Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Діполь Плюс" строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

3.Роз`яснити скаржнику, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду Огороднік К.М.