Ухвала

від 17.02.2021 по справі 296/10596/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 296/10596/19 Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.

Категорія 65 Доповідач Галацевич О. М.

У Х В А Л А

17 лютого 2021 р. м. Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 26 листопада 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду у справі №296/10596/19 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Центральний Івана Кочерги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати послуг на утримання будинку та прибудинкової території,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 16 січня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, а її апеляційну скаргу на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 26 листопада 2020 року - залишено без руху. Повідомлено ОСОБА_1 про необхідність протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали сплатити судовий збір в сумі 420,40 грн та надати апеляційному суду уточнену апеляційну скаргу та додані письмові матеріали відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі . Ухвалу від 16 січня 2021 року заявниця отримала 02 лютого 2021 року.

12 лютого 2021 року ОСОБА_1 подала до Житомирського апеляційного суду електронну форму звернення громадян, у якій просила надати роз`яснення з приводу залишення без руху її апеляційної скарги та відмови у наданні доступу до правосуддя без врахування її матеріального стану. У даному зверненні зазначила, що нею надані до суду всі наявні документи щодо її скрутного майнового стану. Також вказала, що вимога сплатити судовий збір в сумі 420,40 грн нівелює зміст апеляційної скарги, якою вона просить розстрочити виконання рішення суду.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 , слід зазначити наступне.

Відповідно до положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Порядок сплати та розміри судового збору визначаються Законом України Про судовий збір від 8 липня 2011 року № 3674-VI.

Положення вказаного закону неконституційними не визнавалися та відповідно не скасовані, а тому підлягають застосуванню при визначенні правових засад справляння судового збору, платників, об`єктів та розміру ставок судового збору, порядку сплати, звільненні від сплати та поверненні судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

За змістом ст. 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Згідно ч. 2 цієї статті Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналізуючи зміст чинного законодавства, слід дійти висновку, що для з`ясування розміру доходів ОСОБА_1 , їй необхідно було подати довідку про розмір річного доходу, тобто за попередній повний календарний рік, що останньою здійснено не було.

При цьому, норма п.2 ч.1 ст.8 Закону України Про судовий збір не може бути застосована при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору з огляду на те, що вона є відповідачкою у справі. Тому посилання останньої у заяві від 11 січня 2021 року (а.с.225-226) на те, що предмет спору стосується її житлових прав є безпідставними.

З огляду на процесуальний статус ОСОБА_1 у справі (відповідач), посилання її на рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі Шишков проти Росії , є помилковим, оскільки це рішення стосується інтересів заявника при поданні позову до суду, тобто позивачів. Рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справах Kniat v. Poland та Jedamski and Jedamska v. Poland , на які також посилається ОСОБА_1 , підтверджують необхідність національним судам встановлювати у особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо).

Проте, жодних документів на підтвердження факту відсутності достатньої кількості коштів для сплати судового збору в сумі 420,40 грн заявницею не додано. Надані нею копії довідки МСЕК, пенсійного посвідчення, трудової книжки, медичних довідок (а.с. 199-203, 210) без надання доказів про розмір отриманого доходу за минулий рік, розмір витрат на лікування, не надає суду можливості дійти висновку про такий майновий стан заявника, який би унеможливлював сплату ним судового збору, або вказував на те, що при його сплаті заявника буде поставлено у скрутне матеріальне становище.

Надана ОСОБА_1 до матеріалів справи копія трудової книжки із записом про звільнення з роботи 27.02.2020 не може підтверджувати відсутність у неї іншого доходу, крім як від трудової діяльності. Посилання заявниці на погіршення стану здоров`я її матері, також не могли бути підставою для звільнення заявниці від сплати судового збору. До того ж надані нею документи не містили доказів родинних відносин або довідки про склад сім`ї.

Отже, вказані заявницею обставини та надані нею документи не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, оскільки у повній мірі не характеризують майновий стан ОСОБА_1 та не свідчать про наявність умов, які, відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України та ст. 8 Закону України Про судовий збір , є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Разом з тим, враховуючи, що заявниця є особою з інвалідністю 3-ї групи, хворіє, суд вважає за можливе відстрочити їй сплату судового збору, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Керуючись ст. 136 ЦПК України, суддя

у х в а л и в :

Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору в сумі 420,40 грн за подання апеляційної скарги на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 26 листопада 2020 року , але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: