Постанова

від 12.05.2021 по справі 320/2783/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №320/2783/19 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Грибан І.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бориспільської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Бориспільської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з позовом до Бориспільської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення Бориспільської міської ради Київської області від 05.03.2019 №4196-53-VII Про скасування рішення виконавчого комітету міської ради від 28.01.2019 №55 Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 на будівництво житлового будинку .

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Бориспільська міська рада Київської області подала апеляційну скаргу, в якій зазначає що суд першої інстанції не повно з`ясував обставин справи та неправильно застосування норми матеріального та процесуального права, відтак просить скасувати таке рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував клопотання відповідача про здійснення розгляду справи за правилами загального провадження та розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, хоча дана справа має велике значення для Бориспільської міської ради Київської області, як для представника територіальної громади міста Бориспіль.

Відповідач наголошує, що рішення виконавчого комітету міської ради від 28.01.2019 №55 Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 на будівництво житлового будинку є актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому не може бути скасований.

Бориспільська міська рада Київської області, вважає, що оскаржуване рішення не порушує права позивачів щодо проектування та початку будівництва запланованого об`єкту по АДРЕСА_1 .

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Бориспільської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що 28.02.2016 між ОСОБА_6 (Продавець) та громадянами Ізраїлю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (Покупці) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в Реєстрі за №1017, за умовами якого кожним із покупців було придбано у власність по 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,0997 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , надана для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Кадастровий номер земельної ділянки: 3210500000:06:004:0007.

28.12.2016 між ОСОБА_9 (Продавець) та громадянами Ізраїлю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (Покупці) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрований в Реєстрі за №1016, за умовами якого кожним із покупців було придбано у власність по 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,0996 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , надана для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Кадастровий номер земельної ділянки: 3210500000:06:004:0005.

Також 28.12.2016 між ОСОБА_9 (Продавець) та громадянами Ізраїлю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (Покупці) було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, за умовами якого кожним із покупців було придбано у власність по 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (загальна площа 62,6 кв.м., житлова площа 45,9 кв.м., зазначений в плані літерою А-І , надвірні будівлі та споруди, погріб В , колодязь К , огорожа 8-10 ) з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 3210500000:06:004:0005), площею 0,0996 га.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю Українська консалтингова група - ЛТД на замовлення позивачів було виготовлено Містобудівний розрахунок з техніко-економічними показниками об`єкту Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Так, з вказаного містобудівного розрахунку вбачається розміщення на земельних ділянках з кадастровими номерами 3210500000:06:004:0005 та 3210500000:06:004:0007, загальною площею 0,1193 га, трьохповерхового житлового будинку з мансардним поверхом.

28.01.2019 виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області прийнято рішення №55, пунктом 1 якого доручено Управлінню містобудування та архітектури міської ради надати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 на будівництво житлового будинку.

Пунктом 3 вказаного рішення визначено, що позивачі зобов`язані взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя та до прийняття в експлуатацію об`єкта завершеного будівництва сплатити кошти пайової участі в повному обсязі.

Відповідні Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 від 28.01.2019 №04-11/4, були затверджені наказом управління містобудування та архітектури Бориспільської міської ради від 28.01.2018 №10.

05.02.2019 між Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради (Виконроб) та громадянином ОСОБА_10 , який діє від імені громадян Ізраїлю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (Замовник), було укладено договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя №02, за умовами якого замовник зобов`язався прийняти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя при здійсненні будівництва житлової забудови по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці загальною площею 0,01993 га, що надана у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 згідно договорів купівлі-продажу від 28.12.2016 №1016 та від 28.12.2016 №1017.

Пунктом 3.1 договору визначено, що замовник сплачує грошові кошти у розмірі 4% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта згідно з розрахунком пайової участі замовників у розвитку і створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя до місцевого бюджету

З матеріалів справи вбачається, що депутат Бориспільської міської ради Київської області VII скликання ОСОБА_14 звернувся до Бориспільської міської ради з депутатським зверненням від 05.02.2019, у якому просив:

- винести на розгляд постійної депутатської комісії з питань промисловості, будівництва, архітектури та інвестиційної діяльності проект рішення Про скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 на будівництво житлового будинку ;

- винести на розгляд постійної депутатської комісії з питань регламенту та депутатської етики, контролю за виконанням рішень ради, законності, правопорядку, взаємодії із засобами масової інформації проект рішення Про скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 будівництво житлового будинку ;

- включити до порядку денного чергової сесії Бориспільської міської ради проект рішення Про скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 на будівництво житлового будинку .

Депутатське звернення мотивоване надходженням до депутата ради численних скарг, заперечень та пропозицій мешканців м. Бориспіль щодо рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 28.01.2019 Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 на будівництво житлового будинку .

До вказаного депутатського звернення додано звернення, підписане мешканцями м. Бориспіль, яке містить вимогу про скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 на будівництво житлового будинку , у зв`язку з непроведенням публічних громадських обговорень.

Як вбачається з протоколу засідання постійної комісії з питань промисловості, будівництва, архітектури та інвестиційної діяльності №60 від 18.02.2019, комісією було вирішено включити до порядку денного засідання постійної комісії питання про скасування рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Про надання містобудівних умов та обмежень забудови громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 та винести вказане питання на розгляд сесії Бориспільської міської ради.

05.03.2019 Бориспільська міська рада Київської області прийняла рішення №4196-53-VII, пунктом 1 якого скасовано рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 28.01.2019 №55 Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 на будівництво житлового будинку .

Пунктом 2 рішення визначено вважати містобудівні умови та обмеження від 28.01.2019 №04-11/4 забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 такими, що втратили чинність.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, позивачі звернулися з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ані Бориспільська міська рада, ані її структурний підрозділ - Управління містобудування та архітектури, не наділені повноваженнями по скасування виданих раніше містобудівних умов та обмежень.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 6 Закону №3038-VI, управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону № 3038-VI, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

За приписами ч. 4 ст. 29 Закону № 3038-VI підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції , що відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні визначається на момент прийняття рішення про видачу містобудівних умов та обмежень та у разі виявлення такої невідповідності спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури приймає рішення про відмову у видачі таких.

Згідно ч. 8 ст. 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;

3) за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення від 05.03.2019 №4196-53-VІІ не містить підстав його винесення, в ньому лише зазначено, що воно було прийнято після розгляду депутатського звернення ОСОБА_14 від 05.02.2019 №320 та врахування пропозиції постійної комісії міської ради з питань промисловості, будівництва, архітектури та інвестиційної діяльності, відповідно до ст. 25, п.9 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 41-1 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами ч. 4 ст. 41-1 Закону №3038-VI у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право:

1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону;

3) ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності;

4) вносити подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив його призначення;

5) вносити подання про позбавлення права виконувати певні види робіт посадової особи об`єкта нагляду до органу, яким таке право надавалося;

6) скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

За невиконання письмових вимог головних інспекторів будівельного нагляду посадові особи об`єктів нагляду несуть відповідальність відповідно до закону.

Про скасування рішень, прийнятих об`єктами нагляду, головний інспектор будівельного нагляду повідомляє голову відповідного органу місцевого самоврядування для прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності винної особи.

На час прийняття рішення виконавчого комітету міської ради від 28.01.2019 №55 Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 на будівництво житлового будинку та подальшого їх скасування рішенням Бориспільської міської ради Київської області від 05.03.2019 №4196-53-VII механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду був визначений Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №698 (далі - Порядок №698).

Відповідно до пункту 2 Порядку №698 нагляд здійснюється Держархбудінспекцією через головних інспекторів будівельного нагляду шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.

Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в даному випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, наявність або відсутність підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, перелік яких є вичерпним, встановлюється на стадії їх надання, скасування їх в подальшому можливе за заявою замовника або під час здійснення державно-будівельного нагляду, або за рішенням суду.

Таким чином, містобудівні умови та обмеження можуть бути скасовані у зв`язку з їх невідповідністю містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, проте таке скасування може бути наслідком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду.

Колегія суддів, вказує, що в матеріалах справи відсутні докази належного проведення та оформлення перевірки об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про те, що процедуру здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду дотримано не було.

Колегія суддів приходить до висновку, що ч. 8 ст. 29 Закону №3038-VI передбачає виключний перелік підстав для скасування містобудівних умов та обмежень. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що Бориспільська міська рада Київської області не має повноважень скасувати видані містобудівні умови свої подальшим рішенням, оскільки з наведених норм вбачається, що скасувати містобудівні умови та обмеження може лише замовник, головний інспектор будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду та суд.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не наділений повноваженням щодо скасування містобудівних умов та обмежень своїм рішенням.

Крім того, у спірному рішенні зазначено, що воно прийнято за результатами розгляду депутатського звернення ОСОБА_14 від 05.02.2019 №320 та з урахуванням пропозиції постійної комісії міської ради з питань промисловості, будівництва, архітектури та інвестиційної діяльності відповідно до ст. 25, п. 9 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 №280/97-В. (далі - Закон №280/97-В)

Відповідно до статті 25 Закону №280/97-В сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з частинами 1-3 ст. 59 Закону №280/97-В рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації . На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Частиною 9 ст. 59 Закону №280/97-В встановлено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Статтею 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у ст. 74 Закону №280/97-В, згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, положенню ч. 10 Закону №280/97-В дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 (далі - Рішення №7-рп/2009), у мотивувальній частині якого вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачами на виконання рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 28.01.2019 №55 було укладено з виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 05.02.2019 №02, за яким позивачі зобов`язались прийняти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя при здійсненні будівництва житлового будинку по вул. Карла Маркса, 55 в м. Бориспіль, Київської області, та сплатити грошові кошти у розмірі 4% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Отже, надання позивачам містобудівельних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 28.01.2019 №04-11/4 зумовило як наслідок виникнення між позивачами та виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області правовідносин щодо пайової участі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя.

Отже, що у даній справі, на підставі містобудівних умов у позивача на час прийняття оскарженого рішення вже виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів та позивачі заперечують проти зміни чи припинення таких правовідносин.

Колегія суддів вважає вірними зазначені висновки суду першої інстанції та використання при прийнятті оскаржуваного рішення висновків Рішення №7-рп/2009 та правових висновків Верховного Суду у постановах від 30.12.2020 у справі №296/13258/15-а та від 02.10.2019 №807/736/18.

Щодо аргументів апеляційної скарги про відсутність доказів порушення права позивачів оскаржуваним рішенням, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів ст. 1, другого речення ч. 3 ст. 8, ст. 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 ст. 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Оскільки Закон №3038-VI встановлює вимоги щодо необхідності здійснення власниками та користувачами забудови земельної ділянки за умови розроблення відповідної містобудівної документації, зокрема, містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, прийняття відповідачем спірного рішення унеможливлює здійснення позивачами забудови земельних ділянок, що перебувають у їхній власності та, відповідно, створює перешкоди у реалізації ними прав власників земельних ділянок.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що оскільки відповідачем прийнято рішення не у спосіб, визначений законом України, без дотримання принципу належного врядування, таке рішення Бориспільської міської ради Київської області від 05.03.2019 №4196-53-VII є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню, крім того, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

Щодо посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, всупереч клопотанням Бориспільської міської ради Київської області, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 12 КАС України (в редакції. чинній на час звернення до суду з позовною заявою) адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років .

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України Про запобігання корупції займають відповідальне та особливо відповідальне становище; 2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; 6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; 8) типові справи; 9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; 11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апелянта, що дана справа не є справою незначної складності та така не може бути розглянута за правилами спрощеного провадження, оскільки відповідно до статей 12, 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, і дана справа не підпадає під категорію справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, та не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявність підстав для задоволення позову.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 161 КАС України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання. Вказана ухвала направлена сторонам у справі засобами електронного зв`язку.

У відзиві на позовну заяву, який був зареєстрований судом першої інстанції 24.06.2020 вх.№21088/20 Бориспільська міська рада Київської області не просила здійснювати розгляд справи за участі сторін, отже посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а відтак відхиляються колегією суддів.

З огляду на вказане вище, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Бориспільської міської ради Київської області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан