Ухвала

від 25.02.2021 по справі 947/3114/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/360/21

Номер справи місцевого суду: 947/3114/21 1-кс/947/1854/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючого: судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю:

секретарки судового засідання: ОСОБА_5 ,

прокурора: ОСОБА_6 ,

підозрюваного: ОСОБА_7 ,

захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_10 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.02.2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваногоу скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 КК України у кримінальному провадженні №12020160000001088, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2020 року

установив

Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.02.2021 року задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 , яке погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_12 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 09.04.2021 року без визначення розміру застави відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 КК України у кримінальному провадженні №12020160000001088, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2020 року.

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що прокурором в судовому засіданні була доведена наявність у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_7 у вчиненні злочинів та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду; ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, ризик можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним позбавленням волі людини, та наявність обставин, які свідчать про недостатність застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала.

В своїй апеляційній скарзі, захисник підозрюваного вважає, що слідчим суддею в ухваленому рішенні викладено висновки, які не відповідають фактичним обставинам провадження, з огляду на наступне:

- стороною обвинувачення до клопотання не було додано жодних належних та допустимих доказів про існування зазначених у клопотанні ризиків, а слідчим суддею не проведено аналіз цих ризиків;

- слідчим суддею не враховано, що підозрюваний є особою, яка також проходить реабілітацію від наркозалежності, має хронічне захворювання, характеристики та постійне місце проживання.

Крім того, захисник зазначає, що слідчим суддею взагалі необґрунтовано, що застосування більш м`яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, заявлених у клопотанні прокурора.

На підставі викладеного, захисник підозрюваного в апеляційній скарзі просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Позиції учасників судового розгляду.

Заслухавши: доповідь судді-доповідача; доводи підозрюваного та його захисників, які підтримали вимоги апеляційної скарги; виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно із ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Статтею 194КПК Українипередбачено,що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частина 4 ст. 194 КПК України встановлює, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Так, згідно з положеннями ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав не в повній мірі та не врахував їх при постановленні ухвали.

Так, при розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно матеріалів клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_13 , володіючи якостями лідера, організаторськими здібностями, знаючи психологію людей, переслідуючи корисливі мотиви, будучи обізнаним в сфері надання послуг наркозалежним, вирішив створити фіктивний реабілітаційний центр для утримання наркозалежних проти їх волі, без відповідних на те дозволів та ліцензій під прикриттям громадської організації «Дванадцять кроків» ідентифікаційний код юридичної особи 41210333, місцезнаходження юридичної особи за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, кв. 104, із основним видом діяльності код КВЕД 94.99 «діяльність інших громадських організацій».

Розуміючи, що самостійно виконати дії по безпосередній діяльності реабілітаційного центру він не зможе та йому потрібні співучасники, ОСОБА_13 вступив в злочинну змову з ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, направлену на організацію злочинів, пов`язаних з незаконним позбавленням волі людей.

Таким чином, ОСОБА_13 , використовуючи свої лідерські якості, маючи рішучий та вольовий характер, розуміючи можливі наслідки протиправних дій, проте нехтуючи суворістю визначеного кримінальним законодавством покарання, у період з вересня 2020 року по лютий 2021 року, створив та очолив організовану групу, до якої втягнув у якості її членів осіб, обізнаних в сфері надання послуг наркозалежним, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які попередньо зорганізувалися у стійке об`єднання для вчинення злочинів, об`єднаних єдиним планом з розподілом функцій та ролей учасників організованої групи, спрямованих на досягнення єдиного злочинного плану, відомого усім учасникам організованої групи.

Далі, з метою досягнення єдиного злочинного результату, ОСОБА_13 , будучи організатором злочинної групи, розробив план скоєння злочинів, пов`язаних з незаконним позбавленням волі людей за грошову винагороду, отриману від їх близьких родичів, шляхом обману та зловживання довірою, під виглядом надання їм допомоги, у фіктивному центрі реабілітації наркозалежних, що діє під прикриттям громадської організації «Дванадцять кроків», встановив в групі певну ієрархію, порядок підпорядкованості членів групи, ролі та функції кожного з них при вчиненні злочинів, встановив правила дисципліни і контролював їх дотримання, фінансував учасників групи коштами, добутими злочинним шляхом.

ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи були об`єднані єдиним прямим умислом та планом, відомим усім учасникам групи, направленим на незаконне позбавлення волі людей за грошову винагороду, отриману від їх близьких родичів, шляхом обману та зловживання довірою, під виглядом надання їм допомоги, у фіктивному центрі реабілітації наркозалежних, що діє під прикриттям громадської організації «Дванадцять кроків», та які протягом тривалого часу, розуміючи, що за законом не мають права позбавляти волі інших людей, але бажаючи це зробити, переслідуючи корисний мотив, незаконно позбавляли волі людей та поза їх волею поміщали у місце примусового утримання, яке вони не мали змоги вільно залишити, оскільки знаходились під постійним наглядом ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб.

З метою досягнення єдиного злочинного результату, невстановлена досудовим розслідуванням особа, від імені громадської організації «Дванадцять кроків» в невстановлений досудовим розслідуванням час, підібрав приміщення для здійснення незаконного утримання осіб, а саме орендував домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , під приводом надання допомоги наркозалежним.

За вказаною адресою ОСОБА_13 створив розподіл на групи, відвівши ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , невстановленим досудовим розслідуванням особам ролі «адміністратора-охоронця», та іншим невстановленим досудовим розслідуванням особам ролі «силового супроводу».

Крім того, ОСОБА_13 , як організатор злочинного угруповання, розробив документацію, яку повинні були вести інші члени організованої групи, методи та правила внутрішнього розпорядку фіктивного реабілітаційного центру, та передав на виконання членам злочинного угрупування та передавав особам та їх родичам, які були введені в оману щодо проходження лікування в реабілітаційному центру, номер свого особистого банківського рахунку, на який останні перерахували грошові кошти, а саме: № НОМЕР_1 ПАТ КБ «ПриватБанк».

Таким чином ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи у складі організованої групи в порушення встановленого законами порядку, за відсутності відповідного рішення суду, позбавляли громадян волі.

Процедура надання медичної допомоги хворим, у тому числі наркозалежних, потребує виконання передбачених законодавством вимог, які було порушено.

Тобто учасники злочинної групи з застосуванням обману, психічного та фізичного насилля, систематично отримувати незаконні заробітки за рахунок використання складних життєвих ситуацій людей та навіть цілих родин, які виникли з тих чи інших обставин, у тому числі у зв`язку з алкогольною або наркотичною залежністю людей.

Безоплатна та примусова праця є складовим елементом поневолення людини і прямо заборонено Конституцією України. Такі дії осіб реабілітаційного центру відповідно до положень Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання слід віднести до протиправного тримання в місцях несвободи, тобто будь-якої форми утримання під вартою чи тюремного ув`язнення або поміщення особи в державне чи приватне місце утримання під вартою, яке ця особа не має права залишити за власним бажанням, за наказом будь-якого судового, адміністративного чи іншого органу.

У діяльність вказаної злочинної групи входив розподіл певних ролей на території самого реабілітаційного центру, а саме: («керівник», «адміністратори-охоронці», «волонтери») для нормальної роботи та здійснення постійного нагляду за особами, які нібито потребують допомоги залучались також особи із числа реабілітуючих.

Установлено, що ОСОБА_13 здійснив розподіл ролів наступним чином:

ОСОБА_13 будучи організатором організованої групи, здійснював загальне керівництво групи, координував дії і злочинні ролі кожного, розподіляв грошові кошти отримані внаслідок злочинної діяльності, забезпечував життєву діяльність центрів: вирішував питання з харчовим постачанням, особисто здійснював керівництво «реабілітаційним центром», розташованим за адресою: АДРЕСА_3 , контролював дії інших членів організованої групи.

ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, як члени групи, входячи до складу «адміністраторів -охоронців» приймали участь у незаконному утриманні осіб на території реабілітаційного центру за вищевказаною адресою, з метою формування «покори», завдавали сильного морального болю шляхом залякування, примушення до праці у реабілітаційному центрі, які діяли під прикриттям РЦ «Дванадцять кроків», за що отримували грошову винагороду.

ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та інші невстановлені особи, обґрунтовано підозрюються у тому, що за період з вересня 2020 року по 09.02.2021 року, скоїли ряд умисних злочинів, пов`язаних з незаконним позбавленням волі.

Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне позбавлення волі людини вчинене з корисливих мотивів, щодо двох та більше осіб, здійснене протягом тривалого часу, вчинене організованою групою.

Відомості щодо вказаного кримінального правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2020 року за №12020160000001088, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 КК України.

10.02.2021 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 КК України.

Не погоджуючисьіз посиланнямисторони захиступро необґрунтованістьпідозри,апеляційний суднаголошує натому,що обґрунтованістьпідозри ОСОБА_7 у вчиненніінкримінованих йомукримінальних правопорушень,передбачених ч.3ст.146КК України підтверджується наданими апеляційному суду та долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження, зокрема: протоколом про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 11.01.2021 року, протоколами обшуку від 09.02.2021 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 09.02.2021 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_16 від 04.02.2021 року, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.02.2021 року, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 09.02.2021 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_17 від 09.02.2021 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_18 від 09.02.2021 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_19 від 09.02.2021 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_20 від 09.02.2021 року, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_21 від 30.01.2021 року та інші матеріли клопотання в сукупності.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності, допустимості та їх достатності відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено.

Крім того, вирішуючи питання про обґрунтованість підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.

На підставі зазначеного, апеляційний суд вважає, що надані прокурором докази, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування повністю доводять обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, про що вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі, а тому апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді в цій частині.

Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність наявності у клопотанні заявлених слідчим ризиків, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Так, слідчий суддя вважав встановленим наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 КК України, з огляду на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, беручи до уваги суспільно-небезпечний характер такого кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які пов`язанні з незаконним позбавленням волі людини, життя та здоров`я якої визнається найвищою соціально цінністю, що супроводжувались заподіянням страждань, враховуючи тривалість кримінальних правопорушень, кількість епізодів, дійшов висновку, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Також слідчий суддя враховував, що підозрюваному відомі особи потерпілих та свідків, а тому обґрунтовано вважав, що існує ризик того, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які на теперішній час допитаний на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, однак під впливом підозрюваного можуть змінити показання під час судового розгляду.

Крім того, слідчий суддя враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх специфіку, корисливий характер, кількість епізодів кримінальних правопорушень, а також характеризуючи дані підозрюваного, відповідно до яких останній не працює, тобто не має постійного джерела прибутку та офіційного заробітку, дійшов обґрунтованого висновку про наявність ризику, передбаченого п 5 ч.1 ст.177 КПК України, у вигляді можливого вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним позбавленням волі людини.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених слідчим ризиків є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами провадження та встановленими під час апеляційного розгляду обставинами.

Разом з тим, на переконання апеляційного суду, органом досудового розслідування не було доведено неможливості застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим вище ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки останнього впродовж досудового розслідування кримінального провадження, натомість, одна лише тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, та тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у вчиненні інкримінованого злочину, не можуть бути єдиною підставою для застосування відносно ОСОБА_7 виняткового та найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що слідчий суддя при обранні запобіжного заходу не в достатній мірі врахував особу підозрюваного.

Так, підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий; має міцні соціальні зв`язки, оскільки одружений, має постійне місце проживання, знаходився у центрі соціально-психологічної допомоги ГО «Дванадцять кроків» з метою реабілітації будучи наркотично залежним, позитивно характеризується громадським організаціями, у яких приймає участь.

Також апеляційний суд враховує характер вчинених ОСОБА_7 дій, а саме те, що згідно повідомлення про підозру ОСОБА_7 виконував роль«адміністратора -охоронця»,тобто небув організаторомта керівникомнезаконних дій.

Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Апеляційний суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Крім того апеляційний суд враховує те, що на даний час світ охопила пандемія коронавірусу COVID-19 та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» запроваджено низку заходів щодо протидії поширенню зазначеної інфекційної хвороби.

Європейським комітетом з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню 20.03.2020 року було затверджено «Перелік принципів, що стосуються поводження з особами, позбавленими свободи, у контексті пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19)». Зокрема, у принципі 5 Переліку наголошується на тому, що всі органи влади, від яких це залежить, повинні здійснювати узгоджені заходи, що є альтернативними позбавленню свободи. Такі заходи є нагально необхідними передусім у ситуаціях перенаселеності установ. Крім того, органи влади повинні частіше використовувати альтернативи взяттю особи під варту в очікуванні суду, а також вдаватися до скорочення строків позбавлення волі, до умовно дострокового звільнення та пробації, до повторної оцінки потреби у продовженні недобровільної госпіталізації психіатричних пацієнтів, до виписки або надання комунальної медико-соціальної допомоги особам, які перебувають в установах соціального захисту, а також до утримання максимально можливою мірою від затримання мігрантів.

Отже, апеляційний суд вважає частково обґрунтованими доводи апеляційної скарги сторони захисту, оскільки під час розгляду клопотання слідчого в суді першої інстанції слідчий та прокурор не довели наявність обставин, які б свідчили про неможливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Пункт 2 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачає, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Апеляційний суд, за результатами розгляду клопотання слідчого, вважає за необхідне скасувати оскаржувану увалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою у задоволені клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Постановляючи нову ухвалу, апеляційний суд враховує те, що на даному етапі досудового розслідування підозра ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146 КК України є обґрунтованою, підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, однак доводи прокурора про наявність підстав для застосування до підозрюваного виняткового та найсуворішого запобіжного заходу (тримання під вартою) не ґрунтуються на беззаперечних доказах, апеляційний суд дійшов до висновку, що обрання до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не буде відповідати меті застосування запобіжного заходу, передбаченої ст.177 КПК України, тому застосуванню підлягає більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, у вигляді цілодобового домашнього арешту, який відповідно до ст.184 КПК України полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово, з покладанням на підозрюваного обов`язків передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 8 ч.5 ст.194 КПК України. Апеляційний суд вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків, дозволить контролювати його місце перебування під час досудового розслідування, а також зможе запобігти вищезазначеним ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_10 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.02.2021 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 09.04.2021 року без визначення розміру застави ОСОБА_7 , підозрюваномуу скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.146 КК України у кримінальному провадженні №12020160000001088, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.09.2020 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .

Обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 .

Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися із населеного пункту, у якому він повинен відбувати домашній арешт без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон (у разі існування такого), або інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю.

Звільнити з під варти ОСОБА_7 негайно в залі суду.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_7 , що в разі невиконання, покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення.

Виконання ухвали Одеського апеляційного суду про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 , у вигляді цілодобово домашнього арешту та контроль за його поведінкою покласти на співробітників Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області.

Строк дії ухвали становить до 09.04.2021 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4