Ухвала

від 01.03.2021 по справі 40/72

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

1 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 40/72

Провадження № 12-8звг21

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Рогач Л. І.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,

перевірила заяву Дочірнього підприємства Будівельно-інвестиційна Група 1 (далі - Підприємство) про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 7 липня 2009 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 19 січня 2010 року та ухвали Верховного Суду України від 18 березня 2010 року у справі № 40/72 за позовом Підприємства до Київської міської ради (далі - Рада), за участю третіх осіб - Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства по місту Києву, про стягнення збитків та

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 7 липня 2009 року у справі № 40/72 у позові Підприємства до Ради про стягнення 92 400 000 грн збитків відмовлено.

Постановами Київського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2009 року, та Вищого господарського суду від 19 січня 2010 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 18 березня 2010 року у порушенні провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду від 19 січня 2010 року у справі № 40/72 відмовлено.

У листопаді 2010 року Підприємство звернулося до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) із заявою з метою встановлення порушення державою України пункту 1 статті 6 та статті 1 протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція).

17 грудня 2020 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі Підприємства проти України за заявою № 56903/10, у якому дійшов висновку про те, що судовий перегляд спору у справі за позовом Підприємства до Ради про стягнення збитків не надавав значущої процесуальної гарантії для цілей статті 1 Протоколу № 1; існували серйозні недоліки у поведінці національних органів влади та судів, в результаті чого оскаржуваний захід, переслідуючи законну мету загального інтересу, становить надмірний індивідуальний тягар для компанії-заявника, а відтак визнав заяву прийнятною, встановив порушення статті 1 Протоколу № 1.

Зазначене рішення ЄСПЛ набуло статусу остаточного 17 грудня 2020 року.

У лютому 2021 року Підприємство звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 7 липня 2009 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2009 року, постанови Вищого господарського суду від 19 січня 2010 року та ухвали Верховного Суду України від 18 березня 2010 року за виключними обставинами з підстави, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме у зв`язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

Обґрунтовуючи наявність наведеної підстави для перегляду судового рішення, заявник посилається на рішення ЄСПЛ, ухвалене 17 грудня 2020 року за заявою Підприємства № 56903/10.

До заяви Підприємство додало також клопотання про витребування копії рішення ЄСПЛ з перекладом українською мовою та клопотання про поновлення строку на подання заяви, в якому просив встановити поважність причин пропуску заявником строку на подання заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами, встановленого частиною другою статті 321 ГПК України.

Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Перегляд судових рішень за виключними обставинами унормовано Главою 3 ГПК України. Так, за частиною першою статті 320 цього Кодексу рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 320 ГПК України однією з підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

Статтею 321 ГПК встановлений порядок і строк подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами.

Заява про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 320 цього Кодексу, подається до Верховного Суду і розглядається у складі Великої Палати (частина шоста статті 321 ГПК України).

Заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подана з підстав, визначених частиною третьою статті 320 ГПК України, - не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили (пункт 2 частини другої статті 321 цього Кодексу).

Частиною третьою цієї статті встановлено, що строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.

Як вже зазначалось, Підприємство звернулося до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 7 липня 2009 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 19 січня 2010 року та ухвали Верховного Суду України від 18 березня 2010 року у лютому 2021 року, тобто після спливу десятирічного строку, встановленого пунктом 2 частини другої статті 321 ГПК України.

З урахуванням існування преклюзивного, тобто такого що не підлягає поновленню, строку на звернення із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для розгляду заяви Підприємства про перегляд судових рішень, оскільки таке право обмежене щодо умов прийнятності заяви і саме таким чином врегульоване з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що процесуальним законодавством чітко визначені строки та наслідки їх пропуску щодо звернення із заявою про перегляд і їх поновлення є порушенням імперативної вимоги закону та зумовлює порушення принципу правової визначеності, який охоплює не лише змістовний принцип верховенства права, але й процедурний аспект, що ґрунтується на вимогах відповідності правотворчої та правозастосовної практики певним стандартам, зокрема ясності та несуперечності закону, застосування прийняття заяви на підставі закону.

Аналогічні за змістом висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 12 березня 2018 року у справі № 10/360-15/414 (провадження № 12-34звг18) та постанові від 8 вересня 2020 року у справі № 2-1606/07 (провадження № 14-662звц19).

Враховуючи, що Підприємством подано клопотання про поновлення процесуального строку, який є преклюзивним, таке клопотання по суті розгляду не підлягає.

Порядок перегляду судових рішень за виключними обставинами визначений статтею 325 ГПК України, за змістом частини другої якої справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що судові рішення у цій справі перегляду за виключними обставинами не підлягають, а у відкритті провадження за заявою Підприємства про перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі № 40/72 слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 320, 321, 323 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Відмовити у відкритті провадження за заявою Дочірнього підприємства Будівельно-інвестиційна Група 1 про перегляд за виключними обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 7 липня 2009 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2009 року, постанови Вищого господарського суду України від 19 січня 2010 року та ухвали Верховного Суду України від 18 березня 2010 року у справі № 40/72 за позовом Дочірнього підприємства Будівельно-інвестиційна Група 1 до Київської міської ради, за участю третіх осіб - Державного казначейства України, Головного управління Державного казначейства по м. Києву, про стягнення збитків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л. І. Рогач

Судді: Т. О. Анцупова В. С. Князєв В. В. Британчук Г. Р. Крет Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко І. В. Григор`єва К. М. Пільков М. І. Гриців В. В. Пророк В. І. Данішевська О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко О. С. Золотніков І. В. Ткач Л. Й. Катеринчук