Постанова

від 16.02.2021 по справі 913/502/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 913/502/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 (колегія суддів: Тарасова І. В. - головуючий, Фоміна В. О., Лакіза В. В.) у справі

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфлауер"

про стягнення 546 245,80 грн штрафу, 1 445,88 грн пені та розірвання договорів оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Луганській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Луганській області) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санфлауер" (далі - ТОВ "Санфлауер") про стягнення 546 245,80 грн штрафу, 1 445,88 грн пені та розірвання Договорів оренди землі від 18.06.2019 № 48, від 19.06.2019 № 50 (далі - Договори оренди землі № 48, № 50), укладених між сторонами у справі.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням ТОВ "Санфлауер" обов`язку зі своєчасного внесення орендної плати за спірними договорами, що, на думку ГУ Держгеокадастру у Луганській області, згідно з умовами цих договорів і положеннями законодавства, є підставою для покладення на відповідача відповідальності, зокрема, стягнення штрафу і пені, а також розірвання цих договорів у судовому порядку. При цьому ГУ Держгеокадастру у Луганській області акцентувало, що згідно з наказами від 27.06.2019 № 1255-сг і № 1256-сг анульовано результати електронних земельних торгів з продажу права оренди спірних земельних ділянок, щодо яких укладено Договори оренди землі № 48, № 50.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 09.12.2019 (суддя Смола С. В.) у справі № 913/502/19 позовні вимоги ГУ Держгеокадастру у Луганській області до ТОВ "Санфлауер" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Санфлауер" на користь ГУ Держгеокадастру у Луганській області штраф в сумі 75 000,00 грн, пеню в сумі 1 299,16 грн. У решті позову відмовлено.

2.2. Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу і пені за невнесення відповідачем орендної плати у строки, визначені спірними договорами. Водночас суд, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, зауважив про помилковість здійсненого позивачем розрахунку пені, оскільки позивач неправильно визначив дату початку періоду прострочення оплати за Договором оренди землі № 50. У зв`язку з цим, здійснивши власний перерахунок пені, суд визнав обґрунтованим стягнення пені у загальній сумі 1 299,16 грн. При цьому господарський суд першої інстанції визнав за можливе зменшити розмір штрафу, нарахований позивачем. Суд першої інстанції зазначив, що з огляду на договірний характер спірних правовідносин, положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" в частині звільнення від плати за користування спірними земельними ділянками не можуть бути застосовані. Аргументуючи відмову у задоволенні позову про розірвання спірних договорів оренди землі, суд першої інстанції виходив із недоведення позивачем істотного порушення відповідачем умов договору, зокрема, систематичної несплати орендної плати.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 (колегія суддів: Шевель О. В. - головуючий, Білоусова Я. О., Пуль О. А.) рішення Господарського суду Луганської області від 09.12.2019 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

2.4. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив із того, що відповідач звільнений від плати за користування спірними земельними ділянками згідно з положеннями статті 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який є спеціальним стосовно спірних правовідносин.

2.5. Постановою Верховного Суду від 23.06.2020 скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 у справі № 913/502/19, а справу передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

2.6. Скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та передаючи цю справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд виходив із того, що апеляційним господарським судом не надано належної оцінки тому, що спірні земельні ділянки розташовані за межами населених пунктів на території Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області, а згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення включено саме населені пункти - селище Вільхове і села Нижня Вільхова, Верхня Вільхова Станично-Луганського району Луганської області. Тому, за висновком Верховного Суду, достеменно не встановлено чи поширюють свою дію положення законодавства на суб`єктів господарювання у частині плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, зокрема, спірними земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності. З огляду на викладене Верховний Суд зазначив, що є передчасним і таким, що не ґрунтується на дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів, висновок суду апеляційної інстанції про наявність у ТОВ "Санфлауер" відповідного права на звільнення від орендної плати за користування спірними земельними ділянками, згідно зі статтею 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

2.7. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 (за результатами повторного апеляційного перегляду) скасовано рішення Господарського суду Луганської області від 09.12.2019 у справі № 913/502/19. Ухвалено нове рішення, яким позов ГУ Держгеокадастру у Луганській області до ТОВ "Санфлауер" задоволено частково. Розірвано Договір оренди землі від 18.06.2019 № 48, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.06.2019, номер запису про інше речове право 32127943, на земельну ділянку площею 73,9313 га, угіддя - рілля, кадастровий номер 4424884500:04:001:0080, яка розташована за межами населених пунктів на території Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області. Розірвано Договір оренди землі від 19.06.2019 № 50, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.06.2019, номер запису про інше речове право 32128627, на земельну ділянку площею 49,9847 га, угіддя - рілля, кадастровий номер 4424884500:05:002:0068, яка розташована за межами населених пунктів на території Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області. Вирішено стягнути з ТОВ "Санфлауер" штраф у сумі 75 000,00 грн, пеню в сумі 1 299,16 грн шляхом перерахування на рахунок місцевого бюджету. В іншій частині позову відмовлено.

2.8. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та ухвалюючи нове рішення, апеляційний господарський суд погодився із судом першої інстанції про те, що з метою дотримання балансу інтересів сторін, враховуючи факти невиконання обов`язків за договорами оренди землі як з боку позивача, так і з боку відповідача, наявні підстави для зменшення розміру штрафу, нарахованого позивачем у сумі 546 245,80 грн до 75 000,00 грн. Перевіривши розрахунок пені за Договором № 48 за період з 22.06.2019 по 27.06.2019 та за договором № 50 за період з 26.06.2019 по 27.06.2019, суд визнав, що підлягає стягненню пеня у сумі 1 005,72 грн та 293,44 грн відповідно. Водночас апеляційним господарським судом констатовано, що суд першої інстанції, всупереч вимогам частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює заборону суду при прийнятті рішення виходити за межі позовних вимог, стягнув зазначені суми не на рахунок місцевого бюджету, як просив позивач в позовній заяві, а на користь ГУ Держгеокадастру у Луганській області. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що на час укладення спірних Договорів позивач розраховував на отримання місцевим бюджетом не пізніше трьох днів з моменту їх укладення, в якості ціни проданих лотів, річної орендної плати, а вже наступного року - отримувати періодичні місячні орендні платежі, а тому неотримання позивачем одразу (протягом 3-х днів) після укладення Договорів та на час подання позову 12.09.2019 одним платежем істотної суми, яка включає 12 періодичних платежів, внаслідок порушення відповідачем відповідного обов`язку, вже свідчить про те, що позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні Договорів. Тому в цьому випадку, за висновком суду, наявне істотне порушення умов Договорів внаслідок неотриманого місцевим бюджетом очікуваного позивачем доходу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі № 913/502/19, до Верховного Суду звернулося ГУ Держгеокадастру у Луганській області із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині стягнення штрафу в сумі 75 000,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача штраф в сумі 546 245,80 грн.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ГУ Держгеокадастру у Луганській області зазначає, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 912/3294/18. Крім того, на думку скаржника, на сьогодні відсутній висновок Верховного Суду про те, "чи створює договір оренди землі після анулювання земельних торгів права та обов`язки сторін, або сторони мають право лише на отримання того, що виникло з моменту укладення до моменту анулювання земельних торгів". Водночас, на думку скаржника, при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) апеляційний суд послався на недопустимі та недостовірні докази, які суперечать один одному та не містять інформації щодо спірних земельних ділянок, а також не оцінив обставини справи.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1 Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 10.05.2019 між ГУ Держгеокадастру у Луганській області - організатором електронних земельних торгів і Державним підприємством "Луганський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" - виконавцем електронних земельних торгів було укладено договір № 117 про проведення електронних земельних торгів.

4.2. Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору виконавець електронних земельних торгів зобов`язується за рахунок власних коштів здійснити фінансування організації і проведення електронних торгів згідно з Порядком реалізації пілотного проєкту з проведення електронних земельних торгів із продажу права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), зокрема:

- ділянка № 1 площею 73,9313 га, угіддя рілля, кадастровий номер 4424884500:04:001:0080, розташована за межами населених пунктів на території Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області;

- ділянка № 2 площею 49,9847 га, угіддя рілля, кадастровий номер 4424884500:05:002:0068, розташована за межами населених пунктів на території Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області.

4.3. 14.05.2019 виконавець електронних земельних торгів опублікував на електронному майданчику Державного підприємства "Сетам" (land.setam.net.ua) оголошення про проведення електронних земельних торгів стосовно земельних ділянок, зокрема:

- площею 73,9313 га, угіддя рілля, кадастровий номер 4424884500:04:001:0080, розташованої за межами населених пунктів на території Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області 18.06.2019;

- площею 49,9847 га, угіддя рілля, кадастровий номер 4424884500:05:002:0068, розташованої за межами населених пунктів на території Вільхівської сільської ради Станично-Луганського району Луганської області 19.06.2019.

4.4. Згідно з протоколами проведення електронних торгів від 18.06.2019 № 2991 і від 19.06.2019 № 3038, ТОВ "Санфлауер" стало переможцем торгів і здобуло право оренди зазначених земельних ділянок.

4.5. Електронний примірник договору оренди землі № 48 на земельну ділянку № 1 ГУ Держгеокадастру у Луганській області та ТОВ "Санфлауер" підписали за допомогою кваліфікованих електронних підписів 18.06.2019, а електронний примірник договору оренди землі № 50 на земельну ділянку № 2 за допомогою кваліфікованого електронного підпису ГУ Держгеокадастру у Луганській області підписало 19.06.2019, а ТОВ "Санфлауер" - 20.06.2019.

4.6. У письмовому виді ці договори оренди землі № 48 і № 50 ТОВ "Санфлауер" підписало 21.06.2019, про що на договорах є відповідна відмітка.

4.7. За умовами обох цих договорів, їх укладено строком на 7 років (пункт 8).

4.8. У пунктах 12 договорів оренди землі № 48, № 50 зазначено, що орендна плата вноситься у такі строки: за перший рік - не пізніше трьох банківських днів із дня укладення договору оренди; починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України.

4.9. Згідно з пунктом 14 цих договорів, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цими договорами: у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договорами; стягується пеня у розмірі, визначеному у главі 12 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент нарахування пені).

4.10. Оскільки відповідач не сплатив орендну плату за перший рік у визначені у договорах строки (не пізніше трьох банківських днів із дня укладення договору оренди), позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача пені за договором оренди землі № 48 за період із 22.06.2019 по 27.06.2019 у сумі 1 005,72 грн, штрафу у сумі 291 241,52 грн; а також 440,16 грн пені за період із 25.06.2019 по 27.06.2019 і 255 004,28 грн штрафу за договором оренди землі № 50.

4.11. Водночас, на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 23.06.2020 в цій справі, апеляційний господарський суд при новому апеляційному розгляді установив, що спірні земельні ділянки, крім того, що знаходяться за межами населених пунктів, за цільовим призначенням відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення, а тому, за висновком апеляційного господарського суду, до спірних правовідносин не можуть застосовуються положення статті 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та абзацу 2 підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати орендної плати за користування спірними земельними ділянками.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру у Луганській області в частині підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Луганській області в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід залишити без задоволення.

5.2. Касаційну скаргу з посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалив оскаржувану постанову без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 912/3294/18. Крім того, на думку скаржника, на сьогодні відсутній висновок Верховного Суду про те, "чи створює договір оренди землі, після анулювання земельних торгів права та обов`язки сторін, або сторони мають право лише на отримання того, що виникло з моменту укладення до моменту анулювання земельних торгів". Водночас, на думку скаржника, апеляційний господарський суд не оцінив докази, а при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) суд послався на недопустимі та недостовірні докази, які суперечать один одному та не містять інформації щодо спірних земельних ділянок.

5.3. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.4. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.5. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.6. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.7. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.8. Згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.9. Верховний Суд установив, що у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 912/3294/18 викладено висновок, на який посилається скаржник, про те, що "прийняття рішення організатором земельних торгів про анулювання результатів земельних торгів не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його припинення, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов`язань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов`язань, а саме відповідальність за порушення зобов`язань, відповідно до закону та договору".

Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника про те, що апеляційний господарський суд, ухвалив оскаржувану постанову без урахування зазначеного висновку Верховного Суду, оскільки хоча правовідносини у справі № 912/3294/18 та у цій справі є подібними, проте зміст оскаржуваної постанови не суперечить висновку, на який посилається скаржник.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.10. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція має перевірити та встановити, чи дійсно відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування відповідної норми (норм) права у подібних правовідносинах.

5.11. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

5.12. На думку скаржника, на сьогодні відсутній висновок Верховного Суду про те, "чи створює договір оренди землі, після анулювання земельних торгів права та обов`язки сторін, або сторони мають право лише на отримання того, що виникло з моменту укладення до моменту анулювання земельних торгів".

5.13. Верховний Суд дійшов висновку про те, що такі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на таке. У постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 910/14416/18 викладено висновок про те, що "прийняття рішення організатором земельних торгів про анулювання результатів земельних торгів не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його припинення, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов`язань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов`язань, а саме відповідальність за порушення зобов`язань, відповідно до закону та договору".

5.14. Оскільки Верховний Суд вже надавав правові висновки щодо застосування норм права в контексті порушеного скаржником питання, то посилання ГУ Держгеокадастру у Луганській області на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу касаційного оскарження судових рішень, є безпідставними.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.15. На думку скаржника, апеляційний господарський суд не оцінив:

- винятковість випадку, що електронні земельні торги було скасовано на підставі частини 5 статті 138 Земельного кодексу України та ТОВ "Санфлауер" порушивши принцип добросовісності без правових підстав здійснило реєстрацію договорів оренди землі № 48, № 50;

- інтереси позивача, які заслуговували на увагу, а саме що після анулювання електронних земельних торгів відповідач користувався земельними ділянками, що перешкоджало позивачу виставити їх на повторні земельні торги згідно з частиною 6 статті 138 Земельного кодексу України;

- ступеню виконання зобов`язання боржником - переможцем не сплачено у повному обсязі в установлений строк належних сум за придбані лоти;

- причин невиконання зобов`язання ТОВ "Санфлауер" продовж трьох банківських днів згідно з пунктами 9, 12 договорів оренди землі № 48, № 50;

- строку прострочення виконання, а саме, те що ТОВ "Санфлауер" не сплатило не тільки суми за придбані лоти у 2019 році, так і в подальшому орендну плату за 2020 рік;

- наслідків порушення зобов`язання - місцевий бюджет не отримав кошти за 2019 так 2020 роки за користування земельною ділянкою державної власності;

- поведінки винної особи - ТОВ "Санфлауер", користуючись майже 2 роки спірними земельними ділянками добровільно не вживало заходи щодо виконання своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за 2019 та 2020 рік.

5.16. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.17. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.18. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

5.19. За таких обставин, недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/12765/19, від 05.11.2020 у справі № 922/3472/19, від 10.11.2020 у справі № 912/441/18, від 19.11.2020 у справі № 912/217/18.

5.20. Крім того, саме тільки посилання скаржника на те, що господарські суди попередніх інстанцій не в повному обсязі оцінили докази та не з`ясували дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення.

5.21. Не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що суд при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) послався на недопустимі та недостовірні докази, які суперечать один одному та не містять інформацію щодо спірних земельних ділянках. На думку скаржника, наявність на спірних земельних ділянках вибухонебезпечних предметів не підтверджена належними доказами. Проте наведені доводи спростовуються установленими обставинами в цій справі, а саме суд установив, що, укладаючи договори оренди земельних ділянок № 48 та № 50, позивач не попередив відповідача про недоліки земельних ділянок, зокрема, щодо наявності на них вибухонебезпечних предметів, тим самим порушивши умови пунктів 6, 25 укладених договорів оренди землі. 18.07.2019 ТОВ "Санфлауер" звернулось до ТОВ "Демінер-Схід" з листами №45 (том 1, а.с.105) та № 46 (том 1, а.с.106), у яких просило надати послуги (виконання робіт) у сфері очищення території від небезпечних предметів на земельних ділянках з кадастровими номерами 4424884500:05:002:0068 площею 49,9847 га та 4424884500:04:001:0080 площею 73,9313 га. 18.07.2019 між ТОВ "Санфлауер" (замовник) та ТОВ "Демінер-Схід" (виконавець) укладено договір № 001 про надання послуг з нетехнічного та технічного обстеження території, за умовами якого виконавець зобов`язався за завданням замовника надати послуги з нетехнічного та технічного обстеження території в порядку та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1 Договору). Відповідно до пункту 2.1 Договору під нетехнічним та технічним обстеженням території розуміються послуги у сфері очищення території від небезпечних предметів на земельній ділянці замовника згідно з Міжнародними стандартами протимінної діяльності Організації Об`єднаних Націй (IMAS), які опубліковані Службою Організації Об`єднаних Націй з питань протимінної діяльності. Відповідно до акта від 07.08.2019 №246 (том 1, а.с.111), складеного піротехнічним підрозділом ЧПР та ГР АРЗ СП ГУ ДСНС України у Луганській області, на земельній ділянці № 4424884500 виявлено 1 одиницю вибухонебезпечних предметів, яку передану Збройним Силам України.

5.22. При цьому законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

5.23. Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

5.24. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17.

5.25. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що скаржником не доведено того факту, що судом застосовані недопустимі докази у справі.

5.26. Наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

5.27. При цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Зміст касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями.

5.28. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру у Луганській області в частині підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Луганській області в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід залишити без задоволення.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

6.3. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

6.4. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

6.4. Пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6.5. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.6. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.7. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду, та про відсутність правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права в контексті порушеного скаржником питання, а також про те, що апеляційний господарський суд не оцінив докази, а при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) суд послався на недопустимі та недостовірні докази, які суперечать один одному та не містять інформацію щодо спірних земельних ділянка, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру у Луганській області в частині підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Луганській області в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід залишити без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Луганській області в частині підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі № 913/502/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак