Рішення

від 24.07.2007 по справі 13/102

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

вул.Шевченка

16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

24 липня 2007 р.  

Справа № 13/102  

Колегія

суддів у складі: головуючого  судді

Шкіндера П.А. суддів: Неверовської Л.М., Шелест С.Б.  при секретарі: Барчук Т.Г. розглянувши справу

за

позовом  Приватної фірми

"Рубін-А"  вул.

Грушевського,12,Коломия,Коломийський район, Івано-Франківська область,78200

до

відповідача  Підприємець ОСОБА_1  АДРЕСА_1

про  стягнення 16038 грн.

За участю представників:

Від позивача:     

Дутчак Д.І.- директор

Від відповідача:  представники не з"явились

встановила: заявлено

позов про стягнення 16038,00 грн., з яких: 486 грн. заборгованості за

користування торговими місцями за червень 2002 р. та 15552 грн. збитків.

          Підтримуючи позовні вимоги, позивач

зазначає, що внаслідок порушення відповідачем зобов»язань щодо звільнення

торгових місць у зв»язку з припиненням укладеного між сторонами договору про

надання послуг по створенню торгового місця від 01.09.2001 р. та його додатку,

позивачу завдано збитків в сумі 15552 грн., що полягають у неодержаних доходах

за період з 01.07.2002 року по 28.02.2005 р., які реально можна було б одержати

від оренди зазначеного майна, якби право позивача не було порушене.

          Розпорядженням в.о. голови

господарського суду Івано-Франківської області справу  №13/103 передано на колегіальний судовий

розгляд у складі: головуючого судді Шкіндера П.А., суддів: Неверовської Л.М.,

Шелест С.Б.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

судом встановлено наступне.

          Між сторонами даного спору 01.09.2001

р. укладено Договір про надання поолуг по обслуговуванню торгових місць (далі -

Договір), відповідно до п. 1.1. якого Приватна фірма «Рубін-А»надає, а

підприємець ОСОБА_1 користується комунальними та побутовими послугами по

забезпеченню торгівлі на торгових місцяхАДРЕСА_1. Відповідно до акту

приймання-передачі, складеного сторонами на виконання Договору торгові місця

було передано в користування підприємцю ОСОБА_1 (далі -підприємець).

      Як вбачається з п. 1.2 Договору,

зазначені торгові місця знаходились у користуванні позивача за первісним

позовом відповідно до укладеного між ним та Виробничим житловим

екплуатаційно-ремонтним підприємством договором оренди майнаНОМЕР_1. З

оглянутого судом оригіналу договоруНОМЕР_1. вбачається, що позивач ПФ «Рубін-А»

прийняв об»єкт оренди - комунальне майно (адміністративний та торговий будинки)

в тимчасове користування строком на 10 років для надання послуг торгівельним

підприємствам, юридичним, фізичним особам, проведення господарської,

комерційної і торгової діяльності (п.п. 1.1, 11.1 договоруНОМЕР_1).

          Аналіз правовідносин сторін за

Договором про надання послуг по обслуговуванню торгових місць дає підстави для

висновку про те, що даний Договір за своєю правовою природою є договором

суборенди комунального майна, отже до правовідносин сторін, що мали місце за

зазначеним Договором до моменту відчуження комунального майна Приватній фірмі

«Рубін-А»на підставі договору купівлі-продажу від 23.10.2002 р., застосовуються

положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна»від

10.04.2002 р. №2269-ХІІ.(далі - Закон).

              В силу положень ст. 17 Закону

термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності

заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом

одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим

на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. В

даному випадку, Договір між сторонами, відповідно до його додатку від

26.12.2001 р. було укладено до 31.03.2002 р. Після зазначеного терміну, як

встановлено поясненнями представників сторін в судовому засіданні, підприємець

ОСОБА_1 продовжував користуватись торговими місцями, а ПФ «Рубін-А»не

заперечував щодо цього, отже в силу ч.2 ст. 17 Закону Договір вважається

продовженим на той самий строк, тобто до 01.07.2002 р.

          Відповідно  до 

ч.2  ст.26  цього 

ж  Закону Договір  оренди 

припиняється  в  разі закінчення строку, на який його було

укладено. Отже, 01.07.2002 р. Договір є припиненим, чого не заперечує

представник позивача в судовому засіданні.

        Пунктом 3.1 Договору передбачено

зобов»язання підприємця по закінченні терміну дії даного Договору повернути

торгові місця за актом. Відтак, такий акт сторони не склали з посиланням на те,

що з 02.07.2002 р. вхід в приміщення торгового будинку було зачинено директором

ПФ «Рубін-А», внаслідок чого не було доступу до орендованих підприємцем

торгових місць. Вказані обставини підтверджуються актом від 03.07.2002 р.,

складеним підприємцями  та

продавцями,  які  працювали 

в  торговому будинку  (критому ринку),

письмовими та усними поясненнями

представників сторін в судовому засіднанні.

      Такі дії Приватної фірми

«Рубін-А»підприємець пояснює відмовою від пропозицій укладення нового договору

на інших умовах, що підтверджується листом ПФ «Рубін-А»НОМЕР_2, направленим, в

тому числі, підприємцю ОСОБА_1 (докази одержання листа на звороті). В

зазначеному листі ПФ «Рубін-А»попереджає про закриття критого ринку з

03.07.2002 р. за умови неукладення нового договору та несплати ринкового збору.

          23.07.2002 р. посадовими особами ПФ

«Рубін-А»та продавцями критого ринку складено акт про те, що після відкриття

критого ринку, що мало місце 23.07.2002 р., представники охоронної фірми

«Щит»заблокували вхід на другий поверх до 18 год. Після зазначеної дати другий

та третій поверхи критого ринку не функціонували, що також підтверджується

актом від 18.01.2006р., іншими матеріалами справи та не заперечується

представниками сторін в судовому засіданні ; ключі від критого ринку

знаходились у ПФ «Рубін», чого не заперечив представник в судовому засіданні.

        Наведені обставини дають підстави для

висновку про те, що невиконання підприємцем зобов»язань з повернення торгових

місць мало місце не з вини останнього; складання акту приймання-передачі

торгових місць унеможливлювалось і тим, що товарно-матеріальні цінності належні

підприємцю на час припинення Договору залишались на торгових місцях, доступ до

яких для підприємця був обмежений, в зв»язку з чим останній був позбавлений

можливості забрати товарно-матеріальні цінності; ; товарно-матеріальні цінності

підприємця за ініціативи керівника ПФ «Рубін-А»03.01.2003 р. були описані,

обліковані та передані на відповідальне збереження під охорону ТзОВ

«Охоронно-розшукове бюро «Корпус Альфа», що підтверджується договором від

03.01.2003 р., укладеним між ПФ «Рубін-А», ТзОВ «Охоронно-розшукове бюро

«Корпус Альфа»та виконавчим комітетом Коломийської міської ради.

      Відповідно до ст.203 ЦК УРСР, чинного на

момент існування правовідносин сторін, 

обсяг збитків, які підлягають відшкодуванню, складають витрати, зроблені

кредитором внаслідок невиконання або неналежного виконання боржником

зобов'язання, втрата або пошкодження майна кредитора, а також неодержані

доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.

Аналогічні положення щодо обсягу збитків містить ст.22 ЦК України, що згідно

п.4 його Прикіцевих та Перехідних положень підлягає застосуванню до тих прав і

обов'язків, що продовжують існувати після 01.01.04 р. При цьому, законодавство

виходить з принципу вини контрагента, як обов»язкової умови відповідальності за

порушення зобов»язання (ст.209 ЦК УРСР, ст.614 ЦК України).

        Порушення зобов"язань не може

призводити до покладання відповідальності за збитки, якщо не буде доведено

причинний зв"язок між невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання і

збитками.

        Вимагаючи стягнення збитків, позивач не

довів вини відповідача у їх заподіянні, рівно, як і не довів існування

причинного зв"язку між виникненням збитків і порушенням договірних

зобов'язань з огляду на те, поясненнями представників сторін в судовому

засіданні встановлено, що торгові місця, орендовані за Договором з часу

припинення Договору не утримуються підприємцем ОСОБА_1, майно останнього

зберігається згідно з зазначеним вище договором охорони в іншому приміщенні з

03.01.2003 р.,

За наведених обставин та норм ЦК України підстави для задоволення  позову в частині стягнення 15552 грн. збитків

у суду відсутні. В решті -  позов в

частині стягнення  486 грн.

заборгованості за користування торговими місцями  за червень 2002 р. є обгрунтованим, виходячи

з наступного.

Умови Договору не містять строку виконання грошових зобов»язань, а тому

за змістом   ст.165   ЦК 

УРСР   та  ст.530  

ЦК   України   боржник  

повинен      виконати   таке зобов»язання в семиденний строк з дня

пред»явлення   вимоги кредитором.   Вимога про погашення боргу надіслана

25.06.2002 р. (оригінал оглянутий в суді), факт її одержання підприємець не

заперечив, доказів погашення передбаченої п.2.3 Договору   плати в сумі 486 грн. за червень 2002 р.

суду не подав, а тому  позов в цій

частині підлягає, задоволенню.                                                                                                                           

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.4-6,151,161,165,203,209 ЦК

УРСР, ст. 22,23,526,530, п.4 Перехідних положень чинного Цивільного кодексу

України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» від

10.04.2002 р. №2269-ХІІ, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

вирішив:

позов

задоволити частково.

Стягнути з Підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 на користь Приватної фірми

«Рубін-А», м.Коломия, вул.Грушевського, 12 (код 13664983) - 486 грн.

заборгованості за користування торговими місцями, 5 грн. 40 коп. судових витрат

по сплаті державного мита та 3 грн. 58 коп. витрат інформаційно-технічного

забезпечення.

     Видати Приватній фірмі «Рубін-А» наказ

після набрання рішенням законної сили.

     В решті 

позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.

Головуючий суддя                                                      

Шкіндер П.А.

Суддя                                                                             

Шелест С.Б.

Суддя                                                                       

      Неверовська Л.М.

Рішення

оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України  03.08.2007р.