Ухвала

від 26.05.2021 по справі 2-123/10

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №2-123/10

пр № 6/464/25/21

У Х В А Л А

26 травня 2021 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

суддя Тімченко О.В.

справа № 2-123/10

учасники справи:

заінтересована особа (заявник) Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ЕЛІТ ФІНАНС

стягувач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Надра

боржник ОСОБА_1

боржник ОСОБА_2

боржник ОСОБА_3

вимоги: заміна сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання

Обставини справи

Заявник у грудні 2020 року звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із заявою, в якій просить: замінити стягувача ПАТ КБ Надра на його правонаступника ТОВ ФК ЕЛІТ ФІНАНС у справі № 2-123/2010; видати дублікати виконавчих листів щодо стягнення заборгованості з боржників та поновити пропущений строк пред`явлення виконавчих листів до виконання.

У судове засідання особи, які беруть участь у справі, будучи повідомленими, не прибули, що не є перешкодою для розгляду заяви.

Заявник просить розглядати справу у відсутності їх представника.

Адвокат Сорока О.Є. в інтересах та від імені боржника ОСОБА_3 просить проводити розгляд справи за їх відсутності, заперечують проти задоволення заяви з підстав, викладених у відзиві.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України.

Мотиви та висновки суду

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 21 червня 2010 року по цивільній справі № 2-123/2010, яке набрало законної сили, постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк Надра 25 539,93 доларів США, що по курсу НБУ становить 202 395,23 грн (заборгованість за договором Автопакет № 196/33/08-f від 18 лютого 2008 року), держмита в сумі 1700 грн та 250 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 08 квітня 2014 року заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого до виконання задоволено. Постановлено видати дублікат виконавчого листа у даній справі щодо боржника (відповідача) ОСОБА_3 та поновлено строк пред`явлення такого до виконання.

Постановами державного виконавця виконавчий лист відносно боржника ОСОБА_2 повернуто 23 червня 2016 року (ВП № 50278342), а відносно боржника ОСОБА_3 - повернуто 26 грудня 2016 року (ВП № 51168353). Виконавче провадження (ВП № 50748246) відносно ОСОБА_1 завершено.

На підставі нотаріально посвідченого договору № GL48N718070_A_3 про відступлення прав вимоги від 04 серпня 2020 року з Додатком № 1 до нього, укладеного між ПАТ Комерційний Банк Надра та ТзОВ Фінансова компанія ДНІПРОФІНАНСГРУП , останнє набуло прав вимоги за борговими зобов`язаннями ОСОБА_1 , позичальника, а також поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за згаданим договором.

На підставі нотаріально посвідченого договору № GL48N718070_A102 про відступлення прав вимоги від 20 серпня 2020 року, укладеного між ТзОВ Фінансова компанія ДНІПРОФІНАНСГРУП та ТзОВ ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП , останнє набуло прав вимоги до позичальників з іншими похідними договором, що виникли на підставі договору за № GL48N718070_A_3 від 04 серпня 2020 року.

На підставі нотаріально посвідченого договору про відступлення прав вимоги від 26 серпня 2020 року з Додатком № 1 до нього, укладеного між ТзОВ ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП та ТзОВ ФК ЕЛІТ ФІНАНС , останнє набуло прав вимоги за борговими зобов`язаннями ОСОБА_1 , позичальника, а також поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за згаданим договором.

За даними автоматизованої системи виконавчого провадження, яка діє у відповідності до ст.8 Закону України Про виконавче провадження , виконавчі листи у відповідності до наведеного рішення суду на примусовому виконанні не перебувають.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року (аналогічні положення були закріплені у ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року ) виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє добровільно або під примусом дії на виконання рішення суду.

За положеннями ч.1 ст.11 Закону України Про виконавче провадження строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Закон України Про виконавче провадження , в редакції від 21 квітня 1999 року (в редакції з 2011 року), що діяв на момент набрання судовим рішенням законної сили, передбачав, що виконавчий документ може бути пред`явлений протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили (ст.22). Закон України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року установив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання протягом трьох років (ст.12).

Строк пред`явлення виконавчих документів до виконання на даний час пропущено.

Згідно із ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України Про виконавче провадження стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, добросовісного ставлення до своїх обов`язків.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання, заяви (скарги).

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, та/або були пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Чітко визначені та однакові строки здійснення процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч.4 ст.10 ЦПК України).

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово порушував питання про те, що суд не може безпідставно поновлювати процесуальні строки.

Рішенням Європейського суду з прав людини Пономарьов проти України від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03) встановлено, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, однак такі повноваження не є необмеженими. У рішенні Європейського суду з прав людини Устименко проти України від 29 жовтня 2015 року (заява № 32053/13) наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Заявником не наведено причин, які перешкоджали ПАТ КБ Надра з 2016 року до першого відступлення права вимоги (серпень 2020 року), тобто протягом 4 років пред`явити виконавчі листи до виконання.

Перебування первісного стягувача ПАТ КБ Надра у процедурі ліквідації в період втрати виконавчого документа та пропущення строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання не є поважною причиною для поновлення такого строку. Недбале ставлення до процесуальних обов`язків з боку стягувача за таких обставин не може виправдовувати пропуск відповідних процесуальних строків, оскільки фактично покладає надмірний тягар на боржника.

Суд ураховує, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У даному випадку, первісним кредитором ПАТ КБ Надра не було вжито всіх заходів для пред`явлення виконавчих листів до виконання та контролю за їх виконанням, адже призначається відповідна уповноважена особа при процедурі ліквідації банку.

Доводи заяви щодо обов`язковості рішення суду, передбаченого ст.18 ЦПК України, з урахуванням недобросовісної поведінки первісного стягувача не є безумовною та беззастережною умовою для поновлення безпідставно пропущеного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для поновлення пропущеного строку і новому кредитору ТОВ ФК ЕЛІТ ФІНАНС , якому передано право вимоги від недобросовісного позивача.

За положеннями ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Аналогічне положення встановлено ч.5 ст.15 Закону України Про виконавче провадження - у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17, від 25 червня 2019 року справі № 910/10031/13; від 21 серпня 2020 року у справі № 905/2084/14-908/4066/14, від 24 травня 2021 року у справі № 911/4460/21, від 30 липня 2019 у справі № 5/128 Верховний Суд дійшов висновку, що заміна сторони виконавчого провадження (стягувача) неможлива, якщо заява про правонаступництво подана після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (п.2 ч.4 ст.4 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року, п.1 ч.1 ст.26 Закону України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість штучно збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, яке є одним з основоположних аспектів верховенства права.

З огляду на викладене вище, подання заяви про заміну стягувача його правонаступником після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви.

Згідно із п.17.4 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Згідно із висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Тому у зв`язку із відмовою у поновленні строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не підлягає до задоволення і вимога про видачу дубліката виконавчих документів.

З урахуванням, що заявником не доведено підставності вимог про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, тому суд дійшов переконання про відмову у задоволенні заяви за необґрунтованістю. У даному випадку суд вважає слушними та погоджується із доводами адвоката. У матеріалах справи відсутні відомості, які б спростовували даний висновок суду. При цьому кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.12 ЦПК України).

Керуючись ст.258-260, 442 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів згідно з вимогами ст.ст.351-356 ЦПК України. Апеляційна скарга подається з урахуванням Перехідних положень ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Повне судове рішення складено та підписано 26 травня 2021 року, що є датою його ухвалення, постановленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.В.Тімченко