Постанова

від 09.03.2021 по справі 695/125/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 березня 2021 року

м. Київ

справа № 695/125/19

провадження № 61-23320св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - обслуговуючий кооператив Перлина Златокраю ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Храпка В. Д., Бондаренка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позову вказала, що з 27 квітня 2010 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , у період якого вони за спільні кошти придбали садовий будинок АДРЕСА_1 , вартістю 104 400 грн; автомобіль марки Toyota модель Prado, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 121 200 грн; торгівельний павільйон, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 28 800 грн; торгівельний павільйон (магазин) № 1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 45 600 грн.

Оскільки вказане майно є об`єктом права спільної сумісної власності сторін, а відповідач відмовляється добровільно його поділити, позивач просила суд

визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказане вище майно та поділити його шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на садовий будинок та торгівельний павільйон (магазин) № 1, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; та визнання за ОСОБА_2 права власності на автомобіль марки Toyota модель Prado, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та торгівельний павільйон що розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 квітня 2019 року в складі судді Середи Л. В. позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: садовий будинок АДРЕСА_1 , вартістю 104 400 грн; автомобіль марки Toyota модель Prado, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , колір бежевий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 121 200 грн; малу архітектурну форму (торговий павільйон) за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 28 800 грн; торгівельний павільйон (магазин) № НОМЕР_3 , розташований за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 45 600 грн.

Поділено майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та визнано за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 , вартістю 104 400 грн; торгівельний павільйон (магазин) № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 45 600 грн; визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки Toyota модель Prado, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , колір бежевий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 121 200 грн; малу архітектурну форму (торговий павільйон) за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 28 800 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки сторони не заперечують набуття вказаного майна у період шлюбу та його вартість, тому з врахуванням презумпції рівності часток подружжя у спільному майні його слід поділити між сторонами порівну.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року задоволено апеляційну скаргу голови обслуговуючого кооперативу Перлина Златокраю Битяк В. П., змінено рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 квітня 2019 року шляхом викладення його резолютивної частини в наступній редакції.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: садовий будинок АДРЕСА_1 вартістю 104 400 грн; автомобіль марки Toyota модель Prado, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , колір бежевий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 121 200 грн; малу архітектурну форму (торговий павільйон) за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 28 800 грн.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 , вартістю104 400 грн.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки Toyota модель Prado, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , колір бежевий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартістю 121 200 грн; малу архітектурну форму (торговий павільйон) за адресою: АДРЕСА_2 вартістю 28 800 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від рівності часток в розмірі 22 800 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1272 грн понесених судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь обслуговуючого кооперативу Перлина Златокраю судовий збір в розмірі 684 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у зв`язку із тим, що павільйон, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві власності обслуговуючому кооперативу Перлина Златокраю , тому судом першої інстанції розглянуто справу за неналежного суб`єктного складу і у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання цього нерухомого майна спільною сумісною власністю сторін та його поділ слід відмовити. В частині вирішення іншої частини позовних вимог суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційних скаргах, поданих у грудні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що обслуговуючий кооператив Перлина Златокраю не є власником спірного нерухомого майна, оскільки був створений у 2012 році , а відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації вказаний вище павільйон був побудований у 2010 році. Разом із тим, позивач зверталась до апеляційного суду із клопотанням про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи за її позовом до обслуговуючого кооперативу Перлина Златокраю про визнання права власності на спірний об`єкт нерухомості, проте суд безпідставно відмовив їй у задоволенні цього клопотання. При вирішенні питання щодо компенсації позивачу її частки у спільному сумісному майні, суд апеляційної інстанції не врахував обов`язковість у наданні позивачем згоди на отримання цієї компенсації та попередньому внесенні ОСОБА_2 відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційний суд у порушення процесуальних норм розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 , належним чином не повідомленого про час та місце розгляду справи, що є обов`язковою та самостійною підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_2 ідентичні доводам касаційної скарги ОСОБА_1 .

Крім того, у касаційних скаргах заявники посилаються на те, що касаційні скарги стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки в судових рішеннях убачається неоднозначність судової практики, зокрема судове рішення апеляційної інстанції суперечить висновкам, викладеним в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року справа № 488/2603/14-ц, від 20 лютого 2019 року - № 185/99/17, від 27 лютого 2019 року - № 464/7011/16-ц, від 20 березня 2019 року - № 364/1309/17, а також заявники не мають можливості спростувати встановлені апеляційним судом обставини при розгляді іншої справи, а саме № 695/3561/19.

Касаційні скарги містять доводи щодо оскарження постанови апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про визнання об`єктом права спільної сумісної власності за подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 торгівельного павільйону (магазину НОМЕР_3) за адресою: АДРЕСА_3 , а тому законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 400 ЦПК України перевіряється судом касаційної інстанції лише у цій частині.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 27 грудня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 03 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно із статутом ОК Перлина Златокраю , який створений на підставі рішення установчих зборів, оформлених протоколом № 1 від 11 червня 2012 року, місцезнаходженням кооперативу є: АДРЕСА_3 .

Відповідно до копії топографічного плану Детальний план центральної частини міста Золотоноша (а.с.117), технічного паспорту на громадський будинок (а.с.141-146) та копії первинної редакції статуту ОК Перлина Златокраю від 12 червня 2012 року (а.с.118-130) комплекс нерухомого майна, що складається з 32 торгівельних павільйонів з інфраструктурою почав будуватися за юридичною адресою: АДРЕСА_3 , тобто за юридичною адресою створеного 12 червня 2012 року ОК Перлина Златокраю .

При передачі в оренду під цей комплекс земельної ділянки рішенням виконавчого комітету Золотоніської міської ради Про присвоєння адресного номеру земельній ділянці по АДРЕСА_4 від 02 грудня 2013 року № 424, цій новоствореній земельній ділянці площею 0,1483 га під кадастровим номером - 7110400000:01:002:0125 було присвоєно юридичну адресу: АДРЕСА_3 (а.с.153). Виконавчим комітетом Золотоніської міської ради було присвоєно цю ж юридичну адресу: АДРЕСА_5, новозбудованому обслуговуючим кооперативом Перлина Златокраю комплексу нерухомого майна, про що листом від 22 січня 2014 року № 206 виконавчого комітету Золотоніської міської ради і було повідомлено директора ОК Перлина Златокраю (а.с.154).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25 січня 2014 року, індексний номер 16761415, серія САК №0101162 право власності на об`єкт нерухомого майна - торгівельні павільйони, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (колишня адреса: АДРЕСА_3 ) належить обслуговуючому кооперативу Перлина Златокраю (а.с.139).

Згідно із витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером № 276795971104 право власності на об`єкт нерухомості, торгівельний павільйон, що складається з наступних складових частин об`єкта нерухомого майна: торгівельний павільйон НОМЕР_6; торгівельний павільйон НОМЕР_7 ; навіс, В; огорожа, 1-2 належить ОК Перлина Златокраю (а.с.140).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 170256977 від 12 червня 2019 року з 24 січня 2014 року право власності на спірний об`єкт нерухомого майна належить ОК Перлина Златокраю (а.с.157).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Звертаючись з апеляційною скаргою на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 квітня 2019 року, обслуговуючий кооператив Перлина Златокраю посилався на те, що є власником торгівельного павільйону (магазину НОМЕР_5) за адресою: АДРЕСА_3 , а визнання цим судовим рішенням права спільної сумісної власності на вказаний об`єкт за подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , порушує його права як власника.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повність або частково. Особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції лише в разі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси, обов`язки.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, свобод, інтересів, обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено питання у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або містити судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Судове рішення слід вважати таким, що прийнято про права, свободи, інтереси, обов`язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в описовій чи мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права, свободи, інтереси, обов`язки цих осіб, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, свободи, інтереси, обов`язки останніх.

Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами справи не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права, свободи, інтереси, обов`язки цієї особи.

Переглядаючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, установивши, що між колишнім подружжям ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у січні 2019 року виник спір стосовно нерухомого майна, що із січня 2014 року на праві власності належить обслуговуючому кооперативу Перлина Златокраю , однак відповідачем до участі у справі за позовом ОСОБА_1 залучено лише ОСОБА_2 , дійшов правильного висновку про те, що спір у цій справі розглянуто за неналежного суб`єктного складу, наслідком чого є відмова у задоволенні позовних вимог про визнання за колишнім подружжям права власності на торговий павільйон , який розташований за адресою: АДРЕСА_3 (АДРЕСА_3 ).

Відповідно до положень частини першої-четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Всупереч наведених процесуальних норм, суд першої інстанції на зазначене вище уваги не звернув, не визначився із належним суб`єктним складом осіб у справі та не залучив до участі у справі власника спірного об'єкту нерухомого майна.

Відповідно до положень пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення, якщо суд прийняв рішення про права , свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про визнання об`єктом права спільної сумісної власності за подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 торгівельного павільйону (магазину НОМЕР_3) за адресою: АДРЕСА_3 , апеляційний суд правильно застосував положення статті 376 ЦПК України та, встановивши, що місцевий суд розглянув справу за неналежного суб`єктного складу, не залучивши до участі у справі всіх заінтересованих осіб, що позбавило їх можливості захисту своїх прав та надання суду відповідних доказів, дійшов правильного висновку про відмову у позові у відповідній частині.

Таким чином доводи касаційних скарг про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Крім того, доводи касаційних скарг зводяться до незгоди із оцінкою судом апеляційної інстанції доказів належності спірного нерухомого майна на праві власності обслуговуючому кооперативу Перлина Златокраю .

Разом із тим суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційних скарг про оспорювання права власності обслуговуючого кооперативу Перлина Златокраю і належність спірного торгового павільйону до спільного майна подружжя колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.

Як достовірно встановлено і не спростовано сторонами, саме обслуговуючий кооператив Перлина Златокраю зазначений власником спірного торгового павільйону у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим № 276795971104 та у свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 25 січня 2014 року серії САК № 010116216761415.

Позивач ОСОБА_1 достовірно була обізнана з цими обставинами, оскільки за її позовом 06 листопада 2019 року в справі № 695/3561/19 Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області відкрив провадження у справі про оскарження права власності обслуговуючого кооперативу Перлина Златокраю на спірну нерухомість. Однак, у січні 2019 року вона подала позов до ОСОБА_2 про визнання права на це майно, не повідомивши суд про іншу особу, за якою зареєстровано право власності на це ж майно.

Отже, спростування реєстраційного підтвердження нерухомості обслуговуючого кооперативу Перлина Златокраю має відбуватися саме у справі № 695/3561/19, до участі у якій залучена в якості відповідача особа, на яку зареєстровано право власності на спірне майно, а не у справі про поділ майна подружжя без участі обслуговуючого кооперативу Перлина Златокраю .

Безпідставними є також доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у зв`язку із неналежним, на переконання відповідача, повідомленням його судом апеляційної інстанції про час та місце розгляду справи.

У справі, що переглядається, установлено, що ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року закінчено підготовчі дії у справі за апеляційною скаргою обслуговуючого кооперативу Перлина Златокраю на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19 квітня 2019 року, призначено справу до розгляду на 15 жовтня 2019 року та вирішено повідомити учасників судового процесу про дату, час та місце розгляду справи.

Розгляд справи, призначений на 15 жовтня 2019 року, був відкладений судом за клопотанням сторін на 07 листопада 2019 року.

З протоколу судового засідання від 07 листопада 2019 року вбачається, що суд апеляційної інстанції оголосив у справі перерву до 22 листопада 2019 року та вчинив дії з повідомлення відповідача ОСОБА_2 за допомогою sms-повідомлення, а також шляхом направлення судової повістки на адресу останнього та розміщення на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про виклик учасників справи.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 22 листопада 2019 року, апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 (а.с. 283, т 1).

Надіслана судом апеляційної інстанції кореспонденція засобами поштового зв`язку, адресована ОСОБА_2 , повернулась до суду з відміткою поштової служби інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки - адресата не знайдено та адресат не проживає (а.с. 225, 281, т 1).

Відповідно до частини одинадцятої статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином, отримавши направлену на адресу відповідача засобами поштового зв`язку та повернуту з відміткою адресата не знайдено кореспонденцію, апеляційний суд з дотриманням вимог статті 128 ЦПК України 07 листопада 2019 року розмістив на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про виклик у судове засідання, призначене на 22 листопада 2019 року, відповідача ОСОБА_2 , тим самим в установленому законом порядку належним чином повідомивши останнього про час та місце розгляду справи.

Безпідставними є також посилання заявників на правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року (справа № 488/2603/14-ц), від 20 лютого 2019 року (справа № 185/99/17), від 27 лютого 2019 року (справа № 464/7011/16-ц), від 20 березня 2019 року (справа № 364/1309/17), оскільки у цих постановах встановлені судами фактичні обставини є різними у порівнянні зі справою, яка є предметом перегляду. Так, у вказаних справах суди не перевіряли питання дотримання прав інших осіб, які вважали себе власниками майна, що було предметом поділу подружжя.

Інші доводи касаційних скарг були предметом розгляду суду апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Щодо клопотання про розгляд справи за участю сторін

У касаційних скаргах заявники зазначили клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

У задоволенні цих клопотань слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачили відповідні юридичні норми (рішення Європейського суду з прав людини у справі Zhuk v. Ukraine від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Вочевидь, публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок. Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany , заява № 8273/78), § 25).

Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема і в суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій. Зокрема тому ЄСПЛ не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення у справі Axen v. Germany , § 28).

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не представив переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.

Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Верховний Суд створив учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

З огляду на вказане, а також ураховуючи те, що сторони у справі вже надали аргументи по справі у касаційних скаргах, останні розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи.

Отже, оскільки ЦПК України передбачає можливість розгляду справи у письмовому провадженні без виклику учасників справи, аргументи про розгляд справи за участю сторін у справі є непереконливими, тому відсутня необхідність у виклику осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, у зв`язку із чим у задоволенні клопотань слід відмовити.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Черкаського апеляційного суду від 22 листопада 2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара