Рішення

від 16.02.2021 по справі 920/1043/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.02.2021 Справа № 920/1043/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участю секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1043/20 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АУМА ТЕХНОЛОГІЇ АВТОМАТИЗАЦІЇ (02660, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7, ідентифікаційний код 37388285, email:ІНФОРМАЦІЯ_1),

до відповідача: Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького, буд. 58, м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 05747991, email: info@snpo.ua),

про стягнення 2 282 155,02 грн.

та за зустрічним позовом: Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 05747991, email:info@snpo.ua),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АУМА ТЕХНОЛОГІЇ АВТОМАТИЗАЦІЇ (02660, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7, ідентифікаційний код 37388285, email:ІНФОРМАЦІЯ_1),

про стягнення 2 222 555,84 грн авансового платежу за договором поставки від 29.01.2020 № 290119АТА,

за участю представників учасників справи:

позивача: Мотига М.О. згідно ордеру від 01.10.2020 серії АІ№ 1059585 приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції,

відповідача: Сафронов М.А. за довіреністю від 29.12.2020 № 18-49/6.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 2 282 155,02 грн, з них: основний борг в сумі 2 027 549,16 грн за договором поставки від 29.01.2019 № 290119АТА, інфляційні втрати в сумі 32 350,28 грн, пеню в сумі 222 255,58 грн; а також судові витрати покласти на відповідача.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було порушено умови договору поставки від 29.01.2019 № 290119АТА щодо необхідності сплати другої частини попередньої оплати у встановлений договором та пунктами 7 Специфікацій № 1, № 2 до договору строк, у зв`язку з чим відповідачу нараховано пеню та інфляційні втрати у відповідних розмірах.

У позовній заяві, позивач зазначає, що очікує понести, крім витрат по сплаті судового збору 36 494,53 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 15.10.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/1043/20 за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 19.11.2020, 10:30.

05.11.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позов від 04.11.2020 № 18-7/937, відповідно до якого останній зазначає, що АТ Сумське НВО не здійснило остаточну оплату товару, постачання якого було передбачено Специфікаціями № 1 та № 2 до договору від 29.01.2019 № 290119АТА. Позивач не здійснив поставку товару. У відповідності до пункту 9.4 договору від 29.01.2019 № 290119АТА строк його дії скінчився 31.12.2019 та не подовжувався сторонами. Також, як зазначає відповідач у даному відзиві, сторони договору поставки узгодили порядок оплати за товар у формі попередньої оплати - остаточний платіж (50 % від вартості товару), а обов`язок покупця з оплати товару (100 % вартості обладнання) пов`язаний з обов`язком постачальника поставити товар (пункт 3.2 договору). В матеріалах справи відсутні докази здійснення поставки товару на користь відповідача. Оскільки, сторони в пункті 3.2 договору узгодили, що оплата товару здійснюється у формі попередньої оплати, тому заявлена до стягнення в позові сума заборгованості (2 027 549,16 грн) є саме попередньою оплатою за товар, і ця оплата мала бути здійснена до прийняття товару покупцем, тобто позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 2 027 549,16 грн в рахунок погашення заборгованості за договором від 29.01.2019 № 290119АТА є вимогою про стягнення попередньої плати за товар, поставка якого не відбулась. А тому вимоги позивача про стягнення основного боргу задоволенню не підлягають. Також, враховуючи сплив строку дії контракту, відсутність у продавця права вимагати, а у покупця - зобов`язання оплатити вартість непоставленого товару, позивач позбавлений права застосовувати до покупця заходи цивільно-правової відповідальності, зокрема, нараховувати та стягувати з покупця суми неустойки та інфляційних нарахувань. Крім того, відповідачем було здійснено контррозрахунок пені та враховуючи дату подання позову до суду, вбачається, що період обрахування пені з 16.06.2019 по 05.10.2019 перебуває поза межами строків позовної давності, які встановлені статтею 258 Цивільного кодексу України. У зв`язку з чим відповідач просить суд вважати вказане вище заявою про застосування строків позовної давності, здійсненої на підставі частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України. Також у даному відзиві відповідач просить суд при розподіленні судових витрат врахувати неспівмірність заявлених позивачем витрат на правову допомогу із складністю справи, та завищення вартості адвокатських послуг.

05.11.2020 представником відповідача - Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання подано до суду зустрічний позов від 04.11.2020 № 18-7/938 (вх. № 3359зп/20 від 05.11.2020), відповідно до якого просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АУМА ТЕХНОЛОГІЇ АВТОМАТИМЗАЦІЇ (02660, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7, ідентифікаційний код 37388285) на свою користь 2 222 555,84 грн авансового платежу за договором поставки від 29.01.2020 № 290119АТА, укладеним між сторонами у справі.

Зустрічні позовні вимоги обгрунтовані закінченням строку дії договору поставки від 29.01.2020 № 290119АТА 31.12.2019.

Ухвалою від 13.11.2020 постановлено відмовити у задоволенні клопотання Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (40004, Сумська область, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 05747991) про відстрочення сплати судового збору; зустрічну позовну заяву від 04.11.2020 № 18-7/938 (вх. № 3359зп/20 від 05.11.2020) Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (40004, Сумська область, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 05747991) залишено без руху; встановлено Акціонерному товариству Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (40004, Сумська область, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 05747991) строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 33 338,35 грн.

17.11.2020 від представника позивача надійшла відповідь на відзив від 14.11.2020 б/н (вх. № 10104/20), відповідно до якої останній зазначає, що відповідач наводить свої твердження щодо ризику постачальника у разі нездійснення попередньої оплати за товар покупцем , не виникнення зобов`язання постачальника щодо поставки товару , тощо. Проте, договір поставки, укладений між сторонами містить не просто попередню оплату, за умови не перерахування якої у постачальника не виникає обов`язок щодо поставки товару. Зазначений договір містить чітко визначений порядок оплати, кожен з етапів якої має наслідком виникнення у постачальника конкретно визначених зобов`язань у чітко визначені строки. Зокрема, умови оплати визначені пунктами 7 специфікацій № 1 та № 2, згідно яких передбачена попередня оплата в розмірі 50 % від вартості товару (партії товару) на поточний рахунок постачальника протягом 5-ти днів з моменту отримання від постачальника рахунку (копії) на товар. Позивачем на адресу відповідача надісланий рахунок - фактура від 22 лютого 2019 року № СФ-0000026 на суму 2 222 555,83 грн за специфікацією № 1 та рахунок - фактура від 26 лютого 2019 року № СФ-0000031 на суму 2 222 555,83 грн. 25 лютого 2019 року покупцем здійснена попередня оплата згідного наведеної норми Специфікації № 1 в розмірі 50 % вартості товару в розмірі 1 111 277,92 грн та 27 лютого 2019 року покупцем здійснена попередня оплата згідного наведеної норми Специфікації № 2 в розмірі 50 % вартості товару в розмірі 1 111 277,92 грн. Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву можливо й мали б якийсь сенс, якщо б останній не перерахував попередню оплату першої частини 50 % вартості товару. В такому випадку у позивача не виникало б зобов`язання щодо поставки товару взагалі. Водночас, сплативши зазначену оплату, відповідач визнав своє грошове зобов`язання за договором перед позивачем, з моменту, коли останній надішле повідомлення про готовність товару до відвантаження (поставки). Саме з огляду на зазначені обставини, які зумовлені особливостями складності виробництва, договір поставки укладається на умовах попередньої оплати 50 % вартості частини вартості обладнання. Інша ж частина оплата вартості товару вже не є попередньою оплатою, а є саме грошовим зобов`язанням, виникнення якого зумовлене повідомлення про готовність товару до відвантаження, якому, в свою чергу, передувало виробництво такого товару, що розпочалося вже після отримання попередньої оплати за товар. Щодо посилання відповідача на строк дії договору представник позивача зазначає, що зобов`язання останнього виникло з моменту отримання ним повідомлення про готовність товару до відвантаження зі складу заводу виробника (Німеччина), тобто 10.06.2019. Таким чином, зазначене зобов`язання відповідача має бути виконане незалежно від строку дії договору поставки, оскільки виникло в межах термінів, визначених таким договором.

У судовому засіданні 19.11.2020 оголошено перерву до 16.12.2020,14:00.

20.11.2020 від представника відповідача надійшли письмові заперечення від 19.11.2020 № 18-7/977, відповідно до яких останній зазначає, що позивач не був позбавлений права поставити товар, що передбачений Специфікаціями № 1 та № 2 до договору № 290119АТА від 29.01.2019, та мав таку можливість, що підтверджується повідомленням № 0607-Х/2 від 07.06.2019 відносно поставки товару за договором поставки № 290119АТА від 29.01.2019, яке додане до позовної заяви. Електронним поштовим повідомленням, паперова копія, якого додана до відзиву на позовну заяву АТ Сумське НВО виконуючи приписи частини другої статті 538 Цивільного кодексу України, повідомило позивача про неможливість виконати свій обов`язок із здійснення остаточної оплати авансу за товар, поставка якого передбачена Специфікаціями № 1 та № 2 до договору, тобто позивача було належним чином повідомлено про неможливість виконання зобов`язання. Таким чином, оскільки позивач утримався від поставки товару, та в силу вимог статті 538 Цивільного кодексу України, вбачається, що на момент закінчення строку дії договору (31.12.2019) у позивача було відсутнє право вимоги від відповідача здійснення попередньої плати, а у відповідача був відсутній обов`язок здійснити оплату товару. В той же час закінчення строку дії договору обумовлює неможливість виникнення на його підставі взаємних прав та обов`язків його сторін, в силу вимог статті 631 Цивільного кодексу України, а отже, позивач не має права вимагати від відповідача здійснити оплату попередньої плати за товар, передбачений Специфікаціями № 1 та № 2 до договору № 290119АТА від 29.01.2019.

27.11.2020 від представника Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви від 04.11.2020 № 18-7/938 (вх. № 3359зп від 05.11.2020) із доказами сплати судового збору у сумі 33338,35 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 23.11.2020 № 15. Зазначена заява подана в межах встановленого судом строку.

07.12.2020 від представника позивача надійшло клопотання від 01.12.2020 б/н (вх. № 3725к), в якому останній просить суд визнати поважними причини пропуску подання доказів та залучити до матеріалів справи докази (належним чином засвідчені копії документів), що додаються до цього клопотання, а саме: міжнародна товарно-транспортна накладна СМК № 0818203 (копія); сертифікат походження товару А 500784 (копія); товарно - транспортні накладні № 1800 від 24.06.2019 та № 1801 від 24.06.2019 відповідно (копії); банківські виписки (копії); доказ надіслання копій цього клопотання та доданих до нього документів відповідачу.

Також 07.12.2020 від представника позивача до суду надійшла заява від 01.12.2020 б/н (вх. № 3724к) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 10.12.2020 у справі № 920/1043/20 судом постановлено задовольнити заяву представника позивача - адвоката Мотиги М.О. (ІНФОРМАЦІЯ_1) від 01.12.2020 б/н (вх № 3724к від 07.12.2020) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; провести підготовче засідання у справі № 920/1043/20, призначене на 16.12.2020, 14:00 за участю представника позивача адвоката Мотиги М.О. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).

Ухвалою від 16.12.2020 постановлено клопотання представника позивача від 01.12.2020 б/н (вх. № 3725к) про визнання поважними причини пропуску подання доказів та долучення до матеріалів справи доказів задовольнити; визнати поважними причини пропуску строку на подання позивачем доказів та поновити відповідний строк, долучивши до матеріалів міжнародну товарно-транспортну накладну СМR № 0818203 (копія); сертифікату походження товару А 500784 (копія); товарно-транспортні накладні № 1800 від 24 06.2019 та № 1801 від 24.06.2019 відповідно (копії); банківські виписки (копії); доказ надіслання копій цього клопотання та доданих до нього документів відповідачу; продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі № 920/1043/20 на 30 днів - до 15.01.2021; прийняти зустрічний позов від 04.11.2020 № 18-7/938 (вх. № 3359зп від 05.11.2020) Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (40004, Сумська область, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, ідентифікаційний код 05747991) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АУМА ТЕХНОЛОГІЇ АВТОМАТИМЗАЦІЇ (02660, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7, ідентифікаційний код 37388285) 2 222 555,84 грн авансового платежу за договором поставки від 29.01.2020 № 290119АТА, укладеним між сторонами у справі, та об`єднати вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом у справі № 920/1043/20; відкласти підготовче засідання на 14.01.2021, 14:00 за участі представника позивача адвоката Мотиги М.О. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).

04.01.2021 від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) надійшов відзив на зустрічний позов від 28.12.2020 б/н (вх. № 9/21), відповідно до якого представник позивача за первісним позовом заперечує проти заявлених у зустрічному позові вимог з огляду на викладені нижче обставини. Договір поставки, укладений між сторонами містить умови не просто про попередню оплату, за умови не перерахування якої у постачальника не виникає обов`язок щодо поставки товару. Зазначений договір містить чітко визначений порядок оплати, кожен з етапів якої має наслідком виникнення у постачальника конкретно визначених зобов`язань у чітко визначені строки. Зокрема, умови оплати визначені пунктами 7 специфікацій № 1 та № 2, згідно яких передбачена попередня оплата в розмірі 50 % від вартості товару (партії товару) на поточний рахунок постачальника протягом 5-ти днів з моменту отримання від постачальника рахунку (копії) на товар. Позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом надісланий рахунок - фактура від 22 лютого 2019 року № СФ-0000026 на суму 2 222 555,83 грн за специфікацією № 1 та рахунок - фактура від 26 лютого 2019 року № СФ-0000031 на суму 2 222 555,83 грн. 25 лютого 2019 року покупцем здійснена попередня оплата згідного наведеної норми Специфікації № 1 в розмірі 50 % вартості товару в розмірі 1 111 277,92 грн та 27 лютого 2019 року покупцем здійснена попередня оплата згідного наведеної норми Специфікації № 2 в розмірі 50 % вартості товару в розмірі 1 111 277,92 грн. Доводи відповідача за первісним позовом, викладені у зустрічній позовній заяві можливо й мали б якийсь сенс, якщо б останній не перерахував попередню оплату першої частини 50 % вартості товару. В такому випадку, у позивача за первісним позовом не виникало б зобов`язання щодо поставки товару взагалі. Водночас, сплативши зазначену оплату, відповідач за первісним позовом визнав своє грошове зобов`язання за договором перед позивачем за первісним позовом, з моменту, коли останній надішле повідомлення про готовність товару до відвантаження (поставки). Як зазначає представник позивача за первісним позовом, предметом поставки є досить складне обладнання виробничого призначення, яке може бути виготовлене лише за індивідуальним замовленням заводом - виробником в Німеччині. Зокрема, технічні специфікації до договору поставки містять конкретно визначені індивідуальні характеристики та вимоги, поставлені відповідачем за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом щодо неповноповоротних вибухозахищених електроприводів (іншими словами - таке обладнання не є стандартним та виготовляється на індивідуальне замовлення покупця й іншими суб`єктами господарювання, крім відповідача за первісним позовом придбане бути не може). Також останній у даному відзиві зазначає, що обставини справи свідчать про те, що сторонами договору були чітке визначені строки виконання зобов`язань покупця в частині здійснення оплати за поставлений товар. Сплативши на користь позивача за первісним позовом попередню оплату за специфікаціями № 1 та № 2, відповідач за первісним позовом визнав свої грошові зобов`язання перед позивачем за первісним позовом, що пов`язані моментом отримання покупцем письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження. Щодо посилання відповідача за первісним позовом на строк дії договору поставки, зазначено, що зобов`язання останнього виникло з моменту отримання ним повідомлення про готовність товару де відвантаження зі складу заводу виробника (Німеччина), тобто 10.06.2019 Крім того, представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним) у даному відзиві просить суд визнати причини пропуску строку на подання відзиву поважними та поновити йому строк на подання відзиву на зустрічний позов.

05.01.2021 від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшла відповідь на відзив від 04.01.2021 №18-7/2, у якій зазначає, що припускаючи, що станом на 31.12.2019 відповідач за зустрічним позовом володів товарною продукцією, яка є предметом укладеного між сторонами договору, вбачається, що він мав можливість здійснити поставку такої продукції, або на суму здійсненої АТ Сумське НВО передоплати, або у повному обсязі, який визначений Специфікаціями № 1 та № 2. Однак, станом на день закінчення строку дії договору № 290119АТА від 29.01.2019, відповідач за зустрічним позовом не здійснив такої дії. Тлумачення відповідачем за зустрічним позовом пункту 3.2 договору № 290119АТА від 29.01.2019, не змінює суті зобов`язання АТ Сумське НВО , а саме сплатити до поставки товару 100 % вартості такого товару, що за змістом частини першої статті 693 Цивільного кодексу України визначається як ПОПЕРЕДНЯ ПЛАТА Враховуючи, що оплата продукції та її поставка є зустрічними зобов`язаннями, то обов`язок щодо його оплати (частина перша статті 692 ЦК України) виникає у покупця з моменту виконання постачальником обов`язку, щодо поставки товару. Однак, оскільки під час дії договору від 29.01.2019 № 290119АТА позивач за первісним позовом не виконав свого обов`язку щодо поставки товару, тому відповідач за первісним позовом не вбачає правових підстав щодо виконання обов`язку з попередньої оплати товару, після закінчення строку дії договору. Тож, оскільки жодна із сторін договору від 29.01.2019 № 290119АТА не виконала свого зустрічного обов`язку та не виступила з ініціативою подовжити строк його дії, відповідач за первісним позовом має всі підстави стверджувати, що обидві сторони своєю пасивною поведінкою фактично відмовились від своїх зобов`язань у повному обсязі, а отже не перебувають у договірних правовідносинах. Враховуючи вказані обставини, у володінні позивача за первісним позовом залишились грошові кошти, які були сплачені відповідачем за первісним позовом в якості попередньої плати, а оскільки вони сплачувались позивачеві за первісним позовом на підставі договору поставки від 29.01.2019 № 290119АТА, строк дії якого скінчився, то вбачається, що станом на день подання зустрічного позову у справі № 920/1043/20 такі грошові кошти перебувають у володінні відповідача за зустрічним позовом без належної правової підстави.

Ухвалою суду від 14.01.2021 у справі № 920/1043/20 постановлено задовольнити заяву представника позивача за первісним позовом, викладену у відзиві на зустрічний позов від 28.12.2020 б/н про поновлення строку на подання відзиву та долучення його до матеріалів справи; поновити Товариству з обмеженою відповідальністю АУМА ТЕХНОЛОГІЇ АВТОМАТИМЗАЦІЇ строк на подання відзиву на зустрічний позов та долучити до матеріалів справи відзив на зустрічний позов від 28.12.2020 б/н; закрити підготовче провадження та призначити справу № 920/1043/20 до судового розгляду по суті на 16.02.2021, 12:00 за участю представника позивача - адвоката Мотиги М.О. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua ).

11.02.2021 від представника позивача за первісним позовом до суду надійшло клопотання від 08.20.2021 б/н (вх. № 134/21), відповідно до якого представник позивача за первісним позовом у відповідності до статті 126 ГПК України просить суд долучити до матеріалів цієї справи в обгрунтування розміру частини понесених судових витрат позивача за первісним позовом копію платіжного доручення від 11.01.2021 № 2.

Представник позивача за первісним позовом приймав участь у судовому засіданні по суті 16.02.2021 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у відповідності до статті 197 ГПК України, за допомогою програмного забезпечення EasyCon (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua ).

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні по суті усно зазначив, що підтримує заявлені первісні позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні судом, проти зустрічного позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні повністю.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні по суті повідомив суду, що проти первісного позову заперечує та просить суд задовольнити зустрічні позовні вимоги з підстав зазначених у відзиві та зустрічному позові.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання статті 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

В судовому засіданні 16.02.2021 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

Щодо первісного позову.

29.01.2019 між сторонами у справі укладений договір поставки № 290119АТА (далі -договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого позивач за первісним позовом (постачальник) зобов`язується передати у власність відповідача за первісним позовом (покупець), а відповідач за первісним позовом зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товар, ціна, кількісні та якісні характеристики і терміни поставки якої викладені в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Якість і комплектність товару повинні відповідати вимогам технічної документації виробника, викладених у відповідних офіційних документах виробника та інших інформаційно-технічних матеріалах.

Пунктом 1.5 договору визначено, що позивач за первісним позовом гарантує, що він є виробником або імпортером товару і щодо постачальника не порушено справу про банкрутство, що не відкрито ліквідаційну процедуру, від органів податкової служби та інших державних органів відсутні претензії щодо державної реєстрації постачальника, достовірності та своєчасності визначення сум податку на додану вартість, а також повноти та своєчасності його сплати до державного бюджету України.

Згідно з пунктом 1.6 договору у разі якщо постачальник не є виробником або імпортером товару, то він гарантує, що стосовно його субпостачальників, що є постачальниками товару, по ланцюгу продажів товару до виробника або імпортера відсутні підприємства з ознаками фіктивності та щодо таких підприємств не порушено справу про банкрутство, що не відкрито ліквідаційну процедуру, від органів податкової служби та інших державних органів відсутні претензії щодо їх державної реєстрації, а також достовірності і своєчасності визначення сум податку на додану вартість, а також повноти та своєчасності його сплати до державного бюджету України.

Відповідно до пункту 2.1 договору поставка товару здійснюється партіями, відповідно до специфікацій до договору, які є невід`ємною частиною цього договору. Позивач за первісним позовом постачає товар (партію товару) на умовах DDP м. Суми вул. Горького, 58. При тлумаченні умов поставки мають силу Міжнародні правила тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Сторони погодили, що в разі розбіжності умов поставки, викладених договорі, з умовами поставки, передбаченими Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС, сторонами застосовуються умови, викладені в цьому договорі.

Відвантаження товару проводиться в тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження при навантаженні, транспортуванні, розвантаженні та зберіганні (пункт 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору визначено, що датою поставки товару (партії товару) вважається дата передачі товару покупцю, зазначена в товарно-транспортної накладної на товар (партію товару) вантажний декларації.

Пунктом 2.6 договору визначено, що термін поставки товару (партії товару) вказується в специфікаціях до договору.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що право власності на товар (партії товару) та ризики переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару (партії товару) покупцеві.

Загальна вартість договору становить 10 000 000,00 грн, в тому числі ПДВ 2 000 000,00 грн, включає в себе вартість товару і витрати в залежності від умов поставки, і визначається як загальна вартість товару, поставленого відповідно до специфікацій договору (пункт 3.1 договору).

За умовами пунктів 3.2, 3.3 договору оплата товару проводиться в такому порядку:

- попередня оплата в розмірі 50 % від вартості товару (партії товару) на банківський рахунок постачальника протягом 5-ти днів з моменту отримання від постачальника рахунку (копії) на товар (підставою для надання постачальником рахунку є письмове повідомлення та/або заявка покупця);

- оплата 50 % від вартості товару (партії товару) на банківський рахунок постачальника протягом 5-ти днів з моменту отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження зі складу заводу виробника (Німеччина), в разі якщо інші умови оплати не вказані в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Сторони погоджуються, що у разі зміни курсу гривні до євро станом на день, що передує даті оплати товару, або на дату пред`явлення претензії або позовної заяви щодо несвоєчасної оплати товару, над числовим значення курсу гривні до євро, більше ніж на 5 %, постачальник має право перерахувати вартість товару.

Специфікації і рахунки-фактури, які були передані сторонами засобами електронного зв`язку (за допомогою мережі Інтернет), на електронні адреси зазначені в цьому договорі, засобами факсимільного зв`язку, на телефон/факс за телефонними номерами вказаними в цьому договорі, мають юридичну силу і покладають на сторони відповідні права і зобов`язання за цим договором, сторони погоджуються з тим, що обмін оригіналами замовлень не є обов`язковим, а обмін оригіналами рахунків-фактур і специфікацій на виконання відповідної заявки є обов`язковим.

Відповідно до пункту 6.2 договору порушення договірних зобов`язань надає добросовісній стороні право стягувати на свою користь з винної сторони пеню:

- в разі прострочення поставки товару за договором постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості товару (партії товару), поставленого з простроченням за кожен день прострочення, але не більше 5 % вартості товару, поставленого з простроченням;

- в разі прострочення оплати товару за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % вартості простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5 % вартості товару.

Відповідно до пункту 8.3 договору сторони дійшли згоди, що Специфікації, заявки покупця, рахунки-фактури та інші документи, передача яких відповідно до умов цього договору допускається засобами електронного зв`язку та засобами факсимільного зв`язку, і, які були передані засобами електронного зв`язку (за допомогою мережі Інтернет), на електронні адреси зазначені в цьому договорі, засобами факсимільного зв`язку, на телефон/факс за телефонними номерами вказаними в цьому договорі, можуть бути використані в якості належних письмових доказів в суді і не можуть заперечуватися сторонами.

Пунктом 9.4 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019.

Судом встановлено, що до договору сторонами підписано дві специфікації:

- № 1 від 29.01.2019, за якою мав бути поставлений товар на загальну суму 2 302 148,52 грн, у тому числі ПДВ 383 691,42 грн;

- № 2 від 22.02.2019, за якою мав бути поставлений товар на загальну суму 2 222 555,83 грн, у тому числі ПДВ 370 425,97 грн.

За вимогою пункту 2.1 договору та умовами специфікації № 1 від 29.01.2019 постачальник зобов`язався поставити товар на умовах: DDP м. Суми, вул. Горького, 58, - у строк, що не перевищує 18 календарних тижнів від дати отримання заявки покупця, та за умови своєчасної повної оплати покупцем вартості товару по даній специфікації.

Відповідно до пункту 5 специфікації № 1 до договору, строк поставки становить 18 календарних тижнів від дати отримання заявки покупця, але за умови своєчасної повної оплати вартості товару по специфікації. Цим же пунктом передбачене право постачальника виконати свої зобов`язання з поставки товару достроково.

Умови оплати визначені пунктом 7 специфікації № 1, згідно якої передбачена попередня оплата в розмірі 50 % від вартості товару (партії товару) на поточний рахунок постачальника протягом 20-ти днів з моменту отримання від постачальника рахунку (копії) на товар.

Згідно пункту 7 специфікації № 1, оплата другої частини 50 % від вартості товару (партії товару) здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника протягом 5-ти днів з моменту отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження зі складу заводу виробника (Німеччина), товар не відвантажується до моменту отримання 100 % оплати.

Оплата товару, що мав бути поставлений за специфікацією № 1, мала бути здійснена у формі 100 % передплати (пункт 3.2 договору та пункт 7 Специфікації № 1):

- 50 % від вартості товару протягом 5-ти днів з моменту отримання від постачальника рахунку на товар;

- 50 % від вартості товару протягом 5-ти днів з моменту отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження зі складу заводу виробника (Німеччина).

За вимогою пункту 2.1 договору та умовами Специфікації № 2 від 22.02.2019 постачальник зобов`язався поставити товар на умовах DDP м. Суми, вул. Горького, 58 у строк, що не перевищує 18 календарних тижнів від дати отримання заявки покупця, та за умови своєчасної повної оплати покупцем вартості товару по даній специфікації.

Оплата товару, що мав бути поставлений за специфікацією № 2, мала бути здійснена у формі 100 % передплати (пункт 3.2 договору та пункт 7 Специфікації № 2):

- 50 % від вартості товару протягом 5-ти днів з моменту отримання від постачальника рахунку на товар;

- 50 % від вартості товару протягом 5-ти днів з моменту отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження зі складу заводу виробника (Німеччина).

На оплату товару, що мав бути поставлений за специфікацією № 1, позивачем за первісним позовом надіслано відповідачеві за первісним позовом рахунок-фактуру № СФ-0000026 від 22.02.2019.

На оплату товару, що мав бути поставлений за специфікацією № 2, позивачем за первісним позовом надіслано відповідачеві за первісним позовом рахунок-фактуру № СФ-0000031 від 26.02.2019.

25.02.2019 відповідачем за первісним позовом здійснено оплату 50 % вартості обох специфікацій:

- за специфікацією № 1 та рахунком-фактури № СФ-0000026 від 22.02.2019 здійснено платіж на суму 1 111 277,92 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 44222 від 25.02.2019;

- за специфікацією № 2 та рахунком-фактури № СФ-0000031 від 26.02.2019 здійснено платіж на суму 1 111 277,92 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 44348 від 25.02.2019.

Вказані обставини також підтверджуються Заключною випискою за період з 25.02.2019 по 28.02.2019, копія якої додана позивачем за первісним позовом до позовної заяви.

В обґрунтування первісних позовних вимог позивач за первісним позовом зазначає, що на виконання зобов`язань, передбачених пунктом 5 Специфікацій до договору, 07.06.2019 ним на адресу відповідача за первісним позовом засобами поштового зв`язку надісланий лист № 0607-Х/2 щодо готовності до відвантаження товару, який є предметом договору та Специфікацій № 1, зі складу заводу виробника. Зазначений лист отриманий відповідачем засобами поштового зв`язку 10.06.2019 р., з огляду нащо, з урахуванням норми пункту 7 Специфікації № 1, відповідач повинен був виконати грошове зобов`язання по сплаті другої частини оплати вартості товару в строк до 16.06.2019.

Відповідно до п. 3.2. договору, що у разі зміни курсу гривні до євро станом на день, що передує даті оплати товару, або на дату пред`явлення претензії або позовної заяви щодо несвоєчасної оплати товару, над числовим значення курсу гривні до євро, більше ніж на 5 %, постачальник має право перерахувати вартість товару.

Таким чином, як зазначає позивач за первісним позовом, сума грошового зобов`язання відповідача за первісним позовом визначається із врахуванням умов пункту 3 договору щодо врахування зміни курсу гривні до євро, з огляду на що, на момент виконання грошового зобов`язання покупця, зазначена сума має бути сплачена також з урахуванням наведених положень договору.

З урахування наведеного позивач за первісним позовом наводить розрахунок заборгованості за Специфікацією № 1: сплачена сума 50 % вартості товару - 1 111 277,92 грн, що становить 36 255,00 євро (курс євро 30,6771 грн); несплачена сума 50 % вартості товару -1 013 774,58 грн, що становить 36 225,00 євро (курс євро станом на дату складення претензії 27,9855 грн).

Позивач за первісним позовом зазначає, що відповідно до положень пункту 7 Специфікації № 1, в частині необхідності оплати другої частини платежу, з 10.06.2019 у відповідача за первісним позовом виникли грошові зобов`язання перед позивачем за первісним позовом в сумі 1 013 774,58 грн, зазначений строк сплив 16.06.2019. Відповідно до положень пункту 7 Специфікації № 2, в частині необхідності оплати другої частини платежу, з 10.06.2019 у відповідача за первісним позовом виникли грошові зобов`язання перед позивачем за первісним позовом в сумі 1 013 774,58 грн, зазначений строк сплив 16.06.2019, проте, відповідач за первісним позовом не виконав свої грошові зобов`язання перед позивачем за первісним позовом у визначений строк та в повному обсязі.

Позивач за первісним позовом у позовній заяві зазначає, що загальна сума заборгованості відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом за договором поставки (за Специфікацією № 1 та Специфікацією № 2) становить 2 027 549,16 грн (1013 774,58 грн + 1013 774,58 грн).

Крім наведеного позивачем за первісним позовом нараховано відповідачеві за первісним позовом на підставі пункту 6.2 договору пеню в сумі 222 255,58 грн за період з 16.06.2019 по 16.12.2019 та на підставі частини другої статті 625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 32 350,28 грн за період з 16.06.2019 по 05.10.2020.

Відповідач за первісним позовом проти позовних вимог заперечує та зазначає, що керуючись домовленістю сторін, що викладена у пункті 8.3 договору поставки від 29.01.2019 № 290119АТА, представник АТ Сумське НВО - провідний інженер Гаврилюк Олена, 19.06.2019 на електронну пошту директора ТОВ АУМА ТЕХНОЛОГІЇ АВТОМАТИЗАЦІЇ Олександра Хало (khalo@аumatech.соm.uа) направила повідомлення (а.с. 104), в якому було обґрунтована неможливість АТ Сумське НВО виконати зобов`язання з остаточної оплати товару у строки, що визначені договором.

Станом на день розгляду цієї справи відповідач за первісним позовом не здійснив остаточну оплату товару, постачання якого було передбачено Специфікаціями № 1 та № 2 до договору поставки від 29.01.2019 № 290119АТА, а позивач за первісним позовом не здійснив поставку товару.

У відповідності до пункту 9.4 договору строк його дії скінчився 31.12.2019 та не подовжувався сторонами у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, як зазначає відповідач за первісним позовом, відсутні будь-які підстави для стягнення нарахованих позивачем за первісним позовом суми боргу з урахуванням індексу інфляції та стягнення штрафних санкцій у вигляді пені.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами першою та другою статті 538 ЦК України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами першою, другою статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Отже, сторони договору поставки узгодили порядок оплати за товар у формі попередньої оплати - остаточний платіж (50 % від вартості товару) згідно із змістом пункту 7 Специфікації № 1 від 29.01.2019 та Специфікації № 2 від 22.02.2019, повинен був здійснений відповідачем за первісним позовом протягом п`яти банківських днів від дати отримання покупцем повідомлення про готовність обладнання до відвантаження з заводу-виробника (Німеччина).

Виходячи із правової природи договору поставки та умов виконання сторонами зобов`язань за договором (пункти 2.2. 3.2 договору), вбачається, що сторони визначили зустрічне виконання зобов`язання.

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими статтею 538 Цивільного кодексу України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності невидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконує його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина перша статті 538 Цивільного кодексу України).

Це правило має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов`язання.

Таким чином, обов`язок покупця з оплати товару (100 % вартості обладнання) пов`язаний з обов`язком постачальника поставити товар (пункт 3.2 договору).

Матеріали справи не містять доказів здійснення поставки товару позивачем за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом.

Стаття 693 ЦК України регулює питання попередньої оплати товару, з якої вбачається, що попередньою оплатою визначається встановлений договором обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Оскільки, сторони в пункті 3.2 договору узгодили, що оплата товару здійснюється у формі попередньої оплати, тому заявлена до стягнення в позові сума заборгованості (2 027 549,16 грн) є саме попередньою оплатою за товар, і ця оплата мала бути здійснена до прийняття товару покупцем, тобто позовна вимога про стягнення з відповідача за первісним позовом користь позивача за первісним позовом 2 027 549,16 грн в рахунок погашення заборгованості за договором є вимогою про стягнення попередньої плати за товар, поставка якого не відбулась.

У зв`язку з чим, та у відповідності до вимог статті 538 ЦК України, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 903/154/19, від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, від 08.08.2018 у справі № 904/10083/15, від 20.05.2019 у справі № 908/523/18 та від 03.09.2019 у справі № 910/2849/18).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення з відповідача за первісним позовом попередньої оплати в сумі 2 027 549,16 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення інфляційних нарахувань та пені суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до пункту 6.2 договору сторони встановили, що у разі прострочення оплати товару за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % вартості простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5 % вартості товару.

Як вбачається із змісту позовних вимог, позивачем за первісним позовом нараховано відповідачеві за первісним позовом на підставі пункту 6.2 договору пеню в сумі 222 255,58 грн за період з 16.06.2019 по 16.12.2019 та на підставі частини другої статті 625 ЦК України інфляційні втрати в сумі 32 350,28 грн за період з 16.06.2019 по 05.10.2020.

Як зазначалося раніше, договір поставки від 29.01.2019 № 290119АТА, укладений між сторонами, припинив свою дію 31.12.2019 та сторони не подовжували строк його дії. Поставка товару не відбулась.

За умовами договору (пункт 3.2 договору та пункт 7 Специфікації № 1 та № 2) передбачалось здійснення 100 % передплати.

Враховуючи сплив строку дії контракту, відсутність у продавця права вимагати, а у покупця - зобов`язання оплатити вартість непоставленого товару, позивач позбавлений права застосовувати до покупця заходи цивільно-правової відповідальності, зокрема, нараховувати та стягувати з покупця суми неустойки та інфляційних нарахувань.

Вказана правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду зокрема в постанові від 29.01.2020 у справі № 903/154/19 та постанові від 10.02.2020 у справі № 914/1253/18.

Таким чином, позовні вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 222 255,58 грн пені та 32 350,28 грн інфляційних нарахувань є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що судом встановлена безпідставність нарахування пені, суд не застосовує до вказаних вимог заявлений відповідачем сплив позовної давності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, досліджені докази та надані пояснення сторін, суд дійшов висновку, що первісний позов у цій справі не підлягає задоволенню.

Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.

Предметом зустрічного позову є вимога щодо стягнення з позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) на користь відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) 2 222 555,84 грн авансового платежу за договором поставки від 29.01.2020 № 290119АТА, укладеним між сторонами у справі.

Між сторонами у справі 29.01.2020 укладено договір поставки № 290119АТА, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, ціна, кількісні та якісні характеристики і терміни поставки якого викладаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити обладнання відповідно до умов цього договору.

До договору було підписано сторонами дві специфікації:

- № 1 від 29.01.2019, за якою мав бути поставлений товар на загальну суму 2 302 148,52 грн, у тому числі ПДВ 383 691,42 грн;

- № 2 від 22.02.2019, за якою мав бути поставлений товар на загальну суму 2 222 555,83 грн, у тому числі ПДВ 370 425,97 грн.

Оплата товару, що мав бути поставлений за специфікаціями № 1 та № 2, мала бути здійснена у формі 100 % передплати (п. 3.2. Договору та п. 7 Специфікації № 1):

- 50% від вартості товару протягом 5-ти днів з моменту отримання від постачальника рахунку на товар;

- 50 % від вартості товару протягом 5-ти днів з моменту отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження зі складу заводу виробника (Німеччина).

На оплату товару, що мав бути поставлений за специфікацією № 1, позивачем за первісним позовом надіслано відповідачеві за первісним позовом рахунок-фактуру № СФ-0000026 від 22.02.2019.

На оплату товару, що мав бути поставлений за специфікацією № 2, позивачем за первісним позовом надіслано відповідачеві за первісним позовом рахунок-фактуру № СФ-0000031 від 26.02.2019.

25.02.2019 року відповідачем за первісним позовом здійснено оплату 50 % вартості обох специфікацій:

- за специфікацією № 1 здійснено платіж на суму 1 111 277,92 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 44222 від 25.02.2019;

- за специфікацією № 2 здійснено платіж на суму 1 111 277,92 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 44348 від 25.02.2019.

Поставка товару, що була передбачена специфікаціями № 1 та № 2 до договору постачальником не здійснена.

У відповідності до пункту 9.4 договору строк його дії закінчився 31.12.2019 та не подовжувався сторонами.

У зв`язку з наведеним відповідачем за первісним позовом 04.11.2020 надіслано на адресу позивача а первісним позовом вимогу № 18-7/935 від 04.11.2020 про повернення сплаченого за договором авансового платежу в сумі 2 222 555,84 грн, проте станом на день подання зустрічного позову вимоги про повернення авансового платежу в сумі 2 222 555,84 грн відповідачем за зустрічним позовом не виконані.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом.

З припиненням дії договору поставки така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), що перебувають у постачальника без достатньої правової підстави.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої: відсутність для цього підстав: або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, встановленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно. Норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами на даний час відсутні договірні зобов`язання, оскільки договір поставки № 290119АТА від 29.01.2019 припинив свою та сторони її не подовжували.

Про можливість захисту права з використанням правового механізму, що визначений статтею 1212 ЦК України, зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Аналогічних правових висновків щодо можливості стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору дійшов Верховний Суд у постановах від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, від 10.05.2018 у справі № 916/1591/17, від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17 та від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17.

Заперечуючи проти доводів, наведених у відзиві на позов, позивач за первісним позовом зазначає про визнання відповідачем за первісним позовом існування у нього зобов`язання за договором, щодо здійснення остаточної оплати авансового платежу (передплати) за договором, що виникло з моменту отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження, тобто 10.06.2019, у зв`язку з чим, позивач за первісним позовом вважає, що вказане зобов`язання підлягає виконанню в силу вимог статей 509, 526, 530 ЦК України, а його порушені права захисту шляхом стягнення на його користь 2 027 549,16 грн. авансового платежу.

Суд зазначає, що обраний позивачем за первісним позовом спосіб захисту є неналежним в силу вимог статей 538, 693 ЦК України, які визначають, особливу природу передплати за товар, та особливість реалізації прав постачальника у випадку порушення покупцем зобов`язання з оплати попередньої плати.

Слід звернути увагу на висновок Великої палати Верховного суду, що викладений в пункті 68 постанови від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, а саме: виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

У відповідності до частини першої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

В свою чергу, частина друга цієї ж норми визначає, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Отже, законом визначається, що сторони мають реалізувати свої права та виконати свої обов`язки, що виникають на підставі договору, виключно у строк його дії. Після закінчення строку дії договору, зобов`язання сторін, у тому числі і ті, які стосуються відповідальності за порушення зобов`язань, мають бути виконані в силу закону.

В той же час частина третя та четверта статті 538 ЦК України вказує на право постачальника обрати різні за своїми правовими наслідками варіанти поведінки, у тому числі виконати своє зобов`язання з поставки товару, не зважаючи на невиконання покупцем зобов`язання з попередньої оплати, що в подальшому обумовлює право постачальника вимагати оплати поставленого товару в силу вимог частини першої статті 692 ЦК України.

Отже, позивач за первісним позовом не був позбавлений права поставити товар, що передбачений Специфікаціями № 1 та № 2 до договору № 290119АТА від 29.01.2019, та мав таку можливість, що підтверджується повідомленням № 0607-Х/2 від 07.06.2019 відносно поставки товару за договором.

Електронним поштовим повідомленням АТ Сумське НВО виконуючи приписи частини другої статті 538 ЦК України повідомило про неможливість виконати свій обов`язок із здійснення остаточної оплати авансу за товар, поставка якого передбачена Специфікаціями № 1 та № 2 до договору, тобто позивача за первісним позовом було належним чином повідомлено про неможливість виконання зобов`язання відповідачем за первісним позовом.

Таким чином, оскільки позивач за первісним позовом утримався від поставки товару, та в силу вимог статті 538 ЦК України, на момент закінчення строку дії договору (31.12.2019) у позивача за первісним позовом було відсутнє право вимоги від відповідача за первісним позовом щодо здійснення попередньої плати, а у відповідача за первісним позовом був відсутній обов`язок здійснити оплату товару.

В той же час закінчення строку дії договору обумовлює неможливість виникнення на його підставі взаємних прав та обов`язків його сторін, в силу вимог статті 631 ЦК України, а отже, з наведено випливає, що позивач за первісним позовом не має права вимагати від відповідача за первісним позовом здійснити оплату попередньої плати за товар, передбачений Специфікаціями № 1 та № 2 до договору № 290П9АТА від 29.01.2019.

У відповіді на відзив позивач за первісним позовом наводить дві постанови Верховного Суду, які, на його думку, є рішеннями з аналогічних правовідносин, та мають бути застосовані судом при розгляді цієї справи.

Посилаючись на рішення касаційної інстанції у справі № 916/2403/18, позивач за первісним позовом зазначає, що постановою від 18.08.2020 у вказаній справі, касаційна інстанція дії сторони, такі як визнання пред`явленої претензії, зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити оплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акту звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій - є діями про визнання існування боргу.

Суд звертає увагу сторін, що вказана постанова прийнята касаційним судом за наслідком розгляду справи про недійсність правочину, і містить висновок про недоведеність підстав, з якими закон пов`язує недійсність правочину.

Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 09.11.2018 у справі № 911/3685/17 містить висновки щодо обставин, які підтверджують переривання строків позовної давності.

Таким чином, наведена позивачем за первісним позовом судова практика не є подібною за правовідносинами та не підлягає застосуванню судом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем за зустрічним позовом доведені всі обставини, з якими закон пов`язує застосування вимог статті 1212 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, а тому зустрічні позовні вимоги відповідача за первісним позовом визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Відповідно до положень частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача за первісним позовом за подання первісного позову покладаються на позивача за первісним позовом, у зв`язку з відмовою в задоволенні первісних позовних вимог, а судові витрати відповідача за первісним позовом - позивача за зустрічним (витрати по сплаті судового збору в сумі 33 338,35 грн) за подання зустрічного позову також покладаються на позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АУМА ТЕХНОЛОГІЇ АВТОМАТИЗАЦІЇ (02660, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 7, ідентифікаційний код 37388285) на користь Акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання (вул. Горького, буд. 58, м. Суми, 40004, ідентифікаційний код 05747991) 2 222 555,84 грн (два мільйони двісті двадцять дві тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 84 коп.) попередньої оплати за договором поставки № 290119АТА від 29.01.2019, а також 33 338,35 грн (тридцять три тисячі триста тридцять вісім гривень 35 коп.) відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання зустрічного позову.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 26 лютого 2021 року.

Суддя Ю.А. Джепа