Постанова

від 31.05.2021 по справі 296/10596/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/10596/19 Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.

Категорія 65 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Микитюк О.Ю, Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Дяченко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу №296/10596/19 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Центральний Івана Кочерги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати послуг на утримання будинку та прибудинкової території

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 26 листопада 2020 року, постановлену суддею Шалотою К.В. у м. Житомирі

в с т а н о в и в:

Рішенням Корольовського райсуду м. Житомира від 05 серпня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Центральний Івана Кочерги (далі - ОСББ Центральний Івана Кочерги ) заборгованість з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.07.2018 по 01.01.2020 у розмірі 3939,19 грн. та судові витрати в розмірі 1921 грн.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила відстрочити виконання вказаного рішення суду. Заяву обґрунтовувала тим, що на даний час виконати рішення суду в повному обсязі вона не може у зв`язку із втратою роботи та через незадовільний стан здоров`я, враховуючи, що вона є особою з інвалідністю ІІІ групи.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 26 листопада 2020 рокуу задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосуванням норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про відстрочення виконання рішення суду на один рік.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказала на те, що судом першої інстанції не було враховано, що на даний час відповідач втратила роботу, є вдовою військовослужбовця та не перебуває у шлюбі; має встановлену групу інвалідності та несе значні витрати на своє лікування. Крім того, суд не врахував, що на даний час вона має на утриманні матір-інваліда ІІ групи, яка має тяжке захворювання та потребує значних фінансових витрат на своє лікування. Також суд не надав належної оцінки неправомірним діям керівництва ОСББ Центральний Івана Кочерги по відношенню до відповідача та неналежному наданню позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просила апеляційну скаргу відповідача відхилити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначила, що судове рішення є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду даного питання вірно встановив обставини справи, дослідив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду.

В судовому засіданні відповідач доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

Представник позивача просила апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду залишити без змін.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено виняткових випадків у розумінні ст. 435 ЦПК України, які можуть стати підставою для відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду, при цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в обґрунтування обставин на які посилається заявник.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Корольовського райсуду м.Житомира від 05 серпня 2020 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ Центральний Івана Кочерги заборгованість з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.07.2018 по 01.01.2020 у розмірі 3939,19 грн. та судові витрати в розмірі 1921 грн.

Звертаючись до суду з заявою про надання відстрочки виконання рішення суду, ОСОБА_1 послалась на те, що вона на даний час не працює, є інвалідом ІІІ групи загального захворювання, отримує лише пенсію, іншого доходу не має, у зв`язку з тим, що не може повноцінно працювати та те, що на її утриманні перебуває мати пенсіонерка, яка є інвалідом І групи, має тяжке захворювання, що ускладнює виконання рішення суду.

На підтвердження своїх доводів заявник до заяви та апеляційної скарги додала: копію пенсійного посвідчення інваліда ІІІ групи від 02 липня 2019 року, копію довідки до акта МСЕК від 09 квітня 2019 року, копію трудової книжки, копію свідоцтва про смерть чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , копію довідки до акту МСЕК від 04.11.1999 року про встановлення її матері ОСОБА_3 ІІ групи інвалідності безстроково, копії виписок з медичних карток про перебування на стаціонарному лікуванні матері відповідача з 04.06.2020 по 12.06.2020 та перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_1 з 26.10.2020 по 06.11.2020.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства (ст. 129-1 Конституції України).

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.ч.1, 3, 4, 5 статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України Про виконавче провадження , згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Виходячи із вимог ст. 435 ЦПК України та ст. 33 Закону України Про виконавче провадження відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі Іммобільяре Саффі проти Італії наголошує, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції, також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, спосіб виконання судового рішення не може змінюватись без наявності законних на це підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з тим, заявником не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували виняткові обставини, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду. Доказів на підтвердження щомісячних витрат, які відповідача несе на своє лікування та лікування своєї матері до суду надано не було.

При цьому, під час апеляційного розгляду за клопотанням відповідача до матеріалів справи була долучена довідка з Пенсійного Фонду України, з якої слідує, що середньомісячний розмір пенсії ОСОБА_1 в 2020 році складав 6475,81 грн. Також відповідач пояснювала, що вона після звільнення у 2020 році з роботи у зв`язку із скорочення посади, отримувала протягом року до березня 2021 року допомогу від держави по безробіттю в розмірі 4000-5000 грн. щомісячно.

Таким чином посилання заявника на те, що вона не працює, є інвалідом ІІІ групи загального захворювання, на її утриманні знаходиться мати-інвалід пенсійного віку, тому не має можливості сплатити борг одразу в повному обсязі не є тими виключними обставинами, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Посилання апелянта на неправомірні дії керівництва ОСББ Центральний Івана Кочерги по відношенню до неї та неналежне надання позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території також не є тими винятковими обставинами, які ускладнюють виконання рішення суду.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані в заяві про відстрочку виконання рішення суду обставини, у розумінні статті 435 ЦПК України, не можуть бути віднесені до виняткових і таких, що істотно ускладнюють та роблять неможливим виконання рішення суду та дають підстави для відстрочення виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам заяви, на які ОСОБА_1 вказувала у суді першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 26 листопада 2020 року - без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , проживаючої: АДРЕСА_1 ) в дохід держави 420,40 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 04 червня 2021 року.

Головуючий Судді