Постанова

від 23.02.2021 по справі 911/559/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2021 р. Справа№ 911/559/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство"

на рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2020

(повний текст рішення складено 02.12.2020)

у справі № 911/559/20 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Василівське"

до Білоцерківської районної державної адміністрації

треті особи: 1. Державне підприємство "Білоцерківське лісове господарство";

2. Київська обласна державна адміністрація

про скасування розпоряджень, визнання недійсним акту та скасування реєстрації речових прав

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, Князьський О.С.,

від відповідача: не з`явились,

від третьої особи-1: Капустін В.В.,

від третьої особи-2: Куценко А.Г.,

ВСТАНОВИВ:

ТДВ "Василівське" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської районної державної адміністрації про скасування в частині розпорядження від 07.06.2004 № 196 "Про надання в постійне користування земельних ділянок лісового фонду Білоцерківському держлісгоспу для ведення лісового господарства на території Білоцерківського району"; скасування в частині розпорядження від 22.03.2005 № 81 "Про надання земельних ділянок Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Білоцерківського району"; визнання недійсним Державного акту серії 1-КВ № 002492 від 24.11.2005 на право постійного користування землею, виданого Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству; скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами: 32204808800:02:014:0002, площею 14,3477 га, та 32204808800:02:016:0004, площею 2,2471 га.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірними розпорядженнями Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству були передані земельні ділянки, які частково накладаються на земельну ділянку № 5, яка належить ТДВ "Василівське" на праві постійного користування та входить до Державного акту на право постійного користування землею серії 1-КВ № 001539 від 07.06.1996.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.10.2020 позов задоволено повністю:

1) скасовано розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 07.06.2004 № 196 "Про надання в постійне користування земельних ділянок лісового фонду Білоцерківському держлісгоспу для ведення лісового господарства на території Білоцерківського району" в частині передачі в постійне користування земельної ділянки лісового фонду Білоцерківському держлісгоспу для ведення лісового господарства на території району згідно з додатком № 1 в розрізі Василівської сільської ради в розмірі 111,7 га;

2) скасовано розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 22.03.2005 № 81 "Про надання земельних ділянок Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Білоцерківського району" в частині надання земельних ділянок Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства загальною площею 34,3617 га в розрізі Василівської сільської ради, Білоцерківського району Київської області;

3) визнано недійним Державний акт серії I-КВ № 002492 від 24.11.2005 на право постійного користування землею, виданого Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству;

4) скасовано рішення про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку, кадастровий номер 3220480800:02:014:0002, площею 14,3477 га:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44279290 від 27.11.2018, прийнятого державним реєстратором Білоцерківської міської ради, Київської області Матушевич Оленою Василівною, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1705388632204; номер запису про право власності 29135778; власник: Київська обласна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 00022533);

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44279559 від 27.11.2018, прийнятого державним реєстратором Білоцерківської міської ради, Київської області Матушевич Оленою Василівною, про право постійного користування земельною ділянкою, площею 14,3477 за Державним підприємством "Білоцерківське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992119); номер запису про речове право: 29136045;

5) скасовано рішення про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку, кадастровий номер 3220480800:02:016:0004, площею 2,2471 га:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44286468 від 28.11.2018, прийнятого державним реєстратором Білоцерківської міської ради, Київської області Лепетинською Наталією Анатоліївною, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1705745632204; номер запису про право власності 29142364; власник: Київська обласна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 00022533);

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44287001 від 28.11.2018, прийнятого державним реєстратором Білоцерківської міської ради, Київської області Матушевич Оленою Василівною, про право постійного користування земельною ділянкою, площею 2,2471 га, за Державним підприємством "Білоцерківське лісове господарств" (код ЄДРПОУ 00992119); номер запису про речове право: 29142728.

6) стягнуто з відповідача на користь позивача 13 714,00 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 28.10.2020 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що спірні розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації внаслідок вилучення земельних ділянок, якими ТДВ "Василівське" користується відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії 1-КВ № 001539 від 07.06.1996, з порушенням вимог ст. 141, 142, 149 ЗК України, порушують права позивача як землекористувача, а Державний акт серії I-КВ № 002492 від 24.11.2005 на право постійного користування землею, виданого Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству, державна реєстрація права державної власності та права постійного користування земельними ділянками на ДП "Білоцерківське лісове господарство" перешкоджають в даний час позивачу провести державну реєстрацію речових прав (права постійного користування) на земельну ділянку за ТДВ "Василівське".

Не погодившись з рішенням, ДП "Білоцерківське лісове господарство" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне встановлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, просить скасувати повністю рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2020 у справі № 911/559/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

За твердження скаржника, позивачем неправильно обрано спосіб захисту, оскільки між позивачем та ДП "Білоцерківське лісове господарство" існують речово-правові відносини щодо права користування спірною земельною ділянкою, то і способом захисту є відповідний цим правовідносинам речово-правовий - витребування майна.

На думку скаржника, суд першої інстанції проігнорував обставини, встановлені рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.10.2019 у справі № 357/1670/19, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13.02.2020 щодо пропуску ТДВ "Василівське" строку позовної давності ще у 2019 році.

Крім того скаржник вказує, що ДП "Білоцерківське лісове господарство" мало бути залучене співвідповідачем, оскільки оскарженим судовим рішенням його позбавлено права землекористування.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Білоцерківське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2020 у справі № 911/559/20, призначено справу до розгляду на 23.02.2021.

18.02.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТДВ "Василівське" просить рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2020 у справі № 911/559/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП "Білоцерківське лісове господарство" без задоволення, наполягаючи, що позивачем вірно обраний спосіб захисту порушеного права і строк позовної давності не пропущено, оскільки про процедуру фактичного вилучення земельної ділянки та передачі в постійне користування ДП "Білоцерківське лісове господарство" позивач дізнався у 2018 році.

23.02.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення третьої особи-2 з проханням прийняти законне та обґрунтоване рішення у справі.

В судове засідання представники відповідача не з`явилися, хоч сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Беручи до уваги, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників у судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті і від сторін не надходило клопотання про розгляд апеляційної скарги в присутності їх представника, а також те, що згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутні представників відповідача за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні представник ДП "Білоцерківське лісове господарство" вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Представник третьої особи-2 також підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги.

Представники позивача вимоги та доводи апеляційної скарги заперечили, наполягаючи на її необґрунтованості та безпідставності.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 07.06.2004 № 196 "Про надання в постійне користування земельних ділянок лісового фонду Білоцерківському держлісгоспу для ведення лісового господарства на території Білоцерківського району", керуючись ст. ст. 17, 57, 123 ЗК України, ст. 9, 21 ЛК України, ст. 13 закону України "Про місцеві адміністрації" та у зв`язку з припиненням діяльності колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, було передано в постійне користування земельні ділянки лісового фонду Білоцерківського держлісгоспу для ведення лісового господарства на території району згідно додатку № 1, в тому числі в розрізі Василівської (п. 4 додатку помилково зазначено "Васильківська", а не "Василівська") сільської ради в розмірі 111,7 га. Управлінню сільського господарства і продовольства райдержадміністрації доручено організувати роботу з передачі та уточнення розмірів земель лісового фонду, які знаходились у користування колишніх колективних сільськогосподарських підприємств (п. 2). Вважати таким, що втратило чинність розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 30.08.2002 № 228 "Про передачі в оренду полезахисних смуг і інших насаджень за межами населених пунктів району, що вивільнені внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств" (п. 6).

На виконання розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 07.06.2004 № 196 "Про надання в постійне користування земельних ділянок лісового фонду Білоцерківському держлісгоспу для ведення лісового господарства на території Білоцерківського району" та наказу директора Білоцерківського держлісгоспу від 08.06.2004 № 37 проведено прийом-передачу земель лісового фонду у постійне користування Білоцерківського лісгоспу для ведення лісового господарства на території Василівської сільської ради, площею 80,0 га, про що складено відповідний акт від 14.06.2004.

Розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 22.03.2005 № 81 "Про надання земельних ділянок Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Білоцерківського району" була затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками, переданими Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства загальною площею 1545,8630 га лісових площ, з них за рахунок земель Білоцерківської КЕЧ району - 367,6176 га, та 1178,3454 га за рахунок земель запасу в межах 18 сільських рад Білоцерківського району Київської області згідно з додатком (п. 1). Вилучено із земель запасу в межах 18 сільських рад району 1178,3454 га лісових площ та із земель Білоцерківської КЕЧ району (МО України) - 367,6176 га, та надано ці землі, загальною площею 1545,8630 га, Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству в постійне користування для ведення лісового господарства (п. 2). Доручено Білоцерківському районному відділу земельних ресурсів організувати роботи по виготовленню державних актів на право постійного користування землею Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства (п. 3).

Отже, даним розпорядженням вилучено із земель запасу в межах 18 сільських рад району 1178,3454 га лісових площ та надано Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству в постійне користування для ведення лісового господарства, в тому числі в розрізі Василівської сільської ради в розмірі 34,3617 га.

На виконання розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 22.03.2005 № 81 Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству виданий Державний акт серії I-КВ № 002492 від 24.11.2005 на право постійного користування 34,3617 га землі в межах Василівської сільради Білоцерківського району згідно з планом землекористування для ведення лісового господарства. До плану землекористування включені земельні ділянки за кадастровими номерами: 3220480800:02:014:0002, площею 14,3477 га; 3220480800:02:016:0001, площею 10,7504 га; 3220480800:02:016:0002, площею 3,8350 га; 3220480800:02:016:0003, площею 3,1815 га; 3220480800:02:016:0004, площею 2,2471 га.

Із наданих позивачем витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається наявність інформації щодо реєстрації права власності та права постійного користування:

1) на земельну ділянку з кадастровим номером 3220480800:02:014:0002 площею 14,3477 га:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44279290 від 27.11.2018, прийнятого державним реєстратором Білоцерківської міської ради, Київської області Матушевич Оленою Василівною, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1705388632204; номер запису про право власності 29135778; форма власності: державна; власник: Київська обласна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 00022533);

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44279559 від 27.11.2018, прийнятого державним реєстратором Білоцерківської міської ради, Київської області Матушевич Оленою Василівною, про право постійного користування земельною ділянкою площею 14,3477 за ДП "Білоцерківське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992119); підстава виникнення речового права: державний акт на право постійного користування землею, серія та номер: I-КВ № 002492, виданий 24.11.2005 Білоцерківською райдержадміністрацією; номер запису про речове право: 29136045;

2) на земельну ділянку з кадастровим номером 3220480800:02:016:0004 площею 2,2471 га:

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44286468 від 28.11.2018, прийнятого державним реєстратором Білоцерківської міської ради, Київської області Лепетинською Наталією Анатоліївною, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1705745632204; номер запису про право власності 29142364; форма власності: державна; власник: Київська обласна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 00022533);

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44287001 від 28.11.2018, прийнятого державним реєстратором Білоцерківської міської ради, Київської області Матушевич Оленою Василівною, про право постійного користування земельною ділянкою площею 2,2471 га ДП "Білоцерківське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992119); підстава виникнення речового права: державний акт на право постійного користування землею, серія та номер: I-КВ № 002492, виданий 24.11.2005 Білоцерківською райдержадміністрацією; номер запису про речове право: 29142728.

Станом на дату звернення ТДВ "Василівське" до суду інформація щодо державної реєстрації речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3220480800:02:016:0001, площею 10,7504 га; 3220480800:02:016:0002, площею 3,8350 га; 3220480800:02:016:0003, площею 3,1815 га в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.

Згідно з наданим позивачем висновком експертного дослідження № 23961/19-41 від 17.09.2019, складеним КНДІСЕ за результатами проведення земельно-технічного дослідження на замовлення директора ТДВ "Василівське" ОСОБА_1 від 15.11.2018, на земельну ділянку № 5 КСП "Жовтень", площею 55,8746 га накладаються наступні земельні ділянки:

земельна ділянка за кадастровим номером 3220480800:02:014:0002 (загальна площа 14,3477 га); площа накладення становить 12,0389 га = 12,096 га + 0,0093 га;

земельна ділянка за кадастровим номером 3220480800:02:016:0001 (загальна площа 10,7504 га); площа накладення становить 7,6408 = 7,5643 га + 0,0765 га;

земельна ділянка за кадастровим номером 3220480800:02:016:0002 (загальна площа 3,8350 га); площа накладення становить 3,8007 га;

земельна ділянка за кадастровим номером 3220480800:02:016:0003 (загальна площа 3,1815 га); площа накладення становить 0,5874 га;

земельна ділянка за кадастровим номером 3220480800:02:016:0004 (загальна площа 2,2471 га); площа накладення становить 0,3283 га = 0,2110 га + 0,0142 га + 0,0032 га + 0,0999 га.

Дослідження спеціаліста не оспорюється сторонами у даній справі, тому Висновок експертного дослідження за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 17.09.2019 № 23961/19-41 є належним та допустимим доказом, який підтверджує конфігурацію та площі накладення земельних ділянок за Державним актом на право постійного користування землею від 07.06.1996 серії I-КВ № 001539, виданим колективному сільськогосподарському підприємству "Жовтень", та за Державним актом на право постійного користування землею серії I-КВ № 002492 від 24.11.2005, виданим Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству.

За твердженням позивача, ТДВ "Василівське" стало відомо про накладення даної земельної ділянки із земельною ділянкою, кадастровий номер 3220480800:02:014:002 із цільовим призначенням для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, загальною площею 14,3477 га, у 2018 році, під час внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки № 5 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії 1-КВ № 001539 від 07.06.1996.

Листом № 619 від 21.09.2018 на запит адвоката Мочинського А.Р. № 43 від 05.09.2018 ДП "Білоцерківське лісове господарство" направило копії документів, на підставі яких, земельна ділянка, кадастровий номер 3220480800:02:014:002 із цільовим призначенням для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг загальною площею 14,3477 га була передана третій особі-1, а саме: розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 07.06.2004 № 196 з копіями, акт приймання-передачі земель лісового фонду від 14.06.2004, розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 22.03.2005 № 81 з додатком, державний акт серії I-КВ № 002492 на право постійного користування земельною ділянкою площею 34,3617 для ведення лісового господарства.

Таким чином, враховуючи зміст позовних вимог, у даній справі ТДВ "Василівське" оспорює не лише повноваження відповідача на видачу зазначених актів індивідуальної дії, а й законність набуття права постійного користування земельними ділянками ДП "Білоцерківське лісове господарство" за Державним актом на право постійного користування землею серії I-КВ № 002492 від 24.11.2005 та право державної власності на перелічені земельні ділянки, зареєстровані за Київською обласною державною адміністрацією, з огляду на їх накладення на земельну ділянку надану в постійне користування КСП "Жовтень" за Державним актом на право постійного користування землею серії 1-КВ № 001539 від 07.06.1996.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права постійного користування землею), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Прийняття органом державної влади або місцевого самоврядування ненормативного акта породжує виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів у сфері земельних правовідносин. Тобто таке рішення є підставою виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків фізичних та юридичних осіб.

У такому разі вимога про визнання рішення незаконним може розглядатись як спосіб захисту порушеного цивільного права згідно зі ст. 16 ЦК України, якщо фактично підставою пред`явлення позовної вимоги є оспорювання прав особи, що виникли в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Відтак рішення органу державної влади або місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

Саме така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, провадження № 12-148гс19. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 925/1152/17. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у її постановах від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс18) та від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13 (провадження № 12-62гс18) з подібних правовідносин.

Отже, ТДВ "Василівське" як особа, яка вважає, що її законний інтерес або право порушено може скористатися способом захисту, прямо передбаченим нормою матеріального права, а доводи ДП "Білоцерківське лісове господарство" щодо неправильно обраного позивачем способу захисту є помилковими.

При цьому колегія суддів погоджується зі скаржником, що, враховуючи зміст об`єднаних позовних вимог, Білоцерківська районна державна адміністрація є неналежним відповідачем по частині з них, а ДП "Білоцерківське лісове господарство" та Київська обласна державна адміністрація у даній справі повинні мати правовий статус відповідачів, а не третіх осіб.

Проте, ст. 48 ГПК України передбачає залучення до участі у справі співвідповідача та/або заміну неналежного відповідача лише до закінчення підготовчого провадження. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Таким чином, апеляційний суд у силу своїх процесуальних повноважень не має права на стадії апеляційного розгляду на залучення до участі у справі інших осіб, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд лише через пред`явлення позову не до тієї особи. Недоліки провадження у вигляді участі у справі неналежного позивача не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 906/920/16 (провадження № 12-215гс18), суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Частина 2 ст. 95 ЗК України передбачає, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, установленому законом.

Згідно зі ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Звернутися за захистом свого права може, зокрема, особа, законний інтерес або право якої порушено.

На підтвердження порушеного права постійного користування спірною земельною ділянкою ТДВ "Василівське" заявляє, що є правонаступником КСП "Жовтень", посилаючись на статут ТДВ "Василівське", затверджений установчими зборами засновників ТДВ "Василівське" від 04.06.2013, та преюдиціальність обставин, встановлених в іншій справі, яка розглядалась в порядку господарського судочинства, а саме справи № 911/2981/15 за позовом ТДВ "Василівське" до Білоцерківської районної державної адміністрації, ФОП Кутового Г.П., за участю третьої особи управління Держземагенства у Білоцерківському районі Київської області.

Дійсно, у рішенні від 08.12.2016 у справі № 911/2981/15, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2017, Господарський суд Київської області дійшов висновку, що ТДВ "Василівське" є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Жовтень" (зміна організаційно-правової форми шляхом перетворення в ЗАТ "Василівське" та перереєстрації 28.12.1995) та правонаступником Закритого акціонерного товариства "Василівське" (шляхом перетворення в ТДВ "Василівське" та державної реєстрації 21.06.2013), що підтверджується наданими позивачем статутом ЗАТ "Василівське", статутом ТДВ "Василівське", статутом КСП "Жовтень", протоколом зборів уповноважених членів КСП "Жовтень" від 15.10.1995 про реорганізацію КСП "Жовтень" в ЗАТ "Василівське", протоколом № 1 від 15.11.1995 установчих зборів ЗАТ "Василівське", розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 28.12.1995 № 74 про перереєстрацію КСП "Жовтень" в ЗАТ "Василівське", передавальним актом ЗАТ "Василівське" станом на 31.10.2015, довідкою реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області від 21.09.2015 № 2183.

При цьому, Вищий господарський суд України у справі № 911/2981/15 визнав обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про те, що ТДВ "Василівське" має право користуватись земельними ділянками, на яких знаходяться належні йому об`єкти нерухомості, на тих же правових підставах, що і попередній власник цих об`єктів, тобто на праві постійного користування; Державний акт є правовстановлюючим документом щодо права землекористування, яке виникло на підставі відповідного рішення IV сесії 22 скликання Васильківської сільської Ради народних депутатів від 21.11.1995 та перейшло до правонаступника.

Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20) звернула увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Таким чином, висновок суду про наявність правонаступництва є правовою оцінкою, яка не має преюдиційного значення. Відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сукупність наявних у справі № 911/559/20 доказів не підтверджують зміну організаційно-правової форми КСП "Жовтень" шляхом його перетворення в ЗАТ "Василівське" та перереєстрації 28.12.1995; перетворення ЗАТ "Василівське" в ТДВ "Василівське" та державної реєстрації 21.06.2013, отже не доводять правонаступництво ТДВ "Василівське" у земельних правовідносинах КСП "Жовтень" за Державним актом на право постійного користування землею серії 1-КВ № 001539 від 07.06.1996.

Відповідно до наданого позивачем статуту, затвердженого установчими зборами засновників ТДВ "Василівське" 04.06.2013, ТДВ "Василівське" створено шляхом перетворення ЗАТ "Василівське" відповідно до рішення установчих зборів засновників від 23.11.2012; ТДВ "Василівське" є правонаступником ЗАТ "Василівське", до якого при перетворенні переходить вся сукупність прав та обов`язків; засновниками (первинними учасниками) ТДВ "Василівське" є ОСОБА_1 та ТОВ "Інтертех".

Згідно із внесеними 25.10.2019 рішенням загальних зборів учасників ТДВ "Василівське" змінами, у п. 2.1 статуту зазначено, що ТДВ "Василівське" є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Жовтень", зареєстрованого Виконавчим комітетом Білоцерківської районної ради народних депутатів 19.06.1990 № 58 на базі Колгоспу "Жовтень", у зв`язку із зміною організаційно-правової форми шляхом перетворення в ЗАТ "Василівське" на підставі рішень: зборів уповноважених членів КСП "Жовтень" від 15.10.1995 про реорганізацію КСП "Жовтень" в ЗАТ "Василівське" і загальних зборів засновників ЗАТ "Василівське" від 15.11.1995, протокол № 1, та перереєстрації відповідно до розпорядження голови Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 28.12.1995 № 74 "Про реєстрацію, перереєстрацію та зняття з державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності", реєстраційний номер: 204-609; державна реєстрація ЗАТ "Василівське" як юридичної особи, яка утворена в результаті перетворення, здійснено 30.08.2005 Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області, номер запису в Єдиному державному реєстрі: 1 328 120 0000 000426.

Проте зазначених у п. 2.1 статуту ТДВ "Василівське" документів для дослідження суду надано не було.

Статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Наявність у юридичної особи ідентифікаційного коду, за яким раніше було зареєстрована КСП, саме по собі не вказує на наявність обставин правонаступництва.

Ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

Саме така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20).

Отже, наявні у справі докази не підтверджують обставин, які б засвідчували прийняття КСП "Жовтень" рішення про реорганізацію підприємства шляхом перетворення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20) також звернула увагу, що указом Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі майна радгоспів. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Також необхідно зазначити, що Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Отже, відповідно до зазначених указів паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема, колективним сільськогосподарським підприємствам.

Позивач не пояснив та не підтвердив належними доказами, яким чином у ТДВ "Василівське" могли залишились землі КСП "Жовтень" за Державним актом на право постійного користування землею серії 1-КВ № 001539 від 07.06.1996, не обґрунтував порушення своїх прав, враховуючи, що спірні розпорядження відповідача, які стосуються земель лісового фонду - полезахисних смуг і інших насаджень за межами населених пунктів району, що вивільнені внаслідок реформування колективних сільськогосподарських підприємств, датовані 07.06.2004 та 22.03.2005, а державну реєстрацію ЗАТ "Василівське" як юридичної особи здійснено лише 30.08.2005.

Колегія суддів також звертає увагу, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП "Жовтень" шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП "Жовтень" автоматично мали б стати учасниками цієї юридичної особи, оскільки перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

Натомість згідно зі наданим позивачем статутом від 04.06.2013, його засновниками (первинними учасниками) є лише одна фізична особа та одна юридична особа, що, без належного обґрунтування, не доводить твердження позивача про перетворення з КСП "Жовтень".

Таким чином, позивач не довів належними та допустимими доказами що Білоцерківська районна державна адміністрація розпорядженнями від 07.06.2004 № 196 та від 22.03.2005 № 81 розпорядилася землями ТДВ "Василівське" та що на момент державної реєстрації права державної власності та права постійного користування на спірні земельні ділянки ТДВ "Василівське" було землекористувачем зазначених земельних ділянок на законних підставах.

Посилання позивача на те, що до передачі спірних земельних ділянок у постійне користування Білоцерківському держлісгоспу необхідно було вилучити ці земельні ділянки у позивача, так само не ґрунтуються на нормах закону, що регулює спірні правовідносини, оскільки позивач не набув права на земельні ділянки і тому останні не підлягали вилученню від нього. Так само відсутні будь-які підстави для того, щоб отримувати дозвіл чи згоду позивача на передачу земельних ділянок.

Обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20).

Таким чином, оскільки встановлені судом обставини не підтверджують, що на момент звернення позивача з позовом, так і на час ухвалення судових рішень у справі права позивача оскаржуваними розпорядженнями, актом чи рішеннями про реєстрацію речових прав на спірні земельні ділянки порушені, у суді відсутні підстави для судового захисту прав позивача.

Місцевий господарський суд наведеного не врахував, а відтак дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

З огляду на відмову в позові відсутні правові підстави для оцінки та застосування наслідків спливу строку позовної давності.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог не відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його повністю спростовують.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права згідно із ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2020 та ухвалення нового рішення про відмову у позові повністю.

Колегія суддів звертає увагу, що додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. За загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі, процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу (постанова Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 923/631/15).

Отже, додаткове рішенням Київської області від 28.10.2020 у справі № 911/559/20 втратило силу у зв`язку із скасуванням рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2020 у цій справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів зазначає, що згідно із ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови у позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2020 у справі № 911/559/20 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2020 у справі № 911/559/20 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

У позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Василівське" (09141, Київська область, Білоцерківський район, с. Василів, вул. Колгоспна, 1-Т, код ЄДРПОУ 01197246) на користь Державного підприємства "Білоцерківське лісове господарство" (09130, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Дрозди, урочище "Товста", квартал 50, код ЄДРПОУ 00992119) 22 071 (двадцять дві тисячі сімдесят одну) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

6. Матеріали справи № 911/559/20 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз