Постанова

від 10.02.2021 по справі 753/338/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 753/338/19

провадження № 61-16277 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Ділова преса України ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 лютого 2020 року у складі судді Коренюк А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Ділова преса України (далі - ТОВ Ділова преса України ) про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті інтернет-видання Капітал (www.capital.ua) було опубліковано статтю під назвою (тут і далі мовою оригіналу) ІНФОРМАЦІЯ_2 (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3). Власником інтернет-видання є ТОВ Ділова преса України , що підтверджується правилами користування інтерактивними ресурсами www.capital.ua, опублікованими на веб-сайті видання.

Вважала, що вказана стаття містить неправдиву інформацію про неї та членів її сім'ї, порушує її право на повагу до честі, гідності та ділової репутації, а саме (мовою оригіналу): ІНФОРМАЦІЯ_2 (заголовок ); ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Вищезазначена стаття містить посилання на статтю журналу Контакти , який у свою чергу посилається на матеріали-розслідування на сайті Dubainewspost .

Інформація про нібито придбання нею разом з ОСОБА_3 вілли на Сейшельских островах, вартість якої значно перевищує їх доходи, є неправдивою та такою, що умисно дискредитує її та членів її сім'ї, порочить честь, гідність і ділову репутацію. Вказаними протиправними діями відповідача їй було завдано моральної шкоди.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати недостовірною та такою, що порочить і принижує її честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 у мережі Інтернет ТОВ Ділова преса України на веб-сайті інтернет-видання Капітал (www.capital.ua) у статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3), а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 (заголовок ); ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також просить зобов'язати відповідача протягом трьох днів з дня набрання рішенням суду законної сили видалити з веб-сайту інтернет-видання Капітал (www.capital.ua) та з усіх пов'язаних з ним сторінок у соціальних мережах, вищевказану статтю з винесенням на головну сторінку сайту таким самим шрифтом, як зазначена вище стаття, а також на усіх пов'язаних з ним сторінках у соціальних мережах текст спростування: Спростування щодо ОСОБА_1. Шановні читачі! Редакція інтернет-видання Капітал повідомляє, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та завдало шкоди діловій репутації ОСОБА_1 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на нашому веб-сайті в статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 . Редакція інтернет-видання Капітал видаляє з власного сайту зазначену статтю, в якій поширено неправдиву інформацію про купівлю ОСОБА_1 та членами її сім'ї житлової нерухомості на Сейшельских Островах. Також повідомляємо, що публікації в інших засобах масової інформації вказаної недостовірної інформації з посиланням на статтю на нашому інтернет - сайті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3) розглядається нами як порушення стандартів професійної журналістики. З повагою, редакція інтернет-видання Капітал . Крім того, просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 лютого

2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорювана стаття стосується ОСОБА_3, а позивачка посилалась на положення СК України, проте останньою не доведено, що вона є дружиною особи, щодо якої поширено інформацію.

Відповідачем продубльовано оспорювану інформацію зі статті журналу Контакти , який у свою чергу посилається на матеріали-розслідування на сайті Dubainewspost , законом встановлено імунітет журналістів за дослівне відтворення публікації іншими засобами масової інформації, тому відсутні докази поширення саме ТОВ Ділова преса України інформації щодо позивачки. ОСОБА_1 вимоги до журналу Контакти та власника сайту Dubainewspost не заявляла. Відсутні підстави для спростування оспорюваної інформації.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, заочне рішення суду першої інстанції у частині мотивів відмови у задоволенні позову змінено. В іншій частині заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачкою було подано до суду першої інстанції копію свідоцтва про укладення шлюбу від 11 червня 1988 року, яким підтверджено, що ОСОБА_3 є чоловіком ОСОБА_1, а тому районний суд дійшов безпідставного висновку про те, що позивачкою не доведено факт перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3.

Положеннями статті 277 ЦК України визначено, що права особи можуть бути порушені не тільки недостовірними відомостями про неї, але й про членів її сім'ї. В оспорюваній статті йдеться про чоловіка позивача, тому безпідставним є посилання суду першої інстанції на положення СК України. Такі позовні вимоги можуть бути пред'явлені, як до розповсюджувача інформації, так і до її автора, що несуть спільну відповідальність, у разі встановлення поширення недостовірної інформації. Спірна стаття не є дослівним відтворенням публікації іншого друкованого засобу масової інформації, унаслідок чого не підлягають застосуванню положення пункту 4 частини першої статті 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) України щодо імунітету засобів масової інформації при дослівному відтворенні матеріалів.

Проте, повідомлення відповідачем про те, що в іншому засобі масової інформації було розміщено оспорювану позивачкою інформацію не може бути правовою підставою для притягнення ТОВ Ділова преса України до відповідальності. ОСОБА_1 безпідставно посилалась на твердження відповідача про існування факту придбання ОСОБА_3 нерухомості. В оспорюваній статті відсутні твердження про придбання нерухомості за рахунок коштів, вилучених Генеральною прокуратурою України під час обшуку. Ураховуючи викладене, належними та допустимими доказами не доведено поширення відповідачем недостовірної інформації. Доводи позивачки про вилучення редакцією журналу Контракти статті, на яку посилався відповідач, не є належним доказом обґрунтованості позовних вимог, оскільки таке вилучення може мати значення лише для вирішення питання щодо достовірності чи недостовірності оспорюваної інформації, опублікованій у журналі Контракти , що не є предметом розгляду у цій справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 753/338/19 з Дарницького районного суду м. Києва.

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2020 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що посилання відповідача у тексті оспорюваної статті на інші засоби масової інформації не є правовою підставою для звільнення його від відповідальності за поширення недостовірної інформації щодо сім'ї позивачки, оскільки оспорювана інформація не є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншими засобами масової інформації. Посилання апеляційного суду про те, що змістом оспорюваної статті є повідомлення про існування іншої статті, а не повідомлення про купівлю ОСОБА_3 нерухомості є безпідставними та не спростовують необхідність застосування частини другої статті 37 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні .

Поширена відповідачем інформація свідчить про повідомлення ним конкретних недостовірних фактів, придбання чоловіком позивачки нерухомості за кордоном, а не повідомлення про іншу статтю у видання Контракти . Таким чином, саме ТОВ Ділова преса України відповідно до положень Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні повинно було перевірити та довести достовірність поширеної інформації. Інші засоби масової інформації, а саме видання Контракти , сайту Dubainewspost , видалили поширену відповідачем інформацію щодо придбання ОСОБА_3 нерухомості за кордоном.

Недостовірність інформації про купівлю нерухомості позивачкою та членами її сім'ї у Республіці Сейшельські острови встановлені судовими рішеннями у справах № 463/5825/18; № 466/8242/18, тому ці обставини є преюдиційними. Вищевказаними протиправними діями відповідача позивачці було завдано моральної шкоди, на підтвердження чого надано докази, у тому числі висновок експерта.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті інтернет-видання Капітал (www.capital.ua) опубліковано статтю під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3). Власником зазначеного інтернет-видання є ТОВ Ділова преса України , що підтверджується правилами користування інтерактивними ресурсами www.capital.ua, опублікованими на веб-сайті видання (а.с. 39-47, 48-52).

Позивачка вважала, що вказана стаття містить неправдиву інформацію про неї та членів її сім'ї, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 (заголовок ); ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Вищевказана стаття містить посилання на статтю журналу Контакти , який у свою чергу посилається на матеріали-розслідування на сайті Dubainewspost .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду частково не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини четвертої статті 34 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (стаття 297 ЦК України).

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи судам роз'яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Під гідністю необхідно розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Верховний Суд зазначає, що при розгляді справ вказаної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи ).

Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності (частина друга статті 302 ЦК України).

Пунктом 2 частини третьої статті 26 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні передбачено, що журналіст зобов'язаний подавати для публікації об'єктивну і достовірну інформацію .

Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.

Згідно з частиною першою, пунктом 9 частини другої статті 41 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні редакції, засновники, видавці, розповсюджувачі, державні органи, організації та об'єднання громадян несуть відповідальність за порушення законодавства про друковані засоби масової інформації.

Порушеннями законодавства України про друковані засоби масової інформації є порушення права вимоги щодо публікації спростування та порядку його публікації, передбачених статтею 37 цього Закону.

Відповідно до положень статті 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо: ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників); вони містяться у відповіді на запит на інформацію, поданий відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації , або у відповіді на звернення, подане відповідно до Закону України Про звернення громадян ; вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб'єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб; вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього ; в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не було отримано журналістом незаконним шляхом; законом передбачено звільнення або непритягнення до відповідальності за такі дії.

Отже, положеннями статті 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні визначено вичерпний перелік випадків для звільнення журналіста та редакції від відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи судам роз'яснено, що наведені у статті 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні підстави звільнення від відповідальності за публікацію недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права або являє собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації та правами журналіста, є вичерпними, а тому розширеному тлумаченню чи вільному редагуванню не підлягають.

При цьому в зазначених випадках засоби масової інформації звільняються лише від обов'язку щодо відшкодування збитків та моральної шкоди. Оскільки спростування поширеної недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, бо не має компенсаційного та майнового характеру, то на засоби масової інформації може бути покладено обов'язок опублікувати спростування.

Апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону не вказав норм матеріального права, на підставі яких звільнив відповідача від відповідальності за поширення ним інформації щодо позивачки та членів її сім'ї, проте послався лише на те, що у спірній статті відповідач повідомив не про факт придбання чоловіком позивачки нерухомості за кордоном, а про існування іншої статті у журналі Контакти , в якій вказано зазначені обставини. Таким чином, апеляційним судом фактично звільнено відповідача від відповідальності, оскільки у заголовку спірної статті міститься формальне посилання на інший засіб масової інформації, а у тексті статті міститься посилання на статтю в іншому журналі Контракти .

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення зазначених положень закону не врахував, що посилання відповідача в оспорюваній статті на інший засіб масової інформації не є правовою підставою для звільнення ТОВ Ділова преса України від відповідальності за поширення недостовірної інформації, якою її вважає позивачка, щодо ОСОБА_1 та її сім'ю, так як оспорювана інформація не є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншими засобами масової інформації, що підтверджується її змістом.

Отже, апеляційний суд належним чином не перевірив доводів позивачки про те, що оспорювана інформація є повідомленням про існування конкретних недостовірних фактів, а саме придбання чоловіком ОСОБА_1 нерухомості за кордоном, вартість якої не відповідає доходом її сім'ї. Вона зазначала, що відповідачем поширено недостовірну інформацію про ОСОБА_1 та членів її сім'ї, яка порушує право на повагу до честі, гідності та ділової репутації позивачки.

Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до вищевказаних положень закону саме на ТОВ Ділова преса України покладається обов'язок: переконатися у достовірності поширеної ним інформації про придбання чоловіком позивачки - ОСОБА_3 - нерухомості за кордоном та джерелах походження коштів; у разі відсутності доказів достовірності оспорюваної інформації, утриматися від її поширення; надати суду докази достовірності такої інформації, а в разі їх відсутності - видалити та спростувати її.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Положеннями частини першою статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду

з прав людини як джерело права.

Уряд відповідної держави, як гарант громадського порядку, має право вживати на власний розсуд заходів, що покликані належним чином (але не надмірно) реагувати на дифамаційні звинувачення, які позбавлені підстав чи недобросовісно сформульовані (рішення Європейського суду з прав людини у справі Castells v. Spain від 23 квітня 1992 року).

Пунктом 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свобода вираження поглядів пов'язана з обов'язками та відповідальністю , які застосовуються до засобів масової інформації навіть щодо питань великого суспільного значення. Більше того, ці обов'язки та відповідальність мають особливе значення, коли йдеться про посягання на репутацію названої особи та порушення прав інших осіб (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ліндон, Очаковський-Лоуренс і Жулі проти Франції від 22 жовтня 2007 року).

Свобода вираження поглядів, захищена статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютною і поширюється на журналістів лише за умови, якщо вони діють відповідально та з дотриманням своїх професійних обов'язків: добросовісно виконують свою роботу, надають точну та достовірну інформацію згідно з вимогами журналістської етики (що також стосується поширення інформації з тем, до яких є значний публічний інтерес) (рішення Європейського суду з прав людини Дорота Каня проти Польщі (No. 2) Dorota Kania v. Poland (No. 2) від 04 жовтня 2016 року).

Отже, положеннями національного законодавства та сталою практикою Європейського суду з прав людини підтверджується обов'язок відповідача у цій категорії справ перевіряти поширену ним інформацію та джерела цієї інформації.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних положень законодавства та прецедентної практики Європейського суду з прав людини фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановив, не звернув уваги на те, що поширена відповідачем інформація не є дослівним відтворенням матеріалів , опублікованих іншими засобами масової інформації, зокрема опублікованої ІНФОРМАЦІЯ_6 статті під назвою (мовою оригіналу) ІНФОРМАЦІЯ_7 інтернет-видання Контакти.ua , а формально зазначив, що відповідач лише послався на іншу статтю.

Апеляційним судом належним чином не досліджено доводів позивачки про те, що на момент поширення відповідачем оспорюваної інформацію ОСОБА_1 була народним депутатом України, представником Президента України у Верховній Раді України, а її чоловік - ОСОБА_3 обіймав посаду Генерального прокурора України, тому відповідно до положень Закону України Про запобігання корупції вони були зобов'язані подавати декларації. Отже, позивачка вказувала на те, що опублікована відповідачем інформація була негативною по відношенню до неї і членів її родини, оскільки відповідачем було зазначено про купівлю нерухомості за кордоном, яка не внесена у декларацію ні позивачкою, ні її чоловіком, вартість такої нерухомості не відповідає їх доходам. Таким чином, на думку позивачки, відповідач, не перевіряючи фактів, за відсутності належних та допустимих доказів, створив у суспільстві уявлення про вчинення позивачкою та членами її родини протиправних корупційних дій, що свідчить про порушення прав ОСОБА_1, які підлягають відновленню шляхом визнання оспорюваної інформації недостовірною та такою, що порочить і принижує її честь, гідність та ділову репутацію. Апеляційний суд цим обставинам уваги не надав.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що інтернет-виданням Контратки.uа. , на статтю якого посилався відповідач, було зазначено, що опублікована ним ІНФОРМАЦІЯ_6 інформація про придбання сім'єю ОСОБА_3 вілли на Сейшельських островах отримана з неперевіреного джерела та не відповідає дійсності і видалило цю статтю. Стаття на сайті Dubainewspost на момент звернення позивачкою з цим позовом до суду вже була видалена.

Апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити доводи позивачки про порушення відповідачем визначеної законодавством заборони поширювати недостовірну інформацію, а також стандартів професійної етики журналістів. Перевірці підлягає й те, чи виконано відповідачем положення пункту 2 частини третьої статті 26 Закону України щодо подачі для публікації об'єктивної і достовірної інформації.

Також, апеляційному суду відповідно до положень статті 23 ЦК України, яка передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди у разі порушення її прав унаслідок поширення недостовірної інформації, слід перевірити доводи ОСОБА_1 про завдання їй моральної шкоди протиправними діями відповідача, які полягали у поширенні щодо неї та членів її сім'ї недостовірної інформації.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції

у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.

Отже, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець