Рішення

від 18.02.2021 по справі 320/2783/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2021 року справа №320/2783/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Бориспільської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з позовом до Бориспільської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення Бориспільської міської ради Київської області від 05.03.2019 №4196-53-VII "Про скасування рішення виконавчого комітету міської ради від 28.01.2019 №55 "Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та ОСОБА_5 на будівництво житлового будинку".

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі повідомили, що рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 28.01.2019 №55 їм надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 на будівництво житлового будинку.

Однак, 05.03.2019 Бориспільська міська рада Київської прийняла рішення №4196-53-VII, яким скасувала вказане рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області.

Позивачі не погоджуються зі спірним рішенням та стверджують, що відповідач в силу вимог чинного законодавства не наділений повноваженнями скасовувати містобудівні умови та обмеження, оскільки містобудівні умови та обмеження можуть бути скасовані лише за заявою замовника, за рішенням суду або в порядку будівельного нагляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2019 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Бориспільської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2020 задоволено апеляційну скаргу Бориспільської міської рада Київської області, скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07.06.2019, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

30.03.2020 матеріали адміністративної справи №320/2783/19 надійшли на адресу суду та за результатами автоматизованого розподілу були переданні судді Дудіну С.О .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що Бориспільська міська рада Київської області в силу вимог чинного законодавства має повноваження скасовувати попередньо прийняті нею та виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області рішення.

Крім того, відповідач зазначив, що спірне рішення не порушує права та інтереси позивачів, а тому підставі для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 повернуто позивачам відповідь на відзив на позовну заяву.

Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

На підставі цього, справа розглянута судом за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

28.02.2016 між ОСОБА_7 (Продавець) та громадянами Ізраїлю ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (Покупці) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в Реєстрі за №1017, за умовами якого кожним із покупців було придбано у власність по 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,0997 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , надана для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Кадастровий номер земельної ділянки: 3210500000:06:004:0007 (а.с.72-73).

28.12.2016 між ОСОБА_10 (Продавець) та громадянами Ізраїлю ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (Покупці) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в Реєстрі за №1016, за умовами якого кожним із покупців було придбано у власність по 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,0996 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , надана для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Кадастровий номер земельної ділянки: 3210500000:06:004:0005 (а.с.78-79).

Також 28.12.2016 між ОСОБА_10 (Продавець) та громадянами Ізраїлю ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (Покупці) було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, за умовами якого кожним із покупців було придбано у власність по 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_2 АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 3210500000:06:004:0005), площею 0,0996 га (а.с.84).

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська консалтингова група - ЛТД" на замовлення позивачів було виготовлено Містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками об`єкту "Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Так, з вказаного містобудівного розрахунку вбачається розміщення на земельних ділянках з кадастровими номерами 3210500000:06:004:0005 та 3210500000:06:004:0007, загальною площею 0,1193 га, трьохповерхового житлового будинку з мансардним поверхом (а.с.87-92).

28.01.2019 виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області прийнято рішення №55, пунктом 1 якого доручено Управлінню містобудування та архітектури міської ради надати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та ОСОБА_5 на будівництво житлового будинку.

Пунктом 3 вказаного рішення визначено, що позивачі зобов`язані взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя та до прийняття в експлуатацію об`єкта завершеного будівництва сплатити кошти пайової участі в повному обсязі (а.с.93).

Відповідні Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 від 28.01.2019 №04-11/4, були затверджені наказом управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради від 28.01.2018 №10.

Судом встановлено, що 05.02.2019 між Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради (Виконроб) та громадянином ОСОБА_11 , який діє від імені громадян Ізраїлю ОСОБА_12 та ОСОБА_8 (Замовник), було укладено договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя №02, за умовами якого замовник зобов`язався прийняти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Борисполя при здійсненні будівництва житлової забудови по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці загальною площею 0,01993 га, що надана у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_13 згідно договорів купівлі-продажу від 28.12.2016 №1016 та від 28.12.2016 №1017.

Пунктом 3.1 договору визначено, що замовник сплачує грошові кошти у розмірі 4% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта згідно з розрахунком пайової участі замовників у розвитку і створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Борисполя до місцевого бюджету (а.с.95-96).

З матеріалів справи вбачається, що депутат Бориспільської міської ради Київської області VII скликання ОСОБА_14 звернувся до Бориспільської міської ради з депутатським зверненням від 05.02.2019, у якому просив:

- винести на розгляд постійної депутатської комісії з питань промисловості, будівництва, архітектури та інвестиційної діяльності проект рішення "Про скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради "Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та ОСОБА_5 на будівництво житлового будинку";

- винести на розгляд постійної депутатської комісії з питань регламенту та депутатської етики, контролю за виконанням рішень ради, законності, правопорядку, взаємодії із засобами масової інформації проект рішення "Про скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради "Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та ОСОБА_5 на будівництво житлового будинку";

- включити до порядку денного чергової сесії Бориспільської міської ради проект рішення "Про скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради "Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та ОСОБА_5 на будівництво житлового будинку".

Депутатське звернення мотивоване надходженням до депутата ради численних скарг, заперечень та пропозицій мешканців м.Бориспіль щодо рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 28.01.2019 "Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та ОСОБА_5 на будівництво житлового будинку" (а.с.97).

До вказаного депутатського звернення додано звернення, підписане мешканцями м.Бориспіль, яке містить вимогу про скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради "Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та ОСОБА_5 на будівництво житлового будинку", у зв`язку з непроведенням публічних громадських обговорень (а.с.98-99).

Як вбачається з протоколу засідання постійної комісії з питань промисловості, будівництва, архітектури та інвестиційної діяльності №60 від 18.02.2019, комісією було вирішено включити до порядку денного засідання постійної комісії питання про скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради "Про надання містобудівних умов та обмежень забудови громадянам ОСОБА_15 та ОСОБА_5 на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 " та винести вказане питання на розгляд сесії Бориспільської міської ради (а.с.100).

05.03.2019 Бориспільська міська рада Київської області прийняла рішення №4196-53-VII, пунктом 1 якого скасовано рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 28.01.2019 №55 "Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та ОСОБА_5 на будівництво житлового будинку".

Пунктом 2 рішення визначено вважати містобудівні умови та обмеження від 28.01.2019 №04-11/4 забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 такими, що втратили чинність (а.с.101).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон №3038-VI, в редакції на момент видачі позивачу містобудівних умов та обмежень) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Згідно з положеннями статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження є одними з основних складових вихідних даних.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Відомості про надані містобудівні умови та обмеження підлягають внесенню до реєстру містобудівних умов та обмежень, який веде відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури.

Підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, а також для їх скасування встановлюють частини четверта та восьма статті 29 Закону №3038-VI.

Так, відповідно до частини четвертої статті 29 Закону №3038-VI підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Отже, відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні визначається на момент прийняття рішення про видачу містобудівних умов та обмежень та у разі виявлення такої невідповідності спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури приймає рішення про відмову у видачі МБУО.

Згідно із частиною восьмою статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

При цьому вказаною вище нормою визначено, що скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;

3) за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Отже, наведений у статті 29 Закону №3038-VI перелік підстав для скасування містобудівних умов та обмежень є вичерпним і остаточним, розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, згідно з положеннями частини першої статті 41-1 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Частинами другою-четвертою статті 41-1 Закону №3038-VI визначено, що державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення; 5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося; 6) скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначений Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №698 (далі - Порядок №698).

Відповідно до пункту 2 Порядку №698 нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.

Комплексний аналіз наведених правових норм законодавства дає підстави для висновку, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації.

При цьому, наявність або відсутність підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, перелік яких є вичерпним, встановлюється на стадії їх надання або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю.

Скасування ж рішень об`єктів нагляду з підстав їх незаконності, є крайнім заходом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, належить до повноважень головних інспекторів будівельного нагляду ДАБІ України, до того ж, наявність таких порушень встановлюється за результатами проведення перевірок у визначеному законом порядку.

Таким чином, містобудівні умови та обмеження можуть бути скасовані у зв`язку з їх невідповідністю містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, проте таке скасування може бути наслідком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 30.12.2020 у справі № 296/13258/15-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93928021) та від 02.10.2019 №807/736/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 84676308).

Наведене, у свою чергу, свідчить про те, що ані Бориспільська міська рада, ані її структурний підрозділ - Управління містобудування та архітектури, не наділені повноваженнями по скасування виданих раніше містобудівних умов та обмежень.

Крім того, суд наголошує на тому, що у спірному рішенні не зазначені підстави для скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 28.01.2019 №55.

Так, у спірному рішенні зазначено, що воно прийнято за результатами розгляду депутатського звернення ОСОБА_14 від 05.02.2019 №320 та з урахуванням пропозиції постійної комісії міської ради з питань промисловості, будівництва, архітектури та інвестиційної діяльності відповідно до ст.25, пункту 9 статі 59 Закону №280/97.

Суд ухвалою про відкриття провадження у цій справі витребував від відповідача зазначені пропозиції постійної комісії міської ради, які були покладені в основу спірного рішення, однак ці докази суду надані не були.

Частиною дев`ятою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Керуючись вказаною нормою, враховуючи ненадання відповідачем витребуваного доказу без поважних причин, суд вважає за можливе визнати факт відсутності зазначених пропозицій постійної комісії міської ради з питань промисловості, будівництва, архітектури та інвестиційної діяльності, які були покладені в основу спірного рішення, що свідчить про немотивованість спірного рішення.

При цьому, відповідачем надано до матеріалів справи протокол постійної комісії з питань промисловості, будівництва, архітектури та інвестиційної діяльності Бориспільської міської ради від 18.02.2019 №60, з якого вбачається, що комісія вирішила включити до порядку денного засідання постійної комісії питання про скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради "Про надання містобудівних умов та обмежень забудови громадянам ОСОБА_15 та ОСОБА_5 на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 " та винести вказане питання на розгляд сесії Бориспільської міської ради, з огляду на резонансний характер рішення серед громадськості міста.

Однак, у вказаному протоколі не наведені мотиви, що зумовили необхідність скасування відповідного рішення.

Наведене підтверджує, що спірне рішення було прийнято за відсутністю як юридичних, так і фактичних підстав для цього.

Водночас, стосовно посилань відповідача на наявність у нього повноважень скасовувати власні рішення суд зазначає таке.

Відповідно до статті 25 Закону №280/97 сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з частинами першою-третьою статті 59 Закону №280/97 рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Частиною дев`ятою статті 59 Закону №280/97 встановлено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Статтею 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону №280/97, згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Однак, положенню частини десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 (далі - Рішення №7-рп/2009), у мотивувальній частині якого вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення . Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 30.12.2020 у справі № 296/13258/15-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 93928021) та від 02.10.2019 №807/736/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 84676308).

З матеріалів справи вбачається, що позивачами на виконання рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 28.01.2019 №55 було укладено з виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 05.02.2019 №02, за яким позивачі зобов`язались прийняти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Борисполя при здійсненні будівництва житлового будинку по вул.Карла Маркса, 55 в м.Бориспіль, Київської області, та сплатити грошові кошти у розмірі 4% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Отже, надання позивачам містобудівельних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 28.01.2019 №04-11/4 зумовило як наслідок виникнення між позивачами та виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області правовідносин щодо пайової участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя.

Суд зазначає, що у даній справі, на підставі містобудівних умов у позивача на час прийняття оскарженого рішення вже виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів та позивач заперечує проти зміни чи припинення таких правовідносин.

Крім того, суд зазначає, що при вирішенні питання наявності у суб`єкта містобудування права на скасування містобудівних умов та обмежень слід керуватися нормами ч.8 ст.29 Закону №3038, оскільки саме вони є спеціальними у спірних правовідносинах.

Щодо посилань відповідача у тексті спірного рішення на депутатське звернення ОСОБА_14 від 05.02.2019 №320, яке як зазначено вище, мотивоване скаргами та зверненнями мешканців міста Бориспіль щодо скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 28.01.2019 №55, у зв`язку з непроведенням публічних громадських обговорень, то суд не приймає їх до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої-другої статті 21 Закону №3038-VI громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

Отже, Законом №3038-VI визначений вичерпний перелік видів документації місцевого рівня, яка приймається за умови попереднього проведення громадського обговорення проектів такої документації.

При цьому, містобудівні умови та обмеження не належать до такого переліку, що, в свою чергу, виключає необхідність проведення громадського обговорення проекту даного документу.

З огляду на вказане, суд вважає, що підстави для прийняття відповідачем спірного рішення були відсутні.

У відзиві на позовну заяві відповідач зазначив про те, що спірне рішення ніяким чином не порушує права та інтереси позивачів.

Проте, така позиція відповідача є помилковою, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд зазначає, що Закон №3038-VI встановлює вимоги щодо необхідності здійснення власниками та користувачами забудови земельної ділянки за умови розроблення відповідної містобудівної документації, зокрема, містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

У зв`язку з цим, прийняття відповідачем спірного рішення унеможливлює здійснення позивачами забудови земельних ділянок, що перебувають у їхній власності та, відповідно, створює перешкоди у реалізації ними прав власників земельних ділянок.

Відповідно до статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

Отже, оскільки відповідачем прийнято рішення не у спосіб, визначений законом України, без дотримання принципу належного врядування, суд вважає, що рішення Бориспільської міської ради Київської області від 05.03.2019 №4196-53-VII є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Бориспільської міської ради Київської області від 05.03.2019 №4196-53-VII "Про скасування рішення виконавчого комітету міської ради від 28.01.2019 №55 "Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та ОСОБА_5 на будівництво житлового будинку".

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.