Постанова

від 24.02.2021 по справі 203/2098/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1962/21 Справа № 203/2098/17 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Городничої В.С. , Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Кравченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 серпня 2020 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, усунення від спадщини, визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, про встановлення фактів родинних відносин, визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2017 року до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, усунення від спадщини, визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом.

В липні 2017 року до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, про встановлення фактів родинних відносин, визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) у позові до ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ), третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, про встановлення факту, що має юридичне значення, усунення від спадщини, визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом відмовлено.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, про встановлення фактів родинних відносин, визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом задоволено.

Установлено той факт, що мати ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , доводилася рідною сестрою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Установлено той факт, що ОСОБА_2 доводиться двоюрідним братом ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/6 частки квартири АДРЕСА_4 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_5 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію судових витрат у сумі 4 640,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію судових витрат у сумі 4 640,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 серпня 2020 року по справі №203/2098/17 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, усунення від спадщини, визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, задовольнити в повному обсязі.

У відзиві ОСОБА_2 на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 серпня 2020 року просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 серпня 2020 року та рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 серпня 2020 року залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є рідними сестрами і доводяться дочками ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .

ОСОБА_9 та ОСОБА_3 доводяться двоюрідними братом та сестрою відповідно, а ОСОБА_1 - троюрідною сестрою, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 24 - 28, 151, 170, 171, т. 2 а.с. 21, 34 - 37, 155). ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 помер (т. 1 а.с. 30). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла (т. 1 а.с. 29).

22 лютого 2012 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 отримали свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ( ОСОБА_5 ), згідно з яким набули право власності на 1/3 частку (по 1/6 частки) квартири АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 12, 13, 81).

Того ж дня ОСОБА_7 та ОСОБА_6 отримали свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті батька ( ОСОБА_8 ), згідно з яким набули право власності на 1/3 частку (по 1/6 частки) квартири АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 14, 15, 81).

Крім того, ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 16.09.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Руденко В.А. (реєстровий номер - 2400), належала квартира АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 20 - 22, 80).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 померла (т. 1 а.с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла. Смерть настала у Благодійному фонді Будинок для людей похилого віку БЕЙТ БАРУХ (т. 1 а.с. 19, 73, 74, т. 2 а.с. 150).

27 грудня 2016 року ОСОБА_1 як спадкоємець п`ятої черги звернулася до третьої особи із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 143).

02 березня 2017 року ОСОБА_2 як спадкоємець п`ятої черги також звернувся до третьої особи із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 167).

Як вбачається з матеріалів справи, дотепер жодний зі спадкоємців майна ОСОБА_6 не отримав свідоцтво про право власності на спадщину.

Судом першої інстанції встановлений факт, що мати ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ) та ОСОБА_10 доводяться одна одній рідними сестрами, отже й той факт, що ОСОБА_2 доводиться двоюрідним братом ОСОБА_11 і підтверджуються це наступним, а саме:

-свідоцтвом про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_4 , у якому зазначені її дата та місце народження ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , м. Дніпропетровськ), прізвища, імена та по батькові її батьків ( ОСОБА_12 , ОСОБА_5 ) (т. 1 а.с. 151);

-свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 , у якому зазначені його дата та місце народження ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , м. Запоріжжя), прізвища, імена та по батькові його батьків ( ОСОБА_13 , ОСОБА_4 ) (т. 1 а.с. 171);

-посвідкою про народження матері ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 , у якій зазначені дата та місце її народження ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , м. Градіжськ Полтавської області), її дошлюбну прізвище ( ОСОБА_14 ), а також прізвища, імена, по батькові її батьків ( ОСОБА_15 , ОСОБА_16 (т. 1 а.с. 171);

-свідоцтвом про одруження батька ОСОБА_9 серії НОМЕР_7 , у якому зазначені його прізвище, ім`я, по батькові ( ОСОБА_13 ), рік народження (1923), прізвище, ім`я, по батькові його дружини ( ОСОБА_17 ), рік її народження (1927), а також її прізвище після укладення шлюбу ( ОСОБА_18 ) (т. 2 а.с. 21);

-записом акта про шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_12 №153 від 04.10.1949, складеного П`ятихатським бюро запису атів громадянського стану Дніпропетровської області, у якому зазначені дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ( ОСОБА_14 ) та її вік на момент реєстрації шлюбу (23 роки) (т. 2 а.с.а.с. 154, 155).

Крім того, зазначені факти по суті визнано у позові ОСОБА_1 та не заперечувалися в суді ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що після смерті ОСОБА_6 право на спадкування виникло лише у її двоюрідного брата - ОСОБА_2 , як спадкоємця п`ятої черги, оскільки він як родич ближчого ступеня споріднення усуває від права спадкування родича подальшого ступеня споріднення (троюрідну сестру - ОСОБА_1 ).

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання за ним права власності на майно у порядку спадкування за законом, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами, встановленими статтею 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтями 1261 - 1266 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Аналізуючи зазначене встановлено, що після смерті ОСОБА_6 право на спадкування виникло лише у її двоюрідного брата - ОСОБА_2 , як спадкоємця п`ятої черги.

Отже, ОСОБА_2 як родич ближчого ступеня споріднення усуває від права спадкування родича подальшого ступеня споріднення (троюрідну сестру - ОСОБА_1 ).

Також, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 (рідна сестра ОСОБА_2 та двоюрідна сестра ОСОБА_6 ) не прийняла спадщину і письмово повідомила про свідомий характер такої бездіяльності.

За змістом статей 1268, 1270 ЦК України спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначена дія повинна бути вчинена протягом шести місяців від дня відкриття спадщини.

ОСОБА_2 протягом шести місяців від дня смерті ОСОБА_6 звернувся до третьої особи, а тому, у розумінні закону, прийняв спадщину.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлений ОСОБА_2 позов про визнання за ним права власності на 2/6 часток квартири АДРЕСА_4 та квартиру АДРЕСА_5 підлягає задоволенню, оскільки він є спадкоємцем п`ятої черги, має перевагу перед ОСОБА_1 як родич ближчого ступеня споріднення і прийняв спадкове майно після смерті ОСОБА_6 .

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, усунення від права на спадкування, необхідно зазначити наступне.

Разом з тим, за правилами, встановленими частиною 5 статті 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Статтею 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

За змістом частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Таким чином, ОСОБА_1 не доведено за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів фактів ухиляння (тобто умисної бездіяльності) ОСОБА_2 від надання допомоги ОСОБА_6 , а також фактів її спільного проживання з останньою, пов`язаності їх побутом, існування взаємних прав та обов`язків, притаманних членам однієї сім`ї.

Отже, ОСОБА_1 не надала суду достатніх доказів ані ухиляння ОСОБА_2 від надання допомоги ОСОБА_6 , ані її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 протягом п`яти років - від 2010 року до 06.04.2016 року, мешкала разом із сестрами ОСОБА_19 за адресою: АДРЕСА_6 .

Крім того, ОСОБА_1 при зверненні з заявою до нотаріусу про прийняття спадщини, заявила про себе не як про спадкоємця четвертої черги, а як про спадкоємця п`ятої черги - троюрідну сестру (а.с. т. 1 а.с. 143).

Отже, позов у частині вимоги про усунення ОСОБА_2 від спадкування після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_1 не підтверджено жодним належним, допустимим та достовірним доказом.

Відмовляючи у задоволенні у позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції до правильного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підтверджено жодним належним, допустимим та достовірним доказом.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що ОСОБА_1 не надано суду достатніх доказів ухиляння ОСОБА_2 від надання допомоги ОСОБА_6 та її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суперечать наявним в матеріалах справи доказам.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно листа Благодійного фонду Будинок для людей похилого віку БЕЙТ БАРУХ від 08.08.2017 року №28 вбачається, що остання перебувала у вказаному закладі від 14.12.2016 року, де і померла (т. 2 а.с. 150).

Відповідно до відповіді наданої Благодійною організацією «Хесед Менахем» №108 від 20.09.2017 року вбачається, що ОСОБА_6 перебувала на обліку у БО «Хесед Менахем» у період часу з 23.01.2003 року по 25.12.2016 року. Також надано у якості додатку перелік наданої допомоги у якому зазначено, що ОСОБА_6 отримувала допомогу у вигляді: ліків, медичної допомоги, продуктів харчування, обід у їдальні, одежі, взуття, перукарських послуг, педикюр, постільної білизни, харчової посилки, гуманітарної допомоги, ремонт одежі, ремонт електроприладів, організації традиційних свят (а.с. 139, 140 т. 1).

Також судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не потребували фінансової допомоги від третіх осіб, так як останні мали грошові кошти на особовому рахунку у ПриватБанку та в інших банківських установах.

Доводи апелянта, що вона сплачувала за комунальні послуги квартир ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , колегія суддів вважає недоведеними, оскільки наявність у позивачки квитанцій не мають правового значення, бо не доводять той факт, що гроші сплачувала саме вона, оскільки платежі здійснені не від ОСОБА_1 .

Твердження апелянта, що суд першої інстанції невірно встановив період проживання разом із сестрами ОСОБА_20 від 2010 року до 06.04.2016 року та не надав належну оцінку усім показанням свідка ОСОБА_21 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки показання свідка не відповідають принципу достатності доказів, з тих підстав, що даний свідок пояснив лише те, що часто приходив у квартиру та бачив у ній ОСОБА_1 .

Отже, даний свідок не надав жодного пояснення та підтвердження з приводу якого можливо було встановити або підтвердити факт проживання ОСОБА_1 з сестрами. Тим паче,дане ствердження спростовується встановленим фактом проживання ОСОБА_22 у Благодійному фонді «Будинок для людей похилого віку «Бейт Барух» де остання перебувала з 14.12.2016 року до моменту смерті.

Посилання апелянта, що вона за власний рахунок сплачувала обіди і їх доставку з кошерної їдальні при синагозі на суму 20 400,00 грн., а також оплатила витрати пов`язані з похоронами і встановленням пам`ятників для сестер ОСОБА_19 на суму 30 000,00 грн., колегія суддів не приймає до уваги, оскільки спростовується відповіддю Благодійної організації «Хесед Менахем» №108 від 20.09.2017 року з якої вбачається, що ОСОБА_6 отримувала допомогу у вигляді певного забезпечення.

Також, згідно зі спадковою справою №44/2016 відкритою після смерті ОСОБА_6 , усі витрати на утримання, догляд і лікування померлої, утримання її житла (сплата комунальних платежів, поточний ремонт житла та обладнання), оплату медичних обстежень, а також витрат на її поховання, ніс одноосібно ОСОБА_23 (син ОСОБА_1 ).

Інші доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам зазначеним у позовній заяві, яким суд першої інстанції надав належну оцінку. Висновки районного суду є достатньо аргументованими, а тому апеляційний суд вважає, що повторно відповідати на ті самі аргументи позивача необхідності немає.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволення її позовних вимог, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 серпня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова