Постанова

від 05.03.2021 по справі 759/16153/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 759 /16153/19 головуючий у суді І інстанції Войтенко Ю.В.

провадження № 22-ц/824/4103/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Нежури В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Ю.ЕС.АЙ про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року позивач звернувся до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Ю.ЕС.АЙ про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 04.06.2019 року о 18 год. 37 хв. по вул. Кільцева дорога, навпроти вул. Янтарна у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу Фольксваген , д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Фольксваген , д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , власником якого він являється на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . Обставини дорожньо-транспортної пригоди та вина ОСОБА_1 встановлена постановою Святошинського районного суду м. Києва від 30.07.2019. Внаслідок ДТП транспортний засіб Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. Згідно звіту № 23/19 з оцінки матеріального збитку транспортного засобу від 12.06.2019 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 складає 225 713 грн. 00 коп. З метою отримання відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, ОСОБА_3 звернувся з заявою про страхове відшкодування до Генерального директора ТДВ Страхова компанія Ю.ЕС.АЙ , ОСОБА_4 з проханням провести виплату страхового відшкодування, оскільки згідно вимог Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в ТДВ Страхова компанія Ю.ЕС.АЙ за договором (полісом) страхування № АО 0669043 від 25.03.2019 року. Позивач вказує, що різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою складає 125 713,00 грн. Окрім того, позивачем були понесені витрати на евакуатор у розмірі 1 000,00 грн. та 650,00 грн., витрати на огляд автомобіля після пошкодження у розмірі 1 599,60 грн., витрати за оцінку матеріального збитку після ДТП у розмірі 1 700,00 грн. Також, під час ДТП позивач отримав закриту травму м`яких тканин правої кисті. Витрати за обстеження складають суму у розмірі 550,00 грн. Разом з тим, позивач вказує, що протиправні дії відповідача спричинили йому не тільки матеріальну, але і моральну шкоду, яку він оцінює у 50 000,00 грн. Моральна шкода позивача полягає у сильному стресі, що викликаний хвилюванням, душевними та моральними переживаннями пов`язаним з пошкодженням автомобіля, порушення налагодженого стану життя у зв`язку з відсутністю автомобіля, неможливістю користуватись автомобілем для сімейних потреб, все це позначило негативні зміни у житті позивача. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду та просив на підставі ст.ст. 22, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України стягнути з ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду завдану внаслідок ДТП у загальному розмірі 131 212,60 грн., моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Ю.ЕС.АЙ про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 126 263,00 грн., моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 1 312,63 грн..

Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , через представника - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просила рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити для розгляду до іншого суду першої інстанції. При цьому зазначає, що не погоджується з рішенням суду в частині визначення присудженої матеріальної шкоди у розмірі 126 263,00 грн. та наявності моральної шкоди, вважаючи її не обґрунтованою. На думу апелянта, судом першої інстанції було порушено право відповідача приймати участь в судовому засіданні.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

08.02.2021 року до суду надійшов відзив ОСОБА_3 , поданий представником ОСОБА_5 , згідно якого просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. При цьому зазначає, що відсутні правові підстави для скасування рішення суду, підсудність даної справи обрано вірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки в даній справі ціна позову становить 181 212,60 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України , без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.06.2019 року о 18 год. 37 хв. по вул. Кільцева дорога, навпроти вул. Янтарна у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу Фольксваген , д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Фольксваген , д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT (державний номер НОМЕР_2 ) власником транспортного засобу є ОСОБА_3 (а.с. 14).

Відповідно до постанови Святошинського районного суду м. Києва від 30.07.2019 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держава в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00грн.

Відповідно до частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На момент вищевказаної дорожнього - транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen Polo, р.н. НОМЕР_1 була застрахована в ТДВ Страхова компанія Ю.ЕС.АЙ , що підтверджується полісом № ОА/0669043 (а.с. 80).

05.06.2019 року ОСОБА_3 звернувся до генерального директора ТДВ Страхова компанія Ю.ЕС.АЙ. ОСОБА_4 з повідомленням про дорожнього - транспортну пригоду та заявою про страхове відшкодування (а.с. 33, 34).

Згідно зі звітом №23/19 оцінки матеріального збитку транспортного засобу від 12.06.2019 матеріальний збиток завданий власнику автомобіля Volkswagen Passat (реєстр. № НОМЕР_4 ) внаслідок ДТП, яка трапилася 04.06.2019 року складає 225 713, 00 грн. (а.с. 16-28).

Відповідно до платіжного доручення №9048 від 26.09.2019 ТДВ СК Ю.ЕС.АЙ. сплатило ОСОБА_3 99 000,00 грн. страхового відшкодування згідно страхового акту №19.59.0669043-4113 від 10.09.19 без ПДВ. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що згідно пояснень представника позивача, позивач визнає сплату страхового відшкодування в розмірі 100 000,00 грн. з урахуванням відрахованої франшизи. (а.с. 81).

Згідно з довідкою Відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 11.08.2005 року по теперішній час (а.с. 97).

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий суд виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, заподіяння йому матеріальної шкоди в загальному розмірі 126 263,00 грн., яка складається з різниці між фактичним розміром заподіяної шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 125 713 грн. та витрат понесених позивачем на проходження медичного обстеження у розмірі 550 грн., а отже, шкода саме у такому розмірі підлягає стягненню з відповідача, як особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді. Інші витрати, які позивач просив стягнути на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди суд вважав не доведеними належними та допустимими доказами, а тому в їх відшкодуванні відмовив. Враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, тривале знаходження в стані стресу, та зниження якості життя, суд вважав, що в рахунок відшкодування моральної шкоди співмірним, достатнім і необхідним буде стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн..

При перевірці висновків суду першої інстанції, у контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

В силу ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В порядку ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. (ст. 6 Закону).

При настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. (ст.22.1 Закону).

Згідно з ч.1 ст. 33-1 Закону, страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до ДТП, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику в розслідуванні причин та обставин ДТП, а саме: надати для огляду належний транспортний засіб, повідомити страховика про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї ДТП.

В порядку ст. 35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для отримання страхового відшкодування потерпілий, який має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Позивачем було подано письмову заяву про виплату страхового відшкодування разом із усіма необхідними документами в строки, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п.36.7. ст.36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку, чим і скористався позивач.

Відповідно до положення ч.1 та п.1 ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Аналіз ст.1194 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В абзаці 3 пункту 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки судам роз`яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, страховик відповідальної особи, яка винна у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу (у разі наявності такої різниці) на підставі ст.1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від11 грудня 2019 року у справі№227/2996/16-ц.

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведені вище норми права, оскільки позивачу виплачено страхове відшкодування в розмірі 100 000,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 126 263,00 грн., яка складається з різниці між фактичним розміром заподіяної шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 125 713 грн. та витрат понесених позивачем на проходження медичного обстеження у розмірі 550 грн., яка є доведена позивачем і вірно встановлена судом.

Оцінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я тощо.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Визначаючись щодо розміру відшкодування моральної шкоди, судом враховано, що п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, тривале знаходження в стані стресу, та зниження якості проживання, небажання відповідача добровільно відшкодувати завдану шкоду, виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням того, що в результаті ДТП позивач отримав шкоду своєму здоров`ю, суд першої інстанції вірно вважав, що в рахунок відшкодування моральної шкоди достатнім і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Що стосується інших вимог позивача щодо стягнення витрат, то колегія суддів вважає, що судом вірно встановлено їх недоведеність належними та допустимими доказами.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на порушення змагальності сторін, оскільки відповідачем неодноразово заявлялись клопотання про відкладення розгляду справи, при цьому судом першої інстанції вірно встановлено відсутність обґрунтованих підстав для чергового відкладення розгляду справи.

А отже, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що доводи апелянта не спростовують висновків суду та не містять підстав для задоволення апеляційної карги і скасування судового рішення.

Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду № 524/3490/17-ц від 27.03.2019 року, згідно якого: Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги заявника, яким судами надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх .

Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

В.А. Нежура