Ухвала

від 25.02.2021 по справі 569/22383/20

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/22383/20

1-кс/569/1451/21

УХВАЛА

25 лютого 2021 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданнівзалі суду клопотання власника майна ТзОВ «Швейно-торгове підприємство «Маяк» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні,-

В С Т А Н О В И В :

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ТзОВ «Швейно-торгове підприємство «Маяк» звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна, у якому просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 14 січня 2021 року по справі № 569/22383/20 на транспортний засіб марки RenaultMaster, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Швейно торгове підприємство «Маяк» (код ЄДРПОУ: 02971647).

В судове засідання представник власника майна адвокат ОСОБА_3 не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання у його відсутності та зодоволити його з підстав викладених у ньому.

Слідчий та прокурор в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду клопотання повідомлялись у встановленому законом порядку.

Із урахуванням заяви адвоката, відсутності слідчого та прокурора, відповідно до ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженні №12020180000000367, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

30.12.2020 у ході огляду місця ДТП оглянуто і вилучено автомобіль Renault Master, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який поміщено на територію Радивилівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області, що за адресою: м. Радивилів Рівненської області, вул. Почаївська, 17.

Постановою слідчого від 31 грудня 2020 року вказаний автомобіль визнано та прилучено до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ.

Власником автомобіля Renault Master, реєстраційний номер НОМЕР_1 , являється ТОВ «Швейно-торгове підприємство «Маяк», що розташоване за адресою: м. Радивилів Рівненської області, вул. Паркова, 7 А.

Згідно вимогст. 321 ЦПК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідност. 24 КПК Україникожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або вилучений нею, повинен бути якнайшвидше повернутий власнику, крім випадків передбачених ст.ст. 160-166, 170-174 КПК України.

Відповідно до ст. 167 КПКУ тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями174,539 Кримінального процесуального кодексу Українидо суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Відповідно дост.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно з п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1Європейської конвенції з прав людини.

Під час судового розгляду встановлено недостатність одного лише посилання слідчого на те, що майно є речовим доказом по даній справі, а тому таке майно підлягає арешту.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатисяперегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метоюповторного слухання справи і постановленнянового рішення. Відхід від цього принципу можливийлише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі" Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі"Брумареску проти Румунії").

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «новоселець кий проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Відповідно до положень статті 64 2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Таким чином, з клопотанням про накладення арешту на будь яке майно власником якого є ТОВ «Швейно торгове підприємство «Маяк», що не має процесуального статусу сторони кримінального провадження № 12020180000000367, виступає третьою собою, щодо майна якої вирішується питання про арешт,- мав право звернутися лише прокурор.

Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

У свою чергу, право власності в Україні охороняється законом, держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Згідно вимог статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до статей 391, 392 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як встановлено слідчим суддею, всі необхідні та можливі експертизи в межах кримінального провадження № 12020180000000367 за участі транспортного засобу автомобіля Renault Master, реєстраційний номер НОМЕР_1 проведені, а зняття заборони відчужувати, розпоряджатися та використовувати даний транспортний засіб власнику жодним чином не призведе до знищення слідів даного кримінального правопорушення.

Факт перебування майна під арештом тривалий час фактично позбавляє конституційного права власників, на законних підставах розпоряджатися своєю власністю.

Безпідставне обмеження права власності у вигляді накладення арешту на майно шляхом заборони його відчудження не є співрозмірним із завданнями кримінального провадження та порушує основоположні права власників майна, які визначені Конституцією України та чинним законодавством України.

Відповідно до положень статті 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі вище викладеного, враховуючи нормиКонституції України,ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2016 року №5" Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», дослідивши надані матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до задоволення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст.170,171,174,309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 14 січня 2021 року по справі №569/22383/20 на транспортний засіб марки RenaultMaster, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Швейно торгове підприємство «Маяк» (код ЄДРПОУ: 02971647), шляхом скасування заборони власнику чи іншій особі відчужувати, розпоряджатися та користуватися вищевказаним транспортним засобом.

Зобов`язати слідчогоСУ ГУНПв Рівненськійобласті майораполіції ОСОБА_4 ,безоплатно повернути автомобільмарки RenaultMaster,реєстраційний номер НОМЕР_1 його власнику Товариству з обмеженою відповідальністю «Швейно торгове підприємство «Маяк» (код ЄДРПОУ: 02971647).

Ухвала остаточна оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1