Постанова

від 16.06.2021 по справі 910/12237/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2021 р. Справа№ 910/12237/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 16.06.2021 року у справі №910/12237/19 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю Прінт Інжінірінг

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021, повний текст якого складено 16.03.2021

у справі №910/12237/19 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прінт Інжінірінг

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю Вог Трейд , 2.Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінансовий Партнер

про визнання недійсною додаткової угоди до договору.

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Прінт Інжініріг (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вог Трейд (далі-відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінансовий Партнер (далі-відповідач 2) про визнання недійсною Додаткової угоди від 20.09.2018 до Договору про відступлення права вимоги №1 від 20.09.2018 на підставі ст.203, 215 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/12237/19 відмовлено у задоволенні позову.

Приймаючи вказане судове рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обґрунтованості підстав на які він посилається заявляючи позовні вимоги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/12237/19 та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити та визнати недійсною Додаткову угоду від 20.09.2018 до договору про відступлення права вимоги №1 від 20.09.2018, укладену між учасниками справи. Крім того, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Доводи скаржника загалом зводяться на нез`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, встановленим обставинам справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2021, справу №910/12237/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко А.І., Куксов В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Прінт Інжінірінг пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/12237/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Прінт Інжінірінг на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/12237/19; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Прінт Інжінірінг на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/12237/19 призначено на 26.05.2021 о 14:15 год.; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідач 2 наданим йому процесуальним правом не скористався та у судове засідання, яке відбулося 26.05.2021, не з`явився, своїх представників не направив та про причини неявки не повідомив суд.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Прінт Інжінірінг на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/12237/19 відкладено на 16.06.2021 на 14:10 год.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2242/21 від 14.06.2021 у зв`язку із перебуванням судді Куксова В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 14.06.2021 - 18.06.2021, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2021 справу №910/12237/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт Інжінірінг" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/12237/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко А.І., Шаптала Є.Ю., а також розгляд вказаної апеляційної скарги ухвалено здійснювати у раніше призначеному судовому засіданні 16.06.2021 на 14:10 год.

Відповідач 2 наданим йому процесуальним правом не скористався та у судове засідання, яке відбулося 16.06.2021, повторно не з`явився, своїх представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив. При цьому, судом апеляційної інстанції було вчинено всі дії з метою належного повідомленні їх про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників учасників справи не визнавалась обов`язковою, а також нез`явлення її не перешкоджає вирішенню спору, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача 2.

Відповідачі не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

16.06.2021 в судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача 1 в даному судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2018 між позивачем, як первісним кредитором, відповідачем 1, як боржником, та відповідачем 2, як новим кредитором, був укладений Договір про відступлення права вимоги №1 (далі-Договір), відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові, у відповідності з договором поставки нафтопродуктів від 30.03.2018 №30-03/2018 надалі іменований основний договір , укладений між первісним кредитором та боржником. Предметом відступлення є вимога до боржника про виконання зобов`язання згідно основного договору на суму 20 458 032,54 грн.

Згідно з п.6.8 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення його печатками сторін та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

20.09.2018 між позивачем, як первісним кредитором, відповідачем 1, як боржником, та відповідачем 2, як новим кредитором, було укладено Додаткову угоду до Договору (далі-Додаткова угода), відповідно до умов якого сторони домовились, що первісний кредитор та/або новий кредитор не застосовує (-ють) до боржника жодні штрафні санкції та/або інші заходи відповідальності, передбачені основним договором та/або чинним законодавством України (які виникли/могли виникнути станом на дату підписання даної додаткової угоди) ту будь-які такі штрафні санкції, якщо вони були нараховані, вважаються повністю списаними з дати підписання даної додаткової угоди.

Відповідно до п.3 Додаткової угоди всі інші умови Договору про відступлення права вимоги №1 від 20.09.2018, не змінені цією додатковою угодою, залишаються діючими в попередній редакції та сторони підтверджують щодо них свої зобов`язання.

Згідно з п. 4 Додаткової угоди у випадку розбіжностей між умовами даної додаткової угоди і умовами договору про відступлення права вимоги №1 від 25.09.2018 сторони керуються умовами даної додаткової угоди.

Пунктом 5 Додаткової угоди визначено, що дана додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання представниками сторін та є невід`ємною частиною Договору про відступлення вправа вимоги №1 від 20.09.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що факт підписання Договору та Додаткової угоди до Договору в один і той самий день не може бути визнано розумним, тому що всі умови Додаткової угоди сторони могли б передбачити у основному договорі, а не змінювати та розширювати їх шляхом підписання Додаткової угоди. Також, позивач зазначає, що Договір від імені відповідача 2 підписано в один день у місті Києві, заступником директора Соломатіном В.В., що діяв на підставі довіреності, а Додаткову угоду - у місті Луцьку, директором Адамчуком О.Д.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до його Статуту до компетенції Генерального директора відноситься укладання, виключно у разі отримання погодження Загальних зборів Учасників, угод щодо відчуження, передачу в заставу або в оренду, відчуження у будь-якому вигляді земельних ділянок, основних засобів, транспортних засобів, корпоративних прав, майнових та немайнових прав, а також прав користування земельними ділянками, які належать товариству. Проте, рішенням Загальних зборів учасників оформленим Протоколом №107 від 20.09.2018 Генеральному директору позивача було надано повноваження на підписання трьохстороннього договору відступлення права вимоги між учасниками справи в сумі 20 458 032,54 грн. Також зазначив, що Генерального директора позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади 20.09.2018, проте вказана особа, не будучи посадовою особою позивача підписала спірну додаткову угоду після подання позивачем позову до ТОВ Вог Трейд про стягнення заборгованості. Крім того, позивач зазначає, що про існування Додаткової угоди до Договору йому стало відомо у процесі розгляду справи №903/499/19.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказав на те, що Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору, а укладений між сторонами Договір, чинність якого не оспорюється передбачає укладення відповідних Додаткових угод та визнає їх частиною даного договору, тому уповноважуючи ОСОБА_1 на укладення відповідного Договору позивач надав йому повноваження і на укладення додаткових угод та додатків до нього, тобто й Додаткової угоди. Крім того, суд першої інстанції вказав, що Додаткова угода не спрямована на відчуження належних позивачу основних засобів, а лише передбачає домовленість сторін не застосовувати штрафні санкції і її укладення не суперечить положенням п.9.17 Статуту. Тобто, на момент укладення Додаткової угоди ОСОБА_1 мав повноваження на її укладення.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - третьої, п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частина 1 статті 92 Цивільного кодексу України визначає поняття цивільної дієздатності юридичної особи та передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Таким чином, цивільну дієздатність, тобто здатність власними діями і у власному інтересі створювати відповідні права та обов`язки, юридична особа реалізує через свої органи, які формуються та діють відповідно до установчих документів та вимог законодавства.

Припис абзацу 1 частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи, не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац 2 частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Згідно із приписами статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 9.17 Статуту позивача до компетенції Генерального директора відноситься, зокрема, укладення, виключно у разі отримання погодження Загальних зборів учасників, угод щодо відчуження (продажу та іншого переходу права власності), передачу в заставу або оренду, відчуження у будь-якому вигляді земельних ділянок, основних засобів, транспортних засобів, корпоративних прав, майнових та немайнових прав, а також прав користування земельними ділянками, які належать товариству.

Тобто, без погодження Загальних зборів учасників позивача Генеральний директор не в праві укладати вказаних у п.9.17 Статуту угод.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до рішення Загальних зборів позивача, оформлених Протоколом №107 від 20.09.2018 було надано повноваження директору позивача на підписання трьохстороннього договору відступлення права вимоги дебіторської заборгованості ТОВ Вог трейд в сумі 20 458 032,54 грн за договором поставки нафтопродуктів від 30.03.2018 №30-03/2018 новому кредитору - ТОВ ФК Фінансовий партнер та додаткового договору про внесення змін до Договору фінансового кредиту від 02.04.2018 №ВКЛ/Ю/2018/04-01(у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії) щодо зарахування грошових коштів боржника - ТОВ Вог Трейд , отриманих ТОВ ФК Фінансовий партнер за відновним договором відступлення права вимоги, в рахунок погашення суми боргу позивача за Договором фінансового кредиту від 02.04.2018 №ВКЛ/Ю/2018/04-01 (у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії).

Так, як встановлено вище сторони уклавши Договір погодили, що предметом відступлення є вимога до боржника про виконання зобов`язання згідно основного договору на суму 20 458 032,54 грн.

Тобто, предмет Договору відповідає сумі грошових коштів, яка визначена на вказаних вище зборах позивача.

Інших рішень Загальних зборів учасників позивача, зокрема, щодо уповноваження директора позивача на укладання Додаткової угоди до Договору матеріали справа не містять.

Разом з тим, в розумінні умов Додаткової угоди позивач фактично відмовився від фінансового активу - суми штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, які підлягали виплаті відповідачем 1 на рахунок позивача, внаслідок порушення основного зобов`язання за договором №30-03/2018 від 30.03.2018.

Колегією суддів встановлено, що Додаткову угоду зі сторони позивача підписано Генеральним директором Ясківцем О.М., при цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що останньому було надано повноваження на укладання спірного правочину відповідно до вимог Статуту позивача.

При цьому, відповідачі знали та, за всіма обставинами, не могли не знати про наявність обмежень, встановлених Статутом позивача, оскільки як Договір, так і спірна Додаткова угода містить умову про підписання його особою, яка діє на підставі Статуту, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного правочину з таким Статутом у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 20.02.2018 по справі № 906/100/17, від 12.06.2018 по справі №927/976/17, від 26.02.2019 по справі №925/1453/16, від 02.04.2019 по справі № 904/2178/18, від 02.10.2019 по справі № 910/22198/17, від 05.11.2019 по справі № 908/2604/18 та від 20.01.2020 по справі №920/178/19.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Із аналізу змісту частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України випливає, що підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 22.01.2019 по справі №904/887/18, від 20.03.2019 по справі №910/2822/16 та від 20.01.2020 по справі №920/178/19.

Матеріали справи не містять та відповідачами не надано доказів вчинення самим позивачем дій, направлених на виконання спірної Додаткової угоди, тобто докази наступного схвалення спірного правочину.

Також про не вчинення позивачем дій, направлених на виконання Додаткової угоди, додатково свідчить поданий ним до господарського суду позов про стягнення з відповідача 1 штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат (справа №903/499/19).

З огляду на встановлене вище, колегія суддів дійшла до висновку, що Додаткову угоду укладено з порушенням вимог частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.75-79, 86 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність достатніх та безумовних підстав для задоволення позовних вимог і як наслідок для визнання спірної Додаткової угоди недійсною.

Доводи, висловленні представником відповідача 1 в судовому засіданні, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вказані вище висновки суду.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права; позов слід задовольнити у повному обсязі.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 277, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Прінт Інжінірінг на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/12237/19 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/12237/19 скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

3.Визнати недійсною додаткову угоду від 20.09.2018 до договору про відступлення права вимоги №1 від 20.09.2018, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Прінт Інжінірінг (код 34880036), Товариством з обмеженою відповідальністю Вог Трейд (код 19337044) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінансовий партнер (код 38322199).

3.Судові витрати покласти пропорційно на Товариство з обмеженою відповідальністю Вог Трейд та Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінансовий Партнер .

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вог Трейд (43010, Волинська обл., м.Луцьк, вул.Кременецька, 38; код 19337044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Прінт Інжінірінг (04211, м.Київ, пр. Герої Сталінграда, 2-Д, прим.707; код 34880036) 960,50 грн (дев`ятсот шістдесят гривень п`ятдесят копійок) витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 1 440,75 грн (тисяча чотириста сорок гривень сімдесят п`ять копійок) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінансовий партнер (01133, м.Київ, вул. Євгена Коновальця, 32Г, фо.262; код 38322199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Прінт Інжінірінг (04211, м.Київ, пр. Герої Сталінграда, 2-Д, прим.707; код 34880036) 960,50 грн (дев`ятсот шістдесят гривень п`ятдесят копійок) витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 1 440,75 грн (тисяча чотириста сорок гривень сімдесят п`ять копійок) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6.Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7.Матеріали справи №910/12237/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 29.06.2021.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

А.І. Тищенко