Постанова

від 02.03.2021 по справі 906/569/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 906/569/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. головуючого, Мачульського Г. М., Чумака Ю. Я.,

за дорученням судді повноваження секретаря судового засідання здійснює помічник судді Диченко В. В.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Зарічанське лісове господарство" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2020 (колегія суддів у складі: Василишин А. Р., Філіпова Т. Л. , Бучинська Г. Б.) і рішення Господарського суду Житомирської області від 16.10.2019 (суддя Прядко О.В.)

у справі за позовом Першого заступника військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі: Позивача 1: Міністерства оборони України, Позивача 2: Квартирно - експлуатаційного відділу м. Житомир до Державного підприємства "Зарічанське лісове господарство", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: третьої особи 1: 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України, третьої особи 2: Військової частини НОМЕР_1 , третьої особи 4: Житомирської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - третьої особи 3: Державного агентства лісових ресурсів України про заборону ведення лісового господарства, використання лісового фонду на землях Міністерства оборони України

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора Павловська А. В.,

позивача-1 Панасюк В. М.,

позивача-2 - не з`явилися,

відповідача Мозговий В. В.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-1 не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-2 не з`явилися,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-4 Осадчук К. О.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні відповідача-3 не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1.Перший заступник військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі позивач-1) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир (далі позивач-2, КЕВ м. Житомир) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Державного підприємства "Зарічанське лісове господарство" (далі ДП "Зарічанське лісове господарство"), за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача: 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України (далі - третя особа-1); Військової частини НОМЕР_1 (далі - третя особа-2), Житомирська обласна державна адміністрація (далі третя особа-4), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Державне агентство лісових ресурсів України (далі третя особа-4) про заборону ведення лісового господарства та використання лісового фонду на земельних ділянках загальною площею 14 852,9 га.

2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїми діями, а саме вирубкою лісів на земельних ділянках, які належать до земель оборони та безпосередньо використовуються для розміщення та діяльності Військової частини НОМЕР_1 , порушує оборонні інтереси держави.

3.При цьому у відповідача відсутні правові підстави ведення лісового господарства та використання лісового фонду на спірних земельних ділянках з огляду на наявність у позивача-2 чинного Державного акта на право постійного користування земельними ділянками.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.Відповідно до Державного акта від 1978 року серія Б №022537, виданого Виконавчим комітетом Житомирської обласної ради народних депутатів, у безоплатне та безстрокове користування Житомирській КЕЧ району надано земельну ділянку площею 15724,8 га (розташовану в адміністративних межах Тетерівської, Денишівської, Сінгурівської, Новогуйвинської, Троянівської, Корчаківської, Буківської селищних рад Житомирського району).

5.Правонаступником Житомирської КЕЧ району відповідно до Директиви Міністра оборони України від 20.01.2005 № Д322/1/01 "Про проведення організаційних заходів у квартирно-експлуатаційній службі Збройних Сил України у 2005 році" є позивач-2.

6.Крім того, як зазначив прокурор, відповідно до пункту 5.13 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України (затвердженого наказом Міністра оборони України від 03.07.2013 за № 448) та Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України (затвердженої наказом Міністра оборони України від 22.12.2011 за № 795) вказані земельні ділянки перебувають на обліку позивача-2.

7.Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права право власності на земельні ділянки зареєстровано у встановленому порядку та їм присвоєно наступні кадастрові номери: 1822086200:01:000:1603, площа 138,932 га; 1822087200:01:000:1209, площа 1357,1985 га; 1822082200:01:000:1287, площа 3191,6124 га; 1822086200:01:000:1602, площа 883, 8355 га; 1822086500:05:000:0909, площа 1596,3465 га; 1822055600:01:000:1969, площа 81,3396 га; 1822055600:01:000:1970, площа 253,4257 га; 1822083800:01:000:0918, площа 1339,9141 га; 1822080600:04:000:1578, площа 208,705 га; 1822086500:05:000:0908, площа 293,0591 га; 1822081800:02:000:0432, площа 80,6734 га; 1822087600:01:000:0850, площа 5427,8859 га.

8.Згідно із цими витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 2 та 3 квітня 2019 року власником зазначених земельних ділянок загальною площею 14 852,93 є третя особа-4, а постійним користувачем є позивач-2.

9.За актом приймання-передачі будинків, споруд та території військового містечка в експлуатацію від 19.062013, складеного позивачем-2 та третьою особою-2, передано на утримання та експлуатацію командиру позивача-2: будівлі, споруди, об`єкти благоустрою та земельну ділянку загальною площею 14 843,51 га.

10.Оскільки на земельних ділянках росте ліс, то ведення лісового господарства було закріплено за ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат".

11.Наказом позивача-1 від 20.03.2009 № 123 "Про реорганізацію Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" реорганізовано ДП "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" шляхом виділу з нього структурних підрозділів, а саме: Зарічанського військового лісгоспу, Корбутівського, Чуднівського і Макарівського військових лісництв, створено ДП "Житомирський військовий лісгосп", до якого входять за розподільчим балансом у відповідній частині майно, права та обов`язки реорганізованого підприємства.

12.Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.09.2013 № 773-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів" було передано цілісні майнові комплекси державних підприємств за переліком згідно з додатком із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України. Згідно з додатком до вказаного розпорядження до переліку підприємств входить, зокрема, ДП "Житомирський військовий лісгосп".

13.Відповідно до Акта приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП "Житомирський військовий лісгосп" на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.09.2013 № 773-р було здійснено приймання-передачу цілісного майнового комплексу ДП "Житомирський військовий лісгосп" із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

14.У подальшому наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 25.04.2018 № 312 було змінено найменування ДП "Житомирський військовий лісгосп" на ДП "Зарічанське лісове господарство".

15.За результатами фінансового аудиту та аудиту відповідності третьої особи-1 за період з 01.06.2013 по 28.02.2017 Центральне територіальне управління внутрішнього аудиту Міністерства склало звіт, в якому зазначено про те, що відповідач без прав постійного земле та лісокористування продовжує вирубку на землях оборони, що підтверджено інформацією про видачу спеціальних дозволів (лісорубних квитків) на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування, рубок формування та оздоровлення лісів та інших рубок, яка оприлюднена на сайті Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

16.Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.10.2019 позов задоволено, заборонено відповідачу ведення лісового господарства та використання лісового фонду на земельних ділянках Міністерства оборони України загальною площею 14 852,93 га, що належать на праві постійного користування позивачу-2.

17.Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи правовий статус спірних земельних ділянок, у відповідача відсутні правові підстави для ведення лісового господарства та використання лісового фонду на земельних ділянках позивача-1.

18.Місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність законності такої діяльності відповідача на спірних земельних ділянках, оскільки Державний акт на право постійного користування, виданий КЕЧ Житомирського району, є чинним на день вирішення спору в суді.

19.Водночас суд вказав про доведеність прокуратурою підстав представництва інтересів держави у цій справі.

20.Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

21.ДП "Зарічанське лісове господарство" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

22.Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статей 17, 46, 48, 101 Лісового кодексу України, статей 65, 77 Земельного кодексу України, Закону України "Про оборону України", Закону України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Постанови Верховної Ради України "Про військові формування" статті 23 Закону України "Про прокуратуру", неповним з`ясуванням обставин справи, а також прийняттям судових рішень без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 912/2385/18, № 910/23965/16.

23.Щодо неврахування судами висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у справі № 912/2385/18, скаржник зазначає, що листи про намір самостійно звернутися до суду надіслані прокурором позивачам 03.06.2019, а в суд прокурор звернувся 06.06.2019, тобто не дотримано розумного строку для надання позивачам можливості на них відреагувати.

24.Скаржник також наголошує на відсутності висновків Верховного Суду щодо правонаступництва у Збройних Силах України, щодо права 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України на зайняття лісогосподарською діяльністю, щодо належності лісового фонду України до сфери управління Міністерства оборони України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

25.КЕВ м. Житомир у заявах від 08.02.2021 № 559, від 25.02.2021 № 902 просить розгляд справи здійснювати без участі його повноважних представників та заперечує проти задоволення касаційної скарги.

26.Перший заступник військового прокурора Житомирського гарнізону у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості.

27.Міністерство оборони України у письмових поясненнях наголошує на необґрунтованості касаційної скарги.

28.Державне агентство лісових ресурсів України у відзиві, посилаючись на порушення судами норм права, зазначає про обґрунтованість доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просить її задовольнити та скасувати оскаржувані судові рішення. Однак поданий Державним агентством лісових ресурсів України відзив на касаційну скаргу не може бути прийнято до розгляду разом із касаційною скаргою, виходячи із наступного.

29.Відповідно до приписів частини 2 статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

30.Згідно зі статтею 297 цього Кодексу учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (частина 1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (частина 3).

31.Отже, оскільки поданий Державним агентством лісових ресурсів України відзив не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак не додано документа про сплату судового збору, тому поданий відзив залишається без розгляду.

Позиція Верховного Суду

32.Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Житомир про заборону ведення лісового господарства та використання лісового фонду на земельних ділянках загальною площею 14 852,9 га.

33.У позові прокурор зазначив, що звернення із цим позовом спрямоване на захист інтересів держави, оскільки безпідставним використанням лісового фонду земельної ділянки, яка належить до земель оборони, постійним користувачем якої є КЕВ м. Житомир та на якій розміщується військовий полігон військової частини НОМЕР_1 , заподіюється шкода у вигляді позбавлення можливості виконувати свої завдання за призначенням, у зв`язку з чим порушуються оборонні інтереси держави.

34.Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

35.Положення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

36.Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

37.Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

38.Системне тлумачення положень частин 3 5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

39.Водночас у розумінні положень пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

40.Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

41.У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежним чином.

42."Нездійснення захисту" має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але, всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звертається.

43."Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

44."Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

45.Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

46.Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

47.Суд зобов`язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте, всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звернувся.

48.Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

49.При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 910/6144/18, від 06.08.2019 у справі № 912/2529/18).

50.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

51."Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).

52.Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).

53.Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

54.Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).

55.Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43)".

56.За змістом статей 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

57.Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

58.Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

59.Проте, ухвалюючи судове рішення у справі по суті спору, суд першої інстанції не встановлював обставин представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів. У свою чергу, суд апеляційної інстанції, обмежившись загальним посиланням на обґрунтування і наведення прокурором підстав звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі позивачів, не надав оцінки обставинам здійснення прокурором такого представництва, не встановив наявність/відсутність у цьому випадку законних підстав для представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Житомир, не дослідив чи вжито прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, з урахуванням зокрема того, що прокурор звернувся до відповідачів з повідомленням про намір звернутися до суду з цим позовом 03.06.2019, а з позовними вимогами у цій справі прокурор звернувся до Господарського суду Житомирської області 06.06.2019, а також обставин наявності/відсутності бездіяльності компетентного органу, в особі якого заявлено позов, виходячи із того, що така бездіяльність має місце у разі, якщо компетентний орган упродовж розумного строку після отримання повідомлення не звернувся до суду з позовом в інтересах держави; причин, які перешкоджали захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора з відповідним позовом до суду, суд також не з`ясував.

60.Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

61.З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

62.У пунктах 1 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

63.За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

64.Зважаючи на викладене, висновок судів про наявність правових підстав для задоволення позову є передчасним, оскільки суди не дослідили усі обставини справи з наданням оцінки наявних у ній доказів, з якими пов`язане законне вирішення спору по суті, тому ухвалені у справі судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

65.Ураховуючи вищенаведене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66.Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

67.Ураховуючи викладене, зважаючи на межі повноважень суду касаційної інстанції, який не здійснює дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінки, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права, ухвалені у справі рішення та постанову судів попередніх інстанцій необхідно скасувати, а касаційну скаргу задовольнити. Оскільки судові рішення підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, задоволення клопотання позивача про заміну його правонаступником є передчасним.

Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат згідно зі статтею 129 ГПК України судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Державного підприємства "Зарічанське лісове господарство" задовольнити.

2.Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2020 та рішення Господарського суду Житомирської області від 16.10.2019 у справі № 906/569/19 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяЄ. В. Краснов

СуддяГ. М. Мачульський

СуддяЮ. Я. Чумак