Постанова

від 17.02.2021 по справі 902/416/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 902/416/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Приватного сільськогосподарського підприємства Промінь - не з`явився,

Вінницької міської ради в особі відділу державної реєстрації

речових прав на нерухоме майно Департаменту

адміністративних послуг Вінницької міської ради - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю

Малі Крушлинці - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Промінь

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 (у складі колегії суддів: Розізнана І.В. (головуючий), Грязнов В.В., Миханюк М.В.)

та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 (суддя Матвійчук В.В.)

у справі № 902/416/20

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Промінь

до Вінницької міської ради в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Малі Крушлинці

про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Приватне сільськогосподарське підприємство Промінь (далі - ПСП Промінь ) звернулося до суду з позовом до Вінницької міської ради в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Малі Крушлинці (далі - ТОВ СТОВ Малі Крушлинці ), у якому просило скасувати рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про реєстрацію права оренди землі за ТОВ Малі Крушлинці на 28 земельних ділянок, які знаходяться на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, та припинити зареєстроване цими рішеннями за ТОВ СТОВ Малі Крушлинці право оренди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на час прийняття оскарженого рішення державного реєстратора земельні ділянки, щодо яких було проведено державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) за ТОВ СТОВ Малі Крушлинці , перебували у користуванні позивача згідно з договорами оренди.

Оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржені рішення, не перевірив наявність/відсутність суперечностей між заявленим ТОВ СТОВ Малі Крушлинці правом на користування земельними ділянками та вже зареєстрованими правами ПСП Промінь на ці земельні ділянки, чим допустив неправомірну подвійну державну реєстрацію речового права, позивач просив скасувати зазначені рішення державного реєстратора та припинити зареєстроване цими рішеннями за ТОВ СТОВ Малі Крушлинці право оренди.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2020, провадження у справі № 902/416/20 закрито, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у грудні 2020 року ПСП Промінь подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просило скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 902/416/20 за касаційною скаргою ПСП Промінь з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.02.2021 об 11-00.

Вінницька міська рада та ТОВ СТОВ Малі Крушлинці у відзивах на касаційну скаргу зазначають про правильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржених судових рішень, тому просять залишити касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 ПСП Промінь відмовлено в задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки зазначене клопотання оформлено з порушенням вимог, установлених статтею 197 ГПК.

17.02.2021 на електронну пошту Верховного Суду надійшло клопотання ПСП Промінь , у якому скаржник просив відкласти розгляд справи на інший день і надати йому можливість подати повторне клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Це клопотання обґрунтоване тим, що представник ПСП Промінь 17.02.2021 о 15-00 також приймає участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції при розгляді справи № 916/3077/20 у Господарському суді Одеської області, а також тим, що позивачем не було отримано відзивів відповідачів на касаційну скаргу.

Верховний Суд, обговоривши подане клопотання, виходить із такого.

Відповідно до частин 1, 3 статті 56 ГПК сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

У частині 3 статті 301 ГПК визначено, що розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою (частина 1 статті 120 ГПК).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021, якою, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 902/416/20, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.02.2021 об 11-00 та встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу, явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою.

Суд касаційної інстанції зважає й на те, що суб`єкт господарювання, яким є ПСП Промінь , наділений правом представляти свої інтереси у порядку самопредставництва, а також з огляду на вчасне отримання зазначеної ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження та з урахуванням змісту клопотання від 05.02.2021 про проведення судового засідання 17.02.2021 об 11-00 у справі № 902/416/20 у режимі відеоконференції, мав об`єктивну можливість звернутися за наданням правової допомоги до іншого адвоката.

Разом із тим необхідно зауважити, що з огляду на матеріали справи Вінницькою міською радою та ТОВ СТОВ Малі Крушлинці примірники відзивів на касаційну скаргу було направлено на адресу ПСП Промінь , а ухвалу Верховного Суду від 11.02.2021 про відмову в задоволенні клопотання ПСП Промінь про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції було опубліковано у Єдиному державному реєстрі судових рішень 12.02.2021, судові рішення у якому є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України, отже, ПСП Промінь не було позбавлено можливості ознайомитися із зазначеним судовим рішенням.

З огляду на викладене, Верховний Суд відмовляє у задоволенні клопотання ПСП Промінь про відкладення розгляду справи.

Вінницька міська рада та ТОВ СТОВ Малі Крушлинці в судове засідання своїх представників також не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК не зверталися.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі В`ячеслав Корчагін проти Росії , те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

У справі, яка розглядається, судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 10.11.2011 між ПСП Промінь та фізичними особами було укладено 26 договорів оренди щодо 28 земельних ділянок, які знаходяться на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, перелік яких наведено у судових рішеннях попередніх інстанцій. Ці договори зареєстровано в управлінні Держкомзему у Вінницькому районі, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 05.07.2012. За умовами цих договорів, земельні ділянки передано в оренду ПСП Промінь на строк 10 років.

У 2019 році ПСП Промінь стало відомо про те, що державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди землі на зазначені земельні ділянки за ТОВ СТОВ Малі Крушлинці , що стало підставою для звернення ПСП Промінь до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі за ТОВ СТОВ Малі Крушлинці на ці земельні ділянки.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.09.2019 у справі № 902/266/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020, позов ПСП Промінь задоволено частково. Визнано протиправними рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про державну реєстрацію права оренди землі за ТОВ СТОВ Малі Крушлинці на зазначені земельні ділянки. У задоволенні позовних вимог про скасування зазначених рішень державного реєстратора відмовлено. При цьому позивачу роз`яснено його право звернутися до суду з окремим позовом про скасування записів про державну реєстрацію права оренди, оскільки вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди не є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача та не призведе до відновлення його порушеного права.

У справі, яка розглядається, ПСП Промінь , звертаючись до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про реєстрацію права оренди землі за ТОВ Малі Крушлинці на 28 земельних ділянок, які знаходяться на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, та припинення зареєстрованого цими рішеннями за ТОВ СТОВ Малі Крушлинці права оренди, обґрунтувало вимоги змінами, внесеними до статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо можливості скасування в судовому порядку рішення державного реєстратора та припинення зареєстрованих цим рішенням речових прав.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, закриваючи провадження у цій справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК, дійшов висновку, що цей спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення може вплинути на права та обов`язки фізичних осіб - власників земельних ділянок.

У поданій касаційній скарзі ПСП Промінь посилається на порушення судами попередніх інстанцій, зокрема статей 4, 14, 20 ГПК, та зазначає, що для відновлення порушених прав позивача необхідно лише скасувати оспорювані рішення державного реєстратора, незаконність яких вже встановлена судовим рішенням в іншій справі. При цьому судами не враховано, що будь-яких вимог до фізичних осіб - власників земельних ділянок позивачем у межах цієї справи заявлено не було, оскільки сам факт підписання ними договорів оренди земельних ділянок із ТОВ СТОВ Малі Крушлинці не призводить до жодних юридичних наслідків без державної реєстрації права оренди. Спір у цій справі виник між юридичними особами і за суб`єктним складом належить до юрисдикції саме господарського суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК межі такого перегляду, виходить із такого.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України Про судоустрій і статус суддів правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову -обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Таку правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 920/40/19.

Відповідно до статті 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13); інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15).

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).

Водночас за змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що позовні вимоги, спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права оренди земельної ділянки, яке підлягає державній реєстрації, є спором про право цивільне та має приватноправовий характер. Оскарження рішень про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею (цією особою) права на це майно. Отже, такий спір має розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

У поданому до суду в порядку господарського судочинства позові ПСП Промінь просило скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ТОВ СТОВ Малі Крушлинці стосовно земельних ділянок, власниками яких є фізичні особи. Ці обставини встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Тобто позивач вважає, що у нього виник спір з особою, право якої зареєстровано, з приводу реєстраційних дій. Однак таке твердження, на переконання Верховного Суду, є помилковим та спростовується змістом позовної заяви.

Як свідчать предмет і підстави позову, заявленого ПСП Промінь , підприємство на підставі 26 договорів взяло в оренду у власників - фізичних осіб 28 спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, перелік яких наведено у позовній заяві, судових рішеннях попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Під час дії договорів оренди, укладених із позивачем, право оренди на ці земельні ділянки було зареєстровано за ТОВ СТОВ Малі Крушлинці на підставі укладених між ним і фізичними особами - власниками зазначених земельних ділянок договорів оренди.

Отже, допущено одночасну державну реєстрацію декількох прав оренди на одні й ті самі земельні ділянки, що порушує права позивача на орендовані земельні ділянки.

Так, за змістом позовної заяви, ПСП Промінь звернулося до суду за захистом свого права користування спірними земельними ділянками, порушеного власниками цих земельних ділянок шляхом укладення договорів про надання права користування цими самими земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із ТОВ СТОВ Малі Крушлинці і реєстрації права користування земельними ділянками відповідачем за собою.

Відносини, пов`язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та із цивільним оборотом земельних ділянок, ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за умови відповідності складу сторін спору статті 4 Цивільного процесуального кодексу України підвідомчі судам загальної юрисдикції.

Спір у цій справі, з огляду на зміст позовної заяви, виник внаслідок незаконної реєстрації державним реєстратором права оренди за іншим орендарем (ТОВ СТОВ Малі Крушлинці ), на той час як правовідносини на підставі договорів оренди між позивачем і фізичними особами (власниками орендованих земельних ділянок) не припинилися. Отже, спір виник із приводу порушення права позивача як орендаря внаслідок укладення договорів оренди щодо цих же земельних ділянок їх власниками з іншим орендарем і пов`язаний з діями фізичних осіб - власників земельних ділянок, які є орендодавцями за договорами оренди з різними орендарями, одним з яких є позивач.

Такий спір має розглядатися як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Тобто оспореним реєстраційним діям передує невирішений спір між учасниками орендних правовідносин про право цивільне, а саме про право на оренду конкретних земельних ділянок.

Цей спір стосується захисту цивільного права, зокрема випливає із договірних відносин, є приватноправовим і за суб`єктним складом має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичних осіб - власників земельних ділянок.

Неоспорювання позивачем дій власників земельних ділянок не може бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав та обов`язків цих фізичних осіб і спір у позивача виник саме із власниками земельних ділянок як орендодавцями.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі № 657/33/19.

Оскільки позивач оспорює рішення державного реєстратора, прийняті за наслідками укладення власниками земельних ділянок договорів оренди з відповідачем ТОВ СТОВ Малі Крушлинці , то предмет спору, як і результат його вирішення, безпосередньо стосується прав і обов`язків не тільки відповідача, а й фізичних осіб - власників земельних ділянок. Отже, належними сторонами справи у цьому спорі є позивач, відповідач і власники земельних ділянок, які є сторонами (орендодавцем, власником) договорів, укладених із позивачем і відповідачем.

Власники земельних ділянок є фізичні особи, які не мають статусу підприємця, чого сторони не заперечують. Саме із цих підстав справа у цьому спорі не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пунктів 6, 13 частини 1 статті 20 ГПК та має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.11.2019 у справі № 920/40/19, від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19.

З огляду на викладене Верховний Суд у справі, яка розглядається, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки позивач звернувся до господарського суду з позовом про скасування рішень про державну реєстрацію права оренди, враховуючи наявність подвійної реєстрації права оренди на одні і ті ж земельні ділянки і орендодавцями як в першому, так і в другому випадку виступають фізичні особи (власники земельних ділянок), то такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичних осіб (власників земельних ділянок), як сторін правочинів, на підставі яких зареєстровано право за іншою юридичною особою - ТОВ СТОВ Малі Крушлинці .

При цьому судами було враховано відповідні правові позиції Великої Палати Верховного Суду, у тому числі, викладені у постанові від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19.

Посилання ПСП Промінь у касаційній скарзі на правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у адміністративній справі № 806/1400/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 916/1711/19 не заслуговують на увагу з огляду на таке.

За змістом статті 45 Закону України Про судоустрій і статус суддів Велика Палата Верховного Суду, зокрема у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

У частині 2 статті 315 ГПК зазначено, що у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Таким чином, саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

За таких обставин судами у справі, яка розглядається, було правомірно враховано саме правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.02.2020 у справі № 910/7781/19, щодо підвідомчості відповідного спору суду загальної юрисдикції.

Ураховуючи те, що в цій справі спір має приватноправовий характер, оскільки він обумовлений порушенням майнового приватного права, а скасування рішень про проведену державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки є захистом прав позивача на ці земельні ділянки від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано право щодо того ж самого нерухомого майна, при цьому вирішення спору безпосередньо стосується прав та охоронюваних законом інтересів власників земельних ділянок - фізичних осіб, які за наведених обставин не можуть бути учасниками у господарському процесі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК.

Будь-яких обставин, які є обов`язковою підставою для скасування постановлених у справі судових рішень відповідно до частини 1 статті 310 ГПК, касаційна скарга не містить.

Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Промінь залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 10.09.2020 у справі № 902/416/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий