Постанова

від 15.09.2021 по справі 761/12618/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 761/12618/19

провадження № 61-18704 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю НВП-Вабос ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю НВП-Вабос на постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Поливач Л. Д., касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду

міста Києва від 16 березня 2020 року у складі судді Мальцева Д. О.

та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до товариства з обмеженою відповідальністю НВП-Вабос (далі -

ТОВ НВП-Вабос , товариство) про стягнення винагороди та комісії

за договором про надання юридичних послуг.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 02 березня 2018 року між ним (виконавцем) і ТОВ НВП-Вабос (замовником) було укладено цивільно-правовий договір про надання юридичних послуг, за умовами якого товариство доручає, а він бере на себе обов`язок надавати замовнику юридичну допомогу в обсязі і на умовах, що зазначені у цьому договорі

(пункт 1.1), зокрема, щомісячно надавати замовнику необхідну правову допомогу з питань діяльності підприємства шляхом разових усних консультацій (пункт 2.1).

Згідно з пунктом 2.2 указаного договору замовник зобов`язався своєчасно надавати (забезпечувати) виконавцю усі необхідні документи, які є у нього

та інформацію, а в разі необхідності спеціальну літературу, засоби

оргтехніки, приміщення для виконання правової роботи, передбаченої

даним договором.

Сторонами було обумовлено, що договірна винагорода (оплата) здійснюється замовником щомісячно незалежно від кількості його консультацій (пункт 2.3) та не може становити менше 10 000,00 грн на руки щомісячно без врахування до цієї суми усіх податків і зборів, які, у зв`язку

з цим, розраховуються і сплачуються товариством додатково до цієї винагороди (пункт 3.1).

Вказував, що у порушення зазначених положень договору про надання юридичних послуг у квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні та листопаді 2018 року товариство перерахувало йому винагороду за вирахуванням комісії у розмірі 50,00 грн, а винагороду за березень, жовтень та грудень

2018 року, січень-лютий 2019 року не було виплачено взагалі.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ НВП-Вабос на його користь винагороду за договором про надання юридичних послуг у розмірі 50 000,00 грн і комісію у розмірі 350,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 березня

2019 року відкрито провадження у вказаній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження

з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 13 вересня

2019 року повернуто зустрічну позовну заяву ТОВ НВП-Вабос

до ОСОБА_1 про розірвання договору про надання юридичних послуг

та відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, на підставі частини п`ятої статті 49 ЦПК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня

2019 року зупинено провадження у зазначеній справі до перегляду ухвали районного суду від 13 вересня 2019 року в порядку апеляційного провадження.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року апеляційну скаргу ТОВ НВП-Вабос задоволено, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 листопада

2019 року поновлено провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня

2020 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ТОВ НВП-Вабос

до ОСОБА_1 про розірвання договору про надання юридичних послуг

та відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, до спільного розгляду із позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ НВП-Вабос

про стягнення винагороди та комісії за договором про надання юридичних послуг у зв`язку з недоцільністю спільного розгляду вказаних позовів.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня

2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив із того,

що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту отримання товариством юридичних послуг, які б він надавав у вигляді усних консультацій з питань діяльності підприємства, зокрема, відповідного акта приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

Судом надано критичну оцінку посиланням позивача на умови договору

про надання юридичних послуг від 02 березня 2018 року, так як укладений між сторонами договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій)

у майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня

2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення

з ТОВ НВП-Вабос на користь ОСОБА_1 суми винагороди за березень, жовтень та грудень 2018 року за договором про надання юридичних послуг скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення про задоволення цих вимог.

Стягнуто з ТОВ НВП-Вабос на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн винагороди за договором про надання юридичних послуг від 02 березня

2018 року.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено зміст укладеного

між сторонами договору про надання юридичних послуг від 02 березня

2018 року та не враховано, що договірна винагорода виконавцю мала здійснюватися замовником щомісячно незалежно від кількості

консультацій (пункт 2.3 договору) і вона не могла становити менше

10 000,00 грн щомісячно без урахування до цієї суми усіх податків

і зборів (пункт 3.1 договору). Крім того, сторонами у договорі не було передбачено обов`язкового складання актів приймання-передачі наданих послуг за цією угодою. При цьому відповідач тривалий час сплачував встановлені договором кошти за надані позивачем послуги без підписання таких актів.

Встановивши, що товариство припинило виконувати свої зобов`язання

і не сплатило позивачу належні йому за договором кошти за березень, жовтень та грудень 2018 року, що складає 30 000,00 грн, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення цих коштів

із відповідача.

29 грудня 2018 року товариство письмово повідомило позивача

про розірвання договору про надання юридичних послуг від 02 березня

2018 року, тобто з січня 2019 року дія укладеного між ними договору припинилася. Позивач не надав доказів того, що з січня 2019 року

ним надавалися товариству будь-які юридичні послуги чи консультації,

а тому апеляційний суд вважав відсутніми підстави для стягнення

з ТОВ НВП-Вабос на користь позивача винагороди за січень-лютий

2019 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення з ТОВ НВП Вабос суми комісії у розмірі 350,00 грн, які нібито були вирахувані із 10 000,00 грн

(розміру його винагороди), суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять доказів того,

що з коштів, сплачених товариством на рахунок позивача, здійснювалися вирахування. Роздруківка витягу з виписки із зарплатної картки позивача

не містить підпису уповноваженої особи банку, а тому не може вважатися належним доказом, що підтверджує розмір фактично отриманих коштів.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду,

ТОВ НВП-Вабос , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції

й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами

попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення

в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про стягнення

з товариства винагороди за договором про надання юридичних послуг

за січень-лютий 2019 року та комісії й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявники зазначають

те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, а також

належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній малозначній справі з підстав, передбачених підпунктами б), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України,

за касаційною скаргою НВП-Вабос на постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року, витребувано цивільну справу № 761/12618/19

із Шевченківського районного суду міста Києва.

Задоволено клопотання товариства про зупинення виконання судового рішення. Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду

від 04 грудня 2020 року в частині стягнення з ТОВ НВП-Вабос на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн винагороди за договором про надання юридичних послуг від 02 березня 2018 року до закінчення її перегляду

в касаційному порядку. Надіслано іншим учасникам справи копію

касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву

на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року визнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року та постанову

Київського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року залишено без руху

з наданням строку для усунення її недоліків, а саме: запропоновано

заявнику подати до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку

на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення

та надати належні та допустимі докази на їх підтвердження. Зазначено

строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

27 лютого 2021 року ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 09 лютого 2021 року надіслав клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, на підтвердження вимог

якого надав відповідні докази, а також звернувся із заявою про відвід судді Верховного Суду Луспеника Д. Д. від участі у розгляді його касаційної

скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року заяву ОСОБА_1

про відвід судді Верховного Суду Луспеника Д. Д. визнано необґрунтованою та передано для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Луспеника Д. Д.

відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження. Поновлено заявнику строк на касаційне оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій.

Відкрито касаційне провадження в указаній малозначній справі з підстав, передбачених підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389

ЦПК України,за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року

та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року,

надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих

до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу

та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 серпня 2021 року справу призначено

до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ТОВ НВП-Вабос мотивована тим, що ОСОБА_1

не надавав ніяких послуг за цивільно-правовим договором про надання юридичних послуг від 02 березня 2018 року, що не заперечувалося самим позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Вказувало, що за договором про надання послуг оплачується виключно результат праці (результат закінчення роботи), який оформляється актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), єдиним підтвердженням факту надання юридичних послуг є первинні документи у вигляді

узгоджених сторонами та підписаних актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) з деталізацією їх змісту. Однак, апеляційний суд

наведеного не врахував і помилково скасував правильне та законне

рішення районного суду.

При цьому цивільно-правовим договором про надання юридичних послуг

від 02 березня 2018 року не встановлено кількість послуг і годин цих послуг, вартість години роботи виконавця та однієї його консультації, тривалість такої консультації, тому невідомо, за який обсяг послуг апеляційний суд стягнув із товариства 30 000,00 грн винагороди.

Товариство свої обов`язки за договором про надання юридичних послуг

від 02 березня 2018 року виконало належним чином, сплатило

ОСОБА_1 70 000,00 грн у рахунок авансування послуг за вказаним договором, проте останній свої зобов`язання так і не виконав, відповідні послуги не надав.

Суд апеляційної інстанції, беручи до уваги лише доводи ОСОБА_1 , викладені ним в апеляційній скарзі, встановив неправдиві обставини,

які неможливо спростувати при розгляді цивільної справи № 754/5521/20

за позовом товариства до ОСОБА_1 про розірвання договору

про надання юридичних послуг та відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, підставою для подання якого стало саме ненадання ОСОБА_1 послуг, визначених цивільно-правовим договором про надання юридичних послуг від 02 березня 2018 року

та завдання цим самим збитків товариству, яка знаходиться на стадії судового розгляду в районному суді.

Також посилається на правові позиції Верховного Суду України

та Верховного Суду у подібних справах, які не враховано судами.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції, посилаючись лише на відповідні пункти цивільно-правового договору

про надання юридичних послуг від 02 березня 2018 року, не звернув увагу

на порядок (черговість) зобов`язань сторін даного договору: замовник - доручає, своєчасно надає та забезпечує, а виконавець - надає необхідну правову допомогу.

Докази часткового виконання товариством своїх зобов`язань (сплата винагороди за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень

та листопад 2018 року) знаходяться в матеріалах справи та належним

чином ці обставини не спростовані відповідачем.

Помилковими є твердження суду першої інстанції про те, що факт

отримання послуг підтверджується відповідним актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг), оскільки товариство здійснювало сплату винагороди за попередні місяці без складання такого акта.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні його вимог

про стягнення винагороди за січень-лютий 2019 року та комісії,

не застосували норми матеріального права, які підлягали застосуванню,

а також положення договору про надання юридичних послуг від 02 березня 2018 року, а тому дійшли помилкового висновку про те, що ним не надано доказів на підтвердження факту отримання відповідачем юридичних послуг у вигляді усних консультацій з питань діяльності підприємства. При цьому доказів його відмови від виконання визначених договором зобов`язань, відповідачем не надано.

Посилається на судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду, яку не враховано судами попередніх інстанцій.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційні скарги

У січні 2021 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив

від ОСОБА_1 на касаційну скаргу ТОВ НВП-Вабос , в якому вказується, що доводи касаційної скарги товариства є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувану постанову апеляційного суду в частині задоволення його вимог про стягнення винагороди за договором

про надання юридичних послуг ухвалено з дотриманням норм

матеріального та процесуального права, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення у цій частині -

без змін.

У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив від ТОВ НВП-Вабос на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому товариство вказує

про необґрунтованість доводів касаційної скарги позивача і просить залишити без задоволення його касаційну скаргу. Вважає обґрунтованою подану ним касаційну скаргу та просить її задовольнити.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

02 березня 2018 року між ОСОБА_1 (виконавцем) і ТОВ НВП-Вабос (замовником) було укладено цивільно-правовий договір про надання юридичних послуг, за умовами якого: виконавець (позивач) зобов`язався щомісячно надавати замовнику (відповідачу) необхідну правову допомогу

з питань діяльності підприємства шляхом разових усних консультацій

(пункт 2.1); договірна винагорода (оплата) виконавцю здійснюється замовником щомісячно незалежно від кількості консультацій (пункт 2.3); замовник зобов`язується своєчасно надавати (забезпечувати) виконавцю всі необхідні документи, які є у нього, та інформацію, а в разі необхідності спеціальну літературу, засоби оргтехніки, приміщення для виконання правової роботи, передбаченої даним договором (пункт 2.3); замовник зобов`язується своєчасно оплачувати вартість послуг виконавця на умовах, передбачених цим договором (пункт 2.7).

Відповідно до пункту 3.1 договору винагорода (вартість договору) по цьому договору (пункту 2.1 договору) не може становити менше 10 000,00 грн

на руки щомісячно без врахування до цієї суми усіх податків і зборів, які,

у зв`язку з цим, розраховуються і сплачуються відповідачем додатково

до цієї винагороди (а. с. 5-6, т. 1).

ТОВ НВП-Вабос здійснило переказ коштів ОСОБА_1 за юридичні послуги надані у квітні, травні, липні, серпні, вересні, жовтні та листопаді 2018 року згідно з цивільно-правовим договором про надання юридичних послуг від 02 березня 2018 року, зокрема: 17 квітня 2018 року у розмірі

10 000,00 грн (платіжне доручення № 21), 25 травня 2018 року у розмірі

10 000,00 грн (платіжне доручення № 21), 09 липня 2018 року у розмірі

10 000,00 грн (платіжне доручення № 106), 17 серпня 2018 року у розмірі

10 000,00 грн (платіжне доручення № 162), 11 вересня 2018 року -

10 000,00 грн (платіжне доручення № 185), 10 жовтня 2018 року -

10 000,00 грн (платіжне доручення № 215), 28 листопада 2018 року -

10 000,00 грн (платіжне доручення № 282) (а. с.59-62, т. 1).

29 грудня 2018 року ТОВ НВП-Вабос направило ОСОБА_1

повідомлення від 27 рудня 2018 року № 27/12 про розірвання договору

від 02 березня 2018 року через неналежне виконання своїх обов`язків ОСОБА_1 , яке отримано останнім 04 січня 2019 року (а. с.63-65, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових

рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного

Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги ТОВ НВП-Вабос та ОСОБА_1 задоволенню

не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу

одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3 , 4 , 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані рішення суду першої інстнації

у нескасованій частині та постанова суду апеляційної інстанції

відповідають.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду

за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону України

Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське

бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності

та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором

про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується

за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше

не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України договір є обов`язковим

для виконання сторонами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов

не допускається.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Встановлено, що за цивільно-правовим договором про надання юридичних послуг від 02 березня 2018 року, укладеним між сторонами, виконавець (Кузьмич Г. В.) зобов`язувався щомісячно надавати замовнику (ТОВ НВП-Вабос ) необхідну правову допомогу з питань діяльності підприємства шляхом разових усних консультацій, а замовник - щомісячно оплачувати її, при цьому не залежно від кількості таких консультацій (пункт 2.3 договору),

і така винагорода не могла становити менше 10 000,00 грн щомісячно

без врахування до цієї суми усіх податків і зборів (пункт 3.1 договору).

За змістом статей 632, 903 ЦК України ціна договору (плата за договором) - форма грошового визначення вартості наданих послуг. Оплата виконавцю послуги здійснюється за виконання ним договірного обов`язку з її надання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування

не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин

(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку

як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення

або врахування кожного доказу (групи доказів).

Товариство сплатило ОСОБА_1 за надані ним у квітні, травні, липні, серпні, вересні, жовтні та листопаді 2018 року юридичні послуги винагороду у розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (а. с. 59-62, т. 1). Проте за березень, жовтень

та грудень 2018 року відповідачем винагорода сплачена не була.

З урахуванням наведеного, надавши належну правову оцінку доводам

сторін, наданим ними доказам, встановивши, що відповідач умови укладеного між сторонами договору не виконав, не сплатив позивачу належні йому за договором кошти (винагороду) за березень, жовтень

та грудень 2018 року, суд апеляційної інстанції дійшов правильного

висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача винагороди у розмірі 30 000,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів того, що з січня 2019 року позивачем надавалися товариству юридичні послуги чи консультації відповідно до

умов договору, а тому апеляційний суд правильно вважав відсутніми підстави для стягнення з ТОВ НВП-Вабос на користь позивача винагороди за січень та лютий 2019 року. Доводи ОСОБА_1 про те,

що він не відмовлявся від виконання зобов`язання відхиляються Верховним Судом, так як указаний факт не є тотожним наданню належних правових послуг товариству.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України закріплено свободу договору. Разом з тим, у пункті 6 цієї норми права передбачено, що засадою цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відсутність чіткого визначення поняття справедливість у цивільному законодавстві дозволяє відносити його до оціночних, абстрактних

категорій, які отримують своє змістовне оформлення, виходячи з

конкретних обставин справи. Як зазначається у Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 справедливість -

одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як

регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

У зв`язку з цим, апеляційний суд, ураховуючи обставини конкретної справи, оцінивши надані докази та умови договору, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

Крім того, позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів того, що з коштів, сплачених товариством на рахунок позивача у квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні та листопаді 2018 року, здійснювалися вирахування, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Колегія суддів вважає, що апеляційним судом правильно не взято до уваги витяг із виписки з зарплатної картки позивача, так як вона не містить

підпису уповноваженої особи банку, а тому не може вважатися належним доказом, що підтверджує розмір фактично отриманих коштів.

Посилання ТОВ НВП-Вабос у касаційній скарзі про те, що товариство свої обов`язки за договором про надання юридичних послуг від 02 березня

2018 року виконало належним чином, сплатило ОСОБА_1 70 000,00 грн

у рахунок авансування послуг за вказаним договором, проте останній свої зобов`язання не виконав і відповідні послуги не надав є безпідставними

та спростовуються матеріалами справи, зокрема, доказами,

які підтверджують здійснення оплати наданих позивачем послуг щомісяця

за вказаний вище період. Крім того, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено сплату авансу.

Доводи касаційної скарги про те, що товариство встановлені у цій справі обставини не зможе спростувати у справі № 754/5521/20 ніяким чином

не впливають на законність судових рішень. Крім того, згідно з відомостями

з Єдиного державного реєстру судових рішень (стаття 6 Закону України

Про доступ до судових рішень ) рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5521/20, залишеним

без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року,

у задоволенні позову товариства до ОСОБА_1 про розірвання договору та відшкодування збитків відмовлено.

Верховний Суд відхиляє посилання касаційних скарг на неврахування

судами судової практики Верховного Суду України та Верховного Суду, оскільки фактичні обставини у наведених заявниками справах, та у справі

яка переглядається, є різними, як і доведення позовних вимог.

При цьому висновки суду першої інстанції у нескасованій частині рішення

та суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи,

які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані та з якими погоджується Верховний Суд.

Доводи касаційних скарг були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства,

і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89

ЦПК України судами всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку

як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу,

а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться

до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України

не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -

без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції

у нескасованій частині та постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують,

на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

У зв`язку з цим питання про розподіл судових витрат Верховим Судом

не вирішується.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції

у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року зупинено виконання оскаржуваної постанови апеляційного суду у частині стягнення

з ТОВ НВП-Вабос на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн винагороди

за договором про надання юридичних послуг від 02 березня 2018 року

до закінчення її перегляду в касаційному порядку , слід поновити її

виконання.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю НВП-Вабос ,

ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня

2020 року у нескасованій частині та постанову Київського апеляційного суду від 04 грудня 2020 рокузалишити без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 04 грудня 2020 року у частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю НВП-Вабос на користь ОСОБА_1 30 000,00 грн винагороди за договором про надання юридичних послуг від 02 березня

2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець