Постанова

від 09.03.2021 по справі 542/1945/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 542/1945/17 Номер провадження 22-ц/814/531/21Головуючий у 1-й інстанції Стрельченко Т. Г. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Дряниці Ю.В.,

суддів: Кривчун Т.О., Чумак О.В.,

секретаря Ткаченко Т.І.,

за участі: нотаріуса Кудрявцевої Т.М., адвоката Іванової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу а апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Укрсельхозпром та приватного нотаріуса Дніпропетровського районного нотаріального округу Кудрявцевої Тетяни Миколаївни на рішення Новосанжарського району суду Полтавської області від 14 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Укрсельхозпром , приватного нотаріуса Дніпропетровського районного нотаріального округу Кудрявцевої Тетяни Миколаївни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Малоперещепинська сільська рада Новосанжарського району Полтавської області, ОСОБА_2 , про визнання договору міни земельних ділянок недійсними, повернення земельної ділянки із чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом, зазначивши, що у серпні 2003 року, погодилась на пропозицію представника відповідача про передачу в оренду належної їй земельної ділянки, одержавши від представника ТОВ виробничо-комерційна фірма Укрсельхозпром 2 600 грн. в рахунок оплати оренди за майбутні періоди. Вказала, що у листопаді 2017 року довідалася, що, в тому числі, і від її імені ОСОБА_2 уклала з товариством Укрсельхозпром договір міни земельних ділянок від 12 серпня 2003 року, відповідно до якого вона обміняла належну їй земельну ділянку площею 4,13 га, ОСОБА_3 обміняла належну їй земельну ділянку площею 4,12 га та ОСОБА_4 обміняла належну їй земельну ділянку площею 4,13 га на земельну ділянку площею 0,1175 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.ї

Рішенням Новосанжарського району суду Полтавської області від 14 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір міни земельних ділянок від 12 серпня 2003 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Укрсельхозпром та ОСОБА_2 , яка діяла від імені ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Кудрявцевою Т.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1649.

Визнано недійсним Державний акт серії ПЛ № 210662 від 07 грудня 2007 року на право власності ТОВ ВКФ Укрсельхозпром на земельну ділянку площею 4,13 га, що знаходиться на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційну фірму Укрсельхозпром повернути із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , земельну ділянку площею 4,13 га, яка розташована на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення оскаржив відповідач ТОВ виробничо-комерційна фірма Укрсельхозпром , який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує на необхідність застосування до правовідносин постанови Верховного Суду у справі № 227/1506/18 від 15 травня 2019 року. Крім того, вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування його заявлено відповідачем у суді першої інстанції.

Також апеляційну скаргу на рішення подано приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Кудрявцевою Тетяною Миколаївною. Скаржник,посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Крім вищенаведених доводів апеляційної скарги, звертає увагу суду на відповідність дій нотаріуса, при посвідченні спірного договору, вимогам закону

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у власності ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 001176, виданого 31 жовтня 2002 року Малоперещепинською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області на підставі рішення 2 сесії Малоперещепинської сільської ради двадцять четвертого скликання від 17 липня 2002 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 460, перебувала земельна ділянка площею 4,13 га, яка розташована на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що свідчить договір міни земельних ділянок від 12 серпня 2003 року.

12 серпня 2003 року між ТОВ виробничо-комерційною фірмою Укрсельхозпром , від імені якого діяла Котляревська Віра Миколаївна на підставі доручення, посвідченого 23 липня 2003 року приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Насобіною Г.О. за реєстром № 4505, та ОСОБА_2 , яка діяла від імені ОСОБА_1 на підставі доручення, посвідченого 10 лютого 2003 року секретарем Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області Савлук В.М. за реєстром № 10, від імені ОСОБА_3 на підставі доручення, посвідченого 21 квітня 2003 року секретарем Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області Савлук В.М. за реєстром № 42, та від імені ОСОБА_4 на підставі доручення, посвідченого 10 липня 2003 року секретарем Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області Савлук В.М. за реєстром № 63, укладено договір міни земельних ділянок. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кудрявцевою Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1649.

Відповідно до умов цього договору ОСОБА_1 обміняла належну їй земельну ділянку площею 4,13 га, ОСОБА_3 обміняла належну їй земельну ділянку площею 4,12 га та ОСОБА_4 обміняла належну їй земельну ділянку площею 4,13 га, які розташовані на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на земельну ділянку площею 0,1175 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На підставі вказаного договору міни відповідач ТОВ ВКФ Укрсельхозпром одержав Державний акт серії ПЛ № 210662 від 07 грудня 2007 року на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323483400:00:004:0200 площею 4,13 га, що розташована на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до оспорюваного договору проведено обмін нерівнозначних земельних ділянок, як за своїм призначенням, так і за розміром, а тому такий договір підлягає визнанню недійсним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.

За змістом статей 110, 111 ЗК України в редакції, яка діяла на момент укладення договору міни, на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Право на земельну ділянку може бути обмежено законом або договором шляхом встановлення заборони на продаж або інше відчуження певним особам протягом установленого строку.

Відповідно до ст. 241 ЦК УРСР, в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору, за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

Статтею 242 ЦК УРСР встановлено, що до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає із змісту відносин сторін.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР, яка діяла на час укладення договору міни, недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону.

Пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України - власники земельних часток (паїв) не вправі до 01 січня 2005 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім міни, передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.

Отже, чинним на момент укладення спірного договору законодавством, було передбачено можливість обміну за договором міни земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва на земельні ділянки відповідного цільового призначення.

Так встановлено, що згідно умов договору міни від 12 серпня 2003 року, ОСОБА_1 обміняла належну їй земельну ділянку площею 4,13 га, ОСОБА_3 обміняла належну їй земельну ділянку площею 4,12 га та ОСОБА_4 обміняла належну їй земельну ділянку площею 4,13 га, які розташовані на території Малоперещепинської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , на земельну ділянку площею 0,1175 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд .

Беручи до уваги, що за умов спірного договору міни проведено обмін нерівнозначних, як за своїм призначенням, так і за розміром земельних ділянок - колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання договору недійсним, з підстав його невідповідності чинному, на момент укладення, законодавству.

Посилання апеляційних скарги на висновки Верховного Суду у справі № 227/1506/18 (постанова від 15 травня 2019 року), які, за переконанням скаржника, ухвалені у тотожних правовідносинах - є безпідставними, оскільки предметом позову у межах вказаної справи, був договір міни, за умовами якого відбувся обмін земельними ділянками з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто земельними ділянками з однаковим цільовим призначенням, позаяк у межах даної справи предметом розгляду є законність обміну за договором міни земельних ділянок із відмінним цільовим призначенням.

Також не спростовують висновків місцевого суду доводи скаржників щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України (ст. 71 ЦК Української РСР) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Аналогічна норма була закріплена в ст. 76 ЦК Української РСР.

Так, звертаюсь до суду із позовом ОСОБА_1 вказала, що дізналася про порушення свого права з моменту отримання копії договору міни земельних ділянок, яка була їй надана через Центр надання адміністративних послуг 12 жовтня 2017 року, з огляду на наведене саме із вказаної дати слід відраховувати строк позовної давності.

Відповідачами, в порушення ст. 81 ЦПК України, не надано суду доказів на спростування вказаних обставин, а також на підтвердження, що позивачу було достеменно відомо про існування спірного договору до вказаного моменту.

В апеляційних скаргах акцентується увагу суду на тій обставині, що строк позовної давності слід відраховувати з моменту надання позивачкою доручення на ім`я ОСОБА_2 від 10 лютого 2003 року.

Однак, колегія суддів критично ставиться до таких доводів, оскільки уповноваження позивачем на вчинення від її імені певних дій іншою особою не може свідчити про ознайомленість ОСОБА_1 із фактом укладення правочину, датою його вчинення, його змістом та існування її волевиявлення на укладання оспорюваного договору на умовах, що в ньому викладені.

Отже, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Укрсельхозпром та приватного нотаріуса Дніпропетровського районного нотаріального округу Кудрявцевої Тетяни Миколаївни залишити без задоволення.

Рішення Новосанжарського району суду Полтавської області від 14 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця

Судді: Т.О. Кривчун

О. В. Чумак

Виготовлено з автоматизованої

системи документообігу суду

15.03.2021

Помічник судді Д. О. Ткаченко