Ухвала

від 04.02.2021 по справі 363/5297/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

04 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 363/5297/18

провадження № 61-573св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, державного підприємства Київська лісова науково-дослідна станція ,

відповідачі: Вишгородська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 червня 2019 року в складі судді Котлярової І. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І., у справі за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, державного підприємства Київська лісова науково-дослідна станція до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними та скасування державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, державного підприємства Київська лісова науково-дослідна станція (далі - ДП Київська лісова науково-дослідна станція ) з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , у якому просив поновити строк позовної давності для звернення до суду з позовом; визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 06 жовтня 2011 року № 1793 щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ; визнати недійсним державний акт серії ЯМ №086384 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, для ведення садівництва, кадастровий номер 3221885200:20:283:0300, яка розташована на території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області, виданий на ім`я ОСОБА_1 та скасувати його державну реєстрацію.

У січні 2019 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП Київська лісова науково-дослідна станція з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , у якому просив: поновити строк позовної давності для звернення до суду з позовом; визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 06 жовтня 2011 року № 1795 щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 ; визнати недійсним державний акт серії ЯМ №086383 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, для ведення садівництва, кадастровий номер 3221885200:20:283:0301, яка розташована на території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області, виданий на ім`я ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 24 квітня

2019 року цивільну справу № 363/5297/18 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП Київська лісова науково-дослідна станція до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними та скасування державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку об`єднано в одне провадження з цивільною справою №363/290/19 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП Київська лісова науково-дослідна станція до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними та скасування державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що згідно з розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації № 1793 від 06 жовтня 2011 року ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва, що розташована на території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області. На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯМ № 086384 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221885200:20:283:0300.

Згідно з розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації № 1795 від 06 жовтня 2011 року ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1200 га для ведення садівництва, яка розташована на території Лютізької сільської ради Вишгородського району Київської області. На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯМ №086383 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3221885200:20:283:0301.

Позивач вказував, що передані у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки віднесені до земель лісогосподарського призначення та належать на праві постійного користування ДП Київська лісова науково-дослідна станція , що підтверджується матеріалами лісовпорядкування. Вказував, що Вишгородська районна державна адміністрація незаконно розпорядилася спірними земельними ділянками, оскільки їх передано у приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без попереднього вилучення у постійного землекористувача ДП Київська лісова науково-дослідна станція , а також їх передано для цілей, не пов`язаних з веденням лісового господарства, а для ведення садівництва за рахунок земель лісогосподарського призначення, що суперечить вимогам статей 46, 84 ЗК України та статей 7, 8 ЛК України. Також зазначав, що процедура вилучення земельних лісових ділянок, а також зміна їх цільового призначення потребує обов`язкового погодження органу з питань лісового господарства. Однак Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення, що підтверджується листом від 11 січня 2018 року № 04-48/78. Крім того вказував, що при відведенні у приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірних земельних ділянок не було проведено Державну експертизу проектів землеустрою щодо відведення цих земельних ділянок.

Вказував, що про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку йому стало відомо лише у вересні 2017 року після отримання листа ДП Київська лісова науково-дослідна станція від 05 серпня 2017 року № 189 та листа Українського державного проектного виробничого об`єднання Укрдержліспроект від 13 вересня 2017 року № 456 з фрагментами публічної кадастрової карти України, якими підтверджено факт відведення спірних земельних ділянок у приватну власність частково за рахунок земель лісового фонду. Державному агентству лісових ресурсів України та ДП Київська лісова науково-дослідна станція не було відомо про спірні розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації та видачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 державних актів на спірні земельні ділянки, а тому вважав, що строк позовної давності для звернення до суду з даними позовними заявами пропущено ним з поважних причин.

Посилаючись на зазначене, просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 07 червня

2019 року у задоволенні позову заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що первісне безоплатне відчуження майна здійснено державою шляхом прийняття рішень державним органом, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державної власністю.

За таких обставин, на думку суду першої інстанції, позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки, на думку суду, буде мати ознаки непропорційного втручання держави в їх право власності, оскільки вказані особи набули права власності на підставі рішення та волі держави.

Крім того, органам прокуратури Київської області ще у листопаді 2013 року стало відомо щодо прийняття розпоряджень Вишгородською РДА від 06 жовтня 2011 року № 1793, № 1795 та державних актів на право власності на земельні ділянки площею 0,12 га, що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лютізька сільська рада, с/т Майдан , з цільовим призначенням Для ведення садівництва , кадастрові номери 3221885200:20:283:0300 та 3221885200:20:283:0301.

Тому строк позовної давності позивачем пропущений та позивачем не надано належних та обґрунтованих доводів про те, що такий строк необхідно поновити, оскільки, органам прокуратури було відомо про прийнятті оскаржувані розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області ще у 2013 році та дані розпорядження проходили процедуру перевірки.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 червня 2019 року змінено.

Виключено з мотивувальної частини рішення посилання суду на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки розпорядження землями державного лісового фонду належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України, рішення про вилучення таких земель із державної власності компетентним органом не приймалось, то Вишгородська районна державна адміністрації, приймаючи розпорядження від 06 жовтня 2011 року № 1793 та № 1795, якими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельні ділянки для ведення садівництва, а в подальшому видано державні акти на право власності на земельні ділянки площами по 0,1200 га для ведення садівництва, діяла не на підставі, не в межах своїх повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема ЗК України та ЛК України.

Крім того, відсутні рішення уповноважених органів лісового господарства Київської області про переведення спірної земельної ділянки із земель державного лісового фонду до категорії земель нелісових для використання у цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що оспорювані розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації та видані на їх підставі державні акти на право власності на земельні ділянки на ім`я

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є незаконними.

Разом із тим, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення прокурору пропущеного строку позовної давності.

Таким чином, позов прокурора про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними та скасування державної реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки, не підлягає задоволенню з підстав пропуску строку позовної даності.

У січні 2020 року заступник прокурора Київської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 07 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій у частині пропуску позивачем строку позовної давності є помилковим та не ґрунтується на вимогах закону.

Судами не враховано, що предметом спору у цій справі є землі лісогосподарського призначення щодо яких законом установлено обмеження використання в цивільному обороті. Ніхто без дозволу компетентного владного органу не має права володіти державною власністю.

Судами не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 04 липня 218 року у справі № 653/1096/16-ц, у яких вказано, що заволодіння фізичними чи юридичними особами землями лісового та водного фонду всупереч вимогам закону є неможливим.

У такому разі позовні вимоги про захист прав і законних інтересів держави на землі лісового і водного фонду слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Вишгородського районного суду Київської області.

У лютому 2020 року справа № 363/5297/18 надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ

№ 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про наявність підстав для зупинення касаційного провадження у справі з огляду на наступне.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року справу № 359/3373/16-ц за позовом першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства Бориспільське лісове господарство , до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю Березова роща , Товариства з обмеженою відповідальністю Сілквей комунікейшн , Товариства з обмеженою відповідальністю Зелена садиба , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , Головне територіальне управління юстиції в Київській області, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Мурга Світлана Геннадіївна, про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на ці об`єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах у раніше прийнятих постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 лютого 2020 року у справах №№ 911/3574/17, 911/3311/17, 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17.

Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд виходив із того, що неоднакове застосування Касаційним господарським та Касаційним цивільним судом норм права у подібних правовідносинах, що стосуються земель лісогосподарського призначення.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04 лютого 2020 року по справі № 911/3311/17, дійшов протилежного висновку та зазначив про те, що зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування та вимагаючи повернути таку ділянку.

Тому повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення державі слід розглядати як негаторний, а не віндикаційний, позов, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки

Аналогічний правовий висновок також наведено Верховним Судом у складі колегій суддів Касаційного господарського суду і у постановах від 04 лютого 2020 року у справах № 911/3574/17 та № 911/3897/17, та від 03 вересня 2020 року у постанові № 911/3449/17.

Разом із тим, Верховной Суд, передаючи на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 359/3373/16-ц, вважав, що для відновлення права власності держави на незаконно вилучені землі лісового фонду ефективним способом захисту є віндикаційний позов.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Першої, Другої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 183/1615/16 (провадження № 61-14809св19), від 25 листопада 2020 року у справі № 363/126 6/18 (провадження № 61-6405св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 367/3529/15-ц (провадження № 61-3082св19), від 04 листопада 2020 року у справі № 372/1884/17 (провадження № 61-6079св19), від 11 грудня 2019 року у справі № 367/3487/15-ц (провадження № 61-18599св18), від 29 квітня 2020 року у справі № 372/3917/15 (провадження № 61-42954св18) та ін.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу № 368/1158/16-ц, у постанові від 30 травня 2018 року, погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісового фонду із незаконного володіння приватної особи в порядку статті 388 ЦК України є ефективним способом захисту права власності держави на землі цієї категорії.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року вказану справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду (провадження

№ 14-2цс21).

Судові рішення у справі, яка переглядається, та судові рішення у справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.

Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України визначено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне зупинити касаційне провадження № 61-573св20 у справі № 363/5297/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Керуючись статтями 252, 253, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 363/5297/18 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, державного підприємства Київська лісова науково-дослідна станція до Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними та скасування державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку, до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

О. С. Ткачук