Ухвала

від 11.02.2021 по справі 2-866/2007

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 2-866/2007

провадження № 61-1592ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А, А., Ткачука О. С.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 23 листопада 2007 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Селезенівської сільської ради Сквирського району про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку та поновлення строку на звернення до суду,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 23 листопада 2007 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до Селезенівської сільської ради Сквирського району про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку та поновлення строку на звернення до суду.

Визначено ОСОБА_3 додатковий строк у шість місяців, пропущений з поважних причин для прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті її сина ОСОБА_4 .

Визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 5,030 га, яка призначена для товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Селезнівської сільської ради Сквирського району Київської області, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю, виданим ОСОБА_4 30 березня 2001 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 23 листопада 2007 року залишено без змін.

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана 27 січня 2021 року представником ОСОБА_2 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 23 листопада 2007 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 рокуз пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України.

До касаційної скарги додано заяву, в якій порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року судом апеляційної інстанції не направлявся у зв`язку із відсутністю кошторисних призначень на оплату послуг з пересилання письмової кореспонденції та отримано представником заявника у суді першої інстанції після повернення справи 21 січня 2021 року, що підтверджується відповідними доказами.

Відповідно до частини другої, третьої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що касаційну скаргу протягом тридцяти днів з моменту отримання оскарження постанови суду апеляційної інстанції та строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, колегія суддів вважає за можливе його поновити.

Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У касаційних скаргах, обґрунтовуючи неправильність застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявники, в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилаються на те, що:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми матеріального права (зокрема статті 1216 - 1218, 1220, 1222, 1223, 1261, 1268, 1272, 1273 ЦК України) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц, від 03 червня 2020 року у справі №297/2591/14-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі №639/2726/16-ц, від 06 березня 2018 року у справі №164/1056/15-ц, від 04 вересня 2019 року у справі №450/328/15-ц, від 27 червня 2018 року №756/1529/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

суд апеляційної інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, заявник зазначає, що позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має для нього виняткове значення.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Сквирського районного суду Київської області від 23 листопада 2007 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року.

Відкрити касаційне провадження у даній справі.

Витребувати з Сквирського районного суду Київської області цивільну справу № 2-866/2007 за позовом ОСОБА_3 до Селезенівської сільської ради Сквирського району про продовження строку на прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку та поновлення строку на звернення до суду.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

О. С. Ткачук