Ухвала

від 01.02.2021 по справі 465/3944/19

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/3944/19

1-кс/465/2157/20

У Х В А Л А

слідчого судді

01.02.2021 року м. Львів

Слідчий суддя Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю особи, котра подала скаргу ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Франківського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 , зобов`язання виконати ухвали суду, скасування постанови слідчого Франківського ВП ГУНП у Львівській області, визнання скаржника потерпілим у кримінальному провадженні,

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність слідчого Франківського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 , зобов`язання виконати ухвали суду, скасування постанови слідчого Франківського ВП ГУНП у Львівській області, визнання скаржника потерпілим у кримінальному провадженні.

Скаргу мотивує тим, що він отримав листа з Франківського ВП 18.12.2020 року, з якого йому стало відомо про постанову від 16.12.2020 року про відмову у задоволенні клопотання щодо визнання його потерпілим у кримінальному провадженні №12019140080001558 від 07.06.2019 року. Окрім цього, вказує, що слідча ОСОБА_5 неодноразово порушувала його права, нею не виконувались ухвали суду.

На підставі вищевикладеного, просить визнати бездіяльність поліції Франківського району м.Львова, зобов`язати слідчу ОСОБА_6 та Франківський ВП виконати всі ухвали в вищевказаному кримінальному провадженні, скасувати постанову від 16.05.2019 року про відмову повністю і визнанні його потерпілим, визнати його потерпілим у даному кримінальному провадженні.

В судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав повністю, просив таку задовольнити.

В судове засідання слідчий та прокурор не зявилися, причини неявки суду не повідомили, хоча й були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду скарги, про що свідчать відповідні відмітки на викликах до суду.

Дослідивши матеріали скарги, вислухавши думку скаржника щодо поданої ним скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно дост. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності з ч. 5ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Тому враховується, що у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011р. у справі «Михалкова та інші проти України» розтлумачено, що застаттею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободдержава зобов`язана «гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у дослідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Як це слідує з ч. 1ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України, законодавцем визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Відповідно до ч.2 ст. 303 КПК України, скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з вимогами ст.ст.314-316 КПК України.

Частиною 1 статті 304 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Як вбачається з скарги ОСОБА_3 , такий просить скасувати постанову слідчого Франківського ВП ГУНП у Львівській області від 16.05.2019 року, не вказуючи та не надаючи доказів, коли саме він отримав вищевказану постанову.

Положеннями частини 5 статті 40 КПК України передбачено, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Між тим, зміст та вимоги скарги ОСОБА_3 , який порушив питання про зобов`язання слідчу ОСОБА_6 та Франківський ВП виконати ухвали слідчих суддів Франківського районного суду м. Львова у кримінальному провадженні №12019140080001558 від 07.06.2019 року, які стосуються різного роду питань, з огляду на те, що ці питання вже було вирішено в порядку ст. 303-307 КПК України, на думку слідчого судді, свідчать, що предмет оскарження виходить за межі судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні відповідно до повноважень слідчого судді.

При цьому слід зазначити, що ОСОБА_3 даною вимогою не оскаржує бездіяльність, яка полягає у нездійсненні дій, зобов`язання вчинити які закон пов`язує з певними строками, право на оскарження якої передбачено п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, оскільки закон не визначає строку, протягом якого має бути виконано судове рішення, як і не передбачає повноважень слідчого судді щодо зобов`язання виконати ухвалу, яка набрала законної сили і є обов`язковою для виконання, окремим судовим рішення.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 307 КПК Україниза результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цьогоКодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що скарга є безпідставною та не підлягає до задоволення в силу вимоги ст. 303 КПК України.

На основі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2,9,24, 303,307 КПК України,-

постановив:

у задоволенні скарги ОСОБА_3 набездіяльність слідчогоФранківського ВПГУНП уЛьвівській області ОСОБА_4 ,зобов`язаннявиконати ухвалисуду,скасування постановислідчого ФранківськогоВП ГУНПу Львівськійобласті,визнання скаржникапотерпілим укримінальному провадженні - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1