Рішення

від 24.10.2011 по справі 2-1213/11

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 2-1213/11

Провадження № р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.10.2011 року м.Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Непши О.І.,

при секретарі - Піроженко А.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1

представника третьої особи - Лялюк М.С.. прокурора - Добрікової І.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на боці позивача - служба у справах дітей адміністрації Ленінського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради, служба у справах дітей адміністрації Корабельного району виконавчого комітету Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,

встановив:

24 лютого 2011 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо свого онука ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з відповідачки аліменти на користь онука у розмірі 1\4 частини заробітної плати (доходів) відповідачки до досягнення ним повноліття.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачка вказує на те, що є бабкою ОСОБА_3 (матір`ю батька). Онук з народження мешкає разом з нею. Батько дитини - ОСОБА_4 - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матір`ю ОСОБА_3 є відповідачка, яка, як зазначає позивачка, з дня народження сина вихованням останнього не займалася. У 2008 році відповідачка виїхала за межі м.Миколаєві і з того часу мешкає в м.Симферополі. З дня народження дитини ОСОБА_2 участі у вихованні та утриманні сина не бере, про нього не піклується, родинних відносин не підтримує. Дитина знаходиться на утриманні позивачки, вона ж опікується навчанням онука, відвідує батьківські збори. Внаслідок такої поведінки матері вже сама дитина не бажає спілкуватися з відповідачкою, про що ОСОБА_3 зазначив у заяві, яку написав у службі у справах дітей адміністрації Ленінського району, висловивши згоду на позбавлення матері батьківських прав щодо нього. Позивачка вважає, що мати протягом тривалого часу ухиляється від виконання батьківських обов`язків, що у відповідності до п.2 ч.І ст.164 СК України може бути підставою для позбавлення її батьківських прав.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, наполягаючи на їх задоволенні, обставини, викладені у позові, підтвердила.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у позові. Суду пояснила, що дійсно виїхала до м.Симферополя наприкінці 2009 року, але з дитиною підтримує стосунки, телефонує йому, пропонувала синові переїхати жити до неї; в м.Симферополі проходить курс лікування.

Представник третьої особи - служби у справах дітей адміністрації Корабельного району виконавчого комітету Миколаївської міської ради - у судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_3 , вважала за можливе задовольнити позов.

Представник третьої особи - служби у справах дітей адміністрації Ленінського району виконавчого комітету Миколаївської міської ради - у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи сповіщалася належним чином, проте надала заяву, у якій просила розглядати справу без її участі, вважала за доцільне задовольнити позов.

Прокурор у судовому засіданні не підтримала позовні вимоги, просила постановити рішення на розсуд суду.

Дитина, щодо якої вирішується питання про позбавлення його матері батьківських прав, - ОСОБА_3 - в судовому засіданні із позовними вимогами погодився, зазначив, що обізнаний, що бабка ініціювала питання про позбавлення його матері батьківських прав. Вказав, що з матір`ю вже тривалий час стосунків не підтримує, не має бажання бачитися та спілкуватися з нею. Скільки себе пам`ятає, його виховувала бабуся, яка також опікується його здоров`ям, навчанням, розвитком, саме бабуся оплачує його заняття з англійської мови та бальних танців. Також ОСОБА_3 написав заяву від 31 січня 2011 року, у якій зазначив, що мати майже не бачив, згоден з позбавленням її батьківських прав (а.с.20).

З показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 слідує, що хлопчик протягом 10-11 років мешкає разом із бабусею (позивачкою по справі), саме позивачка займається його вихованням та утриманням, а мати в цьому участі не бере.

З копії свідоцтва про народження вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.23).

З копії рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 29 квітня 2010 року про встановлення факту родинних відносин слідує, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_3 , а позивачка є бабкою останнього по лінії батька (а.с.11, 10).

З характеристики з місця навчання від 19 жовтня 2010 року слідує, що дитина характеризується позитивно, навчається добре, вихованням і утримання хлопця займаються бабка та дід, мати з сином не проживає, школу жодного разу не відвідала, з вчителями не спілкувалася (а.с. 12, 21, 25, 26).

У своєму висновку від 04 лютого 2011 року орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Миколаївської міської ради прийшов до переконання про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_3 з тих мотивів, що відповідачка фактично залишила дитину, утриманням та вихованням сина не займається, матеріальної допомоги на його утримання не надає, не піклується про фізичний та розумовий розвиток дитини (а.с.;9).

Заслухавши пояснення сторін, представника третьої особи, висновок прокурора, думку дитини, дослідивши письмові докази, наявні у справі, суд приходить до таких висновків.

Згідно зі ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Ст.12 Закону України Про охорону дитинства та ст.150 СК України покладають на батьків обов`язок виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитинні, готувати її до самостійного життя та праці. В той же час згідно із ч. 4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом. За правилами, встановленими п.2 ч.І ст.164 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як наголошує Пленум Верховного Суду України в п.15, п.16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року із наступними змінами Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття грунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК. Так, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім того, за правилами ч.2 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу : позивача або за вчасною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину

Аналізуючи досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що відповідачка вочевидь ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_3 , свідомо ними нехтує, фактично обірвала з сином родинні зв`язки, і за даних обставин лише така міра батьківської відповідальності як позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дитини.

Відтак, суд визнає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідні до ст.88 ЦПК України з відповідачки відповідно до задоволених позовних вимог належить стягнути на користь позивачки і в доход держави судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст.208. 213-215, 218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народилася в м.Миколаєві, на користь фізичної особи чи установи, які виконуватимуть функції органу опіки та піклування, аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1\4 (однієї четвертої) частини всіх видів її доходів (заробітку), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 лютого 2011 року і до досягнення дитиною вісімнадцяти років.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 08 (вісім) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 51 (п`ятдесят одну) грн. 00 коп. судового збору та 01 (одну) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 28 жовтня 2011 року.

Суддя: О.І.Непша