Ухвала

від 03.03.2021 по справі 761/12618/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 761/12618/19

провадження № 61-18704ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Луспеника Д. Д. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю

НВП-Вабос про стягнення винагороди та комісії за договором про надання юридичних послуг,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним вище позовом.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня

2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2020 року

в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення

з товариства з обмеженою відповідальністю НВП-Вабос (далі - ТОВ

НВП-Вабос ) на користь ОСОБА_1 суми винагороди за березень, жовтень та грудень 2018 року за договором про надання юридичних послуг скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Стягнуто з ТОВ НВП-Вабос на користь ОСОБА_1

30 000,00 грн винагороди за договором про надання юридичних послуг

від 02 березня 2018 року. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/12618/19 за касаційною скаргою ТОВ

НВП-Вабос на постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня

2020 року, витребувано із Шевченківського районного суду м. Києва вищевказану цивільну справу, зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року в частині стягнення з ТОВ

НВП-Вабос на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн винагороди за договором про надання юридичних послуг від 02 березня 2018 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

18 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду

із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду

м. Києва від 16 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року (надійшла до суду 20 січня 2021 року), в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови

у задоволенні його позовних вимог про стягнення з ТОВ НВП-Вабос винагороди за договором про надання юридичних послуг за січень-лютий 2019 року та комісії, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 09 лютого 2021 рокувизнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва

від 16 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 04 грудня 2020 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме заявникові було запропоновано надати суду касаційної інстанції докази на підтвердження наведених ним обставин щодо поважності пропуску строку на касаційне оскарження або навести інші підстави з відповідними доказами. Зазначено строк виконання ухвали,

а також попереджено про наслідки її невиконання.

27 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про відвід судді Верховного Суду Луспеника Д. Д.

Заявник, посилаючись на пункти 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України, вважає обґрунтованими сумніви в неупередженості та об`єктивності судді Верховного Суду Луспеника Д. Д., оскільки, на його думку, суд безпідставно визнав наведені ним підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними та залишив касаційну скаргу без руху.

Розглянувши заяву, а також матеріали касаційного провадження, Верховний Суд зробив висновок про необґрунтованість заявленого відводу.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).

У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року

і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі Білуха проти України (№ 33949/02, § 49-52,

від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи

є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб`єктивним критерієм, констатує відсутність підстав стверджувати, що суддя

Луспеник Д. Д. виявляє особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.

За об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Разом із тим, доводи заяви про відвід судді Верховного Суду

Луспеника Д. Д. по своїй суті зводяться до незгоди ОСОБА_1

з прийнятим суддею процесуальним рішенням, що відповідно до статті 36 ЦПК Українине є підставою для відводу судді.

При цьому, доводи заяви не містять посилання на обставини, які б давали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість судді Верховного Суду Луспеника Д. Д.

Водночас, Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді Верховного Суду Луспеника Д. Д., тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК Українипитання про відвід судді підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України .

Керуючись статтями 33, 36, 40 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Луспеника Д. Д. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва

від 16 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 04 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю НВП-Вабос про стягнення винагороди та комісії за договором про надання юридичних послуг визнати необґрунтованою.

Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Луспеника Д. Д. передати для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник