Постанова

від 11.02.2021 по справі 922/735/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2021 р. Справа № 922/735/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.,

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (вх.№3354 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2020 у справі №922/735/19, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Шарко Л.В., повний текст складено 09.11.2020,

за позовом Керівника Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, м. Харків,

до 1. Лозівської районної державної адміністрації Харківської області, м. Лозова,

2. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,

3. Фермерського господарства "Яровіт - 2018", м. Лозова,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1 , м. Лозова,

про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання недійсним договорів оренди, зобов`язання повернути майно

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2019 керівник Лозівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації від 18.11.2011 № 395;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження першого заступника голови Лозівської районної державної адміністрації від 26.09.2012 № 405;

- визнати недійсним договір оренди від 03.10.2013, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , земельної ділянки площею 59,3133 га (кадастровий номер 6323983500:03:000:0006), яка розташована за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району, скасувавши його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.10.2013, індексний № 7045696.

- визнати недійсним договір оренди від 03.10.2013, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , земельної ділянки площею 49,6933 га (кадастровий номер 6323983500:04:000:0001), яка розташована за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району, скасувавши його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.10.2013, індексний № 7063387.

- визнати недійсним договір оренди від 03.10.2013, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , земельної ділянки площею 14,6974 га (кадастровий номер 6323983500:11:000:0008), яка розташована за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району, скасувавши його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 22.10.2013, індексний № 7072912.

- зобов`язати Фермерське господарство "Яровіт-2018" (код 42477057) та ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) повернути у віддання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822) земельні ділянки державної власності, загальною площею 123,704 га, а саме: площею 59,3133 га (к.н. 6323983500:03:000:0006), площею 49,6933 га (6323983500:04:000:0001) та площею 14,6974 га (6323983500:11:000:0008), які розташовані за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.10.2020 у справі №922/735/19 відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Харківська обласна прокуратура звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2020 у справі №922/735/19 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури (вх.№3354 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2020 у справі №922/735/19; призначено справу до розгляду на 14 січня 2021 року, про що повідомлено учасників справи в порядку статей 120, 268 Господарського процесуального кодексу України.

22.12.2020 до Східного апеляційного господарського суду від ФГ "Яровіт-2018" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№129001), в якому 3-й відповідач, заперечуючи проти доводів прокурора, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Харківської обласної прокуратури, а рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2020 у справі №922/735/19 залишити без змін. Зокрема, вказує на те, що вимоги чинного законодавства не визначають розмір земельної ділянки, яка може бути надана для ведення фермерського господарства, та не містять обмежень щодо кількості цих земельних ділянок; не встановлюють обов`язку щодо відображення у заяві даних про трудові та матеріальні ресурси. Зазначає про те, що прокурором не доведено відсутності у заявника волевиявлення на створення фермерського господарства. Водночас, звертає увагу на те, що ОСОБА_1 вперше реалізував своє право на отримання земельної ділянки для створення фермерського господарства, а чинне законодавство не передбачає застережень щодо заборони створювати або бути засновником інших фермерських господарств.

Також, 28.12.2020 до апеляційного господарського суду від 1-го відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 13032), в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2020.

29.12.2020 до суду апеляційної інстанції від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник 2-го відповідача також просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2020. Вважає, що доводи прокурора щодо порушення Лозівською районною державною адміністрацією при прийнятті спірних розпоряджень вимог чинного законодавства безпідставними, спростовуються фактичними обставинами даної справи. Крім того, просить здійснювати розгляд даної справи за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Водночас, у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем-2 заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справи до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1830/19.

Вказане клопотання з посиланням на приписи пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України обґрунтоване тим, що в межах даної справи підставою позовних вимог визначено порушення відповідачами вимог чинного законодавства, що призвело до незаконної передачі в користування громадянину ОСОБА_1 земельних ділянок без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону), що в подальшому передані ФГ "Яровіт - 2018", а тому стороною спірних правовідносин є юридична особа. Водночас, заявник вказує на те, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу № 922/1830/19 для вирішення виключної правової проблеми, що має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики щодо юрисдикції даного спору.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2021 у зв`язку з відпусткою судді Шевель О.В. та судді Крестьянінова О.О. здійснено повторний розподіл судової справи № 922/735/19 та визначено наступний склад колегії суддів для її розгляду: головуючий суддя ОСОБА_2 , суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 14.01.2021 розпочалось за участю прокурора, який надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги. Присутній у судовому засіданні представник ФГ "Яровіт - 2018" заперечував проти доводів апелянта, зазначив про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду. Водночас, представник 1-го відповідача не підтвердив наявність у нього повноважень на представництво інтересів у суді, а саме, не надано доказів, що вказана особа наділена повноваженнями на самопредставництво у розумінні частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 11 лютого 2021 року, про що повідомлено учасників справи в порядку статей 120, 268 Господарського процесуального кодексу України.

04.02.2021 до суду апеляційної інстанції від Лозівської районної державної адміністрації Харківської області надійшла заява (вх. № 1471), в якій 1-й відповідач повідомив про те, що апеляційну скаргу прокурора не підтримує в повному обсязі, а також просить розглянути дану справу без участі його представника.

11.02.2021 до апеляційного господарського суду від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшло клопотання (вх. №1779), в якому зяавник просить вирішити клопотання щодо зупинення провадження у справі № 922/735/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справу №922/1830/19. Крім того, просить здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника 2-го відповідача.

11.02.2020 до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення ФГ "Яровіт - 2018" (вх. №1783) щодо питань, які обговорювались у судовому засіданні 14.01.2021. Зокрема, заявник зазначив про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 вперше звернувся до Лозівської РДА Харківської області як фізична особа для виділення в оренду спірних земельних ділянок для створення фермерського господарства за спрощеною (пільговою) процедурою, без проведення земельних торгів у відповідності до приписів статей 122, 124, частини 2,3 статті 134 Земельного кодексу України, статті 7 Закону України "Про фермерське господарства".

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 11.02.2021 розпочалось за участю прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2020 у справі №922/735/19 та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Присутній представник ФГ "Яровіт - 2018" просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Щодо заявленого клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/1830/19 прокурор залишив його вирішення на розсуд суду. Присутній представник 3-го відповідача заперечував проти вказаного клопотання, зазначивши про відсутність підставі для його задоволення з огляду на обставини даної справи.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (т.4, а.с. 17-22).

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших учасників справи.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у даній справи до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1830/19, судова колегія зазначає таке.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач-1 посилається на те, що у справі №922/1830/19 існує виключна правова проблема, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо юрисдикції спору у даній справі.

Зокрема, в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2020 у справі №922/1830/19 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначено про те, що висновки щодо належності до цивільної юрисдикції спорів, пов`язаних із повторним наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки існуючому фермерському господарству сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №619/1680/17-ц, від 03.04.2019 у справі №621/2501/18, від 15.01.2020 у справі №698/119/18.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №357/1180/17, від 20.03.2019 у справі №619/1680/17-ц, від 03.04.2019 у справі №621/2501/18, від 15.01.2020 у справі №698/119/18, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів, оскільки, на думку колегії суддів, такі спори повинні розглядатися в порядку господарського судочинства.

Розглянувши клопотання 2-го відповідача про зупинення провадження у справі, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на те, що правовідносини у справі № 922/735/19 та у справі № 922/1830/19 не є подібними, оскільки обставини отримання земельних ділянок та обставини подальшої реєстрації фермерського господарства в цих справах є різними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2011 ОСОБА_1 звернувся до Лозівської районної державної адміністрації із заявою від 01.10.2011 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування земельних ділянок загальною площею 126,04 га, розташованих на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району, для подальшого її отримання в оренду для ведення фермерського господарства.

До вказаної заяви додано копію паспорта та ідентифікаційного коду, копію документа про наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, викопіювання з проекту організації території земельних ділянок, тобто схеми місцерозташування земель (т.1, а.с.37-41).

Розпорядженням голови Лозівської районної державної адміністрації від 18.10.2011 №395 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 49,69 га, площею 17,0 га та площею 59,35 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства на умовах оренди (т.1, а.с. 34).

В подальшому, розпорядженням Лозівської районної державної адміністрації від 26.09.2012 № 405 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області; надано громадянину ОСОБА_1 в оренду терміном на 50 років для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 14,6974 га, земельну ділянку площею 49,6933 га та земельну ділянку площею 53,3133 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Новоіванівської сільської ради за межами населеного пункту (т.1, а.с. 35).

03.10.2013 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 укладено три договори оренди землі, за мовами яких орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населеного пункту на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області, а саме: земельна ділянка (кадастровий номер 6323983500:11:000:0008), площею 14,6974 га; земельна ділянка (кадастровий номер 6323983500:04:000:0001), площею 49,6933 га; земельна ділянка (кадастровий номер 6323983500:03:000:0006), площею 59,3133 га (т.1, а.с. 42-50).

Пунктом 8 договорів оренди землі було встановлено, що договір укладено на 50 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 14 договору оренди землі земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, право оренди на спірні земельні ділянки зареєстровано 22.10.2013 (індексні номери рішень: 7045696, 7063387, 7072912) (т.1, а.с. 57-65).

17.09.2018 було зареєстровано Фермерське господарство "Яровіт-2018" (код 42477057), що підтверджується відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Лозівською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження від 18.11.2011 № 395 та від 26.09.2012 № 405 всупереч вимогам статей 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносинах), що призвело до незаконного передання земельних ділянок загальною площею 123,704 га сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_1 .

Зокрема, прокурор вказує на те, що ОСОБА_1 на час звернення із заявою про надання в оренду земельних ділянок був власником та керівником сільськогосподарських підприємств, у тому числі фермерських господарств, а саме: Фермерського господарства "Святовіт-2011" (код 37915019), Фермерського господарства "Святовіт-2013" (код 38245481), Фермерського господарства "Пінгала" (код 35069585), видами діяльності яких є вирощування сільськогосподарських культур, та які уже використовують надані їм у користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

За твердженням прокурора, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі розпоряджень голови Лозівської районної державної адміністрації від 22.04.2011 № 141, від 07.06.2011 № 205 та договорів оренди від 03.10.2011 (із змінами та доповненнями), укладених між Лозівською районною державною адміністрацією та ФГ "Святовіт-2011", у користуванні вказаного господарства перебуває 4 земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 142,1119 га (кадастрові номери 6323983500:03:000:0005, 6323983500:02:000:0688, 6323983500:11:000:0007, 6323983500:09:000:0010), які розташовані за межами населених пунктів на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району для ведення фермерського господарства.

Також, на підставі розпорядження голови Близнюківської районної державної адміністрації від 134.11.2012 № 1312 та договору оренди від 29.12.2012, укладеного між Близнюківською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , у користуванні останнього та ФГ "Святовіт-2011" перебуває земельна ділянки державної власності сільськогосподарського призначення площею 27 га (кадастровий номер 6320686000:01:001:0080), яка розташована за межами населених пунктів на території Семенівської сільської ради Близнюківського району для ведення фермерського господарства.

Крім того, на підставі договорів оренди від 07.12.2009, укладених між Близнюківською районною державною адміністрацією та ФГ "Пінгала", останньому надано в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 2 (дві) земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 65,2645 га (кадастрові номери 6320682500:01:000:0698, 6320682500:01:000:0697), які розташовані на території Близнюківського району.

При цьому, за твердженнями прокурора, у приватній власності та користуванні членів сім`ї ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), які також є засновниками та членами вищевказаних фермерських господарств, перебувають у власності та користуванні земельні ділянки, які використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім того, прокурор посилається на те, що у заяві про надання в оренду земельних ділянок не зазначено дані щодо членів сім`ї, з числа яких останній начебто планував в подальшому створити фермерське господарство; не підтверджено наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо), тоді як відсутність зареєстрованої за громадянином ОСОБА_1 власної сільськогосподарської техніки для обробітку землі підтверджується листом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області.

Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про звернення громадянина ОСОБА_1 до Лозівської районної державної адміністрації із заявою про отримання в оренду спірних земельних ділянок для ведення фермерського господарства з метою уникнення проведення обов`язкових земельних торгів під час отримання в оренду додаткової землі не для створення нового фермерського господарства, а для розширення площ земель, які уже перебувають у користуванні вищевказаних господарств, а також власності останнього та членів його сім`ї, що за твердженнями прокурора, підтверджує той факт, що ОСОБА_1 не мав жодних намірів на ведення фермерського господарства з членами своєї сім`ї та (або) родичами в розумінні Закону України "Про фермерське господарство".

Зазначене, як вважає прокурор, свідчить про те, що Лозівською районною державною адміністрацією при виданні спірних розпоряджень та Головним управлінням Держземагентства у Харківській області при укладенні оспорюваних договорів фактично проігноровані вказані обставини щодо наявності у користуванні останнього земель державної власності, які уже використовуються з метою ведення фермерського господарства, та той факт, що дії ОСОБА_1 були спрямовані для отримання в користування вищевказаних земельних ділянок за спрощеною процедурою, без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на той час). Такий формальний підхід органу державної влади до розгляду питання щодо передачі спірних земельних ділянок ОСОБА_1 призвело до невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання орендарем у користування земель державної власності без проведення земельних торгів.

28.10.2020 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про відмову у позові повністю (т.3, а.с.137-154.

Вказане рішення суду першої інстанції з посиланням на положення статей 122-124, 134 Земельного кодексу України, статей 1, 7 Закону України "Про фермерське господарства" мотивовано тим, що відсутність реєстрації фермерського господарства протягом певного строку не свідчить про незаконність рішень ради про надання відповідних земельних ділянок для створення фермерського господарства; розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації від 18.11.2011 № 395 та першого заступника голови Лозівської районної державної адміністрації від 26.09.2012 № 405 є чинними; а також прокурором не доведено підстав для визнання недійсними спірних договорів оренди. Крім того, судом першої інстанції вказано, що не підлягає задоволенню вимога про повернення земельних ділянок, оскільки є похідною від основної вимоги про визнання незаконними розпоряджень та визнання недійсними договорів оренди.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що під час вирішення вимоги про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарства", як спеціальний відносно статті 123 ЗК України. Прокурор вважає, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що при зверненні до Лозівської районної державної адміністрації із заявою від 01.10.2011 ОСОБА_1 не обґрунтовано необхідність одержання землі такої значної площі з урахуванням можливості її обробітку та перспектив діяльності фермерського господарства. Також, на думку прокурора, всупереч вимогам статей 14, 76-79, 86 ГПК України господарським судом безпідставно не взято до уваги надані прокурором докази на підтвердження відсутності намірів ФГ "Яровіт-2018" використовувати спірні земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що ОСОБА_1 на момент отримання спірної земельної ділянки вже здійснював діяльність з ведення фермерських господарств. За таких обставин, прокурор вважає, що відповідачами суттєво порушено норми діючого законодавства щодо відведення земель поза встановленою процедурою земельних торгів (аукціону), що призвело до ненадходження значних коштів у вигляді орендної плати до бюджету. Зазначені обставини, на думку прокурора, призвели до порушення інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Спір виник у зв`язку із тим, що, за твердженням прокурора, розпорядження Лозівської районної державної адміністрації від 18.11.2011 № 395 та від 26.09.2012 № 405 прийнято з порушенням вимог статей 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, статей 1, 2, 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносинах), що призвело до незаконно передання земельних ділянок загальною площею 123,704 га сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1 статті 22 Земельного кодексу України).

Статтею 31 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень) передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно з підпунктом а частини 2 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

За змістом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частин другої, третьої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, статтею 123 Земельного кодексу України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування у тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; установлені підстави для відмови у наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім положень Земельного кодексу України, положеннями Закону України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини друга, четверта статті 7 Закону України "Про фермерське господарство").

Таким чином, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити бажаний розмір і місце розташування ділянки, обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціального по відношенню до статті 123 Земельного кодексу України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі №6-2902цс15, від 11.05.2016 у справі №6-2903цс15, від 18.05.2016 у справі №6-248цс16, постановах Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №665/2508/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц.

Також з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

При цьому, після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах шляхом участі у торгах, а не як фізична особа - громадянин із метою створення фермерського господарства.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі №6-248цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц та у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №314/3881/15-ц, від 25.09.2019 у справі № 397/30/17, від 29.01.2020 у справі №927/83/19 та від 25.03.2020 у справі №357/2418/15-ц.

Враховуючи доводи апеляційної скарги прокурора, предметом дослідження є, зокрема, відповідність заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельних ділянок для ведення фермерського господарства вимогам статті 123 Земельного кодексу України, статті 7 Закону України "Про фермерське господарство".

Судова колегія зазначає, що заяву (вх. 1175 від 11.10.2011) мотивовано тим, що в якості підстави звернення із заявою про виділення земельної ділянки у бажаному розмірі 126,00 га на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району Харківської області визначено - для створення фермерського господарства у складі 1 його членів, з метою вирощування зернових та технічних культур із зазначенням наявності для цього відповідної сільськогосподарської техніки (трактора, комбайна, причіпної техніки, автомобіля тощо). До вказаної заяви відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" додано, зокрема, викопіювання з проекту організації території земельних ділянок, копію диплома про набуття повної вищої сільськогосподарської освіти у Харківському державному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва за спеціальністю "Агрономія" та здобуття кваліфікації вченого агронома.

Посилання прокурора на відсутність обґрунтування одержання землі такої значної площі (кількості) та підтвердження наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо) є необґрунтованими, оскільки вказані вимоги до заяви громадянина стосовно отримання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства чинним законодавством не передбачені, у тому числі спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України "Про фермерське господарство", який не містить застережень щодо максимального чи мінімального розміру земельної ділянки, що може бути надана громадянину для ведення фермерського господарства, як і не містить обмежень щодо кількості таких ділянок, доказів на підтвердження наявності необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо), та зазначення цих даних щодо членів сім`ї.

Також, частиною 7 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Проте, зміст цієї норми не свідчить про необхідність надання однієї земельної ділянки або земельних ділянок, що розташовані суміжно.

Крім того, положеннями статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" не передбачено зазначення у заяві чи додатках до неї відомостей про трудові ресурси фермерського господарства - найманих осіб, які після його створення працюватимуть за трудовим договором (контрактом), та які не є його членами у розумінні положень частини 2 статті 3 цього Закону.

Також, відсутність у власності заявника зареєстрованої сільськогосподарської техніки не є перешкодою для оброблення земельної ділянки за допомогою найманих працівників та орендованої техніки.

До того ж, лише після створення та державної реєстрації юридичної особи - фермерського господарства, останнє має право на укладення трудових договорів з найманими працівниками, та розпочати процес формування матеріальних ресурсів фермерського господарства шляхом формування статутного капіталу, залучення кредитних коштів, укладення договорів про надання сільськогосподарських послуг, щодо оренди сільськогосподарської техніки.

Відповідно до частини 2 статті 1, частини 2 статті 3 Закону України "Про фермерське господарство" може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону; при створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту. Тобто, фермерське господарство може бути засноване лише однією особою - громадянином України, який у подальшому здійснює господарську діяльність одноособово та не мати інших членів фермерського господарства, а отже, у такому разі відображення у заяві даних про інших членів фермерського господарства не відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки ОСОБА_1 були виконані вимоги в частині зазначення необхідних відомостей та надано необхідні документи для оформлення землі в оренду, то вказану заяву та додані до неї документи орган державної виконавчої влади вважав достатніми для оформлення землі в оренду, у зв`язку з чим останній видав спірні розпорядження.

В апеляційні скарзі прокурор вказує на обов`язок Головного управління Держземагентства у Харківській області пересвідчитись щодо дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство, спроможності вести господарство такого виду. Проте, не вказує яким нормативно-правовим актом встановлено обов`язок органу виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування щодо проведення вищезазначених перевірок, не визначено порядку такої перевірки, підстав для відмови особі в задоволенні заяви за результатами перевірки.

До того ж, відповідно до вимог статті 123 Земельного Кодексу України саме особа, яка зацікавлена в отриманні в користування земельної ділянки із земель державної власності повинна звернутися до органу, визначеного у статті 122 цього Кодексу, до повноважень якого належить передача земельних ділянок. Таким чином, ОСОБА_1 шляхом подання звернення до Лозівської районної державної адміністрації стосовно отримання в користування на умовах оренди земельної ділянки реалізував своє волевиявлення та намір отримати земельну ділянку в оренду для ведення фермерського господарства.

Порядок створення фермерського господарства включає два основні етапи: набуття засновником права на земельну ділянку для ведення фермерського господарства; державна реєстрація фермерського господарства.

Матеріалами справи підтверджується, що громадянином ОСОБА_1 відповідно до статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" створено та здійснено державну реєстрації Фермерського господарства "Яровіт - 2018" після отримання фізичною особою ОСОБА_1 земельних ділянок на підставі спірних розпоряджень. Тобто, що вимоги закону додержані в частині цільового призначення землі.

Викладене також спростовує твердження прокурора про те, що ОСОБА_1 отримано спірні земельні ділянки не для створення та ведення фермерського господарства, а для розширення площі земель ФГ "Святовіт-2013", ФГ "Святовіт-2011" та ФГ "Пінгала".

Щодо посилання прокурора про створення відповідної юридичної особи через кілька років, то слід зазначити таке.

Велика Палата в своїй постанові від 12 травня 2020 року по справі №357/1180/17 зазначила про те, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності чи постійного користування на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства. (п. 23)

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що реєстрація фермерського господарства, як юридичної особи, є завершальною стадією створення фермерського господарства.

Звернення фізичної особи з заявою до органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування для отримання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, затвердження проекту відведення земельної ділянки та укладення договорів оренди передує реєстрації фермерського господарства та належить до компетенції відповідних органів, які в свою чергу контролюють вчинення дій сторін на кожній з цих стадій, тоді як стадія реєстрації фермерського господарства, як юридичної особи, залежить виключно від фізичної особи, якій ця земельна ділянка надавалась.

Таким чином, відсутність реєстрації фермерського господарства протягом певного строку не свідчить про незаконність рішень органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання відповідних земельних ділянок для створення фермерського господарства.

Водночас, як стверджував представник ФГ "Яровіт - 2018" у суді першої інстанції та під час апеляційного перегляду, спірні земельні ділянки до передання їх громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства перебували у користуванні садівничих товариств, а тому вони тривалий час були непридатні для вирощування сільськогосподарської продукції, у зв`язку з наявністю на вказаних ділянках плодово-ягідних дерев та чагарників. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, протоколами засідання земельних комісій Лозівської районної державної адміністрації за 2011 рік щодо припинення права користування садівницькими товариствами земельними ділянками та про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок площею (т.1, а.с. 116-124).

За таких обставин, задля приведення вказаних земельних ділянок у відповідний стан придатний для вирощування сільськогосподарських культур ОСОБА_1 протягом кількох років проводилися роботи по рекультивації та очищенню земельних ділянок від решток дерев та чагарників, а тому сільськогосподарська діяльність на вказаних ділянках певний час не здійснювалася, внаслідок чого ФГ "Яровіт - 2018" було зареєстровано та розпочало свою діяльність лише через кілька років після укладання договорів оренди.

Щодо твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 вже скористався своїм правом одержання в користування земель державної власності на пільгових умовах, без проведення земельних торгів, для створення ФГ "Святовіт-2011" (код ЄДРПОУ 37915019), ФГ "Святовіт-2013" (код ЄДРПОУ 38245481), та ФГ "Пінгала" (код ЄДРПОУ 35069585), суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується, що 29.11.2007 Близнюківською районною державною адміністрацією здійснено державну реєстрацію Фермерського господарства "Пінгала", та його засновником була інша особа - громадянин ОСОБА_6 , який згідно з рішенням постійно діючої комісії з питань земельних відносин Близнюківської районної державної адміністрації про надання ОСОБА_6 дозволу на розробку технічної документації зі встановлення меж земельної ділянки отримав у користування для створення фермерського господарства земельні ділянки - кадастровий номер 6320682500:01:000:0698, площею 19,7683 га, та кадастровий номер 6320682500:01:000:0697, площею 44,4293га, на території Добровільської с/ради, Близнюківського району, Харківської області (т.1, а.с. 188-189).

07.12.2009 вказані земельні ділянки були переоформлені на Фермерське господарство "Пінгала", для створення якого вони надавалися його засновнику, на підставі розпорядження Близнюківської районної державної адміністрації від 14.09.2009 №655 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення товарного с/г виробництва на умовах оренди ФГ " Пінгала".

05.03.2013 Голова ФГ "Пінгала" ОСОБА_6 здійснив відчуження майнового права засновника (власника) фермерського господарства, за договором купівлі-продажу, на користь фізичних осіб - ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; керівником юридичної особи є ОСОБА_5 (т.1, а.с.190-192).

Таким чином, у 2007 році земельні ділянки для ведення фермерського господарства ФГ "Пінгала" отримано у користування іншою особою - ОСОБА_6 , а лише з 05.03.2013 ОСОБА_1 набув майнове право засновника (власника) " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з 05.03.2013, тобто вже після того, як відповідно до вимог статті 121, частини 2 статті 134 Земельного кодексу України звернувся до Лозівської районної державної адміністрації із заявою (вх. № 1175 від 11.10.2011) та вперше отримав земельні ділянки для ведення фермерського господарства відповідно до розпоряджень Лозівської районної державної адміністрації від 18.11.2011 № 395 та від 26.09.2012 № 405.

Щодо ФГ "Святовіт-2011" слід зазначити, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення на території Новоіванівської сільської ради Лозівського району із кадастровими номерами 6323983500:09:000:0010, 6323983500:03:000:0005, 6323983500:02:000:0688, 6323983500:11:000:0007 були виділені громадянину ОСОБА_3 , що підтверджується розпорядженнями Лозівської районної державної адміністрації від 17.01.2011 №10, від 07.06.2011 №205, договорами оренди землі від 03.10.2011 №35-11, 36-11, 37-11 та 38-11; 19.03.2012 на підставі укладених додаткових угод до договорів оренди землі вказані земельні ділянки передні в оренду ФГ "Святовіт-2011" (т.1, а.с. 196-210).

При цьому, після надання Лозівською районною державною адміністрацією дозволу ОСОБА_3 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства, подальшого їх затвердження та укладання договорів оренди, наказом від 02.11.2011 №1 "Про створення фермерського господарства та призначення виконавчого органу" ОСОБА_1 було включено до складу членів ФГ "Святовіт-2011".

Таким чином, на дату звернення ОСОБА_1 із заявою (вх. 1175 від 11.10.2011) до Лозівської районної державної адміністрації про надання йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства він не мав у власності чи користуванні як громадянин або член фермерського господарства земельних ділянок державної (комунальної) форми власності, а отже, вимоги статті 121, частини 2 статті 134 Земельного кодексу України ним порушені не були.

Щодо ФГ "Святовіт-2013", то згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25.09.2018 №139002264, 19.03.2014 за ОСОБА_1 зареєстровано право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6320686000:01:001:0080, площею 27,0 га, розташованої на території Семенівської сільської ради Близнюківського району Харківської області; підстава виникнення речового права: договір оренди землі від 29.12.2012 б/н; рішення місцевого органу державної виконавчої влади від 13.11.2012 № 1312, виданого Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області (т.1, а.с.54).

Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 вперше звернувся із заявою про виділення земельних ділянок для створення фермерського господарства (вх. 1175 від 11.10.2011), за результатами розгляду якої прийняті спірні розпорядження Лозівської районної державної адміністрації від 18.11.2011 № 395 та від 26.09.2012 № 405; 22.10.2013 проведено державну реєстрацію права оренди на спірні земельні ділянки за ОСОБА_1 на підставі договорів оренди землі від 03.10.2013, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (т.1, а.с. 57, 60, 64).

Таким чином, громадянин ОСОБА_1 на час отримання земельних ділянок на підставі розпоряджень Лозівської районної державної адміністрації від 18.11.2011 № 395 та від 26.09.2012 № 405 не був у складі засновників (членів) ФГ "Святовіт-2011" (код ЄДРПОУ 37915019), ФГ "Святовіт-2013" (код ЄДРПОУ 38245481), та ФГ "Пінгала" (код ЄДРПОУ 35069585), та не отримував у користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства шляхом реалізації права на отримання таких земельних ділянок поза конкурсною процедурою.

Вказане не спростовано прокурором ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду.

Аналізуючи обставини справи в їх сукупності, враховуючи, що заявник ОСОБА_1 мав на дату звернення із заявою відповідну аграрну освіту; вперше звернувся до Лозівської районної державної адміністрації Харківської області як фізична особа про виділення в оренду земельних ділянок для створення фермерського господарства за спрощеною (пільговою) процедурою, без проведення земельних торгів, відповідно до статей 122, 124, частин 2, З статті 134 Земельного Кодексу України, статті 7 Закону України "Про фермерське господарство"; скористався належним чином своїм правом на отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства, та на підставі цього зареєстрував юридичну особу (ФГ "Яровіт - 2018"), яке самостійно здійснює господарську діяльність на вказаних земельних ділянках, має статутні кошти, самостійний баланс і діє на основі повного господарського розрахунку і самофінансування, належним чином використовує надані у оренду земельні ділянки, вчасно та у повному обсязі перераховує кошти за використання земельних ділянок державі, про що свідчать надані до суду податкові декларації з додатками, про сплату ОСОБА_1 земельного податку за 2013-2018роки (т.1, а.с. 167-187).

Вищенаведене свідчить, що подана ОСОБА_1 до Лозівської районної державної адміністрації заява для отримання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, відповідає вимогам, що були передбачені законодавством, чинним на той час, що виключає можливість скасування оспорюваного розпорядження у зв`язку із відсутністю порушень Лозівською районною державною адміністрацією норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації від 18.11.2011 № 395; визнання незаконним та розпорядження першого заступника голови Лозівської районної державної адміністрації від 26.09.2012 № 405.

Щодо вимог прокурора про визнання договорів оренди недійсними, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Статтями 210 - 211 Земельного кодексу України визначено, що наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.

Статтями 203, 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини не можуть суперечити цивільно-правовому законодавству, не повинні бути спрямовані на порушення інтересів і пошкодження майна держави, територіальної громади, незаконним заволодінням ним.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Враховуючи правомірність та чинність розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації від 18.11.2011 № 395 та розпорядження першого заступника голови Лозівської районної державної адміністрації від 26.09.2012 № 405 про надання громадянину ОСОБА_1 в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства, зважаючи на недоведеність прокурором інших підстав для визнання недійсними спірних договорів оренди, позовні вимоги про визнання недійсними таких договорів та скасування державної реєстрації цих договорів задоволенню не підлягають.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, позовна вимога про повернення земельних ділянок також не підлягає задоволенню, як похідна від основної вимоги про визнання недійсними розпоряджень та договорів оренди землі.

Щодо заяви другого та третього відповідачів про застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №372/1036/15-ц.

Таким чином, оскільки судом не встановлено порушень законодавства з боку відповідачів, то судом першої інстанції правомірно відмовлено у позові з підстав його необґрунтованості, а не з підстав пропущення строку позовної давності.

Наведене свідчить, що доводи прокурора про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскаржуваній частині.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Харківської обласної прокуратури без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2020 у справі №922/735/19 - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 28.10.2020 у справі №922/735/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.02.2021.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова