Ухвала

від 02.03.2021 по справі 2-123/10

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 02.03.2021

Справа № 2-123/10

Провадження № 6/334/92/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Боднар А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Вербицької Людмили Григорівни про видачу дубліката виконавчого листа, -

встановив:

Головний державний виконавець Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Вербицька Л.Г. звернулася до суду з заявою, в якій просить видати дублікат виконавчого листа по справі № 2-123/10 Ленінського районного суду м. Запоріжжя за позовом ПАТ СЕБ Банк до ОСОБА_1 , про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заяви зазначила, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-123/2010 від 27.04.2010 був задоволений позов ПАТ СЕБ Банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № Е_00135/37_07 від 15.06.2007 та з боржників на користь ПАТ СЕБ Банк солідарно стягнуто заборгованість по кредитному договору в сумі 281883,58 гривень, а також витрати по оплаті судового збору у сумі 1680,18 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30,00 гривень. На виконання вищевказаного рішення 01.06.2012 був виданий виконавчий лист, який 05.09.2012 було пред`явлено до виконання. В ході проведення виконавчих дій , державним виконавцем було встановлено, що майно, на яке можливо було б звернути стягнення у боржника відсутнє, у зв`язку з чим постановою від 30.01.2020 виконавці листи було повернуто стягувачу. Проте, згідно повідомлення ПАТ СЕБ Банк вищевказані виконавчі листи стягувачем отримані не були, а відтак вони втрачені при пересилці.

Заявник, представник стягувача СЕБ Банк та боржники ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки не повідомили.

Оскільки особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.17.4 ч.1 розділу ХІІІ ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Суд встановив, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-123/2010 від 27 квітня 2010 року позов ПАТ СЕБ Банк (після зміни найменування - ПУАТ Фідобанк ) до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № Е_00135/37_07 від 15.06.2007 було задоволено та з відповідачів на користь ПАТ СЕБ Банк солідарно стягнуто заборгованість по кредитному договору в сумі 81883,58 гривень, а також витрати по оплаті судового збору у сумі 1680,18 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30,00 гривень.

На виконання вищевказаного рішення був виданий виконавчий лист.

05.09.2012 постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ЗМУЮ Персидської Тетяни Олегівни відкрито виконавче провадження № 33878545 про примусове виконання вищевказаного рішення суду.

Згідно з довідкою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.02.2021, матеріали цивільної справи №2-123/10 за позовом ПАТ СЕБ Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором - знищені, у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Згідно довідки Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) № 9471/7 від 12.02.2021 в ході проведення виконавчих дій у вищевказаному виконавчому провадженні, державним виконавцем було встановлено, що майно боржників, на яке можливо було б звернути стягнення задля належного виконання рішення суду - відсутнє. У зв`язку з чим головним державним виконавцем Вербицькою Л.Г. 30.01.2020 було прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Проте, згідно повідомлення ПАТ СЕБбанк , вищевказані виконавчі листи отримано не було, а відтак вони були втрачені при пересилці, що унеможливлює проведення виконавчих дій в подальшому.

Відповідно до ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30.06.2009 виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України (заява №60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду .

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.07.2012 у справі Глоба проти України зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі Агрокомплекс проти України від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для законного сподівання на виплату такої заборгованості і становить майно цієї особи у значенні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Суд встановив, що виконавчі листи були втрачені, про що свідчить їх відсутність у стягувача та відсутність доказів про їх отримання стягувачем після повернення державним виконавцем.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що заяву головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Вербицької Л.Г. необхідно задовольнити та видати дублікат виконавчого листа у справі № 2-123/10.

Керуючись ст.260, п.17.4 ч.1 розділу ХІІІ ЦПК України, суд,-

постановив:

Заяву головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Вербицької Людмили Григорівни - задовольнити.

Видати дублікат виконавчого листа у справі № 2-123/10, виданого на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.04.2010, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ СЕБ Банк заборгованості за Кредитним договором № Е_00135/37_07 від 15.06.2007 в сумі 81883,58 гривень, а також витрат по оплаті судового збору у сумі 1680,18 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя або безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: