Рішення

від 27.09.2021 по справі 320/2783/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2021 року №320/2783/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представників позивачів про постановлення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Бориспільської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом до Бориспільської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення Бориспільської міської ради Київської області від 05.03.2019 №4196-53-VII "Про скасування рішення виконавчого комітету міської ради від 28.01.2019 №55 "Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на будівництво житлового будинку".

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2021, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021, адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Бориспільської міської ради Київської області від 05.03.2019 №4196-53-VII "Про скасування рішення виконавчого комітету міської ради від 28.01.2019 №55 "Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на будівництво житлового будинку".

13.04.2021 на адресу суду від представників позивачів, адвокатів Білика Григорія Івановича та Пилипенка Ігоря Петровича, надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Бориспільської міської ради на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судових витрат на оплату судового збору на суму 768,40 грн. та оплату правничої допомоги у розмірі 24000,00 грн.

21.04.2021 на адресу суду від Бориспільської міської ради Київської області надійшли заперечення на заява про ухвалення додаткового рішення.

Вказані заява та заперечення були передані для розгляду судді Дудіну С.О. 21.09.2021, що підтверджується актом від 21.09.2021 б/н, складеним працівниками ВДЗК (канцелярія) Київського окружного адміністративного суду.

Вирішуючи питання про стягнення відповідних судових витрат суд виходить з такого.

Частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення . У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи вказане та приймаючи до уваги те, що рішення у цій справі було ухвалено у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе здійснити розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими , а їх розмір обґрунтованим .

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є представником позивачів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі довіреності від 29.01.2019, зареєстрованої в Реєстрі за №304, та від 29.01.2019, зареєстрованої в Реєстрі за №305, які посвідчені приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Черповицькою Інною Юріївною. Вказані довіреності видані з правом передоручення, про що міститься відповідний запис.

28.03.2019 між ОСОБА_3 (Клієнт) та Біликом Григорієм Івановичем (Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат зобов`язався здійснити представництво клієнта, зокрема, в судах щодо оскарження рішення про скасування рішення Бориспільської міської ради "Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 на будівництво житлового будинку".

Пунктом 3 договору визначено, що за надання адвокатом правничої допомоги за цим договором, що вказана у п.1 договору, клієнт зобов`язаний виплатити гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі та на умовах, визначених у додатку до цього договору.

28.02.2019 між ОСОБА_3 (Клієнт) та Пилипенком Ігорем Петровичем (Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат зобов`язався здійснити представництво клієнта, зокрема, в судах щодо оскарження рішення про скасування рішення Бориспільської міської ради "Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на будівництво житлового будинку".

Пунктом 3 договору визначено, що за надання адвокатом правничої допомоги за цим договором, що вказана у п.1 договору, клієнт зобов`язаний виплатити гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі та на умовах, визначених у додатку до цього договору.

30.06.2020 між ОСОБА_3 та Біликом Григорієм Івановичем було підписано Додаток №1 до договору про надання правової допомоги, в якому сторони погодили викласти пункт 3 договору в такій редакції:

"За надання адвокатом правничої допомоги за цим договором, що вказана у пункті 1 договору, клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі 12000,00 грн."

та доповнити підпунктом наступного змісту:

"3.1.Вартість однієї години надання послуг становить 1500,00 грн. без ПДВ.

3.2. За результатами надання правової допомоги складається акт наданої правової допомоги, що підписується представниками кожної із сторін. Акт наданої правової допомоги є невід`ємною частиною даного договору та підставою для проведення розрахунків (оплат) та підтверджує факт надання правової допомоги за даним договором.".

30.06.2020 між ОСОБА_3 та Пилипенколм Ігорем Петровичем було підписано Додаток №1 до договору про надання правової допомоги від 28.02.2019, в якому сторони погодили викласти пункт 3 договору в такій редакції:

" За надання адвокатом правничої допомоги за цим договором, що вказана у пункті 1 договору, клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору в розмірі 12000,00 грн."

та доповнити підпунктом наступного змісту:

"3.1.Вартість однієї години надання послуг становить 1500,00 грн. без ПДВ.

3.2. За результатами надання правової допомоги складається акт наданої правової допомоги, що підписується представниками кожної із сторін. Акт наданої правової допомоги є невід`ємною частиною даного договору та підставою для проведення розрахунків (оплат) та підтверджує факт надання правової допомоги за даним договором.".

На підтвердження наданих послуг представниками позивачів додано до матеріалів справи акт прийняття-передачі наданих послуг правової допомоги від 01.04.2021 , в якому зазначено, що адвокатом були надані послуги на загальну суму 24000,00 грн., з яких:

- ознайомлення з документами для підготовки позовної заяви (6 год.) - 9000,00 грн.;

- консультування щодо обрання стратегії захисту інтересів позивачів (1 год.) - 1500,00 грн.;

- пошук та систематизація судової практики Верховного Суду у схожих судових справах (1 год.) - 1500,00 грн.;

- підготовка та подання до суду позову (8 год.) - 12000,00 грн.

Представниками позивачів в якості доказів понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 24000,00 грн. додано квитанцію від 01.04.2021 №2027375 на суму 12000,00 грн., виписану адвокатом Біликом Г.І., та квитанцію від 01.04.2021 №2027374 на суму 12000,00 грн., виписану адвокатом Пилипенком І.П.

У запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення відповідач зазначив, що заявлені позивача до стягнення витрат на правничу допомогу є неспіврозмірними зі складністю справи.

Крім того, відповідач зауважив, що позивачами було пропущено строк подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду .

Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 143 якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Отже, ухвалення судом додаткового судового рішення після прийняття рішення у справі здійснюється судом за умови подання стороною до закінчення судових дебатів у справі заяви про розподіл судових витрат та подання доказів понесення відповідних витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Як зазначено вище, розгляд справи був здійснений судом за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

При цьому у позовній заяві позивачами заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Суд зазначає, що рішення у справі було ухвалено судом 18.02.2021, направлено учасникам процесу та опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 23.02.2021.

У зв`язку з недостатнім фінансуванням суду на здійснення витрат на закупівлю поштових марок та оплати послуг відправлення поштової кореспонденції електронний примірник рішення суду, підписаний цифровим підписом судді, був направлений на електронну адресу представника Білика Г. І. (який є представником ОСОБА_3, який, у свою чергу є представником позивачів у справі), вказану у позовній заяві, та доставлений до електронної скриньки 18.02.2021, про що свідчить довідка, сформована Автоматизованою системою документообігу "Діловодство спеціалізованого суду".

Таким чином, представнику позивачів було відомо про ухвалення судом рішення у справі у день його прийняття.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно із частинами п`ятою та шостою статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Таким чином, звернувшись 13.04.2021 до суду із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представниками позивачів було порушено п`ятиденний строк для надання доказів.

Як було вказано вище, згідно з абзацом 3 частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Крім того, відповідно до частини другої статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи, що представники позивачів не надали у встановлений КАС України строк докази про понесення витрат на правничу допомогу, суд вважає за необхідне залишити заяву про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу без розгляду.

У своїй заяві представники позивачів посилаються на частину другу статті 252 КАС України, якою визначено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Однак, суд звертає увагу на те, що вказана норма стосується ухвалення додаткового рішення за наявності імперативних передумов для цього, визначених частиною першою цієї ж статті, якою врегульовано, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частина друга статті 252 КАС України не врегульовує питання подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, яке окремо врегульовано абзацом 3 частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, який імперативно визначає, що за відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, судом погоджується з позицією представників позивачів про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судового збору, з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем, ОСОБА_1 , сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 06.09.2019 №12806100013.

Доказ сплати судового збору був вже наявний у матеріалах справи на момент прийняття рішення у справі, що потребувало вирішення судом питання про його розподіл. Наведені обставини і відрізняють цю ситуацію від розподілу витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких були відсутні на момент прийняття рішення у справі та надані у подальшому з порушенням законодавчо визначеного п`ятиденного строку.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача, ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Бориспільської міської ради Київської області.

Таким чином, заява представників позивачів, адвокатів Білика Григорія Івановича та Пилипенка Ігоря Петровича, про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Заяву представників позивачів, адвокатів Білика Григорія Івановича та Пилипенка Ігоря Петровича, про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №320/2783/19 - задовольнити частково.

2. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Бориспільської міської ради Київської області (ідентифікаційний код: 04054903, місцезнаходження: 08300, Київська обл., м.Бориспіль, вул.Київський шлях, буд.72).

3. Залишити без розгляду заяву представників позивачів, адвокатів Білика Григорія Івановича та Пилипенка Ігоря Петровича, про ухвалення додаткового судового рішення у справі в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

4. Копію додаткового рішення суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.