Рішення

від 02.03.2021 по справі 910/12237/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2021Справа № 910/12237/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Лаврова В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прінт Інжінірінг

до Товариства з обмеженою відповідальністю Вог Трейд , Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінансовий Партнер

про визнання недійсною додаткової угоди до договору

за участі представників :

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Григор`єва Н.В. (уповноважений представник);

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Прінт Інжініріг звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вог Трейд та Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінансовий Партнер про визнання недійсною Додаткової угоди від 20.09.2018 до Договору про відступлення права вимоги №1 від 20.09.2018 укладеної між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Вог Трейд та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінансовий Партнер .

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що факт підписання договору та додаткової угоди до договору у один і той самий день не може бути визнано розумним, тому що всі умови Додаткової угоди сторони могли б передбачити у основному договорі, а не змінювати та розширювати їх в сам час підписання Додаткової угоди. Також, позивач зазначає, що Договір від 20.09.2018 від імені ТОВ Фінансова компанія Фінансовий Партнер підписано у місті Києві, заступником директора Соломатіном В.В., що діяв на підставі довіреності, а Додаткову угоду від 20.09.2018 - у місті Луцьку, директором Адамчуком О.Д.

Зазначає, що відповідно Статуту позивача до компетенції Генерального директора відноситься укладання, виключно у разі отримання погодження Загальних зборів Учасників, угод щодо відчуження, передачу в заставу або в оренду, відчуження у будь-якому вигляді земельних ділянок, основних засобів, транспортних засобів, корпоративних прав, майнових та немайнових прав, а також прав користування земельними ділянками, які належать товариству. Проте, рішенням Загальних зборів учасників оформленим Протоколом №107 від 20.09.2018 Генеральному директору позивача було надано повноваження на підписання трьохстороннього договору відступлення права вимоги між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 в сумі 20458032,54 грн. Також зазначив, що Генерального директора позивача Ясківця О.М. було звільнено з посади 20.09.2018, проте вказана особа, не будучи посадовою особою позивача підписала спірну додаткову угоду після подання позивачем позову до ТОВ Вог Трейд про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 відкрито провадження у справі №910/12237/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.

03.10.2019 через загальний відділ Господарського суду міста Києва відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти позовних вимог, оскільки дані вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Зазначив, що чинним законодавством не заборонено укладання правочинів (договорів, додаткових угод), внесення змін та доповнень до них у один день, як і не заборонено підписувати договір у різних місцях, у даному випадку у різних містах, оскільки сторонами у договорі та додатковій угоді від 20.09.2018 є юридичні особи, які зареєстровані у місті Києві та місті Луцьку. Щодо тверджень позивача стосовно відсутності повноважень у підписанта з боку позивача, відповідач 1 зазначив, що відповідна Додаткова угода була укладена в межах Договору від 20.09.2018 та є невід`ємною частиною даного договору, повноваження на підписання якої було надано Генеральному директору позивача.

У зв`язку із вищезазначеними обставинами, відповідач 1 просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

07.10.2019 через загальний відділ Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про приєднання доказів, в якому просив долучити до матеріалів справи копію висновку судового експерта №09/08/-19 від 05.09.2019 та копію висновку експерта комісійної судової експертизи в галузі менеджменту підприємства №002-РСВ/19 від 23.08.2019.

У судовому засіданні 14.11.2019 суд частково задовольнив клопотання позивача про призначення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2019 по розглядуваній справі призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, у зв`язку з чим провадження по справі №910/12237/19 зупинено.

26.11.2020 через загальний відділ Господарського суду міста Києва Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз направлено лист №32976/19-34/32977/19-33 від 22.10.2020 про залишення ухвали без виконання, в якій повідомлено, що клопотання експертів виконано частково, оплата за проведення експертизи до інститут не надходила, у зв`язку з чим, ухвала Господарського суду м. Києва про проведення експертизи залишається без виконання на підставі п. 1.13. Інструкції про призначення та проведення експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 поновлено провадження у справі №910/12237/19.

В судовому засіданні 02.03.2021 представник відповідача 1 заперечив проти задоволення позовних вимог позивача та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що підписання спірної додаткової угоди відбулося відповідно до вимог норм чинного законодавства, уповноваженими особами та в дату, вказану на самій угоді.

Представники позивача та відповідача 2 в судове засідання 02.03.2021 не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, відповідач 2 про причини неявки суд не повідомили, в той самий час, позивачем було подано клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Прінт Інжініріг (первісний кредитор, позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінансовий Партнер (новий кредитор, відповідач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вог Трейд (боржник, відповідач 1) було укладено Договір про відступлення права вимоги №1 відповідно до умов якого, первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові, у відповідності з договором поставки нафтопродуктів від 30.03.2018 №30-03/2018 надалі іменований основний договір , укладений між первісним кредитором та боржником. Предметом відступлення є вимога до боржника про виконання зобов`язання згідно основного договору на суму 20458032,54 грн (п.1.1. договору).

Згідно з п. 6.8. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення його печатками сторін та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

20.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Прінт Інжініріг (первісний кредитор, позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінансовий Партнер (новий кредитор, відповідач 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю Вог Трейд (боржник, відповідач 1) було укладено Додаткову угоду до Договору про відступлення права вимоги №1 від 20.09.2018 відповідно до умов якого сторони домовились, що первісний кредитор та/або новий кредитор не застосовує (-ють) до боржника жодні штрафні санкції та/або інші заходи відповідальності, передбачені основним договором та/або чинним законодавством України (які виникли/могли виникнути станом на дату підписання даної додаткової угоди) ту будь-які такі штрафні санкції, якщо вони були нараховані, вважаються повністю списаними з дати підписання даної додаткової угоди.

Відповідно до п. 3. додаткової угоди всі інші умови договору про відступлення права вимоги №1 від 20.09.2018, не змінені цією додатковою угодою, залишаються діючими в попередній редакції та сторони підтверджують щодо них свої зобов`язання.

Згідно з п. 4 додаткової угоди у випадку розбіжностей між умовами даної додаткової угоди і умовами договору про відступлення права вимоги №1 від 25.09.2018 сторони керуються умовами даної додаткової угоди.

Пунктом 5 Додаткової угоди визначено, що дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання представниками сторін та є невід`ємною частиною договору про відступлення вправа вимоги №1 від 20.09.2018.

Як зазначає позивач, 08.05.2019 у процесі розгляду справи №903/499/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прінт Інжінірінг до Товариства з обмеженою відповідальністю Вог Трейд , третя особа - ФК Фінансовий партнер про стягнення 1117373,83 грн, йому стало відомо про існування Додаткової угоди від 20.09.2018 до договору від 20.09.2018, проте дана угода ТОВ Прінт Інжінірінг не укладалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-4 ст. 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що укладена 20.09.2018 між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 Додаткова угода до договору про відступлення права вимоги №1 від 20.09.2018 відповідно до п. 5 даної додаткової угоди є невід`ємною частиною Договору про відступлення права вимоги №1 від 20.09.2018.

Відповідно до п. 6.4. договору визначено, що додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідно до п. 9.17 Статуту позивача до компетенції Генерального директора відноситься, зокрема, укладення, виключно у разі отримання погодження Загальних зборів учасників, угод щодо відчуження (продажу та іншого переходу права власності), передачу в заставу або оренду, відчуження у будь-якому вигляді земельних ділянок, основних засобів, транспортних засобів, корпоративних прав, майнових та немайнових прав, а також прав користування земельними ділянками, які належать товариству.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, відповідно до рішення загальних зборів позивача, оформленим Протоколом №107 від 20.09.2018 надано повноваження директору позивача на підписання трьохстороннього договору відступлення права вимоги дебіторської заборгованості ТОВ Вог трейд в сумі 20458032,54 грн за договором поставки нафтопродуктів від 30.03.2018 №30-03/2018 новому кредитору - ТОВ ФК Фінансовий партнер та додаткового договору про внесення змін до Договору фінансового кредиту від 02.04.2018 №ВКЛ/Ю/2018/04-01(у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії) щодо зарахування грошових коштів боржника - ТОВ Вог Трейд , отриманих ТОВ ФК Фінансовий партнер за відновним договором відступлення права вимоги, в рахунок погашення суми боргу позивача за Договором фінансового кредиту від 02.04.2018 №ВКЛ/Ю/2018/04-01 (у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії).

Зі змісту до долученого до матеріалів справи Наказу про звільнення Генерального директора №29/03/19-1 вбачається, що Генерального директора ОСОБА_1 , з яким позивач уклав Контракт від 28.12.2016, звільнено з займаної посади з 27.03.2019. Дані обставини підтверджується доводами позивача.

Тобто, ОСОБА_1 на момент укладення Договору від 20.09.2018 перебував у трудових відносинах із позивачем та був уповноважений на укладення відповідного договору, тобто мав передбачений законом та Статутом позивача обсяг цивільних прав на вчинення відповідного правочину.

Враховуючи, що Додаткова угода від 20.09.2018 є невід`ємною частиною Договору від 20.09.2018, а укладений між сторонами Договір від 20.09.2018, чинність якого не оспорюється передбачає укладення відповідних Додаткових угод та визнає їх частиною даного договору, суд приходить до висновку, що уповноважуючи ОСОБА_1 на укладення відповідного Договору позивач надав йому повноваження і на укладення додаткових угод та додатків до нього, тобто й Додаткової угоди від 20.09.2018. Крім того, додаткова угода не спрямована на відчуження належних позивачу основних засобів, а лише передбачає домовленість сторін не застосовувати штрафні санкції і її укладення не суперечить положенням п.9.17 Статуту.

Отже, на момент укладення спірної Додаткової угоди від 20.08.2018 ОСОБА_1 мав повноваження на укладення спірної додаткової угоди.

Щодо посилань позивача на те, що Додаткову угоду було підписано не 20.08.2018, то судом дані доводи відхиляються, оскільки дана позиція позивача ґрунтується на припущеннях, яке не обґрунтоване жодними належними та допустимими доказами.

Так, згідно Висновку експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів №9360/9631/20-34/9633/20-32 від 17.06.20 проведеного в рамках кримінального провадження №12019100050007034 зазначено, що підписи від імені ОСОБА_1 у Договорі про відступлення права вимоги №1 від 20.09.2018 у розділі 7. Місцезнаходження, реквізити і підписи сторін в графі Генеральний директор

---

ОСОБА_1 та у Додатковій угоді від 20.09.2018 до Договору про відступлення права вимоги №1 від 20.09.2018 у розділі 6. Місцезнаходження, реквізити і підписи сторін в графі Генеральний директор

---

ОСОБА_1 виконані самим ОСОБА_1 . Разом з тим, у вищезазначеному висновку зазначено, що встановити час виконання підписів у договорі не видається можливим з причини впливу сторонніх факторів, не властивих для звичайних умов зберігання документів, що призвело зістарювання документів.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо визнання недійсним Додаткової угоди від 20.09.2018 до Договору про відступлення права вимоги №1 від 20.09.2018 на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки під час вчинення даного правочину було відсутнє волевиявлення учасника правочину - ТОВ Прінт Інжінірінг матеріалами справи не підтверджується та у процесі судового розгляду позивачем не доведено, у зв`язку з чим, суд відмовляє у задоволенні позову.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 16.03.2021

Суддя Я.В. Маринченко