Ухвала

від 01.03.2021 по справі 607/17866/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року

м. Київ

справа №607/17866/18

провадження № 61-2169ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Ткачука О. С., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 серпня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 січня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 50 000 грн безпідставно набутих коштів на підставі вимог ст. 1212 ЦК України, 6375 грн відсотків за утримання безпідставно утримуваних коштів та 10 000 грн завданої моральної шкоди.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 серпня 2019 року, мотивувальна частина якого була змінена постановою Тернопільського апеляційного суду від 04 січня 2021 року шляхом викладення мотивів в редакції цієї постанови, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 серпня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 січня 2021 року , в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу, подані матеріали, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до Закону України Про державний бюджет України на 2021 рік станом на 01 січня 2021 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270 грн.

Так, у справі заявлена ціна позову у розмірі 66 375 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270*100=227 000).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

В обґрунтування доцільності перегляду в касаційному порядку оскаржуваних судових рішень, ухвалених у малозначній справі, скаржник посилається на те, що ця справа має особливе значення для позивача та становить значний суспільний інтерес, оскільки відповідач в процесі розгляду справи висловлювався негативно про позивача, як судді у відставці, чим завдавав шкоди авторитету останнього та принижував його в очах оточуючих людей. Крім того, позивач зазначає, що позбавлений можливості спростувати обставини справи, встановлені оскаржуваною постановою, при розгляді іншої справи, оскільки суд апеляційної інстанції, змінюючи судове рішення, вийшов за межі позовних вимог та розглянув вимоги, відмінні від заявлених позивачем.

Верховний Суд зазначає, що такі доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки носять суб`єктивний характер, свідчать про те, що скаржник має на меті добитися чергового розгляду справи, та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи та доказів, яким суди надали оцінку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) виклала правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначена справа є малозначною в силу закону та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 серпня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 січня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

О. С. Ткачук